Сонячні метаморфози
СОНЯЧНІ МЕТАМОРФОЗИ
Сонячного дня пресвітлії чари речуть повсюди гарним розумінням, що існує мова чудесного дару: дум і чуттів преблаге воскресіння. Істини свідчити знову всім треба, якщо є на те Господняя воля, Промисел священний дивного Неба, — сутями сенсів для обранців долі.
Прикрий спомин про яву падіння із висот предивних віри споглядання, — це запорука згодом уміння здійснити святиню життя для пізнання. Слід збирати скарб у скрині сяйва змістів та сприймати привітно дух джерел пречистих.
Буттєвість людини провинами мовить, бо всюди для смислів існує сіть влову. Так, наче є у пітьми певна змова. Про неї постійно скрізь натяки слова…
Мандруємо світами умосяжних значень, потрібно позбутися звинувачень помилковості власних дій. Можливо, це тільки світ певних мрій? Або йдеться про те викриття, що здатне змінити в темнотах життя?
Складно буває творити питання, бо відповідь зроджує прикрі зітхання…
Не здатна людина своїм пориванням засвідчить про остаточність визнання тих істин мережива висновків прози, що для поезії творча загроза.
Гармонія сенсів — то правда велика для образу Божого, святості лику. Тож є прагнення буттєвості з вишніх, що помічає падіння колишнє. Важливе одвіку таке поставання, яке проявляє душі намагання сягнути вершин смислозначення духу, де змога всеістини вимірів руху…
Життєва мандрівка поволі триває. У ній кожний власні світи помічає. Відтак, існує нагальна потреба збагнути закони Господні від Неба. Людина земна, що бажає сваволі на вітрі подій, де безмежне роздолля, бреде плинним душі сподіванням, неначе сліпа, без дороги визнання.
Є путь із традицій священності значень, там завше здатність прекрасне побачить. Саме тому, слід прозріти від чуда Закону Господнього, він для серця пробуде незмінним буттєвості істини златом, який своїм диханням слід шанувати.
Пізнай, о людино, немічність власну. У ній ти не сприймеш всього своєчасно. Звернися до Бога з моліннями щиро, щоб для душі було місце лиш миру. Покій від життєвого поневіряння — це скарб остаточний, ціна існування. Сяйво із митей умозріння благого світліше за блиск діаманта убогий. Для слів невимовних таїнства духу нам Вседержитель та Всесвітам руху призначив із величі явлень прекрасних прозріння в пітьмі, бо світила не згаснуть... Отож, мандрівкою променів сонця Творець дарує твоєму віконцю свідомості пут певний вимір осяжний. Відтак, збагни власну міру уважно.
Щире, смиренне благодаріння, Тобі, Спасе наш, за премудрість воління. Уклінне моління, дій власних посвята хай будуть на славу Твою пробувати.