- Як зберегти здоров’я українців?

Дата публикации: Dec 09, 2016 4:37:47 PM

В ухваленій Урядом Концепції розвитку системи громадського здоров’я в Україні закладені засади переорієнтації фокусу системи охорони здоров’я від політики лікування до політики зміцнення та збереження здоров’я і попередження захворювань.8 грудня доктор Уляна Супрун, в.о. міністра охорони здоров’я України, та доктор Оксана Сивак, заступник міністра з питань євроінтеграції, провели публічну консультацію з громадськістю та експертами щодо розвитку системи громадського здоров’я.1. ЩО ТАКЕ ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ'Я?

Часто чуємо не розуміння, що таке громадське здоров’я. Люди вважають, що це щось принципово нове.

Громадське здоров'я (визначення ВООЗ) – це наука та практика попередження захворювань, збільшення тривалості життя і зміцнення здоров'я шляхом організованих зусиль суспільства.

Люди бережуть своє здоров’я, менше хворіють, живуть довше, але при цьому пізніше потребують суттєвої медичної допомоги.

2. ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Україна суттєво відстає від сусідніх держав за показниками очікуваної тривалості життя.

Для Європейського регіону цей показник становить 77.51, для країн ЄС – 80.87, України – 71.44. У той же час: для Польщі – 77.89, Литви – 74.79, Словаччини – 77.07.

Наразі в Україні найвищі у Європі рівні смертності від серцево-судинних захворювань та мультирезистентного туберкульозу. На долю України припадає 25% смертей від СНІДу в країнах Східної Європи та Центральної Азії.

3. ПРІОРІТЕТИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ PUBLIC HEALTH

Система громадського здоров’я, як основа профілактичної медицини, повинна втілювати основні системні заходи та бути спрямованою на збереження здоров’я населення і відповідно зменшувати потребу у витратах на медичне обслуговування.

Принцип пріоритетності здоров’я в усіх сферах життя реалізовуватиметься у законі про громадське здоров’я, розробка якого – наступна задача.

4. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ, ЯКІ МАЮТЬ БУТИ ВИРІШЕНІ У ЦІЙ СФЕРІ

Проблема перша: масштабний тягар хронічних неінфекційних захворювань

Неінфекційні захворювання (діабет, рак, серцево-судинні захворювання, хронічні хвороби органів дихання) зумовлюють понад 2/3 загальної захворюваності та близько 86% смертей в Україні.

Основними передумовами високого рівня захворюваності є такі фактори ризику, як тютюнопаління, зайва вага, брак фізичного навантаження та надмірне вживання алкоголю. Без негайних дій Україна може втратити наступне покоління через високі рівні смертності від хронічних неінфекційних захворювань.

Проблема друга: критичні рівні охоплення вакцинацією

В Україні катастрофічно знизився рівень охоплення дітей вакцинацією, який до 2008 року перевищував 95% з усіх дитячих інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики.

Проблема третя: ВІЛ-інфекція/СНІД та туберкульоз

Україна залишається країною з високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції та однією з п’яти країн з найвищим рівнем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз у Східній Європі та Центральній Азії.

Проблема четверта: неготовність існуючої системи біологічної безпеки країни до відповіді на сучасні виклики

Наявна лабораторна база не готова виявляти та ідентифікувати нові для країни особливо небезпечні інфекційні хвороби (наприклад, лихоманки Ебола, Марбург та Денге, пташиний грип, вірус Зіка тощо) та реагувати на можливі терористичні акти з використанням природних або генетично модифікованих патогенних мікроорганізмів та вірусів (біотероризм).

Проблема п’ята: безпека крові

Служба крові в Україні децентралізована і характеризується нестачею важливих ресурсів: фінансових, матеріально-технічних, кадрових. У результаті громадяни не мають рівного та своєчасного доступу до якісних та безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості.

5. ЩО ВЖЕ ЗРОБЛЕНО?

- Розробили та ухвалили «Концепцію розвитку системи громадського здоров’я в Україні» (30.11.2016 прийнято Урядом).

- Розробили проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення стратегії розвитку національної системи крові».

- Створили державну установу «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» та обрали (за результатами відкритого конкурсу) генерального директора.

- Передали майнові комплекси лабораторних центрів Державної санітарно-епідеміологічної служби України до Міністерства охорони здоров’я, проводиться їх аудит та оптимізація.

- Провели пілотування електронної інформаційної системи спостереження за захворюваннями. До впровадження проекту залучили Київську, Львівську, Одеську, Дніпропетровську області та місто Київ.

6. ЩО ЗМІНИТЬСЯ ІЗ ВПРОВАДЖЕННЯМ КОНЦЕПЦІЇ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я?

Ми хочемо побудувати систему, яка змінить не тільки державні підходи, а й свідомість кожної людини.

Для цього поширюватимемо знання та правдиву інформацію, наприклад, про продукти, які вони споживають, повітря, яким дихають, водойми, де відпочивають, і медичні послуги, які потрібні щоб зберегти здоров’я.

Для сімейних лікарів буде вибудована система стимулів, щоб зацікавити їх проводити профілактичну роботу: активно проводити раннє виявлення хвороб, агітувати за грудне вигодовування та проведення щеплень, відмову від паління та надмірне вживання алкоголю.

7. ЯК ВИМІРЮЄТЬСЯ ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ PUBLIC HEALTH?

Оцінити успішність системи громадського здоров'я дозволить аналіз низки соціально-економічних показників. Це системний аналіз демографічних показників, рівнів захворюваності, інвалідизації населення, фізичного розвитку. Системні зміни дадуть змогу оцінити ефективність не одразу. Це тривалий процес.

8. ЧОГО МИ ХОЧЕМО ДОСЯГНУТИ?

У середньостроковій перспективі – функціонування нової моделі системи громадського здоров’я, яка орієнтована на збереження та зміцнення здоров’я, збільшення тривалості та покращення якості життя, попередження захворювань,

продовження активного та працездатного віку та, як результат, зменшення економічного навантаження на бюджет охорони здоров’я.

До кінця 2017 року – гармонізації законодавчої і нормативно-правової бази в сфері громадського здоров’я з європейським законодавством; поєднання принципів централізації та децентралізації через передачу окремо визначених функцій у сфері громадського здоров'я та ресурсів органам місцевого самоврядування; впровадження автоматизованої системи обліку в службі крові та створення єдиного національного реєстру донорів крові; запуск оновлених спеціальних мобільних протиепідемічних бригад.

9. ФІНАНСУВАННЯ: ДЕ БРАТИ КОШТИ І СКІЛЬКИ ПОТРІБНО?

Нині підраховано, що наявні державні видатки покривають лише менше половини всіх витрат на охорону здоров’я, а решту доплачують пацієнти.

Для раціонального використання наявних ресурсів Міністерство охорони здоров’я задекларувало початок реформи фінансування системи охорони здоров'я України. При цьому розуміємо, що не вкладаючи у профілактику, обсяги фінансування на медичну допомогу будуть лише збільшуватись.

Фінансування системи громадського здоров'я здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, міжнародної технічної допомоги, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством, включно за рахунок оплати робіт, що представляють собою втручання (послуги) в сфері громадського здоров'я.

Передбачена можливість залучення додаткових коштів за рахунок джерел, не заборонених законодавством.

10. ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ'Я

Нова система громадського здоров'я будується за принципами децентралізації та субсидіарності.

Координатором та технічним лідером програм та проектів у цій сфері стає Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я, який матиме доступ до медичної статистичної інформації, здійснюватиме обробку баз даних, готуватиме науково обґрунтовані рішення та аналітику у сфері громадського здоров’я.

Реалізацію політики у сфері громадського здоров’я на регіональному рівні здійснюватимуть органи місцевого самоврядування через обласні центри громадського здоров’я та мережу первинної медико-санітарної допомоги, методологічну допомогу яким буде надавати національний центр громадського здоров’я.

Для зменшення впливу неінфекційних захворювань впроваджується підхід, коли людина сама обиратиме заходи, спрямовані на зміцнення свого здоров’я. Це дозволить очікувати і вимагати від органів місцевого самоврядування прийняття відповідних рішень.

Зокрема, при реалізації інфраструктурних проектів: розвиватимуть паркові зони, будуватимуть велосипедні доріжки, створюватимуть умови для здорового способу життя.

Джерело