Запис в календарику

ЗАПИС В КАЛЕНДАРИКУ

Старовинні мури, за якими криються душі поривання… Дивовижне чудо — людина. Видимого завжди — замало. Намагаєшся збагнути, яка таїна криється за словом, поглядом, рухом. Одначе лишаються одвічні здогади, втілені у незграбності плотського виміру існування, доланні прози життєвості. Аж раптом знову виникає бажання увічнити урочисті миттєвості власні та інших, близьких по духу, одвічних борців, із викарбуваними у пам’яті численними перемогами та втратами…

Адже справді все зовсім інакше. Ми видимо лише початок прадавньої історії легенд життєвих зламів маленьких доль. Скільки всього… 

А треба йти далі, брести долинами та узвишшями пізнання власної іноді немічності, а іноді сили. Робити помилки за партою, де одвічно творяться, засвоюються уроки нашого Великого Учителя… Коли спіткнемося, зіб’ються колінця  —  знову є добрий Лікар, Який знайте унікальну втіху для кожного випадку необережного поводження із пошкодженою природою власною…

Маленьке містечко… Життя починається рано вранці. З’явиться,  певно, кілька двірників, які зустрінуть сонце і хмари, очепурять усе довкола. Здебільшого, це дуже привітні люди. Та і загалом, коли вулиця стане більш гамірною, ми всі знову впізнаємо одне одного. Прийде час, і це знання неймовірно примножиться. Але вже не тут і тепер… Наші висновки творяться із мережива вражень сьогоднішнього ранку, дня та вечора. Дай Бог прожити їх благополучно. Перегорнути чергову сторінку календаря, списаного нотатками-натяками на власне життя. Завтра цей лист перетвориться на спогад. І ми зможемо мандрувати землями своєї минувшини, як і ті, хто був тут колись до нас. Лишив цей світ своїм нащадкам. Адже ми всі з’єднані невидимими ланцюгами із причинами подій, що творять життєві драми та комедії великої неспроможності у повній мірі засвідчувати іншим про власне існування… 

Приходить знову тиша нічного покою. Набираємося сил. А ранок — це нова сторінка відкриттів життєвої книги незвіданого…

Когось чекають випробування. Хтось мандрує, одвічно у дорозі. Інший у безперестанній борні з усім і вся, а також із собою…

Доводиться знову братися за меч комусь, хто давно вже користується плугом. Великі та малі пригоди для людини внутрішньої завжди із нами. Чи зможемо й сьогодні лишитися із людським, щирим обличчям? Чи вдасться зберегти світильник розуму та серця негаснучим? Що ж… Нумо до боротьби. На стіни старовинних укріплень із вежами та брамами. Чий прапор і корогви лежатимуть сьогодні долі? Хто вийде переможцем у битві за свою Богообразну людську душу?