Кораблик

КОРАБЛИК

Гортаю сторінки життєпису пристрасних поневірянь і мандрів, яких так багато вже... Скільки дивовижі приховано у коморах споминів минущого… Багато людей пройшло кімнатами спільної присутності. Вони принесли у душу вимір власного бачення життєвого тла. Одні вчили писати, інші майструвати. Ще інші — помічати непримітне величне. У такий спосіб відбувається становлення людей, що теж тільки мандрівники у світі, який безперестанно рухається у своєму миготливому феєричному сновидінні із непостійних вражень та образів, уявлень, відкриттів, розчарувань і подиву…

Стою на кормі невеличкого кораблика таїни видимості його лиш для власного сприйняття серед покійної стихії буттєвих вод. Сподіваюся досягнути тихої гавані. Іноді здається, що вже бачу маяк і горизонти. Але потім виявляється, що це лише міражі пустельного лабіринту дюн удаваних примар свідомості. 

Хотілося би збудувати черговий палац у повітрі та оселитися із його легендарними героями. Та й не дивно. Адже зрештою, свого часу вони були таки — людьми. Зі своїми пориваннями запальної вдачі, прикрою недоречністю побутової дріб’язковості... 

Зі мною на кораблику є іще  подорожні, які теж зібрали свого часу нехитрий крам власний, аби помандрувати незвіданими землями-островами та морями безмежних просторів своєї душі…

В одного із нашої команди є справжній меч-вервиця. Він вчиться щоденно гарно вправлятися із ним, а також захищає своїх приятелів од усіляких морських примар і химер, яких так багато повсюди збирається, особливо вночі, коли хмари ховають зорі. Тоді часто приходить морок свідомості і стає трохи лячно. Ми запалюємо смолоскипи на нашому кораблику, а також ліхтарі,  співаємо стиха пісень із бадьорими мотивами. Їх чують інші крилаті небесні творіння, які наповнюють повітряний простір. Зачаровуються ними та нашою відданістю, хоробрістю-відчайдушністю, і приходять на допомогу. Захищають, боронять нас. Тоді наш приятель із мечем-вервицею в руках, усміхнено бере себе в боки, мовляв: а ви думали, що нас таки здолають…

На суденці є також миле створіння — тиха панночка у солом’яному капелюшку. Вона пригощає нас в обідню пору, коли сонячно і затишно на палубі, печивом власного приготування, а іще запашним чаєм. 

Старенький боцман із люлькою оповідає пасажирам історії про те, як варто убезпечувати себе під час зимового походу від переохолодження. Адже він бував у експедиціях не раз. Тож і вчить нас, як саме слід грітися, коли навколо безпорадно. Веселий вид затишний, що приносить цей мореплавець своєю присутністю, сповнює нас твердої переконаності у тому, що таки вдасться дістатися тихої пристані у цьому іноді дуже бурхливому морі… 

Є також і середніх літ матрос, який знову підходить до грот-щогли і поволі розкриває вітрило, коли судно рухається у напрямку сходу сонця. Він часто обурюється своїм становищем, адже від  пасажирів не особливо-то значна поміч. Більше турботи вимагаємо. Але благодаріння Богу, терпить, звершуючи свою маленьку, але важливу роботу нашої великої спільної справи. 

Як ми опинилися на цьому кораблику? Складно сказати… Хто як. У кожного була своя унікальна дорога до нього. Ми все іще заходимо у різні порти і невеличкі пристані. Забираємо тих, що теж бажають стати чудернацькими мандрівниками у пошуках смислів буттєвих пригод, карколомних драм і кумедних незвичних вчинків. 

У кожного із пасажирів кораблика є своя зручна каюта, яку можна наповнювати усілякими скарбами, хто на що гаразд. Наче і не заважаємо одне одному. Але таки просимо не особливо перенавантажувати суденце. Адже ми всі його спільні тимчасові мешканці-користувачі. Хто знає, можливо, матимемо змогу залишити його ще і своїм нащадкам. Таким самим трохи дивакам, трохи відважним і трохи… Всього — трохи… Зрештою, не варто себе аж надто вихваляти…

Поряд із нами теж пропливають іноді величезні каравели. Обмінюємося тоді із ними вітальними залпами невеличкої гармати. Буває і маленькі човники трапляються поряд. І тоді ми, трохи бундючно, визираємо на кормі, мовляв: знай наших… 

А загалом-то, пливемо у свою заповідну гавань остаточного призначення... Кажуть, що там десь, на тій незвіданій Новій землі для мандрівників, що люблять хороші пригоди, захований старовинний скарб, збагнути вартість якого не здатен жоден зі смертних…

Що ж… Поживемо… Допливемо… Пошукаємо… Побачимо…