Трудове навчання

25.04.

Тема: Виготовлення аплікаціїтз ватних паличок ( кульбабка )

(https://zrobysam.net.ua/wp-content/uploads/ubyt_23806.jpg)

Квітка сонячна, красива,

Стане згодом сива-сива,

Вітерець її подмуха –

Стане миттю сивим пух 

https://www.samotuzhky.com.ua/wp-content/uploads/2020/06/vatni-palochky12.jpg

18.04. 

Тема: Виготовлення аплікації з ватних паличок (Вербові котики)

Хвилинка-цікавинка.

За тиждень до Великодня святкується вербна неділя. За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків. Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб зранку під час святкового богослужіння посвятити його. 

Того, хто проспить процедуру освячування верби, по поверненні з церкви легенько б'ють свяченими гілками: Це не я б'ю, а верба б'є, За тиждень — Великдень! Коли верба вже посвячена священиком, діти один перед одним стараються встигнути проковтнути по кілька «котиків». За народними переконаннями, ці свячені «котики» вбережуть горло від хвороби. Народні знахарі широко використовували свячену вербу під час приготування цілющих настоїв і напоїв як для людей, так і для тварин: і від ревматизму, і від лихоманки, і від головного болю, і від шлункових захворювань, і для загоювання ран. Свяченій вербі приписувалися й інші магічні властивості, зокрема, виганяючи вперше худобу на пасовисько, треба обов'язково поганяти її свяченою вербою, щоб нечиста сила свійську тварину обминала. А якщо викласти за двері свячену гілку під час граду, то, за народними уявленнями, град припиниться. Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.

„Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. Здавна вона супроводжує людські поселення й оселі. Верби над ставом  –  традиційна прикмета українського села.У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води.   Люди давно помітили: де ростуть верби, там чисті джерела, бо верба –  природний фільтр усіляких домішок. У лісі воду для пиття брали також під вербою. Де копали колодязі, на дно клали вербову дощечку.

  Древні слов'яни вважали вербу священним деревом. У них вона уособлювала бога Сонця  – Ярему. Верба  –  символ родинного вогнища. Навколо дерева водили молоду пару. Під час буревіїв проти вітру пускали вербову гілку. Так вона, мовляв, зупинить бурю. Ось такі магічні властивості вона має. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Тиждень перед Великоднем називають вербовим. У Вербну неділю вербу освячують у церкві, а потім несуть її додому і б'ють нею хатніх, промовляючи:

 «Не я б'ю, верба б'є,

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень.

Будь веселий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля».

Пухнасті вербові котики  –  символ краси. Навесні вони тішать надією і звеселяють наші серця.

Після «використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.