Embedded Files
БЕЗМІРНЕ ДИВО
Безмірне диво, враження миттєві,
Окраси смислу висновку здійснив,
Аби позначити всі роздуми суттєві
Та спогади, які скарбами залишив…
Зібрання книг буттєвого тривання
Розрадою печальних дум постане,
А квіт весни духовного зростання
Для Неба вічності у світі не зів´яне.
Велична благодать, гармонії наснага
Осяють осягання стежину до вершин,
Вінця добра чеснот бажання і повага
Утіхою збудують палац яви для днин.
Пітьма примар суєт, від неї чарування
Мине оселю знань молитвами святих,
Бо ранок сонця є, чудового надбання
Основи життєдайної у взорі світла віх.
СВІТЛОСВІТ
(діалітераційний акростих)
Світу існує видимого час.
Висновки певні його зрів:
Істотність значень од землі
Тла таїни всього висот,
Любові Божої престол,
Освячене на нім зерно
Свідчення зросту дум у нас
Вимог подій вістей вітрів
Істини здійнятім крилі
Творця дарів епох красот.
БЕНТЕЖНІСТЬ МИСЛІ
Є тиша вдавана упевнення думок:
Бентежить злива й вітер на порозі.
Ключів багато, один лишень замок,
І двері, що зачинити варто, в змозі.
Ватага смислів ходить знов усюди:
Полонів лиха відкинути всі впливи —
Це справа боротьби світів, де люди
У храмі духу взору благ правдивих.
Пітьма стежок, хоч істин слід буває,
Осяюють ліхтарики для здогаду яви,
Там той ішов, кого вже хтось не знає,
А бачить інше часу і викликів нових…
Забута зустріч лунає смислом, плине,
Хоча на плесі човен за обрієм постав.
А найдене суттєве помітне не покине,
Яке у схроні скринь дивак таки дістав…
ЛАМПАДА БОЖОГО ХЕРУВИМА
Багато всюди так, неначе й дуже мало:
Кроки до глобусів яви людських кімнат
Вимірює невідання буттєвості постале,
Помножене знанням немовби у стократ.
Піщана цегла загартована буденністю, роками,
Сховала міцно свідчення, що знову промовляє,
Прийнятністю підмін од плину змов думками
Важливу суть для інших миттєвих змін пізнає…
Океанічні хвилі дій усіх наявного тривання
Причинами стають своїх із висновків питань,
Де сенс понять численних зібрання і рівняння
Розв’язані діб смислових сумнівності надбань…
Прекрасний Херувиме Божий очима од чеснот
Поглянь у душі стомлені помітністю означень,
Благослови лампади смислу та благостині ґнот,
Адже існує світло — збагнуть святиню бачень…
ВЕСНА ТВОРІННЯ
(роздуми щодо картини
Марії Примаченко «Весна-красна,
що ти нам принесла?» (1977 рік)
Від оберемку квіту, що видно на столі
Гостинної господи трудящої людини
Є спогад про лелеки ходіння по землі,
Як сонце сяє чудом життєвості у днини.
Гармонія рослинної краси буття природи
Неначе натякає, десь вкаже слід створіння
Буяння і духмяністю, привітністю нагоди
Засвідчення ошатного, безвісного уміння.
Глиняна ваза зроблена, і щире здивування
Вигукує свідомість майстерності діянню.
Вона надцінне, гарне душі добра надбання,
Бо викликає захват не вперше, не востаннє.
Весна пізнання істин окриленням птахів,
Де непомітний дотик небесного проміння,
В хатині став суттєвим, аби всі барви зрів,
Які явились думами, їх смислів розуміння...
ВІЧНОСТІ КРОК
Окраса дум від плинності світів
Молитвою для вервиці постала,
Святині мить, яку збагнути смів,
Неначе саду мислі квіт, зростала.
Є почуття-сніги і самота вершин,
Гірські стежини висоти зі значень.
Вони узріють вишнє Сонце днин,
Земні печери темних звинувачень.
Душа свічею келій плаче до зірок,
Що ангелами в ніч життя ясніють,
Показують на крилах вічних крок:
Добро його побачити десь вміють.
ДІЙСТВО
Пора прийшла для чарів часових,
Що видимі доречним зором блага:
Певні окраси істин роздумів нових,
Означень, бо від мети стала увага.
Помітні цінності ошатності палати
Врочистих міркувань світів святинь.
Про них бажання свідчення пізнати:
Величне дійство, куди умом поринь…
Є туфельки із кришталю на сходах,
Вони властиві ангельській природі,
Свідомість їх помітить при нагодах,
Як Бог панує в душі добра господі.
ДАР ВІВАЛЬДІ
Красиві миті для гармонії світів
З’явив митця від Господа талант.
Його свідчення збагнути те зумів,
Бо сяє скрині цінний дару діамант.
Ошатна велич, скромності оправа
І тайни блага дум у музиці ключів,
Чудесна змога, свідомості є вправа,
Як потемки, збагнути смисли днів…
Печаль серпанку із осінньої заграви
Та квіти нот од літа впливу самоти,
Зими мелодика хурделиці прослави
Порі весни, щоб духом знов зрости…
Ще невідома царина, де пошук смислу
На крилах почуттів промови чину див:
То вкрай розлогим стилем, або стисло
Помітний світлий сум небес і їх птахів.
ПОМІТНЕ ВОСЕНИ
Пожовклі трави, береги у росах,
Тумани сизі, холод знов дощів
Та літа спогад, адже ноги босі
Брели далеко, де й куди узрів…
Осінні шалі, листя плин в озерах,
Похмуре небо, лебединий клич,
Поетів сум з чорнилами на перах
Притулку тайн, зірок осяйна ніч…
Легіт грайливий теж мелодії печалі,
Багаття-пломені каміну теплих дум
Постав, шибки прозорі тут заграли
Краплинами претихий тактів шум.
Із парасолями крокують перехожі,
Вітрини-дзеркала людських світів
Помітять щось подібне і несхоже
Для ликів тіней прози дива днів.
ЗВ´ЯЗКИ І СТИЛІ
Розлога крона почуттів, стежини,
Помітна прірва, в скелі є коріння,
Сплетіння сенсу висоти, рівнини,
Невідання уламку, звістки вміння…
Майстерня прози, мелодії ключів,
Поезії, де пошук впливу, дії рими,
Моменту істин вже минулих днів,
Багаття сяйва, слідів од лету диму...
Для змови образів і символів усіх
Мовчання натяк на стіні простору
Та інші назви слів, які шукати міг
Чеснотою, гріхом чи згоди хором…
Над болотом вежа ясніє із палацу…
Щасливий, бо уникнув трясовини.
Хоч темно, ліхтарик вже намацав.
А увімкнув, побачив лиш провини…
Може є інше щось? І зовсім це не так?
Тож моря вітер підбирає знову хвилі?
Дивак обкутав мов павутиною в устах
Десь думи, зв’язавши здогади та стилі…
КРАЙ ЗБАГНЕННОГО
Краєм десь туди полинути далеко,
Що видно знову помислів порогом,
Пустелею піти, як є вода для глека,
Вночі зоря сіяє, засвічена від Бога…
І каганцем душі, хоч буря ще вітрів,
Миттєвістю добра засвідчити світам
Уквітчану красу, адже збагнуть успів
Сади святі весни, осінній плід літам.
В можливостях яви, де зламані гілки,
Знесилення пітьма невідання питань,
Що мурами міцними оточують думки,
Аби уберегти од лиха ствердних знань,
За брамою дня сенсу захованих птахів
Існує змога мандрів до вічних Неба гір
На крилах висоти, бо дивовижне взрів
У благості посталій істотних всюди мір.
ОСЯГАННЯ МИТТЄВОСТЕЙ
Зі спомином і мріями видінь
Та згадкою для стану озарінь
Явилися у враження дні плину,
Які думки бентежать без упину.
Душ небеса, ошатність почуття,
Що келихом бринить вина життя,
І листя осінь, хмарністю блакить:
Скрізь непостійна осягання мить…
Човник заручення покою берегів
Для озера на веслах мандрів смів
Порушити свічада смисл покрову,
Де видно сенсів ніч зірок чудову.
Світ проминає, лишає сонця диво:
Проміння світла буде ясне впливу,
Створіння сил причина теж буяння
Та блага Божого означене пізнання.
ПОВСЮДИ
(текст пісні)
Далеко упізнати краплини плин ріки,
Дощу сліди збагнути шибки значень,
Моря відкрити там, де течії струмки, —
Чи можна це, хоч хтось таке побачив?
приспів:
Минулий листопад у пролісках рясніє,
Виблискує на небі, мов злато, зорепад,
Мене й тебе ніде цей світ не зрозуміє:
Повсюди тайн причин існує завше лад.
Не вартий дотик рук можливого єднання,
Від помислів серпанків не видно вже яви.
Постане натяк миті важливого зізнання,
Який рече світанок ошатних дум нових.
приспів:
Минулий листопад у пролісках рясніє,
Виблискує на небі, мов злато, зорепад,
Мене й тебе ніде цей світ не зрозуміє:
Повсюди тайн причин існує завше лад.
Вершини є стежин, там гнізда соколині,
Помітний теж душі величний днів завіт.
Ми всі тут не чужі, належимо родині
Адамових дітей, для Бога духу квіт.
приспів:
Минулий листопад у пролісках рясніє,
Виблискує на небі, мов злато, зорепад,
Мене й тебе ніде цей світ не зрозуміє:
Повсюди тайн причин існує завше лад.
Полине мрія знову до вічної основи
Прекрасного видіння зі здогадів своїх,
Які сховали люд, бо є святинь покрови
Та палітурки книг буттєвих значень віх.
ПРОСВІТИ СМИСЛІВ
Сприйняти обставини доречностей всіляких,
Сплетіння певних значень у сенсі похідних
Можливо, Бог як дасть, Йому і щира дяка,
Бо завше істину Він знає всюди про усіх…
Людина немічне, з темнотами створіння.
Є прірви скрізь безодень згубних знань,
Принади потойбіччя потужного уміння,
Що знов приносить розпач, сум зітхань.
Тенета впливу міражів пустельних краєвидів
Бувають всі зазначені, як взір помітних дум,
Ховають змогу дюнами дійти аж до бескидів,
Засвідчують свідомості угоди змов на глум.
О Творче наш, Величний Саваофе, дай сили,
І нам аби духовну брань збагнуть, її ті суті,
Де оточення світів яви, що тайни їх покрили.
Най ангели добра святині прийдуть в скруті.
ТАЙНИ МИТТЄВОСТЕЙ
Трава уквітчана й прикрашена росою,
Небес блакить із обрію далекого ясніє,
Легкий туман довкола встеляє пеленою,
Стежок ховає даль, що подорожній взріє.
А сонце променіє просвітком від хмарин,
Птахів чудесний хор виспівує завзяттям,
Прославою вимірює ошатності для днин
Захоплення душі, думок, чуттів сум’яття.
Хрест бані храму стиха показує на диво,
Дерева дзвонять шумно, доручені вітрів,
І озера свічадом плин лебедів мрійливо
У натяку засвідчити творіння тайни вмів…
ТЛО ЯВИ
Минулі свідчення доповнені тривання
Означенням суттєвого відкритістю яви.
Світ од миттєвості, яка знов неостання,
Показує у човнику, яким життям пливи…
А краєвиди почуттів та враження думок
Ведуть стежиною туди, де є ті запитання,
Що відповідь на них, як лісовий струмок:
То радості причина, або несуть зітхання…
У хащах лабіринтів смислу видиме стає
Лиш тло помітності, його розташування.
Свідомість взору суті фрагмент розпізнає,
Назвавши щось на певний час надбанням…
ТРИПТИХ ЗНАЧИМОСТЕЙ
***
Прекрасні смисли оживляють знову
Всесилля віри свідка замислу Творця
Про світ гармонії та мову дій чудову,
Бо вплив буттєвості святині є вінця...
***
Зібрати гарні вражень всюди думи,
Які ведуть слідами щастя босих ніг,
Де вже нема стерні марноти глуму,
Отець Небесний дитя чекає на поріг…
***
Є темна сила з апологіями ночі…
Най днину Ангел світла принесе,
Душа красу свою збагнути схоче,
Якої прагне і нею зріти зможе все.
ЗЕМЛЯ БУТТЄВОСТІ
(акростих)
Зіллям од ліку трав торішніх
Екскурсом значень плину літ
Миттєві враження неспішні
Линуть вітрами вдома віт.
Ясніє сонця промінь, диво
Буттям із прагнення вершин,
Умом стежин думок зрадливо
Тче висновки понять рівнин.
Тайни існують всіх питань,
Є сховки змін, гір краєвиди
Весною одкровення знань,
Осінні помислів бескиди.
Свідомістю помічені сліди
Туманів, де вже обрій давній,
Істотна хвиля, берег від води…
АБИ
Аби не знати світ своїх думок,
Слів сіті влову, їхні всі нагоди,
Ключів підробки, як один замок,
Причин умови проявів погоди,
Місцевий подих багатьох вітрів,
Зріст будяків, де є трава та квіти,
Шуми древ листя багатьох садів,
Хто, що для себе десь помітить…
Моє невідання знов звістку подає:
Розум осліп від сяйва сенсів днів,
Питань їх, оскільки відповідь снує
Одна за іншою, збагнуть якщо успів.
На Бога лиш присутнє сподівання,
Бо немічний, живу буттям з гріхів,
Од Нього вічність і Йому зітхання
В полоні часу, всіх подій дворів.
ВИМІРИ СЕНСІВ
Незмога бачити тайн сутність у речей:
Щось видно, інше під і над покровом.
Сенси мовчання є та мови світ вістей:
Одне розказане, про інше втрата слова…
Помітні значення, невідання їх впливів:
Думки можливі свідчать певність миті,
Знання клубок із лабіринту ще не вивів,
Дверима знову інші суті десь розкриті…
Питання дійсного наявні тьми кімнати
Сліпець присутній завше вірно помічає.
І можна відповідь свідомості теж знати,
Палітру висновків од вимірів безкраїх…
ДЕСЬ
Десь є світи прихованих Небес
І двері певних виходів зі входу,
Склепіння колонад якихось тез
Пошуку суті змістів, їх нагоди.
Тайна існує вічна смислів днів,
Яка заперта багатьма ключами
Од значень, де посталий вплив,
Що змінюється завше із роками.
Святий Архангел показує на час
Годинників піщаних: лише тіні,
Проміння Сонця, видиме для нас,
Міряють вчинки й сенси плинні…
Думок фортеці, атаки дій темнот,
Але, напевно, прийде ще підмога:
Бог лицарям духовним від висот
Гір світлих благ дарує перемоги.
ДИВА ПІЗНАННЯ
Спалахи значень блискавиць яви,
Світла та тіней змова так помітна,
Човна весельця рікою хвиль нових,
Краплин дощу, бо райдуга завітна
Блакить небесну наблизила, земне,
Душ птаство, кімнати вчинків тіла,
Що перехожий часу знову промине,
А таїна містків, де береги, зустріла.
Зірки на поміч стали теж і ліхтарі
Вночі осяюють сенс оповіді днини,
Воскресний ранок свідчать дзвонарі
У змінах суєти дорослих чи дитини.
Тут золотий ланцюг пов’язує світи
Посталих вражень, їх нагоди впливу,
Буття віхи скарбів аби думок найти,
Пізнати, якщо спромога, благо, диво.
НЕВИДИМЕ ПОСТАВАННЯ
Сенси є днів, як привиди ночей,
Де переправа над своїм болотом
Та мова тайна вражень од речей
І крил чуттів млина снує турбота…
Брести стежиною у хащі до зірок,
Адже земний, хоча бажаєш Неба:
Наближення віддалює знов крок,
А лету ангела незвідана потреба...
Миттєвості приховані для скрині:
Зміст записів, пожовклі сторінки,
Неначе скарб осмислення їх нині,
Ще поки плетені ріці життя вінки…
Пісня дівоча, див купальська тьма,
Квітуча папороть, невидима очам,
Сяйво мигтить свічок теж недарма.
Уранці вічне жде, святковий храм...
НЕЗВИЧАЙНИЙ СВІТ
Кубічний простір кіл, знов коми, де крапки,
Струна бринить і так мовчать ключі скрипічні,
Писар бреде собі кудись, в кімнатах сторінки,
Той перехожий тут минув, тепер уже зустрічний.
Ще й правила миттєвостей з тривання помилок,
Причини візерунків скрізь від багатьох клубків.
Гроші´ лишень видінь скарбів захованих думок,
Як хмари, вітер їх жене, тож ледве щось узрів.
Майстерня, втім, ошатності свою плекає ниву,
Душа завмерла наче враз, постать аби стіною.
Небесні почуття живі, од них з’явилось диво.
Прозорість вікон гарний край показує красою...
СВІТ НЕВІДАННЯ
Літає певність багатьма світами,
Особа свідчить прикре незнання,
Що в обертах зусилля вітряками
Здіймає колом крила навмання.
Думи, поняття й невідання кімнат,
Причини часу, його впливу невідомі,
Певних учинків змови свідчень дат
Іншими змістами помітності знайомі.
Оселі повні часто мислення гостей,
Принаджених суттєвістю з нагоди,
Вони тлумачать смисли десь вістей,
Хоч дійсність означить знову подив.
Скрізь існування розум не направить
У лабіринтах, де тільки свій клубок.
Як Бог когось просвітить і наставить,
Благе питання дасть відповідей крок.
ТУТЕШНЄ
Небесну даль осяяло проміння.
Сонце та хмари, обрії рівнини,
Дерева, чагарник, сіре каміння
Сліди яви приховують людини.
Дощі умили пил земний стежини,
Блиск рос на травах, листі, квітах,
Напоєна рілля із хлібом од зернини
Туманом вкутана, іще теплом зігріта.
Віття садків медом для бджіл багате
Співає вітром пісню ладно давнини.
Криниця тут, щоб спрагу втамувати,
Аж доки стане прохолодно восени.
Ранком почута біля ріки дзвінниця,
Бані у храму знов показують хрести.
Йдуть на молитву братик і сестриця,
Аби духовністю від вічності зрости.
ВІРШУВАННЯ
Абетки арок ансамблю альтернатив
Апофатичної абсолютності азів
Буттєвого бажання блага берегів
Божого багатства Біблійних вінців
Віри важливості волінь
Визнання відлуння вмінь
Гір горизонтів гіпотез гадань
Галактик годин говірких дарувань
Древ дому думок душі
Дізнатись доречністю віршів…
ЯКЩО
Зібрати змога буде скарби златого пилу,
Якщо знання існує, в якому є тямущий.
Печаль його велика для світу народила,
Утіха звеселила, бо те замислив Сущий.
Пітьма душі безсила, як зорі існування
Показують літами день з вічності оселі.
Та морок згодом діє, а сенси помічання
Приковують свідоме до видимості скелі.
У тишині молитви приходить на підмогу
Прекрасний Ангел думи і почуттів сіяння.
А Божа міць звільнить святу добра дорогу,
Дух світлий оживляє від блага поривання.
ДЕЯКІ ФІЛОСОФСЬКІ МЕТАМОРФОЗИ
ІРОНІЧНОСТІ КРИТЕРІАЛЬНОЇ
РАЦІОНАЛЬНОСТІ
ІНТЕЛЕКТУ
Те Не Це
Ні Так Є
То Де Теж
1|2 0|2 1|0
0|3 2|1 4|1
4|0 1|1 0|4
Видиме приховане далеке,
Близьке й помічене неначе:
Вода та най поверхні в глека
З криниці міри ще позначить...
НОТАТКИ ЗАПОВІТУ
Як прийде моя смерть, земне оце скінчиться
Поневіряння смислів, діб нікчемного буття,
А тайна потойбічності дійсно довершиться,
Збагненності минущість пізнає викриття,
Згадайте од Адама нащадки, діти, браття,
Що жив отут простець, удаваний мудрець,
Не розпізнав, існуючи, те благості завзяття,
Аби добра лиш помисли надбати, мов купець.
Простіть мене, бо зрадив у полоні часовому
Думок своїх ватаги скрізь, які кудись ішли,
Належали свідомості в час юності, старому,
Прихистку від вітру змін помітних не найшли.
Не вірячи завжди собі, не знаючи про сталість,
Для потемку життя свого шукав знов каганців,
Присвічуючи ними тут, аби світил тривалість,
Поряд з ними кроки теж засвідчити, що взрів…
Молитвами ви пом’яніть моїх дій сенсів душу.
Пробачте, що не осягнув усе і зрозумів, як слід.
Уклін сумління вам роблю, зізнаюся, бо мушу:
Жив, як зміг, Бог допоміг та люду спільний рід…
Page updated
Google Sites
Report abuse