Обрії

ПРО ВОСКРЕСІННЯ

Красиві смисли чуда Воскресіння,

Освячення душі, гріховної природи

Та прагнення хорошого сумління,

Добра молитви світлості нагоди…

Спаситель переміг пекельні сили

І показав Собою вічне диво блага,

Аби і люди з духовністю творили

Життя чесноти, до зла була зневага…

***

Христос Воскрес! Теж ангели небесні

Урочисто благом славлять на усі віки

Звістки дива Господа, таїнства чудесні,

Пишуть ними вічності світлі сторінки.

ЗРІННЯ

Цілюща міць ошатності думок

Дарована премудрістю Творця

Тамує спрагу так немов струмок,

Слугує всіх миттєвостей взірцям.

Смиренний розум наче провідник

Веде увись духовними стежками,

Щоби узріти святинь душі тайник,

У ніч світів скарби осяяло зірками.

ЗАСВІДЧЕННЯ ПОСТАВАННЯ

Величні є світи для істини творіння,

Що видимі у гранях яви із існувань,

Де натяки мозаїки живого розуміння

Уявлень повноти можливості надбань.

Залежностей усіх збагнути неможливо,

Бо правди впливів дій приховані душі.

Те, що було давно, тепер неначе лживе,

Вже обрій інший видно посталої межі.

Заперті мотивації теж тайними ключами,

Не відають про двері ще власники кімнат,

Яких буття щоденника заховане листками,

Клубками нерозмотаних тривалостей і дат.

Помічену спромогу, як натяк сприйняття,

Оскільки ніби дійсності постала далечінь,

У просторі скасовує стін вигляд викриття:

Там протирічні вміння лишати сенсів тінь.

Молитвою Творцеві прекрасного бажання,

Свідомості запевнення про Небо одкровень

Засвідчує духовності від блага поривання

Смиренного очікування мовлення знамень...

ЩОБ

Творче збагнених, теж невидимих світів,

Прийми зітхання знов утомлених людей

Поневірянням почуттів та дій, всіх слів

Сітями влову од підступних змов ідей.

Дай думам сил узгоджень прагнень миру,

Позбав змісти віків, час історичних драм

Від прикрих висновків осмисленого виру,

Стихій, де шкода благу чуда, вічний храм.

Усунь тенета правд примарності з принад,

Не заховай в клітки птахів свідомості умов,

Нам Ангелів Святих даруй осяяння розрад,

Щоб Небо земним було зразком краси основ.

ЗВЕРШЕННЯ ДИВА

Звершується диво потемками світу,

Видиме цілюще зілля справ буває,

Де Господь повчає мудрістю Завіту,

Хто повсюди завше Його пам’ятає…

Поночі свідомості та чуттів примари

Наче дійсного блукання небуття яви.

Глек отрути мислення наливає чари,

Тож на поміч ангелів і святих позви…

Істини від зріння свіч ясних смирення,

Покаяння роси щирі для земності квіту

Постають окрасою з вічності знамення,

Бо душа плекає про життя своє одвіту…

Гарні думи зіткані срібними нитками

Тишею молитви, значень всіх добра.

Подвигом духовним доленосні драми

Свідчать люди Божі, Неба дітвора…

«КОЛО МЛИНА»

(роздуми щодо картини 

Марії Приймаченко

"Коло млина, коло броду 

два голуба пили воду" (1970 рік)

Неба дива живі пташиними піснями,

Обрію рухи із млинових крил світів,

Стіни вікно щось вкаже поміж нами

Про знане, хто десь побачити зумів.

Два голуба тамують земно спрагу,

Хоч летом поринають в сяйну вись,

А ще допитливу принаджують увагу

Мандрівкою чуттів, бо ходять скрізь.

Плоди дозрілі так сонцем пломеніють,

Двері комусь речуть невідання кімнат,

Яке ясної звістки думи смислів гріють

Плинності часу, надбань, бажань, утрат…

І явні сходи вишини умовністю дахів

Здіймають, вниз ведуть, або зупинять

Можливі значення суттєвості для днів,

Спромог миттєвості у вимірах замінять…  

МОЖЕ

Чи може тільки здається,

Що всюди існують світи,

Де благо знову стається,

Аби там свідомо зрости

І віттями гарного древа

Постати оселям птахів,

Ягня не образити левом,

А ніч пережити для днів,

Мідь оцінити, мов злато,

Як з неї виріб величний,

Метелика гусінь впізнати,

Напрям стежки зустрічний…

То виміри власні всі волі, 

Залежні від вибору, вчинку,

Допоки ще творяться долі,

Немає зусиллям спочинку... 

МОЛИТВА ДО ДІВИ ПРЕЧИСТОЇ

Прекрасна Діво, Мати Пресвята,

Перлина, Втіха людства і Розрада,

Вища Архангелів Твоя теж висота,

Гармонії взірець, моління Ладан,

Осяйний Діамант чесноти діадеми,

Надцінний Зміст у роздумах святих,

Життя із подвигу душі добра Поема,

Вінець розмислення, осяяння мети,

Небес премудрості чудова Колонада,

Крила душі, Політ, Вершина, Слава,

Усесвітів темнот негаснуча Лампада,

І Поміч, Сила, щедра, гарна Справа,

Кришталь сльози, де покаяння плач,

Пречисте, дивне та цілюще Омовіння,

Ти сохрани, покрий, спаси, пробач,

Даруй пресвітле думи блага зріння.

НЕПОМІТНІСТЬ НАГОД

Полинути думками в розмаїття

Численної значущості нагод

Із роздуму та мислення суцвіття,

Які речуть про виміри пригод…

Або знайти на мапі край далекий

Уявності від сенсу поставання,

Спитати щось біля гнізда лелеки

На мові усесвітнього тривання…

Чи йти стежиною у виміри світів,

Які вершинами здіймаються усюди,

Від Неба шати для ума найти святі,

Скарби добра визнання завше люду…

Покою вічного збагнути вічну тишу

І цінність обраних миттєвостей життя,

Важливість непомітну не полишить, —

Вона невігластва таємне викриття…  

ПРОСТІР ВЛОВУ ВИДИМОГО

Світ простору, де видиме незнане,

Адже поняття мовлять про важливе:

Для вимірів уявлення знов стане

У свідченні, як значення примхливе.

Багато чинників прикуті ланцюгами

До сховків дії, що рече причини

Впливу клубків, помічених між нами,

Якими зіткані тенета павутини, —

Десь непомітне для іншого суттєве,

Тлумачать мислі вловом сита вод,

Недоліки можливі, тому і є взірцеве,

Допоки прагнення живе його нагод.

СВІТИ ОБРІЮ

Дар слова миготить, чуттєвості окраса

На тлі темнот нічних душевності садів.

І вимір дум відомий можливостями часу,

Які зупинки свідчать мислі в потягові днів.

Мандрівкою містами, заручених річками,

Проходять люди вулицями натяком світів,

Помітні там планети, прикуті змов речами

До зміни цінності пори, яку збагнуть успів.

Джерельним плесом видно хащі лісові,

Тамують спрагу олені, віднайдені з яви.

Тіні гіллясті, вітру листя враження нові,

Склепінь химери істини упевнено позви…

Далекими хмаринами, їх обрієм стежок

Вінчається свідомості гармонія та віра,

Допоки ще сприймають від натяків урок

Мелодії Премудрості, почута Божа ліра… 

ТОДІ

Ідем іще стежиною далеко,

Де зустрічі свідомості свої,

То холодно, або буває спека,

Духовні знову звершені бої…

О Боже, дай нам всюди сили,

Храни людей із темної пори,

Аби і ми чеснотами зростили

Чудові смисли від Небес гори.

Бо прийде час ранкової зорі,

Постане світло віри і наснаги,

Тоді життєвості уроків школярі

Не знатимуть наруги та зневаги...

А вічність нині схована покровом,

Її питання, також відповідь на них.

Творець усюди добрим діє словом,

Учинком гарним світу славних віх. 

НАГОДИ ЯВИЩ

Прозора далина уся світліє небосхилами,

Плине ріка, що плетена корінням берегів,

Квітучі почуття із ангельськими силами

Свідомості дзвенять од гір висот струмків.

Глибини в плес, озер лебеді неба крилами

Здіймають над люстром помітності хмарин.

Зітхання моря хвиль, і човники вітрилами

Ночей зірками видимі, де обрій сонця днин.

Прикуте листя золоте до віття древ осінніх,

На травах теж зворушено повітрям хоровод.

А пори року свідчить ланцюг, бо кола змінні,

Постійний рух для Всесвіту та явищ, їх нагод…

ТРИПИХ ЯВИ

ВИСОКЕ

Високі сенси, мов шептання волі,

Ведуть у гори вічних див буттєвих,

Стрічають почуття святі для долі

Відлунням дум яви душі миттєвих. 

ДАНІСТЬ

Є знов уривки, пошук вимірів світів,

Снують усюди ніби видимі примари

Засвідчень тайни, що наче десь узрів

Тієї даності, яка плете із мислі чари.

ПЛЕКАННЯ

Журливо проминає час життєвий,

А щира віра в радість Воскресіння

Дає назавше смисл всьому суттєвий, —

Творити справи доброго сумління.

КВІНТЕТ УСВІДОМЛЕННЯ

ЗУСТРІЧ (СТРІТЕННЯ)

Звістки прийнятність Зустрічі плотської

Осяжність, Видимість у тайні покриває,

Пророцтва диво творить, звершує устої,

Теж віри істин людству двері визначає.

І дотик старця рук покаже Незбагненне,

Христа Прекрасне Чудо явності спасіння,

Віднайдення скарбів утрати душ напевне,

Творця прославу благ світів та їхнє зріння.

ІНША ЯВА

Полинути у даль за небосхили,

Пізнати певність іншу десь яви:

Змоги життя триваюче здійснили,

Посталий простір часу теж новий…

Свідомістю відкрити повсякдення

Зі сховків смисли натяком ключів

Осягнення моментів діб знамення,

Аби помітити свої світи, як взрів…

Таємним змістом свідчить невідоме,

Бо здогад мислі каже значень зміни:

Дійсне ознак лиш вимірів знайоме,

Тлумачень всюди лабіринтів стіни… 

ОПИСАНЕ

Удаваність миттєвостей означень

Скасує певність вражень плинна,

Покаже сенси гомону тлумачень,

Бо древня новини подоба змінна.

Описана ява од літер браку змістів 

Торує зі стежин поняття в куряві,

Прямих криві їх всі для ліній вісті,

Слідів, де мертві ходили, ще живі.

Кумиром відання оракул прорікає

Від пристрастей в’язання мотузків,

Земним здобутком Небо заклинає,

Аби до обрію летіти хтось не вмів.

За межами ж помітне споглядання

Зібрання самоти і тайни видів змов,

Які у тиші теж розказують рівняння

Формул тенет, про їхній смислу влов… 

ПОМІТНІСТЬ

Помітні значення з дверима від яви

В Небес промінні од вікон осягання

Пустелями кімнат оаз думок нових

Міри одкриють книг життя зібрання.

Відлуння кроків, де основи колонад,

Склепіння смислів із подій оповідають,

Питають здогадом про напрямки порад,

Що берегів мости пояснень обирають.

Усіх узорів замисли для міріад клубків

Постали Промислу Господнього усюди.

Його збагнути хтось лиш натяком зумів,

Бо гості тимчасові земного світу люди. 

ПОСТАЛЕ ДІЙСНЕ

Долинами од сутінків мінливості яви

Позначене тривання неначе скам’яніле,

Миттєвості фрагмент його враз оживив,

Аби постало дійсне, що так незрозуміле.

Дивні питань сліди знаходяться помітні,

Торовані та стоптані причинами стежин,

Укриті снігом теж, де лиш трава у квітні

Засвідчує зірок нічних невидиме із днин.

А відповідь ще не одна озер люстра і хвилі

Примножена безмежжям на берегах вітрів:

Їх крилами несуть птахи, ті невідомі стилі

Для обрисів хмарин хтось випадково взрів.

Прикмет слова і звичаї з повтореності дій

Палітрою замислені, бо рами просторові

Завше показують на час, який усюди свій

Сенсу Творця полотен світів буття основі…