ПЛАЗМАФЕРЕЗ В ЛІКУВАННІ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ

Розсіяний склероз відноситься до групи демієлінізуючих захворювань, основним патологічним проявом, яких є руйнування мієліну. Мієлін - це білково-ліпідна мембрана нервової клітини, яка огортає аксон. Основна функція мієліну - це збільшення швидкості проведення нервового імпульсу та живлення аксонів. На даний час вважається, що у виникненні розсіяного склерозу мають значення поєднання трьох чинників: вірусної інфекції, генетичної схильності та географічного чинника.

Патогенез: первинною мішенню при розсіяному склерозі є олігодендроцит у генетично схильного хворого.

Порушується метаболізм в олігодендроциті та синтез фосфоліпідів, змінюється антигенний склад мембрани олігодендроцита, выдбуваэться розпад мієлінової оболонки. Нові білки, що утворюються, набувають властивостей аутоантигенів, до яких виробляються антитіла, що веде до руйнації мієліну.

В світлі вище викладеного, в якості патогенетичної терапії великого значення набуває такий метод лікування, як плазмаферез - видалення з організму плазми разом із наявними у ній аутоантитілами.

Дія плазмаферезу має три ефекти:

1) дезінтокаційний;

2) імуномоделюючий;

3) корегування реологічних властивостей крові;

Цей метод лікування застосовується більше двадцяти років. Накопичений достатньо великий досвід в застосуванні плазмаферезу при демієлінізуючих захворюваннях на фоні базисної терапії, а також в поєднанні з ультрафіолетовим опроміненням крові та гіпербаричною оксигенацією. Проведено чимало досліджень про ефективність цієї терапії, результати лікування оцінювались по даних неврологічного статусу, загального стану, субєктивних відчуттів хворих і тривалості перебування в стаціонарі. Виражене покращення спостерігалось в 13% хворих, помірне покращення в 59%, незначне покращення 17% хворих і лише в 10% стан хворих не змінився.

Після застосування плазмаферезу в пацієнтів наростає мязева сила в середньому на 1 - 1,5 бали, зменшується атаксія, знижується висота рефлексів, відновлюється функція тазових органів, пацієнти можуть самостійно себе обслуговувати та пересуватись. В усіх хворих були дослідження біохімічні аналізи крові до плазмаферезу та після, при цьому відмічалось достовірне зниження білку, креатинфосфокінази, зниження в плазмі підвищенного імуноглобуліну Е, збільшення рівня глюкози безпосередньо після сеансу плазмаферезу.

Отже, застосування мембранного плазмаферезу є достатньо ефективним, відносно недорогим, а також має меншу кількість побічних ефектів та протипоказів в порівнянні з кортикостероїдною терапією та застосуванням цитостатиків.

Лікарями Тернопільської МКЛ №3 успішно застосовується цей метод лікування демієлінізуючих захворювань. Курс лікування зазвичай складається з 3-5 послідовних процедур, що проводяться через день або через два дні на третій, тобто триває близько двох тижнів.