Враження

«СНІЖИНКА» 

передмова

Ймовірно, слід міркувати, розглядаючи ті чи інші образо-змісти, з позицій коректності сприйняття їх на тлі прагнення до Богообразності поставання світоглядних констатацій. 

Зрештою, Всесвіт людського самоусвідомлення має розмаїті призми відношень. Тож є необхідність віднайти найбільш велично-вишукані з них, які засвідчили би глибинність бажання особистості розкриття тайників духу власного не з мотлохом ніщожної, тотальної упередженості осягнення кризових уявлень про дійсність, а навпаки — існує потреба долучення до цілющої життєдайності сприйняття вибіркового, джерельно збагаченого духовно-вражаючого та утверджуючого буттєві поривання-намагання сягнути вершин людського усвідомлення, розуміння тієї істинності, яку не можливо скасувати знесиленням відносності сенсотривання. 

Останній означений нігілістичний неналежний стан критеріальної ідентичності нищить основи ідеальних констатацій, що мали би слугувати дороговказом на буттєвій стежині запитаності щодо невідомості незвіданого в акті творчого прагнення збагненності, осяжності будь-якого виміру натяків таїнного прояву дійсності. 

Тому варто визнати дуже тендітну, кришталево-прозору крихкість будь-якого звершення творчої спроможності, що намагається у своїй меті-поставанні скасувати спрощений спосіб осягнення її свідомістю, здатний призвести до некоректно обумовленого визнання вичерпності причин смислодоцільностей. 

Зрештою, існує також і постійна небезпека втрати грунтовності триваючого замилування самим актом здійснення вражаючого осяжність витончення образо-сенсо-актуального способу  твердження особистості-творця про власну спроможність досягнення автентичної формули маніфестації прагнення безвідносності досконалої значимості. 

Інакше кажучи, мова йде про своєрідну «сніжинку-пустунку», їхні міріади Небесного явлення тимчасового довершення поставання в усіх уможливлених контекстах варіацій сприйняття тотальною конечністю будь-якого збагнення земності-мінливості, скасування фрагменту триваючого новою дивовижею калейдоскопу розмаїття засвідчень створіння, його з(дійсне)ння справою Богообразного творця-майстра миттєвостей-натяків на одвічну непостійність актуальних значимостей залежності миттєвостей всеприсутності великого в малому. До цього своєрідно закликає багатомірний символізм відношень цілісності всезмістів пояснення сенсу плину життєдайного становлення буттєвості в її найбільш витончено-досконалому способі осягнення будь-якої версійності смислопоставання доречностями позначення і визнання помітності граней усесвітів унікальності особистісної. 

Тож існує умоглядна споглядальність, інтуїція-«сніжинка» з-поміж багатьох інших її певних-деяких подібностей триваючої конечності звершеної крихкої пізнаваності значень в творчій констатації, завдяки можливості досягнення спроможності такого сприйняття...   

БЛАГОДАРІННЯ

Благодаріння Тобі, Боже,

Що вади Ти людей прощаєш,

Втрапляння до тенет ворожих.

Спасіння завше всім бажаєш.

Так соромно також буває, —

Сил дай в постійній боротьбі,

Адже світи душі яви безкраї,

Проти пітьми теж ми слабі.

Ще кволий, немічний, сумний,

Здається наче вже не встати,

Прошу: гріхи слізьми омий,

Мені моління треба мати...

Здаватися не варто знову.

Звестися треба та іти,

Засвоївши святині мову,

Добра учинками рости.

МИГОТЛИВІ ВРАЖЕННЯ

Сплетінням вражень миготливих

Примітні затінки, де роси

Срібляться вранці так журливо,

Хоч радості було не досить…

А потім зійде зорепад,

Адже колодязь дум безодні

Джерелами чуттів розрад

Втішає щедрістю сьогодні.

Хмаринок діаманти сліз

Наповнюють підземні скрині.

Покрову тайна там є скрізь,

Що силу надає зернині.

Чабан пасе овець отару,

Йому щебече птах небесний,

Провісник благодаті дару,

Неначе нині день Воскресний.

ЕЛЕГІЯ ПЕЧАЛЬНИХ ДУМ

Печальна дума, мрія про життя,

Безвісне чудо, створене із плоті:

Тому, що звершене, немає вороття,

А те, що є, іще горить на ґноті…

Минула мить у спогаді постала,

Там наче диво нинішнє зростала.

Із пра-джерел Усесвіт струменіє.

Прозрінням сяє надзвичайним смислу.

Тож пам'ять древності освітить і зігріє,

Звершаться долі, календарні числа.

Така людська, добра душі турбота,

Що сплетена із радістю в скорботах.

Знов промине, що десь давно збулося.

Життєве прагнення творіння майбуття

Несе сум буднів, так вже повелося,

З глибин сердечних сльози, каяття...

Тож буде те, про що усі не знаєм.

Світ проминає, плачемо за Раєм. 

ЖИТТЄВА СТИХІЯ

У тихій думі зроджується грім,

Що тінями від блискавок лякає.

Одначе затишок існує, наче дім,

Де є молитви дихання безкрає.

Гармонія простого пробування

Заплутаних мережив існувань

Засвідчує всі правди не востаннє,

Скрізь явлені для безлічі питань.

Пройти стихією відносин у житті,

Зібрати скарб осягнення добра,

Зректися істин змов із викриттів,

Прийнявши долю, що собі обрав…

Чи варто змісти свідчити невпинно?

Для кожного своя предивна путь.

Знов помилки і визнані провини

У тих світах, які не осягнуть.

ЗБЕНТЕЖЕННЯ

Зібрані миттєвості тривання

Мовлять завше прозу суєти,

Спраглістю помічене жадання

Світлу суть гармонії зростить.

Є криштальне сяйво, де джерела,

Буденні звичаї, мов чарами живуть, —

Воскресінням значень тління стерли,

Тож знання хисткі кудись пливуть...

***

Зреченням збагнуть багнище давнє броду:

Ницість бруду, яка дихає постійно у борні,

Бо душа сліпа для вражень дивних вроди,

Виродка жаги біди, що скрізь на чужині.

***

Серця світ із пломенем від млості,

Хтивий змій вогнем чуттів снує

Та бентежить білі плоті кості,

Прагне знов отримати своє…

Гра свідомості закута ланцюгами

Знаних, невідомості причин.

Їх розбити слід святих дарами,

Щоби покаяння був почин.

ЗНАЧЕННЯ СМИСЛІВ

Збуренням нікчемлення всіх значень

Відносності буттєвого визнання

Існують правди певних звинувачень,

Помічених в грунтовних пориваннях.

Омана видима із вдаваності смислу

Світів життя, що далями присутні,

Які вершаться через натяк-вислів,

Де розмаїття змістів так могутнє.

Тайни підроблені кімнат і їх ключів,

Що знову власним свідченням постали

Вночі невідання барвистих дива днів,

Захована стіни причин тривалість…

Живильні болотами у озерах

Є води неприступних трясовин:

Прозорість кришталева то химера,

Для витоків завершення почин.

ДУШЕВНА МОЛИТВА

псальма

Господи, помилуй, Господи, спаси.

Для життя подай благодатні сили,

Землі душ дощами святості зроси,

Щоби ми у світі доброту зростили.

Божий Дух дарує світлі починання,

А Отець Небесний любить усіх нас.

Віра Церкви чуда проріка визнання:

Праведності подвиг каганцем не згас.

приспів

Господи, помилуй, Господи, спаси.

Для життя подай благодатні сили,

Землі душ дощами святості зроси,

Щоби ми у світі доброту зростили.

Іісус жертовно на хресті смирення

Про закони свідчив благості сердець.

Люду в покаянні дарував прощення,

А за благочестя — ангельський вінець.

приспів

Господи, помилуй, Господи, спаси.

Для життя подай благодатні сили,

Землі душ дощами святості зроси,

Щоби ми у світі доброту зростили.

Будемо благати, аби Божа Мати

Упросила Сина нам гріхи простить,

Сльози умиління щирого стяжати,

Спаса і Всевишнього віддано молить:

приспів

Господи, помилуй, Господи, спаси.

Для життя подай благодатні сили,

Землі душ дощами святості зроси,

Щоби ми у світі доброту зростили.

ПІЗНАВАНЕ

Сталість у буттєвості причинами закута:

Явлення миттєвостей подібністю триває.

Досвід із повторення такий, неначе пута,

Впізнавані початками доріг від небокраю. 

Поняття всі життєвості сплітаються вузлами.

Звістити їхню суть спроможний тільки здогад:

Є висновки припущення незграбними словами,

Їх свідчення лиш тінями збагнути натяк змога.

Існуюче вершиться, летить за днем снів ніч.

Спростовується нині колишнього тривання.

Утверджує традиції вираз буденний, річ,

Яка відтворить давнє, відоме поривання.

А літери-комахи в своєму плазуванні

Та символи і значення, де звичай давнини,

Помічені раз-по-раз, неначе вже востаннє

Мандрівкою свідомості до світу дивини…

ПОНЕВІРЯННЯ

Одвічні поневіряння душі —

Десь далеко, або так близько…

Пишу собі прикрашені вірші,

Хоч на висотах своїх низько:

Куди не подивлюся — глуха пітьма.

Чи то струна обірвана видіннями жива?

Та ж Спасу вірю, аби ж то не дарма:

Чи від серця походять прості слова?

Бо дозволяю свавілля знову.

Свобода удавана є правдою ярма.

Чи не скарає Бог за скверну мову,

Бо в моління духу вже слів нема,

Воно плазуючим чуттям постало.

Питань багато і слід відповідати:

Життям, що із бажаннями бувало,

Смислом, ділом, з гріхом заклятим,

А також світлим пориванням

До Господа, у каятті проханням…

ПОМІТНЕ

Розмай окраси сонця сяйва днини,

Примітна усмішка проміння дивини,

Які, мов спадок Неба для людини

Дитинства тла, де шати сивини…

Із досвіду багатства протиріччя,

Творіння всюди змінності життя,

Суттєве неважливе на узбіччях

Доріг суєт всіх дій без вороття…

Несуть світи одвіку невідоме,

Прийнятний здогад безлічі питань,

Посталих від свідомості утоми

Шукати остаточну крапку знань.

Спустошеність буденності та змістів

Чудових вражень, смислів, також мрій

Наповнять лиш джерельні води чисті

Духовних дум, в них вимір долі свій.

ПРО СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ

Випробування життя свого здолавши,

Зразком прибувши у духовній боротьбі,

Святитель Миколай постав назавше,

Як помічник, адже буваєм так слабі...

Добром учинків світ знікчемив зла.

Сяйвом звитяги знищивши темноти,

Свідомість віднайти стежки змогла

Чудес благого звершення й чесноти...

Угодник Божий змістами молитов,

Мислі окрасами повсюди суєти,

Мов килимами, долі хоче вкрити,

Щоб душам в храм гармонії ввійти… 

ЯВЛЕННЯ БУТТЄВОСТІ

Тчуть замисел гармонії суцвіттям

Духмяності пишнота різнотравна

І трелі гарні птаства з-поміж віття:

Оселі тут крилатих всюди здавна…

Душа живе і летом дихає сумління.

Традицій світ, як вишитий рушник,

Уквітчаний майстрині щиро вмінням,

Неначе пам´яті священній помічник...

Буттєві книги свідчать потай змістом

Про лабіринти зламів граней долі:

Так явлені думки й чуття пречисті,

Де прагнення пробути в Божій волі…

Минає час, вершиться знову путь,

Що теж веде до вічного Розп´яття.

Її незмога, певно, нам збагнуть,

Бо там покій причин усіх сум´яття.  

КОНЦЕПЦІЯ «ПОРИ РОКУ»

(проєкт поезій для долучення 

їх до композиційних варіацій

ексклюзивних виробів творчості)

ВЕСНЯНА СОНАТА

Скрипічні ключі дзюркотання струмків,

Золотаве проміння прозорості сонця,

Уквітчаний луг, де птаства є спів,

Помітні для хатинки віконця.

ЛІТНЯ СОНАТА

Скрипічні ключі пахощів квітів, садків,

Кришталевих озер люстро для хмарин,

Гірський подих висот у далеких вітрів

Свідчать гармонії тайн вічних плин.

ОСІННЯ СОНАТА

Скрипічні ключі стиглих, зрілих плодів,

Листя пожовкле, його килим стежками,

Тумани, що вкутали світло від ліхтарів

Часу творчості мовлять чудо роками. 

ЗИМОВА СОНАТА

Скрипічні ключі срібла дива снігів,

Крижані лати рік берегів, їхніх вод,

Місячне сяйво, лад од свята із днів

Прагнень дій добрих дарять нагод.

НА ПОКРОВСЬКЕ СВЯТО

Світле свято, буттєве чарування,

Прекрасний життєдайний оберіг,

Покров благий у віри сподівання

Від Богородиці з’явився на поріг,

Де храм ікони Всесвіту тривання,

Сил ангелів Небес є натяку обряд,

Велична тайна Божа для визнання

Чуда натхнення і мислимих розрад…