Осяжне

ЗНОВ

Промову скрізь наявного створіння

Вершить знов тиша, смислів таїна,

Яка самотністю уму покаже зріння

Для пасток дум всі схованки зерна…

Перо у потемках казкової жар-птиці

Зі споминів світів дитячих див і мрій

На миті щастя освітить край зіницям,

Дарує силу всюди блага звершень дій.

Наосліп лиш свої збагнути змога гроти,

Де схрони є невігластва, невідання скарби.

Вони то мідяки прості від суєти турботи,

До них завжди уявлення прикуті, як раби.

Предвічне Світло, Боже, скасуй моє воління,

Утверджене нікчемністю духовності темнот.

Подай святині дар добра, смиренного уміння

Уникнути тенет гріхів, пізнати вплив чеснот.

МОЖЛИВЕ

За обріями є минуле знову диво:

Повернення далекими світами

До витоків, що свідчили можливе

Від натяків, пізнаваних між нами…

А потім десь помітять очевидне,

Наче усунуте зі здогадами зміни,

Немов покрову висновку негідне,

Бо помилок вже визнані провини…

Дороги перетоптані стежками,

Які до тих ведуть буття шляхів,

Де всюди даль, нездолана віками,

Нічною втомою, окриленістю днів.

Складне видовище: тут мозаїчні хори

Фрагментів смисл гармонії узгодять,

Люди на відстані, висотах веж і горах

Жадану дію блага думки віднаходять.

ПРИЧИНИ

Повсюди сховані причини повсякдення,

Відношення глибин то й мулу річки дно,

А хмари блискавки, де сонячне знамення

Та небо дуже високо, незриме вже вікном… 

Збагненні лабіринти без виходу тлумачать,

А сенси їхні видимі багатствами скарбів,

Що вартістю свідомості десь явища означать,

Яку мудрець мовчанням помітити не смів… 

Заможний забере із кухликом водицю,

Яка була, мов щастя, для дому бідняка,

А потім її виллє, бо та мала дрібниця

Без користі йому, не варта мідяка…

Хоч думи є провіщення, але слизькі дороги

Ведуть своїми смислами в незвідані світи.

Зростити варто блага сад, але біля порогу

Давно земля занедбана дум тернями мети. 

Явись, Предвічний Боже, душі постань Царем,

Усунь ману, сваволі вплив, безодню невідому,

Що нівечить святинь буття нікчемства тягарем

Гріховного сум’яття, безсиллям кличе втому… 

ПРО НАРОДЖЕННЯ СПАСИТЕЛЯ

Спаситель народився! Святий пророчий час.

І зірка віфлеємська світила людям дивом.

Царю Небес волхви вклонилися від нас,

Йому дари теж принесли так радо і журливо.

А пастушкам отари теж блага вість постала,

І Вишнього прослава, від ангелів знамення:

Дитя мале сповите в ясельцях там лежало,

Де схована худоба, зі свідченням смирення.

Пречиста Діва Мати співала колисанку,

Малюк всміхався щиро, невинно уві сні,

Адама світ вигнання вночі аж до світанку

Снував миттєвості для тайн веселі та сумні… 

СВІТ

Йдем горами та долинами,

Якщо поночі, а також удень,

Є прірви, ліси над рівнинами,

Для душі чекаєм знамень…

Вітер приносить із далі

Враження подих світів,

Звістки радості чи печалі,

Їх збагнути хтось, та й зумів.

Ангел тріпоче крилами,

Сніжинки небесні снують,

Бог Святими Силами

Помагає благими буть.

Кіт казку тихо муркоче,

Воском плаче думи свіча,

Дитя у колиску не хоче,

А місяць вже зорі стріча.

Стигне чай, теплом зігріває,

Та треба знов мандрувати,

Де нема ні початку, ні краю,

Всюди власні темноти долати. 

СЛОВА ТА ЗНАЧЕННЯ

Слова то знаки плинності у миті,

Залишені сьогодні, що збулося,

Можливі значення усюди оповиті

Причинами, якщо про них ішлося.

Незміряні, бо стіни розуміння

Обмежені засвідченням знання.

Мов хмарою поглинуте проміння

Та тінь земна, зірки, як світло дня…

Стрімкого руху круча водоспаду,

На мапі мітка, щоб туди пливти,

Гармонії прикраса, десь принада,

Скарби душі, які слід віднайти.

І мислі клітка, висновку неволя,

Угод ланцюг, умовності підміни,

Дороги мандрів, обрій часу поля,

Про віру згадка, вісті світ людини.

ТАМ

Дзвінкий струмок у затінкові дня

Зі співами птахів узгір’я висоти

Причиною постав гармонії знання,

Бо стежка є така, щоби туди дійти.

НЕМОВ

(текст пісні)

Забути і знову згадати,

Немов давно листопад,

Весною навік поєднати

Долі місточком розрад…

приспів:

Є танець тендітний вуалі,

Де річка життя й самоти.

Там тіні чуттєво посталі,

Які нас ведуть у світи…

Барви намистом осіннім

Вбирає люб’язно вже сум,

Квітом віншує безвинним

Зрадливу, мінливу красу.

приспів:

Є танець тендітний вуалі,

Де річка життя й самоти.

Там тіні чуттєво посталі,

Які нас ведуть у світи…

Значний і так непомітний,

Бо зникли всі виміри цін,

Гарний, думок заповітний

Щасливий миттєвості плин…

Є танець тендітний вуалі,

Де річка життя й самоти.

Там тіні чуттєво постали,

Які теж існують… Світи…