Тихе моління

ТИХЕ МОЛІННЯ

Збираюся поспішаючи, непомітно для інших. Куди саме подітися нам одне від одного? Який простір здатен скасувати межу моєї у Тобі обмеженої узвичаєності, земного скороминущого сподівання та надії на вищий смисл нашої утаємничено давньої зустрічі…

Цокає маленький годинник душі моєї, яка має струни поривань приниженої плазуючої нікчемності людської амбітності та величі. Також десь у її глибинах прихована історія прикрих злетів неймовірної порожнечі, грандіозна спустошеність тривалістю днів та ночей, заперечень і скасувань того, що непомітно важливе…

Дозволь мені лишень торкнутися смислу моєї у Тобі сердечної мандрівки, яка прихована за міцними непроникними мурами і ґратами недосяжної земності, яви безглуздої недоречності та безпорадності…

Які здогади про тайну Твого неба і землі знову бентежать мою спотворену незбагненною причинністю забуту й водночас жадану самотність, але не полишеність...

Полинув би за лаштунки свого чергового виходу в спогаді на Твою прекрасну і натхненну, незбагненну присутність, але як багато перепон існує в одвічному натяку на Тебе, у житті під палючим сонцем нашої мандрівки світом, що минає, — одвічного народження та смертності…

Не поспішай із остаточним вироком для мене, іще не все приготовлено, аби визнати назавше мою вдячну взаємність без причин і наслідків, осяяння незворотного та неспростовного душі моєї Твоїми зоряними ліхтариками на тлі непроникної пітьми невідомого Всесвіту світлого, відчайдушного, одвічного поривання…

Зітхаю, тримаючи у руках квіти своєї прикрої земності, із мідними грошами за душею та срібним хрестиком біля тіла розчарування та марності скасування непотрібного вже багатства прихованої ницості, але однаково іду назустріч, сподіваючись, благаючи у мислі про нагоду пізнати у Тобі самого себе, полинувши на мить у чисті пелени забуття одвічно значимого, неначе від п’янкого напою виноградних лоз на полях і луках, біля рік та озер, поряд із морями та суходолами, нивами, на які не ставали ноги смертних. Жадаю вдихнути повітря, про яке знову нічого не знаю, залишаючи Тебе...