Думи на межі світів

(п’єса-мініатюра з трьох дій)

ДІЄВІ ОСОБИ:

Модест

Єпистимія

КОСТЮМИ

Увазі акторів

Модест, чоловік, має чорняве волосся, одягнений в чорні штани і темну сорочку із коміром-стійкою. 

Єпистимія, жінка з темним волоссям, одягнена в білий одяг, довгу сукню та кофтинку. 

Дія перша.

Актори знаходяться на фоні далекого нічого обрію, за ними розташована арка. 

Певний час флейта грає мелодію.

Потім співає хор:

Межі явлень людських відомі у триваннях,

Вони помітні, відсутні десь, є певні міри,

Існують враження від значень сподівання,

Сумнівів свідчення та прагнень дум, довіри… 

Протягом дії триває тихо мелодія флейти.

Модест. Думки мандрують сплетені для багатьох світів засвідчень особистих плинності поривів. Їх ніби хтось помітив і наче зрозумів. Одначе сенс гармонії незвіданий мотивів, які приховані в тих значеннях буденних, що мовлять смислами од часо-просторів непевних діями вражень, знов свідомістю блукають. Отож осяжністю плотською всього завжди не знають. 

Єпистимія. Собі не вірю, жебрачка скрізь яви, тому що знаю вбогі смисли, думу. Пригадую минуле, яке було новим, радію теж, десь вже нагода суму. Віднайдені мої слова з незвіданих подій збентеження можливостей буттєвих. Десь мовби щось найшов і втратив дійсне свій тут вимір інших роздумів суттєвих. 

Модест. Можливо, теж лишу зустрічний крок слідів, загублених на стежці самотою. А потім ще збагну, чого не зрозумів, тому що все просте сприймається складною видимістю звершень з рішення життя продовження, його комусь визнання у призмах мислення, миттєвостей чуття: скрізь їх помітності удаване тривання.

(Кінець першої дії)

Дія друга. 

Ті ж декорації. 

Флейта грає мелодію під час продовження дії.

Єпистимія. Аби ж відкрити двері там, де завше благо з-поміж його всіх натяків кімнат. Одначе звернена увага на потемки і їхній плин із дат. Присутністю своєю засвідчення впливу просторів явились. Там хтось існує. У пітьмі  їх всі не роздивились.  

Модест. А чи не краще стати вже відсутнім? Думки від інших — теж невідання світи. Хоч слово свідчить, знову буде незабутнім. Та сутей всіх буттєвих не можна досягти. 

Єпистимія. А потім пройде час і хтось помітить, що здійснене для нього іншим виміром життя, його звершення, сягання. Теж ангели святі відкриють свої звіти. Мить отож знов для чогось десь перша мов остання.

(Кінець другої дії)

Дія третя.

Той самий фон декорацій. 

Під час тривання дії флейта грає мелодію.

Модест. Натяки дійсного та їхнє скасування буває у певних існуваннях.

Єпистимія. Досвідне відання обмежене наявністю подій. Повсюди особливостей даний теж простір свій.   

Модест. Є Тайна Бога-Саваофа, що з вічністю вершиться. Господь Іісус най дасть нам благодать. Будем Йому молиться (актори повертаються обличчями до арки, яку висвітлює ліхтар, спрямовують погляд увись, певний час флейта грає мелодію).

ЗАВІСА