Сприйняття

НЕВІДАННЯ

Безсилля сутінок ночей,

Немов німотне пізнавання,

Вже не розкриє суть речей,

Бо здатність є од поривання…

Наділене комусь для чогось

Невіданням буття мети

Лиш в затінку, де воля Бога,

Плодами здатне прорости.

А що про нас, яка людина?

Сплетіння розмаїття дум.

У виправданні є провина,

Із втіхою завзяття — сум.

Питанням відповідь постала,

Доріг приреченість воління.

Багато, яке наче мало,

І тайна миті, десь прозріння.

Закутість ланцюгів причин,

Свобода наслідків тривання,

Завжди непевності почин

У світу свідченнях, визнаннях.

ОСІННЯ МАНДРІВКА

Вже осінь, світлий вражень сум,

Де мандри буднів, постає,

Іще дарує відгомін із дум,

Печально мовить про своє.

Птахи летять кудись у даль,

Співає вітер дуже тихо.

Людська душа, неначе шаль,

Туманами чекає віхол…

Сріблиться життєдайність вод,

Струмки теж змістами мелодій

Приховано, для всіх нагод

Шумлять, мов листя в прохолоді. 

Дерева, золотом убрані,

Вночі збирають зорепад.

А дощ, як натяк теж постане,

Старий з плодів умиє сад.

В калюжах видно на дорозі

Небесні хмари висоти.

На них погляну, як у змозі

За свій поріг світами йти.

ПОЛИНУТИ

Полинуть за гори та синєє море,

Од себе самого втекти до Бога…

Повсюди для думки немає затвору,

Хоч в´язнем її почуватись є змога.

Відкриті десь брами у скороминущім,

Грабовані скрині зі смислів посталих.

Примари свідомості теж всюдисуще

Засвідчують пустки, де все вже забрали…

Величність нікчемна помітна в гордині,

Там правила писані з аплодисментів.

Тож плещуть долонями на самотині

Засвідчення духи про ціни моменту…

Лиш Спасом відречення здатне явити

Ті маски, що щезнуть від сили розп´яття.

Бо жертвою серця світи посвятити

Людина для іншої здатна завзяттям.

ПОМІРНІСТЬ

Помірна впевненість, відносність поставань,

Де міра явлень дійсних виправдання…

Із невідомих світ усіх рівнянь,

І відповідь на них ще не остання…

Од звершень варіацій вже забуте,

Впізнаване і те, чого не знав

Подібностями сенсу завше скуте,

Тож не відомо, хто, що спростував…

Питальна суть без відповідей знову:

Є серцевина плоду вічних значень.

Також свідомість, її сіті влову,

Мова всіх правд, які зі звинувачень…

І скутість якорем, де гавань простоти.

В стихії плавання від острову Надії.

Душа, мов смолоскип, щоб десь пройти

Для здійснення чиєїсь диво-мрії…

Так, рід людський в одвічній круговерті.

Не втамувати спрагу смислів повноти.

Земна кора китами ще підперта.

До них нам треба теж зрости…

ПОСТАВАННЯ ПРАВДИ

Життєве тло — то невимовна тайна.

Там значення всього нам не помітить:

Щось, наче сум, а інше життєдайно

Душі теплом, суттєвостями світить…

Довкола пилом плинності покрите

Одним важливе, що десь уже не треба.

Смисли історій існування є із митей

У свідченнях земного, також Неба...

Весь люд причетний наче у провині

До здійснення причин, їх поставання,

В яких прихована темнот лиха личина,

Що мовить всюди про своє визнання.

Всеправда Бога на хресті страждання

Душі прозрілій, спраглій утішання

Рече про істини, що сяють покаянням

У сутінках, де світ з поневіряння.

У ПОШУКАХ ПРИХИСТКУ

У велемовності сердечних поривань,

Якщо є затишок, стихійності негода,

Мандрую знову до священних знань,

Бо там від спеки буднів прохолода.

Замріяння із поставань світів,

Розкритих дійсно змістом-даниною

Миттєвості, тому що в ній прозрів

До сприйняття чудових дум устоїв.

Світильник є, який ще не згасає,

Усупереч вітрам лихих умінь

У тьмі нічній, де цінності щезають.

Він мовить сяйвом з таїни прозрінь.

Вичерпність даного і упереджень сталість —

Причина то безплідності мотиву

Тих тверджень, де душі велике — малість,

Що свідчать всюди завше дуже криво...

Живи свідомістю на смислових висотах.

Там прихисток від згуби плазування,

Бо лише вічне, не жадань марнота,

Є ствердженням всебічного зростання.

ПРАГНЕННЯ

У затишок сховатися покою,

Там Небо землю стиха колисає,

Ангел дорогу вказує рукою,

Щоб не блукати, таке буває…

Марноту часового миготіння

Укрити про святині споминанням,

Немов то день Пречистої Успіння,

Живої в ніч людського існування…

Осяяти причетність круговерті

Вістю блага од визнаття провини,

Щоби гріхи у книгах зникли, стерті,

Прикуті з тілом Бога і Людини…

А вічність осягати словом «вірю»,

Позбувшись від сум´яття дум, тривоги.

Прожити стільки, як Творець відміряв,

Збагнувши те, що зміг в душі убогій…

ПРО ОДВІЧНЕ

Одвічно не все сказано в житті.

Як сущі зміряти невидимі світи…

Умови сталих в часовому викритті

Та змінні висновки, де прагнення мети.

На вирах мислі значення буденні,

А втрати явлені в поняттях із надбань.

Свідоме волі теж словом полонене,

І певність рішення є сенсом скасувань.

Бог мовить кліткою осяжності творіння,

Чарівна пісня та далекі солов´ї...

Незрозуміле теж чиєсь уміння,

На смертнім ложі власні речі не свої…

Повсюди тайни визнаття вершаться,

Безвісні натяки зі знаків постають…

І глеки вмістами, що вилиті, здійсняться

У розмаїттях, які  засвідчують їх суть.

ПРОХАННЯ

Воскресний день, посталий у триванні

Знов свідчить всюди спогадом уміння

Вершити дні життя, немов останні,

Як благодаті натяк з озаріння.

Невідання для подихів буттєвих,

Що плетені чуттям і змістом дум,

Примножує історію, миттєвість,

В якій то висота, а десь вже глум…

Помилуй, Спасе, в ницості творіння,

Величний Боже, люд Свій не забудь.

Най сила світла святості промінням

Осяє розуму добра одвічну суть.

СВІТ ЖИТТЯ

Все почалося там, де щось вершилось,

Бо першовитоки завжди у суєті,

Мінливість сенсами буттєвими здійснилась,

Її слова складні, також прості.

Повідати тривання неможливо,

Бо повнота у межах смислів скута.

Відтак, вона правдива, також лжива,

І нею мовить натяком лиш скрута.

Віднайдення доречного в миттєвім,

Складання замків помислів з піску, —

Приречення людини то життєве,

Щоб знати суть постійності крихку.

Хоч світ завжди з відносного посталий,

Обрати слід найкращу смислу путь,

Аби на славу Божу всі зростали, —

Добра у прагненні душі своїй сягнуть.

Традиція чесноти й чистоти

Най світлим зір ума завжди плекає.

Бо так лише безпечно всюди йти, —

Якщо хтось гріх воління скрізь долає.

ПОМІТНЕ МИТТЄВОСТЕЙ

Збагнути митей повсюди вопрошання,

Їхніх тривання змін життєвості одвіти

Та способи світів свідомості пізнання,

Хоч не відомо, хто і що чому помітить…

Далеко йти стежиною теж, де оази дум

Приховані пустелею чекання міражами

Виказують полон, прагнуть чинити глум,

Отож свідчать земні Раю вигнанці драми.

Ще втіху певну од присутності розради

Приносить Благодать, плину ява молитви,

Нагадує про прикрі природи власні вади,

Постати закликає там, де поле духу битви…

Сутінки: ніч, денна пора мов невідомі,

Хоч наче натяком сповіщено про них,

І вражень зустрічі хвилинами знайомі,

Бо вічних тайн буття сенс часу не утих…

Із Господом назавше з’єднати міст од волі

Тим виміром, який змога для себе осягнути,

Чеснот зростити зерна від ангелів на полі,

Щоб щедрий урожай на Небо весь вернути…    

СВІТ ПРЕОБРАЖЕННЯ

Минущі витоки діяльного уміння

Поглинуті у здогадах тривання.

Їх смисли вище прагнень розуміння,

Допоки днів буття в нас поривання.

І сходження на вічності вершини

У дійсному, де тайни існування,

Відкриє велич задуму людини,

Творця її, що Перший та Останній.

Значна миттєвість, наче дихання душі,

Прекрасне диво одкровень помітних.

Її у подвигу із прагнень хай вершить

Природа дум та почуттів завітних.

Преображення Спаса поставання,

Примножене у світлі благодаті

Очистить сенс моління, мов зізнання,

В якому слід себе та світ пізнати.

Одвічних учнів споконвіку проща

Веде в пітьмі до сяйва далей зір,

Де вже нема темнот, бо там є мощі,

Святі живуть, — лишень у це повір…

СВІТ ПРИГОД

Пригод пора та при нагоді

Творіння митей незабутніх

Були колись давно, відтоді,

Як чуда явлення присутнє.

В речах звичайних, непримітних,

Словах звитяжності, забавах

Душа дитяча серцем квітне

Зі світла благості прослави.

Уяви тайни світ без меж,

Легенди-істини прості,

Неначе прапори із веж,

Дивами мовлять суєті.

Добро завжди перемагає, —

Про дух святині завше дбає,

Пітьму всю світлом осяває,

Випробування всі долає.

Малим, дорослим є завдання:

Людьми хорошими зрости,

Бо так отримують визнання

Здобутки вічності мети.

КЛІТКА ІЗ ДУМ

(акростих)

Куди іти у даль по безлічі доріг:

Лежать міри для кроку дій собою,

І знов на виході, де входи, є поріг

Та світ, закутий враження стіною;

Контексти змісту вплив міняє, час,

Аспекти із подій оманюють щораз…

Імовірне тривання нових проблем,

Залежності усюди зрозуміння тем...

Доречне завше на Бога уповання,

Усвідомлення свободи сподівання

Можливостей духовного зростання…

ЯВИ БЛУКАННЯ

По всіх світах яви блукає здогадів осібність,

Нестримність напрямків од вольових вітрів,

Подією збентеження триває певна здібність,

Яку збагнути в брамах смислів думи смів.

Існує кубом, перевертає час усюди змістів

Значень граней вплив просторів тлумачень,

Зв’язано митями посталий свідчень вислів,

Що натяк мов прихованість вимірює неначе.

Сховків символи торованих свідомісних шляхів

До інших вражень віднайдення утрачених слідів

Тайни заручення звершення ночей та світла днів

Щезання відсутній ще десь помітністю здійснив…

ОДВІЧНЕ УТАЄМНИЧЕННЯ

Одвічні зміни знову вдаваності змістів:

Помітні лід у глибини прозорості озер

І потаємних течій плинних дій та вісті,

Сховки примар, місяця ночі тінь химер,

Доми духовні мислі рами вікон іконами

Вглядаються за стіни, ясніють зорі тьми,

Як день духу та свято, сонце зі дзвонами

Храму яви, оправи спомин митей візьми,

Адже світів є значення приховані людей:

Молитовне боріння, прагнення проміння

Сіяння свіч, каганців небесних благ, ідей,

Віра Творцеві, дари, можливості, уміння…

СЛОВА НАТЯКІВ

Слова духовних натяків на те, що є,

Поезію в долученні до буднів прози

Туманом дійсного встеляє, знов снує

Тло дії часу смислів, їх метаморфози.

Набутий досвід свідчить, скасувавши

Чомусь помічене доречне та важливе,

Свічадом теж люстро якесь впізнавши,

Роздумом зникнення сталого зрадливе.

Інші світи приходять значення кімнат,

Щезають стіни впливу, мислення буяє.

Най Бог спасе: десь іще видиме з вікна

Лише свій здогад знає сенсів небокраю…

НЕЗВІДАНЕ

Зникають слова у туманах відсутніх,

Відлуння лине, де чиїсь думки світи,

Часу спомин течій подій незабутніх

Оманливих вражень можна знайти.

Незвідані подихи Господа тайнами

Покриті чуттями та мислями впливу.

Небесне плоті неосяжними станами

Блукає свідчень душі явлень пориву...

ЗНАЙТИ

Як знати те можливе, що сховане думками

Усесвітів лиш натяків, помітних для чуттів,

Сприйнятих обставин, де часу плин віками

Приховує мелодику фрагментів дій та слів…

Позначене моментами від слушної нагоди

Тло видимого свідчення про явища буттєві

Обмежене осяжністю стежини до господи

Осінніх листопадів, не залишених на древі…

Хмаринами зимовими при сяйві ліхтарів

Пітьми зірок незриме далеке світло неба:

Найти його свідомістю буденно хтось умів.

Є тайна, невідома вись, вона душі потреба…