Значення

ЗНАЧЕННЯ

Знов знаки значення указують світи:

Велика книга то буттєвості природи,

Прикметна змога засвідчення знайти

Тайни важливого від мірності нагоди.

Але в пітьмі вселенського тривання

Лиш видно іздаля чумацький шлях,

Є скрізь акордів свідоме поставання

До варіацій днів, ночей та дум, життя…

Розгледіти наявне, приховані покрови,

Як немічна людини міць, бо відає своє,

Не має змоги розум, де обрання окови:

Існуюче усюди все мір власних узнає…

О, Неосяжний Боже, осяйні Неба Сили,

Творінню, нам вчиніть чудесну благодать,

Щоби чесноти гарні у душах ми зростили,

Змогли скарби добра для вічності надбать.

ЗУСИЛЛЯ

Зусилля довершити невидимих світів,

Як сяють сенси смолоскипами буття,

Де мури дум зміцнити волі щоб умів,

Аби темнот пізнати всюди викриття.

Від ангелів, їх звісток життєдайних

Збагнути суєти бажання скрізь, мету.

Зректися протиріччя смислів тайни,

Прийнявши тиху Божу істину просту…

Відкрити скарб джерел добра творіння,

Бо милості щедрот всі витоки в Творця.

Існуючий уму духовний час прозріння

Дбайливо берегти з чеснот святих вінця. 

Окрасою для храму душевного назавше

Надбати лик ікони, де Спасове смирення

Просвітлює свідомість, аби себе пізнавши,

Благодарити Господа за чудо Одкровення.

НЕЗРИМЕ ДУШІ

(текст пісні)

Незрима даль бентежить завше душу,

Віки минули десь, а потім теж роки.

Зізнатись маю намір, всюди мушу

Про недописані буттєві сторінки.

приспів:

Лети лелекою в небес добра блакить,

Щоб гомоном всесвітнього зітхання

Смисли знайти святинь, своє прожить,

Аж доки прийде вражень мить остання.

Вимір збагни, де вже нема неволі,

Знайди перлину смислів глибини,

Вітри зустрінь чуттів у чистім полі,

Коней хвилин для спогаду спини.

приспів:

Лети лелекою в небес добра блакить,

Щоб гомоном всесвітнього зітхання

Смисли знайти святинь, своє прожить,

Аж доки прийде вражень мить остання.

А потім, як здійсниться існування,

Промчить останній потяг дива днів,

Зоря од вічності освітить роси ранні,

Мов діаманти невимовних дум і слів.

ПОМІТНА ВИДИМІСТЬ

Помітна видимість існує у покровах,

Що бережуть смиренно думу власну,

Бо скрізь наявна смислів певна змова

Сяйвом свічад яви прикмет завчасно.

Є ангелів уми свічок душі для храму,

Шибок просвіток, немов святих ікон.

Там бачать світу з Неба хресну драму,

Де так порушений добра буття Закон.

Спокута Спаса чудом всюди Благодаті

Вістить людині свободу волі від гріха,

Як стане змога Сонце дня із гір пізнати,

Уникнуть зла, бо тьма нікчемності лиха.

Зі зречення марнот на мові прози суєти

Віків десь дійсність невідома існування.

Тож тайни Божі дають чеснотою зрости

Древу душі, яка теж перша, хоч остання…

СВІДЧЕННЯ СВІТІВ

Зупинка знаного вже віддана триванню,

А сталість визначень, де напрямки вітрів.

Надвечір простір змін, а птаха була рання:

Миттєвості художник ті впіймати не зумів.

І звістка змінена постійною дієвості ходою,

Порожній знову глек налитий теж дбайливо,

А знайдена перлина, бо люд весь над водою,

Що розуміє вартості фальшиво та правдиво.

Є кусень хліба цінний всім від істини нужди.

Хоч прагнення відомі, впливає десь безвісне,

Якщо можливе свідчення світів із їхніх див,

Помітне у прозріннях доцільно, ненавмисне.

Величні одкровення окрилення натхненням,

Освітлені темноти знов закутків прикрих днів,

Свідомості відродження гріховної смиренням,

Як Бог благословить нам, хтось міг явити, зрів.

СКРІЗЬ

Свічами явлені, як поночі, знов тіні,

Просвітлене умовностей можливе

Для руху тут помітності, мов зміні,

Що проводжає дійсне, виду лживе…

Збагнути натяки безмірності кімнат,

Які ймовірностей засвідчує свідоме,

Де всюди вікон рами змінних дат,

Суттєве десь, для когось невідоме…

Пройти дорогою слід зустрічі яви,

Зазначити від обрію безмежність, —

Можливо це, людину лиш позви,

Минувшини буттєвого залежність… 

Зі зречення збагненних помилок

Є шепіт скрізь вітрів далеко полю.

Стежки теж заперечують їх крок,

Заручників, що вказують на долю… 

ТРИПТИХ МИТТЄВОСТЕЙ

СІТЬ

Принади сіть буттєвості можлива,

Як птах душі десь ходить по землі.

Там сенси влову вісті всюди лживо

Сіють гріхи на дум людських ріллі.

ЗРОСТАННЯ

Зрости для вічності окрасою святині

Прегарна й полохлива свідчень лань.

Твої стежки най всюди стануть нині

Позначені добром буттєвих знань.

НАГОДА

Набути є нагода лепту скарбу блага,

Як зміг, смиренно помисли звершив:

Неначе води стала світу думи спрага,

Гріш злидарю чеснот, що Бог лишив. 

***

ПРАГНЕННЯ ДУМКИ

Як потемком закутку захована свідомість

І втрата смислів світла, бо знов нічна доба,

Є прагнення збагнути те сяйво в думки домі,

Де благо починання, що нам Господь надбав…

ШЕПТАННЯ

Тривання миттєвості знову промовить

Мінливою суттю з буттєвості плину,

Що вітер нашепче, як смисли уловить

Порою нічною, видом хмари у днину.

КРОКИ

Прикметна далина, бо обрію залежність

У кроків свідчень шукає висновок думок,

Які десь вже постали, мов безмежність,

Бо всюди свій стежок можливостей урок.

ПОШУК

Глеки з вином руками майстра-гончара

Метою пошуку знання думок похмілля

Гостям весільним наче для участі пора

Докласти мислі, почуття добра зусилля.

ПРАГНЕННЯ СВІТІВ

Аби світів сягнуть свідомості, чуттів,

Де виміри благого засвідчення мети:

Барвінком віднайти осяйні сенси днів,

Стежиною чеснот завжди усюди йти. 

ВИЗНАННЯ

Зневага, брань зухвалої природи,

Повстання проти істини Творця:

Думам фортеці тьма зашкодить

Без раті, слави благ душі вінця…

Його осяйність видима в чесноти,

Смирення мислі, що силою стає

Для наслідків духовної роботи,

Яка добро від зла розпізнає…

Лукаво явний натяк звичаю лихого,

З отруйним зіллям трунок запашний,

І марнування, втрата часу дорогого:

Чуттєвості нікчемної фантазії сліпий…

Злидар підмін оцінки значення сваволі,

Пес ланцюга для мір свідомості світів,

Гріш сміття купи, ледь помітний долі

Та раб жорстоких завжди мислі хазяїв…

Прости мене, Величний світу Спасе:

Ще не навчився там стежками йти,

Де гори Неба, шана вічної окраси,

Оселі гарні святинь буття мети… 

КІНЦУГІ

金継ぎ

(золота заплатка)

Зламана вітка наче «вабі-сабі»:

Миттєвості поринуть в забуття,

Мов золото, заховане від зваби

Торбинкою бідноти викриття.

І справді: нема ціни такої світу,

Яка рікою всюди лине зміни літ,

Мандрівкою питання та одвіту

Людини, що лишає знову слід… 

НАМАГАННЯ

Архітектоніка з умовності яви, —

Там древ садів чуттєве осягання,

Гілля поверхонь існуючих кривих

Показують лиш потемки зізнання…

Від зречення миттєвостей марнот,

Бо ціни їх знікчемлені триванням,

Знов пошук Неба та його чеснот:

Речуть вони величні намагання

Усунуть ідолів помічених сваволі,

Які для шор свобод усіх надбання

Розгульно вітром напрямків у полі

Засвідчують бурхливі поривання.

Господня Сило, дай камінну міць,

Пітьмі даруй вогненності кресало:

Хай світять лики ангелів для лиць,

Аби святиня сенсів знань постала…

ТРИПТИХ ЗНАЧЕНЬ 

ДИВИНА ДУМОК

Чудовна дивина думок замріяних садів

Дихає стомлено у променях днів сонця,

Де натяк мір постійний невідомих взрів,

Захованих фіранкою свідомості віконця.

Летить небес окраси світу яблуневий цвіт,

Підхоплений од гір вітрами впливу змін,

Гілками, що хитаються, описує свій звіт

Біля хатин обмеженості розуміння стін.

Оселя затишку, якщо негода знов турбує,

Мовить сіяння смислом створених свічок,

Від книг доль багатьох урок якийсь дарує,

Показує тривання двері, збагненого замок. 

Всевишній Боже, зайди сюди та просвіти

Добром осягнення душі посталу бутність,

Щоб змога благодатна здійснилася зрости:

Важливу відати святині звершень сутність. 

ЗВІТ ЗНАЧЕНЬ

Звіт мислення од чар буттєвих,

Нагод помітних справ та дум

Залежністю з умов миттєвих

Свідчить про радість або сум.

Полинувши у вись, їх далі,

Вершаться таїни прозрінь

Для вічності мінливі сталі

Дарів недосконалих вмінь.

Всіх мір і висновків непевність

Вітрами звістку сенсів мовить,

Свідомості теж впливу земність

Враження змісти сіттю ловить.

Боже, примарний чин скасуй,

Збагненне значення зрадливе,

Світи людські добром врятуй,

Воління смислів, що можливе. 

ЗВЕРШЕННЯ УМОВ

Мовить життя про мрії розмаїто,

Вершить учинки свідчення мети,

Світи осібності у помислі відкрито,

Аби човном ріки глибинами пливти.

Помітна інша далина від обрію буває.

Там теж людина йде стежками дивини.

Збагнене відання умов, де час, безкрає,

Струмок думок озер обставини дзвенить.

Древа, тіні земні, де вже небесна тайна

Та зорі сховані промінням сонця сяйва.

Лунає квітню пісня птаства незвичайна:

Як жовтень золотий, мелодія знов зайва…

Боже, най пори року свідчать сенс буття

Для вічних значень із подихів миттєвих,

А Благодать покаже смислів розкриття,

Всі візерунки, що на вазах кришталевих…  

СПОМИН СВЯТКОВОЇ ПОДІЇ

Михаїл Архістратиг Божий здійснив оте Чудо,

Яке святом славним вірних пам’ятно триває:

В храмах душ Спасу щиро молитися будем,

Нас усіх най змій лукавий завше обминає...