Змістовне

АБОНЕНТ НЕДОСТУПНИЙ

Хто така людина — це відповідь у питанні,

Адже є тьма та світла днина душі, роздуми і вірші'.

У кожного існує провина, радість, прикре зітхання,

Надії на інших та Бога, розчарування від зусилля межі…

Є рими та гармонія жестів, логічність всього скасування,

Сталість із розташування у осені листу, його рухи на вітрі,

Розуміння хвали та протесту, для себе мовчазного зізнання,

Невимовного, яке вже наявне, що час чомусь оновить чи витре.

Також є смисл несполучених крапок й утворених змістів у літер,

Існує проста непідробність життя зі складної премудрості значень,

І згідно такту хорошого тону юродиве слово-поняття, як «світер»,

Позначило помилку, безглузде мов існування, дещо важливе неначе…

Адже вкутати мушу теплим одягом смислів Усесвіт, його поставання,

В критичність визнання діянь з помилками, стежками, всього цього драму,

Бо присутня людина, якої не бачив, — перша вона та водночас остання;

Ще треба згадати свідомість її, яка повсюди з осягання буття вівтарями…

А втім, ці слова лише варіації тіней од вічності у невідомості із круговерті.

Тут почуті фрагменти уламків непомітноcті величі мислі десь існування.

Абонент на зв'язку, але й недоступний усім і собі довіку та вироків смерті.

Є натяки-уривчасті імпульси розуміння тиші одвітів, як сенсу чекання...

БЕЗ ВОРОТТЯ

У прагненні амбітному визнання

Забулась враз нікчемна порожнеча.

Свідомості та пташка дуже рання,

Всім вирокам, напевно, є предтеча.

Вона чарує гомоном, де слава

І величанням несуттєвим слова.

А ввечері, як вже літам заграва,

Не зазвучить безплідністю промови.

Бо вся пиха із величі діяння

Не зборе неспростовні, вічні смисли.

І перший знову стане лиш останнім, —

Час це  площинно свідчитиме, стисло, —

Також про злочини підмін із апологій

Всіляких значень та мінливості личин,

І про байдужість, мов немає змоги

Втекти від необхідності причин. 

Забуде публіка десь вимір дива гри,

А буйство сенсу і зухвалості життя

Зазначить проза світу щирості пори,

Вказавши стан, що вже без вороття...

БУДЕ

Від буревію з'явилась прохолода,

Опале листя, неначе хороводом,

Летіти здатне, бо ще така нагода:

Пливти тихенько на озерних водах.

Прозоре плесо хвилями, вітрами,

Похмуре небо баранцями хмар

Показують природну мову драми,

Визнання натяку наявних взору чар.

Алея думи чорнобривцями стрічає,

Пустоти скла, всі давні сенси ліхтарів

Свічками стануть, їх завше помічає

Десь перехожий нічним спочинком днів.

Дерева, вкутані туманів пеленою,

Із віттям, що простягнуте повсюди,

Чекають восени відродження весною,

Як буде спів «Христос воскрес» у люду.

ВИЯВИ

Втікати від миттєвості тривоги,

Що переслідує непевністю устоїв:

Суть примхи уникати застороги,

Тому нагода щось лихе накоїть…

Понівечення сталих спроб тривання

Спростовує надбання світла думи,

Засвідчує палкі темнот визнання,

Душу бентежить виявами глуму.

Велика сила неприборканих стихій,

Немовби вирок плавання хисткого,

Бо в кожного стерничий тільки свій,

Показує лиш власне вміння й змогу...

Світи кімнат муровані обмеженнями стін,

Отож буває десь невидима присутність.

Її слова про себе плоди то древ підмін

Із пасткою, де сенси принадою могутні.

ВІДАННЯ ДИВА

Поривчаста снує, розбурхана стихія

Шаленим роєм дійства прагнень світу,

Аби звершилась якось невизнана ще мрія,

Вона питань причина і жде душі одвіту.

А відповідь постане із міріад життів,

Зв'язками доль мережива сум'яття,

Якщо пізнати хтось незвідане зумів,

Збагнути сенс печалі та завзяття…

Непевна міри ніч калюжок у зірок,

Тож видиме, неначе дивом явне.

Захований буття, де бруд, урок,

Щоб відродити чисте дуже давнє…

Свідомості окраса у світлі знову сяє,

Чеснотами піднесена і сталістю ясна.

Її святиня віддано навіки пробуває,

Допоки є людина щаслива, ледь сумна…

Господні там джерела із тайною снаги,

Є витоки живильні цілющих вод чудес,

Які помітні радістю, позбавлять від нудьги,

Наповнять сподіваннями молитвами Небес.

ЗАКУТА ФОРМУЛА

Є кута формула приреченнями змістів

Брести стежками значення хисткими,

Триває тишею незнаного десь вислів,

За муруваннями прихований твердими…

Із несуттєвого плетіння павутини,

Хоч вітру сенс торкається до неї.

Зірок не видно, бо є ще світло днини,

Квіткові ціни, мов окраса для алеї…

Не в'януть вражень спомини буттєві

Дарунками засвідчення про свято.

Пригнічена миттєвістю чуттєвість

Всю істинність минущого не знати.

Словами образів мигають лише тіні

Та звістки здогад  у смолоскипів сяйві,

На вежах стражі усвідомлення теж зміні,

Питань поясненнями висновків незайві.

ЗАСВІДЧЕННЯ

Зізнання помислу мари тенет бажання,

Утвердження хисткої зміни значень

Веде непевністю бурхливість поривання,

Недосконалості причина звинувачень.

Окраса пишної вітальні почуттів

Покаже потемки, там думи полонені,

Надгробки пам’яті помічених життів,

Зимових древ, хоч листя тут зелене…

Є прагнення засвідчення воління,

Сердешного тепла осель буття мети,

Бо пристрасть мову забуває розуміння

Доріг свідомості, куди потрібно йти…

А затишок, що знехтуваний знову,

Той дім, в якому прихистку покій,

Занедбаний, хоча такий чудовий,

Благословенний Богом вимір дій…

Полинь за обрій, він видимий далеко

Незнаною миттєвостей великою рікою,

Одвічним прагненням затишшя та безпеки,

Укладених священною скарбницею устоїв…  

ПОМІТНЕ МИТТЄВОСТЕЙ

Пустоти пасток видимої миті

Пізнання та зухвалості причини

Темнотами буденності відкриті

Гіркої від свавільності провини.

Покрови світла зняті у марноті

Із пристрасної бутності личини.

Вона рече на мові згуби, плоті,

Вузди примар лихої міри днини…

Затемнення, понівечення думи,

Скасований порядок благ мети,

Наруга щодо істини для глуму,

Що не дає каліцтву десь іти… 

О Боже, доки світом плазувати?

Прийди і вилікуй, спаси і сохрани,

Дай істини святі добра пізнати,

А духу морок осяйністю зміни.  

ПОРА ЗНАЧЕНЬ

Із виснаження дум та станів помічання

Печалі днів лихих, засмучення ночей,

Воління впливового суттєвого визнання

Відсутності прекрасної гармонії вістей…

Вичерпне слово є у свідчення тривання,

Тому і зміни пошуку наявних виправдань.

Завзято наміри рече ранкове сподівання

Порі обідній висновку належності бажань…

Увечері за наслідками вчинених діянь

Прочинені ті двері, де потемків покій,

Сприяння забуттю одвічних намагань

Пізнати вимір зорів, як сяйва далі мрій.  

Скрізь мороком буття незнані барви світу.

Даремний труд глухим уміння скрипаля,

А тишею питання вершить ознак одвіти,

Бо таїнством Небес мовчить усім земля.   

ЗНАЧЕНЬ СМИСЛИ 

Суттєвість від миттєвості триває,

Потреби значимі умовні та прості.

А хто у сенси зрадливі поринає,

Марнує час для свідчень суєті.

Людей слова не повне то буття,

Хоча бентежать розум, почуття.

Стрімкі бажання, намір каяття

Знов спомином шукають вороття.

Хисткі бар'єри дійсного визнання,

І лемент помислів рече лише своє,

А вітер носить мінливі сподівання,

Важливе вихопить, помітити дає.

Отож, десь там доріг незнана даль,

Мандруємо із вражень долі крамом.

Є радість іноді, буває теж печаль.

Світ став усюди, наче Тайни храмом.

СХОВКИ ЗНАЧЕНЬ

Покій думок, відрадності миттєвість,

І затишок у пошуках посталої мети…

Дрібницями летка укутана суттєвість,

Що помислів дає підміни віднайти…

Відречення примар ґрунтовного визнання

Дієвості воління та прагнень завше змін,

Поставлені причинами вимоги і завдання

Для торгу всюди мірами маніфестацій цін…

Гадання про начало великим сподіванням,

Полоном сходу сонця стежками правди гір,

Полишення відомого, бо десь буття питання,

Які одвіку мають поліпшить смислу взір…

Приниження чесноти смирення плазуванням,

Є чудо віднаходження скарбів, де смітники…

Заховані відреченням земного виправдання

Душі можливі значення, важливі тайники… 

ТОН СМИСЛІВ

Бреде узвишшями, які за болотами,

Таврована буденністю свідомість,

Рече на мові спрагло й тихо драми

Пустельні спогади замислення утомі.

Мандрівка хащами, долинами, полями,

Де є стежки, те малодушне сподівання

Не довести до вироку шаленої нестями

Краєм незвіданим неладне поривання.

Хатинка затишку, покою притаїлась

На пагорбі, залитім сяйвом сонця.

І двері радо світло блага прочинило

Привітністю від усмішки з віконця.

У сховку затінку лиш кухликом водиці

Бенкет постав чуттєвої убогої гостини,

Прекрасним тоном непримічені дрібниці

Для смислів також свідчення причини…