НІЧ СВІДОМОСТІ
Місячне сяйво здаля є, про сенси душі промовляє, наче світ роздумів знає: вісник світла вихопив мить, бо вражень мрійливість не спить. Він знайде отут самотою окраси для мислі простої, посталі чуттєвим надбанням, вітрами бажань поривання.
Дрімає тож ліс в чарах ночі. Зірка лиш променем хоче засвідчити істини днини, що видимі оком дитини. Бо потемки хитросплетіння словесного дива уміння скасовують правди від значень, які неможливо побачить.
Гілками древ свідчать примари запевнення мудрості дару. А листя шумить стоголосо, хоч треба, або як не просять. Птахи причаїлися всюди. Поснули, їх розсвіт розбудить. Пітьма усе огорнула, нікого вона не забула…
Зірниця у вишині, а на землі слід босих ніг. Аби отож не спіткнуться у напрямку здійснення волі: якщо кудись озирнуться, для зримого буде роздолля; там його вже немає, де хтось власну певність пізнає, смирення, молитви світи, щоби святиню знайти…
За лісом є сяйво оселі, а далі туман аж до скелі. Туди не видно стежок, не торував їх ще крок. Самотні горні вершини досяжні хмарини краплинам, що травам потрібні, долинам. До них на крилах полине вдача чуттів соколина...
Терням трояндовий квіт закутий вже тисячі літ. А щедрик поряд живе, хоча і гілляччя криве. Олені ген від струмка йдуть в хащах, де плесо, ріка. Про вічну красу чутна мова: марева ніч вдень чудова, немов очевидь світанкова.
Метелики теж тут снують, від гусені їхня вся суть...
Зростає терпкий виноград, який зібрати знов рад вподобання вин одинак, хоч плід вельми кислий на смак. Отож навіть руда варта здобутку труда та златом вона виглядає, як цінність її майстер знає…
Ліхтар сенсу діб це позначить, для думи істотність настачить, ясний зі світла відтинок, смислу темряви тайний учинок…
Багато від сонця скрізь див, ті значення місяць відкрив: Бог свічадом душі їх створив, адже озера човник явив, ним пливти Невідомий зумів, де пізнання буття берегів...
Герменевтичний нарис інтуїцій щодо сенсів твору...
https://spiritualiter.wixsite.com/cognitionis/night-of-consciousness