Розголошення медичної інформації

Розголошення медичної інформації закладом охорони здоров’я

Відповідно до вітчизняного законодавства медичні працівники не мають права розголошувати інформацію про хворобу, результати медичного обстеження, огляду, інтимний і сімейний боки життя громадянина (стаття 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII). Адже дані про стан здоров’я є конфіденційною інформацією (стаття 11 ЗУ «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII). Про те, що медична інформація має правовий статус конфіденційної, йдеться й у рішенні Конституційного Суду від 30.10.1997 № 5-зп.

Зважаючи на зазначене вище, документи, що містять медичну інформацію про особу, може отримати лише безпосередньо сама особа, якої це стосується (стаття 285 ЦКУ від 16.01.2003 № 435-IV), або її представник на підставі доручення або договору про надання правової допомоги, а також батьки (усиновлювачі, опікун, піклувальник) як законні представники дитини.

Наприклад, якщо адвокат чи представник однієї зі сторін судового процесу надішле до медичного закладу запит із проханням надати документи, що містять медичну інформацію про особу сторони-опонента (йдеться про копії документів медичної карти, історії хвороби, виписок, витягів, історії відвідування, результати аналізів та оглядів тощо), він отримає відмову, оскільки згідно статті 286 ЦКУ та статті 391 Основ законодавства про охорону здоров’я фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз та результати медичного обстеження.

Отримання медичної інформації про пацієнта третіми особами можливе лише, якщо до медичного закладу звернеться суд із відповідною вимогою про надання копій медичної документації, за умови дотримання порядку, передбаченого частиною першою статті 137 ЦПКУ від 18.03.2004 № 1618-IV. Проте і в такому разі заінтересованій стороні потрібно навести докази, чому саме отримання такої медичної документації буде важливим при розгляді справи.

У судовій практиці трапляються рішення суддів, які як задовольняють клопотання про витребування копій медичної документації, так і відмовляють, посилаючись на неістотність такої інформації, відсутність спеціальної освіти та знань як у судді, так і у сторін процесу для тлумачення записів, що містяться у медичній документації. У разі ігнорування медичним закладом вимоги суду, останній на підставі частини першої статті 93 ЦПКУ може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом. Зауважимо, що деякими нормативними актами у сфері охорони здоров’я спеціально передбачено випадки надання певної медичної інформації без згоди пацієнта.

Наприклад, у статті 6 ЗУ «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III зазначено, що надавати відомості про стан психічного здоров’я особи без її згоди або згоди її законного представника можна з метою:

• організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;

• провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду.

Отже, на звернення та вимогу суду медичний заклад має право надати медичну інформацію про особу.

В усіх інших випадках, у тому числі і на адвокатські запити, якщо адвокат не є представником особи, щодо якої запитується інформація, заклад охорони здоров’я зобов’язаний відмовити у наданні відповідної інформації та/або документів.

medsprava.com.ua