Реформи в системі МОЗ України означатимуть більшу самостійність керівництва медичних установ у сфері управління фінансами, при цьому поліклініки та лікарні не змінять форми власності. Про це заявила Перший заступник Міністра охорони здоров'я України Олександра Павленко.Міністерство охорони здоров'я очікує, що в разі прийняття розроблених відомством законопроектів з реформування системи охорони здоров'я, медустанови перейдуть на нову організаційну форму до кінця 2017 року, а не до кінця 2016 року, як було заплановано раніше. Про це заявив глава МОЗ Олександр Квіташвілі.

Про перспективи реформування системи охорони здоров'я розповіла перший заступник міністра охорони здоров'я Олександра Павленко.

Чому так складно просуваються реформи в МОЗ?

– Потрібно розуміти, що собою представляло міністерство до нашого приходу. Я не буду сіяти ілюзії, напевно, і зараз міністерство собою частково являє те ж саме. І це аморфне тіло, яке ми всіма силами намагаємося штовхати та рухати вперед. Соціальну сферу міняти дуже важко, вона чутлива для людей. Якщо відбуваються зміни в економічному сегменті, то людина не завжди це відчуває, але якщо справа стосується соціалки, а система охорони здоров'я в цьому –номер один, то люди це відчувають, і дуже легко маніпулювати інформаційним простором, щоб розповісти, що все погано, мовляв, нас знову намагаються обдурити. Другий момент – групи впливу на фармацевтичному ринку, що давно вже вважали міністерство своєю вотчиною. Коли ми прийшли в міністерство, ми побачили, що з одного боку це державний орган, а з іншого боку – приватний орган, куди встигли посадити своїх людей групи впливу. Їм платили зарплати, спускали завдання щодо закупівель, прийняття певних нормативно-правових актів. Це стосувалося також блокування надходжень препаратів в Україну, які дешевші та ефективніші за ті, що вже поширював на території країни певний гравець. Йому просто не вигідно, щоб заходили інші групи препаратів. І ми почали не з реформи охорони здоров'я, а з реформи міністерства. Нам необхідно було розуміти, з ким ми йдемо вперед.

Хто ці групи впливу?

– В основному, це дистриб'ютори, компанії, які викуповують великі серії імпортних препаратів, і які, як правило, беруть участь у закупівлях. Якщо ви подивитеся на добірку переможців учасників закупівель попередніх років, ви знайдете там не так вже й багато прямих виробників. І це якраз наше завдання – закликати виробників брати участь у закупівлях безпосередньо, що забезпечить у тому числі іншу ціну.

Закупівлі ліків за п'ятьма держпрограмами в 2015 році будуть здійснюватися через міжнародні організації. Це успіх?

– Навіть якщо говорити про національну закупівлю, яку ми будемо продовжувати здійснювати на території України, то ми поміняли процедуру. Ми ліквідували номенклатурні комісії, робочі групи, і створили єдиний орган з прийняття рішень. На нього йдуть скарги, але він в будь-якому разі працює по-іншому. Зараз підпис під тим, яка стверджується номенклатура, ставиться безпосередньо Міністерством охорони здоров'я, і ​​це підвищує відповідальність. Якщо говорити про міжнародні організації, то був прийнятий перший нормативно-правовий акт у розвиток закону про міжнародні закупівлі, який дає можливість цей інструмент використовувати. Сама по собі поява закону ще не давала нам можливості передати всі закупівлі міжнародним організаціям. У розвиток цього закону потрібно було прийняти близько 10-11 нормативно-правових актів.

Що ще вдалося змінити в МОЗ?

– Безперечним для нас проміжним результатом є подача реформаторських законопроектів, які досить серйозно змінюють систему. Важливо розуміти, що якщо ми зберігаємо медичні установи в тому вигляді, в якому вони є зараз, а наші законопроекти спрямовані на зміну цього вигляду, то у нас як і раніше будуть збережені конверти, хабарі медикам в кишеню. І також залишаться мізерні зарплати. При цьому головлікар не зможе керувати своєю клінікою так, як він може це робити за світовими стандартами, приймаючи рішення не тільки з лікувальної частини, а й у сфері управління фінансами. Саме на це спрямовані зараз наші реформи. Кажуть, що ми хочемо легалізувати оплату, але при цьому у нас безкоштовна медицина. Але потрібно подивитися на це замкнене коло: звідки можна отримувати нормальну зарплату? Ми повинні наростити державний бюджет? А гроші звідки візьмуться? Значить, ви повинні платити більше податків. Світова система працює так: частина базового пакета є безкоштовною, це є медичною допомогою, яка безкоштовна в усьому світі, так само, як і у нас за Конституцією. При цьому є інший пакет, який називається медичними послугами. Цей пакет платний, особливо там, де є медстрахування. І за рахунок цього пакету головлікар зможе акумулювати фінанси, підвищувати заробітну плату медикам, поліпшити свою матеріально-технічну базу. Наприклад, екстрена медицина при травмах – це базовий пакет. При цьому існує цілий перелік медичних маніпуляцій, які є послугами додаткового характеру.

Що означає автономність для поліклінік та лікарень?

– Необхідно розвіяти міф, це головна маніпуляція, яка виходить від противників реформи. Міф полягає в тому, що реформа нібито призведе до приватизації. Це не так. Автономізація, яку ми затіяли в наших законопроектах, не є шляхом до приватизації, це головне, що повинні розуміти люди. Прийнято вважати, що автономність означає не від кого не залежати. Але в даному випадку це абсолютно не так.

Заступник голови МОЗ Павленко:

«Приватизація лікарень –

головний міф про медичну реформу»

У нас всі клініки мають два основних статуси. Це державні установи та комунальні установи. Державні установи знаходяться в управлінні МОЗ, а комунальні - в управлінні облздравів, тобто місцевої влади. Ми не змінюємо форму власності, це дуже важливо, приватизації ніякої немає. При цьому комунальні установи переходять у форму комунальних підприємств, а державні установи – в форму державних підприємств. Що це дає? В установи є багато обмежень, зокрема, кошториси, в рамках яких вони рухаються, необхідність постійно узгоджувати багато управлінських моментів, немає ніякої автономності в управлінні фінансами. А підприємство дає автономність у прийнятті управлінських рішень. Наприклад, фінанси, які спущені зверху, залишаються в управлінні навіть у тому випадку, якщо клініка заощадила кошти. При цьому раніше вони повинні були перераховуватися назад державі. Зараз же вони використовуються клінікою на розсуд колективу та головлікаря. Безумовно, ми укладаємо трудові контракти з керівниками на певних умовах, ми говоримо про те, що особливість правового статусу забезпечує їм можливість самостійної кадрової політики, збільшення заробітних плат за рахунок тих коштів, якими вони володіють. Також за рахунок своїх коштів вони зможуть закуповувати лікарські засоби та матеріально-технічну базу. Багато в чому розв'язуються руки, але це не буде призводити до халатності або вседозволеності. Це веде до більшої оперативності. Зрештою, головлікар повинен стати управлінцем. І час покаже, хто в змозі управляти, а хто є «червоним директором», який готовий тільки розподіляти кошти і більше ні за що не відповідати.

Джерело