Прослава Спаса

ПРОСЛАВА СПАСА ВСЕМИЛОСТИВОГО

Акростих:

Прикрі скроботи дум бувають,

Розмови духів тьми там знають,

Очі ума гріхам зрять потурання,

Сприяння лиху, мороку надбання…

Любов свята і милість є Господня,

Абриси діл добра тепер, сьогодні,

Вісті відомі впливів крил турбот,

Азів благ світлих, справ чеснот.  

Лист 1

Величність незбагненна Всевишнього священна, чудова та преславна, відома людям здавна. Піднесення духовне дарує Спас могутній. Він завше помагає, де віра є всесутня. Ошатність ладну існувань світи людські надбали, якщо Його від щирості в молитвах прикликали. Назавше та навіки Господь Іісус Христос вершить гріхів спокуту, шле діаманти мислі рос, Небес чудову силу, щоб доброту зростили. Чеснот прекрасне благо, гріху та злу зневага завжди для нас постане, якщо Бог у пошані. Прослава най прибуде від Ангелів і люду, свідомості оздоба, Всевишньому подоба, аж доки є творіння та смислів розуміння святинь буття стежини, як йде нею людина. Тож присвятімо Богу від виміру спромоги предивну пісню Неба, у тім наша потреба: Тебе ми просимо, Господи Іісусе Христе Спасителю, від лих духовних нас храни, із гріховних бід Визволителю.

Велика пісня 1

Ангели хваління приносять чудом вміння, за все благодаріння, бо вишнє розуміння для Всесвіту існує: Пастир вівцю рятує. Він тайнами явився, в Йордані теж хрестився. Той, Хто Боголюдина, Спаситель, взяв провини Адамового роду, вплив благості відродить у Церкві Неба дива, що вічно і правдиво засвідчує про Нього від істини спромогу, наскільки це можливо, все те, що так важливе. Премилостивий Боже, спаси мене, Ти можеш звершить Своє втручання, аби було пізнання чудової святині життя завжди, скрізь, нині. Мої гріха темноти прости в Своїх щедротах, зорінням блага дум най промине мій сум, щоб радістю Твоєю здійнятись над землею окриленням натхнення, збагнувши Вічне Ймення, яке Ти зволив мати, щоб досвідно пізнати смирення суть людині, свідомістю полинуть у край, де завше втіха, від благ прекрасні віхи постійного зростання, моральності визнання. Збагнути маю строгі священні застороги, що гарно так впливають, від аду визволяють. Їх ті завжди сприймають, хто думи світлі знають, їх нам дає Спаситель, Він людям Покровитель. Могутність Бога в тім, аби знайшов свій дім дух стомлений особи, хоч ніч, мав дня подобу, де видно покаяння, чеснот світів тривання. Оселя, Царство Неба є істинна потреба. Зневажити слід зло, те прикре згуби тло. Це може дійсно бути, якщо добра сягнути взірцевих настанов, для поступу умов, Господь які звіщає, тож їх душа надбає. Прекрасне диво там, де битва є гріхам. Пошкоджена природа борні дає нагоду, щоб духи вкрай мерзенні, їх напади буремні здолала Божа Сила, яка чудова й мила. Тому знов на молитву потреба є ставати, аби хороші справи духовності здійсняти, вбрання набуть ошатне, осяйно благодатне. Його душа та має, що вишній світ пізнає від помислів, чуттєво, з добротворінь життєвих, в терпінні та любові: то є міцна основа фортеці неприступній для зла, що десь присутнє. Бог, істинна Твердиня най нам назавше й нині дасть силу світлим впливом, яке є справжнім дивом. Йому завжди прослава, це вкрай важлива справа: Тебе ми просимо, Господи Іісусе Христе Спасителю, від лих духовних нас храни, із гріховних бід Визволителю.

Лист 2

Велика тайна віри, що подає прозріння, невидимого світу духовне розуміння. Плотське все взнає тління, а те, яке від Неба, покликане Спасителем, його у тім потреба, щоб вічне осягати, душі добром впливати. Смиренне розуміння гріха, в пітьму падіння, закутість від полону, зневаження Закону, свавільне потурання чуттєвості жаданням, Синайського Знамення недбале воплощення діяннями темнот, з яких журився Лот, постали для пустелі, як спраглість вод з оселі. Глек знов біля криниці. Всю зла пізнавши ницість, людина, де святиня, очікує віднині, неначе самарянка дня вічності, світанку, од Спаса знає смисл життя, з гріха стежину вороття: подобою люстра чеснот постати благодатній, для Господа завжди приємній та прийнятній. Тож принесімо Богу від виміру спромоги предивну пісню Неба, в тім наша є потреба: Алілуя.

Велика пісня 2

Постало воплощення, Бог знаний із наймення, гріхів теж є спокута, від зла духовні пута розв’язані спасінням, пророщеним насінням добра, душі твердині, як дива і святині так гарній та чудовій, од Блага Світла, Слова. Ним Господа назвали і на землі од здатності, спроможності сприйняли. Пророки свідчили про Нього. Він в яслах явлений убогих простим, смиренним пастушкам, Дитя, Малюк, Бог для усіх, не відданий рокам. Пізнавши прикрості життєві, Христос Господь всю міцність зла, потужності його сталевість, яка гнітить світи людей, розплавив пломенем страстей, що непорочні та священні, з Голгофи витоки їх древні. Умалення мав Неприступний, буття рукописам доступний. Той, Хто Вселенної Творець, терня від люду, як вінець, прийняв покірністю і дивом, поглянувши в глибінь журливо, на суєту минущу тронів, гріховних вчинків, забобонів. Засуджений несправедливо Пілатом, впливом дій земних, Спас істинно для всіх важливим став блага Сонцем з Царства Неба віх, що знані душами святих, бо глас молитов їх не втих. У подвигах вони великих, аби стяжати Благодать, на горах споглядання, духовності пізнання, від Ангелів думки сприйнять, засвоїти життям своїм, щоб храм душі постав, як дім освячених, благих людей, хороших творення вістей, бо шати істинних чеснот є ліками од суєти марнот. Всевишній, Всеблагий Творець для нас усіх земних взірець. Тож Істини добротворінням, повчанням, Світла озарінням та недоречностей терпінням, преображення духу вмінням покликаний весь християнський рід, щоб йти за Господом услід. Завше для цього явна Божа сила, аби з молитвами просили: Господи Іісусе Христе Спасителю, від лих духовних нас храни, із гріховних бід Визволителю.

Лист 3

Є праведне, палке бажання: гріха позбутись потурання, постати свідченню нагодам, щоб храм душі був, як господа для гарних блага устремлінь та чуда дум святині зрінь. Бо диво істинне існує: Господь наш дух добром лікує. Тож слід зректися суєти, аби свідомісно зрости, іти до вічних Неба гір всім пристрастям наперекір. Всевишній в справі цій поможе, усуне морок, переможе осяянням од всіх чеснот: надбання їх то справа є турбот. Відтак увись мандруймо духом, щоб ангелів благих лиш слухать. Вони наставлять звістки дивом, яка цілюща, те й важливо. Час розуму преображення правдиве чуда одкровення. Це творить з нами Бог Спаситель, в скорботах вірний Покровитель. Йому належить і прослава, аби пізнати блага право: Алілуя.

Велика пісня 3

Всілякі прикрості земні, як йти чуттєво по стерні, окрилення пресвітле Неба усуне, в тім життя потреба. Свідомості бридкі темноти, які подібні до болота, здолати на висотах змога, прибути духу перемогам. Прикличмо Господа Святого, він душу збереже убогу, щоб Ангел до Небес підніс там, де лиш хащі смислів, ліс. Молитва, щирості благання про істинне людей пізнання у світлі вічної мети, аби ту стежку нам найти, яка веде до сприйняття духовності дарів, життя, осяяного каганцями, що проганяють ніч думками чудових вражень про творіння, дають добро вершить уміння, — це прагнення завжди важливе, як радісно, буттям журливо. Духовні битви теж присутні та перемоги незабутні. Чекаймо допомоги Неба у подвигах добра, чеснот. Правдива в тім потреба, адже багато є турбот, які знов позбавляють сили. Аби нас Благодать покрила від вчинків прикрих вельми знань, причини смутку і зітхань, пізнаймо сяйво гарних дум, яке від Бога, зникне й сум. Постійні молитовні вправи дають нагоду Спаса славить, сміливо свідчити у світі про явлені ворожі сіті, яких позбутись помагає Господь. Отож Його прохаєм на поміч нам постати, тенета вловлення прибрати, аби душі смиренний птах літав у благості світах. Спаситель піст в пустелі мав, спокуси подолав численні. Він люд Свій вірний теж зібрав, подавши приклад гарний, певний. Всі християни є народом, духовним воїнством чудовим. Тож поступ теж буває згодом, аби Небес пізнати мови. Їх чув Павло, Апостол Бога, про що сказати мав спромогу. Збагнути звістку ту він зміг, адже Господь став на поріг душі пресвітлої хатини, принісши вічну радість днини у часопростір, вимір тьми життя земного, де є ми. Сприйняти чудеса добра Письма Священного пера важливе то завдання, аби благе вершить визнання Творця Священного Закону, а не гріховних дум полону. Здійснитись має Царство Боже. Його пізнати той лиш може, хто прагне в рабстві Спаса бути, Його воління осягнути у вимірі дещо можливім із благомисленням правдивим. Тож знову є нагода Христа прикликати в господу, помешкання душі своєї, небесним стати, не «землею», світогляд вічного життя здійснити, в нім є майбуття. Господи Іісусе Христе Спасителю, від лих духовних нас храни, із гріховних бід Визволителю.

Лист 4

Бурхливе є житейське море, тому багато всюди горя. Далека тиха пристань, дім. Зоріння там добра усім. У плаванні ми надскладному, бо пристрастей вітри знайомі. Од зла гримить нечиста сила, яка гріхом принади мила. І сполохи теж блискавиці, що бачить не дає зіницям, хоч слід лиш видіти благе, яке духовно дороге. Численні всюди скрізь підміни, що спричиняють світ провини. Стихія од глибоких вод поглинуть прагне лиш нагод. І вітер часу теж гуляє, про суєту лиш промовляє. Тож паруса у кораблів кудись ведуть, бо хтось узрів десь острів, іншим те звістив. Одначе там є під водою скелясті пастки із бідою. То напрям всюди для спасіння нам визначила Церква вмінням долати бутності безодні, що завше видно до сьогодні. Священний корабель великий, там ангельські присутні лики. Його Спаситель направляє, адже про тиху пристань вічну дбає: Алілуя. 

Велика пісня 4

Учні Христа, рибалки всі прості, думи пізнавши пресвяті, на човнику, де далина, пливли, шаланда лиш одна. Та сталась буря в тих краях. Отож і почали тонути, страх від потоплення збагнути примушені у тій біді, великій для життя нужді. Але Христос їх вже помітив, щоб не порушити завіту подбати про людські потреби, землі Володар, світу, Неба пішов на зустріч по воді. Отож подумали тоді, що то якась примара, бо ще чудес не знали дару, які вершив для всіх Спаситель, від лиха Славний Визволитель. «Це Я, не бійтеся», — промовив Утіхи Цар Всесильний, Слово. «Звели прийти до Тебе» — щоб знати впевнено для себе, просив святий Петро з натхненням: переконатись мав знаменням потужності од віри вчення. Тоді сказав Господь: «Прийди». Глибінь побачивши води, ішовши нею певний час, втопати став Апостол враз та й заволав: «Спаси мене!» бо знав: Христос не промине. За руку Бог його узяв, із вод стражденного підняв; «Чого засумнівався», —  тож докорив, озвався, ввійшов у човен, вітер втих. Страх учнів Спас так переміг. Вони вклонилися Йому, назвавши Сином Божим і стали вірити тому, що зло Він переможе. Теж люди в човниках своїх пливуть стихією буття. Вітри лихі женуть кудись, щоби не мати вороття. Але чудесно йде Господь. Як віра є, з добром виходь на зустріч диву, по воді. А ні, то Спас тоді до тебе, певно, зайде, якщо причину знайде, і вщухне раптом буревій чуттів, думок та прикрих дій, хоч молодий ти, чи старий. Церковним кораблем пливи, життям од Істини живи, де радість, втіха і любов та благодатних сил покров, є гарні помисли добра, дорослі, наче дітвора, невинні, чисті та святі, всі вічній віддані меті: лише духовністю зростати, щоб Господа отак пізнати. Це статись може, наче диво, де віра щира, незрадлива. Якщо ж буваємо слабкі, бо темна сила од віків здіймає хвилі знов, лякає та міражем думок впливає, марнує смислами увагу, щоби духовності зневага украй важливою постала, чеснот буття аби не взнали, як можемо, просімо Бога, щоб Він прийшов на допомогу. Величний наш Творець в нас тайни відає сердець, для Всесвіту скрізь промишляє, добром від зла теж захищає. До Нього буде най зітхання, душі просте, благе зізнання про світлі прагнення життєві, глибинні, з митей, поверхневі. Засвідчивши біду всю власну, промов: «Прийди, о Боже, своєчасно». Він здатен дати смисли дум небесних, духовні тайни знань чудесних. Те явлення святе, впливове, до Нього знову щира мова: Господи Іісусе Христе Спасителю, від лих духовних нас храни, із гріховних бід Визволителю.

Лист 5

Бентежний світ знов прикликає та пристрастям лиш потурає. Позбутись варто впливу злого, адже душа така убога: безглуздя ціннісно вартує, жаданнями завжди турбує, від чого розуму є згуба, втома життям, яке так любе тому, хто відає святиню, що вкрай важлива завше, нині. Мара буттєвих правд є лжива, що завше всюди так зрадлива, кайдани дум вона кує, тож пастка свідчень постає. Той, хто чуттям лиш догоджає, світ Істини забув, не знає. Існує незбагненна даль. Її початок то мораль, що вказує добра стежину. Йти нею слід, аби не згинуть, бо духу виміри чудові, де смислів тьми відсутні змови. Спаситель най веде туди: там рай думок, нема нужди. Алілуя.

Велика пісня 5

Адам і Єва, Прабатьки від змія узяли отруту: плід заборонений вкусили, потрапивши в гріховні пута. Відтоді рід людський страждає, ворожий вплив ганьби сприймає, приниження вінця творіння зла осяганням, розумінням. Але Господь нас не оставив, прийшов, добром Своїм направив. Рукопис темних справ на хрест жертовності забрав, спокутував гіркі провини, бо Він Творець, Боголюдина. Відтоді лествиця існує, що нею праведні мандрують у Небо духу від землі на просторовім часу тлі. Себе пізнати надважливо, безодні мороку, висоти. Є власні правди так журливі, то радість, потім знов скорботи. Душа вся з багатьох кімнат. Одні пресвітлі чудом блага. Існує прикра теж зневага, пітьмою множена в стократ. Отож прошу: помилуй, Боже. Лиш Ти осяйно можеш зійти в мій Ад, перемогти духовний вимір сил ворожих. Скута свідомість ланцюгами, які обплутують віками, потрапила до злих примар, що нищать благ овічних дар. В’язниця явлена мені, як лабіринт страстей, вогні. Вони указують лиш стіни та шлях із вироків, провини. Як Спас мій прийде, то не згину: вночі побачу гарну днину. Один для мене Визволитель та вищий ангелів Хранитель, що здатний нищити безодні, які помітні в преісподній. Три є міцних душі кайдани, що заподіюють їй рани. Перші то плоті похотіння. Зростає те земним насінням принад удаваних краси, яких потреба є просить. Хто плід їх скуштувати сміє, той вхід у серце вкаже зміям. Вони приносять враз отруту, аби мені вже не збагнути свободу вибору чудову, а тільки ту підступну мову, яка лиш прірву вихваляє і Небо тілом затуляє.  Інший ланцюг то хтивість від очей, жадання багатьох речей. Воно спонукою стає, причини вчинків надає. Постійне знову копошіння, суєт скорбот нерозуміння знання марнує смислів Божих і сповнить висновків негожих. Свідомісно кумиром звані речі лиш будуть у пошані та вищі ціннісно людини. Украй сумна така провина. Якщо з цим справитись не зміг, зла сила прийде на поріг. Є гордість ще моя життєва, теж часто значима суттєво. Це третій вид кайданів, які у шати смислу вбрані від впливу духів із безодні, як то давно, так і сьогодні. Заради успіху, визнання можливе іншим зла бажання. Бувають сховані мотиви та похваляння благом лживе. Добро, знов звершене від Бога смиренним досвідом спромоги з плоті особи, що уся в гріхах й постане згодом, наче прах, прибуде певністю значущим, як хтось духовно є тямущим: вічність життя людей чекає, світ потойбіччя теж триває. На жаль, давно я у полоні, хоч Неба Заповіді знаю, порушення їх учиняю. Мов ідол, все моє на троні, від його свідчень промовляю. Потреба є звільнитись од змов лукавих міражів з оздоби думки, дій та слів, бо впливами відомі духи лихі, ява їх в домі, власник де безсилий. О Боже мій, духовним розумом прийди у помислів, чуттів затвір, врятуй мене від ницості потвор. Добра дай міць надбати зір, сліпця свідомості темнот зціли, аби житла убранство знав чеснот, смиренно щоби ми просили: Господи Іісусе Христе Спасителю, від лих духовних нас храни, із гріховних бід Визволителю.

Акростих:

Прекрасні думи, почуття,

Осяяння пітьми життя

Могутнім впливом Бога

І значень тих спромога

Чудес пізнати одкровення:

Світло чудового знамення

Повідає священне вчення.

А ще постануть особливо

Сенсів засвідчення правдиво:

Акорди вічних блага істин, дива.