Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками

Причому спробувати наркотики часом пропонують “найближчі друзі”! Уколовшись, швидко одержуєш веселощі на час, але взамін поступово віддаєш життя! Що важливіше: не загубити обличчя перед “друзями”, або втратити життя? Як нерозумно: проміняти здоров'я, свободу, своє майбутнє на що?.. Більшість підлітків, що пробують наркотики, і не підозрюють, у що це обов'язково обернеться для них у недалекому майбутньому! Вони, підбадьорені словами “друзів”, пробують, а потім багаторазово шкодують про цю мить і молять Бога про смерть під час ломок! Як правило, наркомани, коли усвідомлюють, що вони хворі, намагаються реабілітуватися, але, на жаль, більшість з них повертається до наркотиків, лише трохи подовжуючи життя, яке вже не в радість ані їм, ані рідним!

Перед тим, як спробувати наркотик, варто задуматися: чи потрібний вам букет хвороб, що передається через голку? На що ви прирікаєте себе, свою сім'ю, своїх майбутніх дітей? Купа витрачених батьківських грошей на наркотики? Жах, що ти відчуєш, коли смерть буде стояти поруч, безпорадно спостерігаючи за тим, як поведе твої м'язи, як твій організм вмирає, а ти нічого не можеш зробити! Навіщо тобі сльози матері на твоїй могилі і скорбота батька? Навіщо себе прирікати? Навіщо...

За оцінками фахівців зараз у світі налічується приблизно 200 млн. наркоманів. Іноді називають цифру в декілька разів більшу. Сьогодні у наших містах 60% хлопчиків і 20% дівчат віком 15-17 років вже залучені до наркотиків. В цьому віці їм треба набиратись знань і життєвого досвіду, щоб завтра стати основою суспільства і взяти відповідальність за долю країни, але де їм... Їхня проблема, - де б дістати грошей на чергову дозу! Хто це зупинить? МИ – всі разом!

Людина завжди шукала засоби, щоб отримати задоволення, полегшити страждання, або іншим засобом сховатися від тяжкої дійсності шляхом застосування різноманітних одурманюючих речовин. Все різноманіття наркотиків існує одвіку, і наш час високих технологій не вніс нічого принципово нового в явище наркоманії.

Так, у країнах Індокитаю діяли традиції споживання листів каннабиса; у Південній Америці індіанці жували листя коки; у Південно-Східній Азії було поширене вживання різноманітних опіатів (опіум-сирець, гашиш і деякі інші).

Такого роду немедикаментозне споживання наркотичних речовин було обмежене і пояснювалось в основному національними і релігійними традиціями. Але вже тоді цивілізовані громадяни почали розуміти глобальну загрозу людству від наркоманії. На початку минулого століття було прийняте рішення покласти на міжнародну організацію Лігу Націй контроль за міжнародним співробітництвом в області боротьби з поширенням наркотиків, а також було прийнято два міжнародні правові акти:

Женевська угода про заборону виробництва, внутрішньої торгівлі і використання очищеного опіуму – від 11.02.1925р.

Міжнародна конвенція щодо опіуму, підписана в Женеві 19.02.1925р.

Проте, питання кримінально-правового переслідування осіб, винних у незаконному виробництві і поширенні наркотичних речовин регулювалися національним, внутрішнім правом кожної окремо взятої країни.

В той же час, торговці наркотиками стали об'єднуватися в злочинні міжнародні організації. Щорічні прибутки від незаконного обігу наркотиків перебільшили сотні мільярдів доларів США. В зв'язку з цим виникла необхідність введення міжнародних кримінально-правових заходів відповідальності за злочини, пов'язані з наркотиками. Женевська конвенція про заборону незаконної торгівлі наркотичними засобами від 26.06.1936р. передбачала можливість видачі злочинця-наркодільця іноземній державі для притягнення до відповідальності.

Третій етап міжнародного співробітництва в області боротьби з наркоманією почався з моменту створення ООН.

Наркоманія (від греч. narke – заціпеніння і манія) – хвороба, що характеризується непереборним потягом до наркотиків, що викликає в малих дозах ейфорію, у великих – оглушення, наркотичний сон. Систематичний вжиток наркотику, як правило, викликає потребу у збільшенні доз. При наркоманії вражаються внутрішні органи, виникають неврологічні і психічні розлади, розвивається соціальна деградація.

Іншими словами – це стан періодичної або хронічної інтоксикації натуральною або синтетичною наркотичною речовиною, що характеризується потягом до даної речовини, а також психічною і фізичною залежністю від ефекту дії цієї речовини.

Розходження наркоманії і токсикоманії полягають у предметі споживання. Наркоманію викликають речовини, офіційно, у встановленому законом порядку, визнані наркотичними й узяті під контроль у якості таких. Зловживання ж іншими речовинами, що викликають звикання і хворобливу пристрасть, але не віднесені до наркотичних і не взяті в якості таких під контроль, варто вважати токсикоманією.

Перелік наркотичних речовин, узятих під контроль, приведений у Єдиній Конвенції про наркотичні речовини 1961р.

Юридичне поняття наркоманії істотно відрізняється від медичного: тут суспільну небезпеку складають не саме захворювання, а пов'язані з ним негативні соціальні явища.

Поряд із уже всесвітньо відомими наркотичними препаратами за останні 10 років у багатьох країнах збільшилося число наркоманів, що вживають так звані психотропні наркотики. У цьому відношенні самими небезпечними виявилися амфетаміни і глюциногени, ЛСД і інші похідні лизергінової кислоти, що не є, на відміну від інших психотропних препаратів, медичними і становлять виняткову небезпеку для людини.

Наркотики, в залежності від їхнього впливу на організм людини, умовно можна розділити на дві великі групи: збудливі та депресивні.

При цьому варто мати на увазі, що кожний із наркотиків має велику розмаїтість прихованих властивостей, які по-різному впливають на нервову систему людини.

Є наркотики, що в обмежених дозах заспокоюють і знеболюють (їх називають депресивними), і є інші, що мають стимулюючий вплив (їх називають збудливими). Дещо окремо можна вирізнити галюциногенні засоби, що викликають екстаз і буйство, кошмари або почуття болісного занепокоєння.

Щоб зрозуміти небезпеку, що несе із собою такий вибух наркотиків, нагадаємо, що достатньо прийняти мільйонну частку грама ЛСД на кожний кілограм ваги, щоб він визвав галюциногенний ефект.

Стан залежності від наркотиків характеризується трьома фактами:

непереборним бажанням продовжувати прийом наркотиків;

потребою поступово збільшувати дозу;

залежністю психічного, а іноді і фізичного характеру від впливу наркотиків.

Так званий синдром наркоманії виникає в результаті прийняття наркотичного засобу, незалежно від того, відбувається це випадково або після систематичного вживання. Етапи цього процесу, що протікає більш повільно або більш швидко, в основному такі:

Початкова ейфорія, часто дуже короткочасна. Вона характеризується для визначених наркотичних речовин (особливо морфію й опіуму), а не для всіх засобів. У такому стані підвищеної дратівливості, вигадливих і часто еротичних бачень людина втрачає контроль над собою.

Толерантність, яка носить тимчасовий характер. Це явище пояснюється реакцією організму на дію однієї й тієї ж дози речовини, прийнятої неодноразово. Поступово організм реагує слабкіше.

Залежність або нездоланна тяга до прийняття чергової дози наркотику. Більшість дослідників приходили до висновку, що залежність – явище як фізичне, так і психічне.

Абстиненція (синдром відібрання) відбувається звичайно через 12-48 годин після припинення прийняття наркотику. Наркоман не може переносити цей стан, що викликає в нього нервові розлади, тахікардію, спазми, блювоту, діарею, слинотечу, підвищену секрецію залоз. При цьому з'являється нав'язливе бажання знайти токсичну речовину – наркотик – за будь-яку ціну! Різке “відібрання” призводить наркомана до шалених і вкрай небезпечних проявів, що можуть у деяких випадках викликати дійсні колапси, як це буває з морфіністами. Це різновид страшного delirium tremens – білої гарячки, у якому занурюється невиліковний алкоголік. Приступ сам по собі виражає стан гострої потреби в отруті, що стала необхідним чинником внутрішніх процесів.

У більшості країн, що беруть участь у боротьбі проти наркотиків, контролюється лише невеличка частина продукції, тобто тільки препарати, що ввійшли в список заборонених наркотичних засобів. Небезпека наркотизації збільшується в міру того, як фабрики і лабораторії роблять усе нові і нові типи синтетичних наркотиків, більш сильних і більш шкідливих.

Незважаючи на програми знищення культур маку в Південно-Західній і Південно-Східній Азії, ці регіони продовжують займати лідируючі позиції. Загальна кількість виробленого опіуму оцінюється тисячами тон.

Значно збільшилось виробництво афганського маку в Південно-Західній Азії. Ця область, де з'єднуються межі Афганістану, Пакистану й Ірану, відома також як “Золотий півмісяць”. У Південно-Східній Азії зона “Золотого трикутника” (Лаос, Маунмар, Таїланд) залишається активним виробником наркотиків. У західній півкулі головними виробниками опіуму є Мексика і Колумбія. Їх річне виробництво наркотиків перевищує 100 тон. Тобто іде інтенсивне насичення “чорного ринку” і традиційними природними наркотиками.

Більшість опитаних учнів та студентів, повідомили, що вони легко можуть дістати наркотики на дискотеці, у барі, на вулиці у торговців наркотиками. Таким чином, вживання наркотиків достатньо широко доступний і поширений серед різних верств населення і особливо – молоді.

Негативні явища, що породжуються вживанням наркотиків, несуть у собі велику небезпеку для людства. Вживання наркотиків, насамперед, негативно впливає на здоров'я людей, сприяє розвитку соматичних і психічних захворювань, і це є одна з причин збільшення смертності населення.

Наркоманія супроводжує різні форми злочинності, тому що, по-перше, з метою отримання наркотиків наркомани вчиняють тяжкі й особливо тяжкі корисливі і корисливо-насильницькі злочини. По-друге, наркомани часто чинять злочин під безпосереднім впливом наркотиків на психіку.

Взаємозв'язок наркоманії і злочинності виявляється також у вчиненні протиправних дій, пов'язаних із незаконними операціями з наркотиками (виготовлення, збереження, збут, придбання).

Наркоманія – страшна хвороба сучасного світу. Серед наркоманів висока смертність від вживання наркотиків, крім того, наркоманія важко виліковна.

Про шкідливість наркотиків сказано чимало. Проте занепокоєння вчених і лікарів, викликане поширенням наркоманії, росте, тому, що поки ще значне число людей і насамперед молоді недостатньо усвідомлює згубність наркоманії.

Вживання наркотиків – не безгрішне заняття, що можна кинути без зусиль. Це дійсно чума, і тим більш небезпечна, що багато-хто не приймає її всерйоз.

Якщо пияцтво на початковому етапі – це результат неправильного виховання, слабохарактерності, розбещеності, імітації дурних навичок, то наркоманія з самого початку – серйозна хвороба, що потребує спеціального лікування. Потрібні великі зусилля, щоб вилікувати і перевиховати наркомана. Немає нічого більш жахливого, аніж мати члена сім'ї – наркомана, що по своїй волі змушує страждати не тільки самого себе, а й своїх рідних.

Виходячи з загальнолюдського значення явища наркоманії, в 1987 році Генеральна Асамблея ООН постановила щорічно відмічати 26 червня Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами і їх незаконним розповсюдженням.

Відмічаючи цей день, Всеукраїнська громадська організація “Асоціація захисту суспільства від наркоманії” закликає всіх свідомих громадян, всіх громадських, політичних і державних діячів об'єднати свої зусилля в рамках руху “Україна – проти наркоманії” для захисту національного багатства країни – нашої молоді від впливу наркотиків.

Президент Асоціації захисту суспільства від наркоманії,

Член Національної координаційної ради

боротьби з наркоманією при КМ України

генерал-майор О.К.Шарков