Swarovski

SWAROVSKI

— Чудовий виріб. Ви хочете оцінити його? — запитав ювелір середніх літ у молодої жінки.

— Так. Якщо можна, — промовила біля вітрини пані. — Потрібні кошти на операцію чоловікові. Це його подарунок… 

— Добре… Вірніше, вибачте… Хотів сказати, що співчуваю Вам. Що ж… Візьміть, будь-ласка. Коли що, звертайтеся до мене. Чим зможу, тим допоможу, — поклавши кілька купюр, промовив ювелір.

— Дякую Вам. У мене іще є деякі прикраси. Та надіюся, можливо, обійдеться такою сумою. Адже це доволі пристойні кошти. Спасибі, — усміхнулася вдячна жінка.

— Приходьте, приходьте, якщо раптом… — трохи ніяково зауважив ювелір. 

***

— Це Ви? Здрастуйте, — промовив оцінщик до тієї самої пані.

— Добридень… Погляньте, будь ласка, на цей перстень і кулон… Можливо, цього вистачить іще на певний час… — попросила із сумом. 

— Давайте, давайте… Чим зможу... Що кажуть лікарі? —  поцікавився ювелір, оглядаючи у лінзу кулон.

— Нічого обнадійливого… Але це хоч полегшить його страждання. Дуже дорогі препарати…

— Вибачте, що втручаюся. Мабуть, кошти за роботу теж вкладаєте у лікування? — поцікавився чоловік.

— Так… Хотілося би знайти підробіток. Але самі знаєте… — промовила пані. 

— Тоді… можливо… у мене є знайомий… Можливо, він чимось допоможе. Зателефонуйте до мене завтра, якщо не заперечуєте. Багато не обіцяю, але певна підтримка буде, думаю, — проказав ювелір, поклавши кілька купюр і візитку на скло вітрини.

— Дякую. Ви дуже люб’язні, — промовила жінка, беручи гроші з візиткою. 

***

— Як він? — запитала пані у лікаря, дивлячись через скло реанімаційної палати на зблідле обличчя свого чоловіка. 

— Нічого втішного… Втім… Є один варіант. Але це потребуватиме значних коштів. Лікування у одній клініці. Там уміють витягати з того світу. На жаль, у нас це неможливо зробити, — промовив лікар.

— І скільки це коштуватиме? — дивлячись через прозоре скло у реанімаційну палату, спитала жінка…

***

— Подивіться, будь-ласка. Оці прикраси… — попросила пані, висипавши пригоршню золотистих речей із камінцями. — До речі, спасибі Вам за допомогу із підробітком. Дуже вдячна Вам.

— Нічого. То пусте. Давайте подивимося, що це у Вас, — промовив ювелір, згрібши прикраси у долоню.

— Чим я можу віддячити Вам за допомогу? — спитала пані.

— Ну що Ви… хіба — якщо не відмовитеся від філіжанки кави у моїй компанії, — питально глянув ювелір жінці в очі, відклавши лінзу.

— Хіба якщо тільки кави? — ніяково посміхнулася вона, знизавши плечима.  

***

— Як Ваш чоловік? — простягнувши квіти, поцікавився ювелір, коли жінка підійшла до столика у ресторанчику.

— Знову квіти… Це зайве, — схилила голову пані. 

— Не подумайте нічого. Мені лишень приємна Ваша компанія. Не більше, повірте, — заметушився чоловік. 

— Дякую… Йому краще. Кажуть, є надія, — усміхнулася у відповідь, взявши квіти. 

***

— Здрастуйте… — промовив трохи блідий молодий чоловік до ювеліра.

— Чим я можу бути корисний? — люб’язно поцікавився чоловік з лінзою.

— Моя дружина… вона заставила прикраси… Ви її знаєте… Мої скромні подарунки. Хотів би повернути їх… Тобто, повернути Вам кошти, — пояснив молодий чоловік.

— У Вас дуже гарна дружина. По доброму заздрю Вам. Вона Вас дуже любить, — сказав ювелір, здійнявши брову.

— Вона про Вас розповідала… Чесно кажучи, я її навіть ревную трохи, — сховавши руку в кишеню брюк, зауважив чоловік. 

— Не варто, — відповів ювелір.

— Згідно паперів, я винний Вам набагато більшу суму, аніж вартують прикраси… Ви дуже багато заплатили за… несправжні речі… Це ж не просто так, — спитав клієнт біля вітрини.

— Звичайно, не просто, — проказав ювелір. — Вироби «Signity» від «Swarovski» я відразу оцінив. Але коли б я не сплатив за них, як за справжні, то не познайомився би із Вашою дружиною. 

— У Вас були… наміри? — спитав чоловік.

— Я оцінив її душу… Так можна? — відповів ювелір.

— Душу не можна оцінювати, — заперечив клієнт.

— А я оцінив, — промовив оцінщик.  

— То скільки я Вам винний? — перепитав знову відвідувач.

— Згідно паперів. Іще невеличкий відсоток. Самі розумієте — ломбард, — зітхнув, усміхнувшись, ювелір. 

— Спасибі Вам. Без Вас мене би вже не було на цьому світі, мабуть, — відраховуючи купюри, зазначив чоловік. 

— Чудово… дякую, — згрібши гроші долонею, відповів ювелір.

— Ви… часто так робите? Адже камінці таки майже нічого не варті… — дивлячись, як ювелір складає прикраси в поліетиленовий кульок, поцікавився відвідувач.

— Аби люди були справжні… Ними набагато цікавіше милуватися, аніж камінцями від «Swarovski». Можу собі дозволити… — передаючи блискучі речі клієнту, зауважив ювелір. 

— Добра Вам… — зніяковіло промовив молодий чоловік. 

— Бувайте здорові... — проказав ювелір, уважно розглядаючи інкрустований браслет.