Сягання

СКРИНЯ

Як всі злічити світу скрині таємниці?

Вони приховані не в слова марнуванні.

Там дно засвідчить зверху скуту ницість.

Одна у іншій, сховки сенсу не останні…

Ява постала, розмаїття дива шати:

Веснянки, свято, вальс, колядування,

Книгарень пил, знання, що шанувати

В бутті нам слід, криві, палкі зізнання…

Поверхні мовчки свідчать про глибини:

Відкриті істини зі спроби спростування.

Немає знов джерелам смислів спину,

Воскреслий ранок, бо є вечір помирання...

Збагненний здогад, зітканий на мові,

Усунутий відсутністю… лиш тиша:

Отож пробуде дійсне серця влову,

Де вартості його, як щось полишив…

Помітна цінність величі з дрібниці.

Обкута скриня змістом інших скринь?

Того не відають душі, ума зіниці.

Там вись, безодня, віра в них; поринь…

УМІННЯ

(акростих)

Невідоме сповіщень ще десь

Естампів провіщень з речами

Речуть сподівань світ не весь

Означень діянь дійсних рами

Знаних і непомітних дум слів

Умінь захованих світу впливу

Місць відомих ночей тих днів

Інших свідомості данини диву

Наречення тавром лиш понять

Незбагненних тривань в митях

Явнездатності знов сприйнять…

1234567

1. Осягання

2. Давнього діяння

3. Тутешнього тла тривання

4. Чину чудових човнів чекання

5. Помітних пристаней прапорів присутності парусів

6. Шитих шириною шат шумів швидких штормів

7. Сходу сіяння сонця сховків свідомості свідчень світів…

СЛОВА'

Слова, слова ж… вони одвіку

Бентежать розум, почуття,

Їм теж немає в мислі ліку:

Той вплив на витоках життя.

Куди не заверни, — повсюди

Зустріну їх, у них втону.

І те, що ними мовлять люди

Не за'вжди можемо збагнуть.

Вони нас піднімають з праху,

Ведуть на бій, приносять мир.

За них здіймаються на плаху,

В словах також є диво-вир,

Який зі здогадів і тіней

Карбує смисли про буття:

Одвічні, також швидкоплинні,

Кудись ідуть без вороття…

Слова, слова… ті, що у грудях,

Сердечній тиші й таїні.

Слова — де ми, і звідусюди,

На Батьківщині, чужині.

КАГАНЦІ ВРАЖЕНЬ

(текст пісні)

Най листопад устелить ріки твої мости,

Де смислів особливі прикмети значень:

Вони існують завше, аби кудись вести,

Засвідчать вражень тайни від побачень.

Явна згадка чуда днів, як сутінки ночей:

Хтось пливе далеко рікою щастя митей,

Скрізь натяки думок та мова знов речей,

Осені злато туманами невідання укрите.

приспів:

Най листопад устелить ріки твої мости,

Де смислів особливі прикмети значень:

Вони існують завше, аби кудись вести,

Засвідчать вражень тайни від побачень.

Душі зоріють каганці, бо сум є почуттів:

Розрадою осяє тьму гармонії плин слова.

Буття благого вітер світу роздуми привів:

Знемога проминула, помітна сила знову... 

приспів:

Най листопад устелить ріки твої мости,

Де смислів особливі прикмети значень:

Вони існують завше, аби кудись вести,

Засвідчать вражень тайни від побачень.

СМИСЛИ ПРОТИРІЧ

Легкі примари враження душі

Летять над прірвами-висотами свободи,

В якій життя неначе на межі, —

Зі змістів зречення й жадання насолоди.

Завершеність у сенсів протиріч

Вершить понять метаморфози із бажання

Збагнути здогади яви, яка мов ніч,

Свідомість вкутує іще раз, не востаннє…

Утрачена можливість всіх сягань,

Бо речі, поставання їх — то змога

Пробувати в палітрі часу щиро знань,

Там, де відоме — лише плину осторога.

Закутки сталості овіюють вітри

Непевності буття людей і їх сум'яття.

Подібне знаного, неначе смисл у гри,

Немов нагадує світогляду закляття.

Віднайдена перлина із глибин

Засвідчує свій блиск всім поверхнево.

Такий чуттів і тверджень зміст провин:

Одним значний він, іншим несуттєвий. 

СМИСЛИ СПОДІВАННЯ

Забута ницість серця темноти,

Земне, прикуте сенсу почування.

Прошу знесилено: Ти, Господи, прости.

Йому в глибинах всі мої зізнання.

Свічада тінь-уламок здогаду про все.

Своя душа зі зречень марев плинних.

І знов зітхання: чи мій Бог спасе,

Бо відчуття безодень є провини…

Відрадність миті, затишок молитви,

Свічі зі сліз безсилого буття,

Мир дум тоді, якщо звершилась битва,

І відчай: втрати ж бо без вороття…

Є втіха днів, духовна прохолода,

Струмки гірські зі спростувань турбот.

Сягати їх — в тім щастя та нагода

Тому, хто має світ своїх чеснот.

Священний захист, мов життєве чудо,

То справжній дар для буднів злидарів.

Його так прагну, в ньому і пробуду,

Як не сліпий, зміг, дещо прозрів…

СПАСИ І СОХРАНИ

Спаси і сохрани,

Помилуй, захисти.

Від злого відверни,

Бо нам життям іти.

Почуй, відповідай,

Бо хтось — у німоті.

І втрачено вже рай,

А правда — на хресті.

Початок і Кінець,

Осяжне незнання, –

Із терня Твій вінець

Сплели ми навмання.

Позбутися себе, 

Душі, де стільки зла,

Знаходячи Тебе —

Лиш віра це змогла. 

Надіюсь, прийде Спас,

Що люд Свій віднайшов.

Подбає про всіх нас,

Адже у Нім любов. 

СПЛЕТІННЯ СМИСЛІВ

Сплітати слова у смисли високі,

Прагнути вдавати величне,

Наче все виджу духовним оком,

Дивувати людей незвичним…

А самому конати в темниці

Душі, плазувати хробом землею,

Знати, певно, чим є істинна ницість 

На бенкеті перед крахом Помпеїв…

Є трохи часу, тож чим його сповнить?

Яким слушно-марнотним завзяттям?

Чи мовчанням, допоки ще ясла всі повні?

Як уникнути злого смерті прокляття?

Молитвою серця, що завжди з червою

Лютих, пристрасних дум, почуттів?

Шкода', — не знаю у ній теж покою,

Бо духовно не збувся-прозрів.

Мої всі діяння, овіяні прахом,

Зникають поволі в літах.

А миті наповнені відання страхом, 

Життям, де я — спійманий птах.

Благодаті очікую диво-знамення,

Спаса милості прагну в мольбі:

Із Ним є сяйво буття одкровення

Та розрада у прикрій журбі. 

БУТТЄВІ СПЛЕТІННЯ

Є в радості прихована печаль,

З народження грядуть випробування,

Вогонь легкий розплавить здатен сталь

І не вичерпують всі смисли слів зізнання.

Прихід життя позначить вихід смерті,

Яка віщує тайну віри й воскресіння.

І сенси книг буттєвим тлом затерті,

У вадах вчиненого майстром із умінням.  

Забута істина постала інших правд,

Адама діти знов живуть падінням,

Недоліки завжди є всіх порад,

Поверхні інших у глибинах розуміння.

Мова плете чудесного вінок,

Який вінчає болісно шипами.

І злато їхнє то лише урок

Буттєвої поезії, де драми. 

Усміхнений омився морем сліз,

Птиця співає в клітці для людини.

Тягар одного хтось, як міг, теж ніс,

А ніч засвідчує можливе світло днини. 

СПОДІВАННЯ

Згубився у світах.

Де ще себе знайти?

Не черв я, та й не птах.

А треба ще брести

Багнюкою зі скверни,

Трясовиною слів

Та почуттями з терну,

Бо час іще не сплив.

Долати все на світі,

Бо вже так повелось, —

Буття прожити миті,

Аби щось, та збулось.

Мета така проста,

Водночас і складна.

Потрібно ще зростать,

Повстати слід із дна…

В колодязі тому,

Де наче, як втонув,

Вдивляючись в пітьму, 

Про зорі вже збагнув…

Ніч щезне, Божий день

Освітлить все в душі.

І ясно стане, де,

Чому і як вершив.

ЗАКОН БОЖИЙ

Стражі чеснот у звичаю буденні

З потреби втіхи, затишку душі

Та звільнення гріхами полонених

Свободи крил для дів, також мужів…

А значення, немовби засторога,

Поняття мандрування світлих дум, —

Вони потрібні, доки буде змога

Не віддавати сенс чуттів на глум.

Прийнятне подвигів смирення

Благого роду на духовній стороні:

Таке для серця гарне є знамення,

Віднайдене в мирській лихій пітьмі. 

Благоговінням храму свого тіла

Про сутності небесних диво-вмінь

Засвідчує свідомість ледь уміло

Незвіданих тих обріїв лиш тінь.

Зі скасувань відносності посталий

Закону Божого священний наш завіт.

Є і мета, — людина щоб зростала,

Аби добра збагнути справжній світ.  

СТРУМКИ

Біжать струмки кудись удалечінь,

Безмежної краси то миті плинні.

І ти, душе, у тайни ті поринь,

Що стануть для минущого повинні.

Хтось відкриває смисли течії

Та прорікає про далеке море.

Такі є наміри в житті-бутті моїм,

Де і смирення, також непокора.

Каміння, що лягло, мов перешкода,

Від чого скрізь відчутно тільки шум, —

Лиш слушний привід, роздумів нагода

Сприйняти все, що є, на серце й ум.

Спливають води, струменіють всюди,

Ошатність величі, пробувша у роках:

Тож дивляться та черпають знов люди

Сміливість для життя тут, смерті страх.

ДОСЯГНЕНА ДАЛИНА

Доріг десь дому дивина

Доречна думки давнина

Дібров діб дана далина

Датам досяжна довжина…

СЯГАННЯ

У прагненні сягнути небокраю,

Там бо ж дороги в сонячнім сіянні,

Щось неодмінно згодом забуваю,

Гадаючи про дні свої останні.

Як прозвучить отой акорд фінальний,

Де фальш є оперет із нот життя,

І смисл який постане сил останніх

У дійсності, що стане викриттям?

Провіщення мелодія здійсниться,

А тишу роздирають флейти звуки,

Які для світу мають завершиться,

Щоб відійти, де забуття розлука.

Ще спогади на мові неспростовній

Знов нагадають давні сльози слів,

І вітер вражень завше невгамовних

Те нагадає, що втратить не зумів.

ВТАЄМНИЧЕНЕ_СЯГАННЯ

Дійсності тривання із можливих дум сягань

Дається осмислення обмежень певних знань

Доречності свідомісних помітностей надбань

Дарами прояву особистих світів теж існувань…