Суттєве

БЕНТЕЖНІ МИТІ

Існують вчинків сенси виправдання.

Є прикра мова з-поміж інших слів,

Стихійності бурхливе поривання,

Його спинити міг, та не зумів…

Заручники принад хистких сваволі:

Тьма помислів бреде у даль, туди,

Де сила їх, неначе прикра кволість,

Руйнує скелі вітром хвиль води...

А світ визнання, звичкою закутий

В бентежні миті слабкості старання,

Помітив світло прагнення, мов скрути,

Там благо лиш невільник намагання…

Ланцюг залежності, який із павутини,

Усунутий Всевишнього рукою,

На певний час був простором причини,

Який диктантом думки міри коїв. 

ВАРІАЦІЇ СМИСЛІВ

Слова про мідний дзвін, мов золото, постали…

В гробницях з мармуру прах тихий мови змін, 

Помічених повсюди, де згодом знову взнали

Рукописи засвідчення, без тайн життя у стін…

Душа милується коштовними речами,

Теж ними продані десь вартості людські.

А ювелір оправив камінь сяйва драми

Фальшивих значень, грані там слизькі…

Поет плете гармонію мережива дірками

Красивих рим чуттів, які існують мить…

Нікчемить міль прибутки торгу крамом,

А злидню милостиня ницістю болить…

Свавілля велич міцно пристрастями скута.

Буття святе рече сльозами про свої гріхи.

Мудрець для глупості всі істини заплутав,

Пітьмі блиск зріння світла згубний і лихий... 

ВТІМ

Несталі виміри триваючих подій,

Неначе відгомін від мовлення вітрів,

Просвітлені у прагненнях із мрій,

Доречний вид їх тьмою десь подів…

А втім, існує диво всіх світів,

Людина там заручена буттєво:

Їх тайнами відкрити лиш зумів,

Бо промінь є, і ваза кришталева…

Безмежжя прагне свідчити красу,

Що гранями міркує стоголосо,

Помітністю, яку кудись несуть

Рік течії, хоча про те не просять…

Вичерпне слово та не глибина,

Наповнена безвісністю струмків,

Якщо сягнув колодязю вже дна,

Одначе джерела його не взрів…

ДЕНЬ СВЯТИНІ

Вікно, прочинене паломника рукою,

Сіяння шибки, днини промінь сонця

Провісник прагнення поринуть у покої

Під захист ангела, святого охоронця...

Прегарні древа видно із дарами,

Плоди достигли, тінь легка вітрами

Торкається до бані тихо храму,

Де прихисток спокутній мові драми…

Престол, укутаний парчею в позолоті

Для відблиску зображень херувимів,

Пори гармонії, думок святих щедроти

Постав, захований іконами, що зримі. 

Птахи щебечуть про небесне чудо

Миттєвим летом простору від часу:

Утіха душам тут назавжди буде,

Джерела спраглим, світові окраса.

ЗРІННЯ ДИВА

У затишку, де світле споглядання

Прегарних істин дивних мір яви

Існує також прикре дум визнання

Падінь душі миттєвостей живих.

Постала згуба, сенс поневіряння,

Який рече на мові тьми ночей.

Тож знов зорю чекаю на світанні,

Гармонію свідомісних очей…

Узріти чудо, дух преображення,

Краси сягання в сприйнятті святині,

Пречистих станів спокою, смирення,

Що творять велич звершень і до нині…

Час втоми, прагнень прихистку сваволі,

Бентежних помислів та пристрасної вдачі:

Веде буттям він, смутком буднів долей.

Господь їх нам спокутою позначив…

МОЛІННЯ ПРЕЧИСТІЙ

псальма

Мати Світла, Чудо, Діво, 

Ти молитву в нас прийми.

Благодаті вічним дивом,

Світ Покровом обійми.

приспів:

Гріх омий сльозами духу,

Нам святих вкажи красу,

Щоби слово Боже слухать,

Ним буття розкрити суть.

Пресвята Царице Неба,

Милосердна втіхо всім:

Покаяння знов потреба

Най віднайде думки дім.

приспів:

Гріх омий сльозами духу,

Нам святих вкажи красу,

Щоби слово Боже слухать,

Ним буття розкрити суть.

Вища Ангелів Маріє,

Син Твій Істина життя,

Наче сонце, променіє,

Він пітьмі є викриттям.

приспів:

Гріх омий сльозами духу,

Нам святих вкажи красу,

Щоби слово Боже слухать,

Ним буття розкрити суть.

Ти Зоря, яка всім сяє, 

Ніч земну скрізь освіти:

Блага помисли пізнаєм,

Правди путь, якою йти.

приспів:

Гріх омий сльозами духу,

Нам святих вкажи красу,

Щоби слово Боже слухать,

Ним буття розкрити суть.

НАЧЕ

Утрачені знов здатності зі смислу,

Помітного за певних лиш умов,

Бо щодо дій у враженнях є вислів,

Куди безоднями для здогадів ішов…

А марево сягання десь вершини

То висновок породженої прірви

Від погляду на безліч мір причини,

Що аркуш твору змісту вкотре вирве… 

Крапки прозові вчинку протиріч,

Непевні кроки свідчать варіацій

Про думки квіт, можливі пустирі,

Порожні, златом вкриті, суті таці…

Шибки ховати здатні інший світ?

Поняттям загадкова тайна дійсна…

На множні запити загальності одвіт,

Мотиви значення усунуті навмисно…

ОСІННЯ ДОРОГА

Знов заграла осінь золотиста

Свій романс печалі та жалю.

А в руках є вервиці намисто.

Зачароване. Його я так люблю.

Крапельки дощу, мов сльози на вікні,

Сум підкрався тихою порою.

У душі є місце пристрастям, борні.

Господи, дай сили знову встоять.

Дерева гублять з крон давно листи,

Двірник їх підбирає, не поштарка.

І слід кудись калюжами брести,

То холодно, а потім спека, жарко…

Занудьгувало небо, хмари знов,

Закутане, сіріє баранцями.

Забулася десь пристрасна любов.

А що пробуде завше поряд з нами?

Молитва, що сягає до зірок,

А також віра всім завітам Бога.

Життєва школа викладе урок, —

У осені є теж своя дорога.

СВІТ ПРАГНЕНЬ 

Існує нетрів дуже витончена змова

Усесвіту підробок мір, також причин, 

Утверджена погодження покровом

Поверхонь дум, легких десь на почин…

Аби ж була та благодатна сила

Прозріння ницої нікчемності марнот,

Свідоме дійство стало чисте, миле

Для сяйва зріння впливу всіх чеснот…

І знов борня, бо тьмою застеляє,

Мов пеленою, фальші вид буття.

Прегарне тло лиш морок пробирає,

Замовкли світлі смисли викриття…

О Боже, дай злетіть на дива крилах,

Щоб вільний був навік душевний птах,

Летів до гір, там є гармонія спочила

В Твоїх святинь краси життя садах…

СТАНИ

Затишні думи, прихистки для волі

Прекрасних звершень світлої мети:

Помітні висновки у перекотиполя,

Свідомості, щоб значенням вести…

Пітьма ховає свідчення покровом

Бурхливе дійсне згоди протиріч:

Одне триває, інше стане мовить

Віщун зірок нічних та тіні свіч…

А задзеркалля душ згадало чудо:

Воно вітрів сполоханих спіткало,

Тремтінням листя змістів буде

Усіх думок миттєве лиш начало…

Постійний серця бій, живе моління,

Допоки віра дихає і зазначає тихо

Про Боже Царство, добре вміння,

Долати прагне всюди морок лиха.

СХОВКИ ІСНУВАННЯ

Прочинені там сховки існування,

Де свідчення просвітлення буття,

Народжене прекрасне сподівання,

Відсутнє протиріччя викриття…

Людина правди міряє собою,

Сплетіння доль позначило світи.

Вони осяяні гармонії мольбою

На стежці дум, якою слід іти…

Грані осібності від замислу Творця

Примножують палітри поставання

Проміння сонця віри злата для вінця

І діамантів цінність, плід визнання…

Смирення тихо, так немов немає

Свого воління з прагнення стихій,

У видимім фальшиве споглядає,

Бо згорнутий відомих всіх сувій. 

ТАЇНА ПОКОЮ

присвячено світлій пам’яті А. Н. С.

Душа живе, роздолля вічних митей,

Де затінки приховані днів мрій,

Бо ріками прозорості розлиті

Натхнені прагнення окраси дива дій.

Прах земності чекає Воскресіння,

Мов лялечка метеликом постане.

Про це повідає чудесне віри зріння,

Там видиме покровом смислу знане.

Сліди від кроків стежка зберігає,

Торована постійністю бажання

Гармонії сягнуть причин безкраїх

Палкого сенсу світла поривання.

У книгах пил плекання дум традицій,

Зворушений незграбною рукою,

А спрага вчення вод відкрить криницю

Була давно до таїнства покою…

СХОВКИ ЯВИ

Сприйняті значення помічених подій

Миттєвостей засвідчення буттєвих

Стали обмежені, знову являють свій

Сховок для смислів обріїв суттєвих...