35. Калиновий міст

ПРОДАВЕЦЬ ТРОЯНД

роман-роздум в мініатюрах

КАЛИНОВИЙ МІСТ

Щоби збагнути самого себе, і в такий спосіб сприйняти якось інших, потрібно мандрувати до Неба. І не варто йти невідомими стежками. Хтось вже був тут і повсюди ще до нас. А тому слід лишень відкрити натяки таємниці інших душ, які шепочуть птахи на калиновому дереві зв´язку поколінь. 

Існує досвід, неначе якісь мости між берегами водяного плеса того, що було, що є, і того, як буде. Саме долучення до причетності та спільності дає змогу вершити буттєвість в її багатомірному поставанні розмаїття незбагненностей. 

Життєва дорога, що веде до Бога...

Її пізнання вершить споминання.

Іти мостом з калини спромога

Найліпшим своєї душі пориванням…

Існує родова традиція освячених людськими високими устремліннями здатностей і здібностей. Саме завдяки їм здійснюється найбільш суттєве і змістовно неспростовне, оскільки існує досконалість питань і відповідей на них. Зрештою, якщо мова заходить про означене, варто збагнути, що людська думка сягає багатьох мисленнєвих і чуттєвих світів сприйняття дійсності. Відтак, одвічно відбувається становлення людини, особистісності з огляду на той завжди і повсюди унікальний калиновий міст потойбіччя, яким увінчується плотська здатність збагненного, що відкривається натяком на береги існування інших, Всесвіту в його метаморфозах, варіаціях змістовності та знесуттєвлення. 

Калиновий міст прикрашений трояндовими квітками і колючками. Саме на ньому відбуваються зустрічі багатьох тайн і тайників людських існувань, прагнення пізнання одне одного в усій уможливленій невичерпності розмаїття відношень і поставань з їхніми узагальненнями та особливостями. 

Тому, звісно, до нього злітаються птахи з далеких країв також і людської буттєвості. Вони приносять своїм щебетанням ледь помітне переживання Неба, його недосяжного, завжди жаданого у висоті сприйняття натяку на все можливе і нездійсненне. Також на те, що вже відбулося, але вже постале німим забуттям. Бо тепер можливе лише замилування берегами звершених і дійсних в моменті плинності існувань. 

Зв´язок покоління із гарного вміння.

У ньому здійсненне у тайні прозріння

Прекрасне далеке й звичайне буденне

Душі, що турботами знов полонена…

Варто спробувати здійснити гарне навіть неможливе з якихось причин. Адже у справі певній постане інше розуміння власного усвідомлення. Одначе, допоки ще не вдалося стати думкою на калиновий міст розмаїтих одкровень завжди потойбічної людської душі, яка лишень віщає своєю плотяністю про дійсність, без остаточних вироків її сприйняття, не вдається також і почути спів птаства небесного на місці зустрічі Небоземного таїнства трагічності людського прагнення окриленості.

Троянди, викликаючи замилування, ранять людське тіло своїми колючками неприступності оволодіння красою світу і досконалої збагненності його. 

Калиновий міст обплутаний стрічками, якими тримаються всихаючі тільця троянд, сповнюючи все довкола п´янким ароматом конечності. Чи варто ставати на тендітну споруду людської уяви про розмаїття поставання і зміни зв´язків потойбічного і дійсного, яке є лише удаваністю припущення про Незбагненне часо-просторового дійства…

Звершилася плинність моменту життя.

Калиновий міст воскресив з небуття

Чиюсь доленосності зоряну мить,

Яка колючками троянди болить… 

Саме таким постав натяк одкровення тайни існування калинового мосту в трояндах, на якому щебечуть птахи…