Договір про надання медичних послуг

Права замовника (клієнта, пацієнта) у разі специфічних медичних втручань збігаються із загальними правами пацієнта, які не залежать від сфери медичної діяльності, але мають особливості.

Загальними є права пацієнта медичної установи на:

- вибір медичного закладу та лікаря;

- повну і достовірну інформацію про стан здоров’я та зміст пропонованих послуг;

- отримання згоди щодо всіх послуг та медичних методів;

- лікарську таємницю про стан здоров’я.

Ці загальні права пацієнта, які походять від фундаментальних прав людини, є альфою та омегою правовідносин між закладом (лікарем) та клієнтом (пацієнтом). Вони мають втілюватися на всіх етапах формування та реалізації правовідносин з надання послуг у сфері медицини та, відповідно, знайти своє адекватне відображення у всіх документах, що супроводжують підписання угоди.

Право на вибір медичного закладу та лікаря, що проводитиме медичні втручання, реалізується при зверненні пацієнта до конкретного закладу, в якому надають затребувані послуги, та до обраного спеціаліста, який працює у закладі на умовах трудового договору (або контракту) і здатен (та згоден) надати відповідні послуги. З огляду на важливість персони конкретного спеціаліста (майстерності та досвіду, що відображені у його професійній репутації), пацієнт обирає лікаря особисто або з-поміж пропонованих закладом фахівців.

Лікуючий лікар є третьою стороною у договорі між замовником і виконавцем.

Право на лікарську таємницю про стан здоров’я у сфері надання медичних послуг передбачає обов’язок медперсоналу не розголошувати стороннім особам (крім уповноважених пацієнтом представників) будь-які дані про:

- факт звернення до медичної установи;

- вид послуг, які надавали або пропонували пацієнту;

- види та результати обстежень, проведених або запланованих медичних втручань тощо.

До медичної інформації про пацієнта, наприклад, у пластичній хірургії,

може входити така специфічна складова, як комп’ютерне моделювання частини тіла, що змінюватиметься за бажаними параметрами. Тобто комп’ютерні моделі теж є обов’язковими елементами договору, зокрема розділу «Зобов’язання виконавця».

Цей блок загальних прав пацієнта закладу, що надає послуги з пластичної (естетичної) медицини, стосується дуже інтимних боків життя людини та є настільки важливим, що деякі замовники вважають за доцільне закріпити його в окремому розділі договору про надання пластичних хірургічних послуг «Права і обов’язки сторін щодо конфіденційності». Тому клініка має бути готовою до такої правомірної вимоги та пропонувати юридично відпрацьований нормативний механізм.

Право на повну і достовірну інформацію про стан здоров’я, перелік та зміст послуг, які надає медичний заклад, передбачає обов’язок замовника повідомити та передати за потреби у документальному вигляді всю необхідну та істотну для цілей втручання медичну й особисту інформацію: про стан здоров’я, перенесені захворювання, алергічні реакції, інші біологічні та фізіологічні особливості, спадкові захворювання та схильність до певних захворювань. Проте, крім загальних аспектів, важливо врахувати низку спеціальних.

Важливим елементом інформування сучасного клієнта клініки пластичної хірургії є особлива інформація про:

- хід оперативного втручання;

- хід післяоперативного одужання;

- особливі незручності для нормальної життєдіяльності;

- і обов’язково — ризики ускладнень.

Наприклад, в інформаційному листку «Інформація для пацієнта» фахівці радять зазначити відомості, що є важливими для прийняття рішення про проведення хірургічного втручання.

Право на безпечні методи лікування є загальним правом споживача та пацієнта в Україні. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII споживач будь-яких послуг має права, що гарантують якість та небезпеку обслуговування, а саме на:

- належну якість продукції та обслуговування;

- безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

- відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту у продукції), відповідно до закону.

А от специфіка дії у сфері надання медичних послуг розкрита у статті 44 Основ законодавства про охорону здоров’я:

у медичній практиці застосовують методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, дозволені до застосування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, які перебувають на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, можуть використовувати в інтересах вилікування особи лише після отримання її письмової згоди.

У сфері пластичної хірургії ці положення є вкрай важливими, ними на виконавця покладено додаткову відповідальність щодо обгрунтування та вибору методик втручання, які мають бути апробованими та дозволеними до використання МОЗ. Окрема увага має бути приділена новим методикам, які перебувають на розгляді.

Доцільно закріпити у договорі і зміст,і статус нової методики, описати її можливі переваги, ризики та ускладнення, а також отримати згоду пацієнта на використання.

Питання результативності медичної послуги є найбільш конфліктним, адже неотримання бажаного результату часто стає підставою для звернення споживачів до суду із вимогами про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Але в суді часто підтверджують уже відому істину: неотримання позитивного (або бажаного) результату не завжди перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з неналежним наданням медичних послуг.

Медичною метою та результатом мають бути визначені бажані зміни у тілі та зовнішньому вигляді пацієнта. Водночас правовим зобов’язанням є саме процес надання послуги (звісно, відповідно до медичної мети): належне виконання професійних обов’язків, зокрема проведення низки медичних дій у черговості, обсязі та на рівні якості, які визначені відповідними професійними стандартами і протоколами. Бажаного результату після проведення хірургічних та інших медичних дій лікаря за договором послуг із пластичної хірургії досягають не тільки зусиллями сторони виконавця. У пластичній хірургії (навіть більше, ніж в інших видах медичних послуг) результат визначає належне виконання рекомендацій пацієнтом. Саме тому у договорі слід ретельно прописати обов’язки сторони-замовника. Це — один із найважливіших пунктів договору. Адже якщо немає попередження про режим поведінки у післяопераційний період, то немає й відповідальності пацієнта за його недотримання. У такому випадку за всі негативні наслідки втручання відповідатиме виконавець.

Відомі непоодинокі випадки, коли виконавцю вдалося уникнути відповідальності та довести у порядку цивільного судочинства, що саме невиконання клієнтом післяопераційних рекомендацій (берегтися від сонячного випромінювання, гарячих гігієнічних процедур тощо) призвело до негативних ускладнень (опіків, шрамів, пігментних плям). Ризиковість як вірогідність досягання запланованої мети та відсутність повної визначеності (гарантій) щодо обсягу дій і результату медичного втручання є загальною рисою медичної діяльності. Загальновідомо, що медицина належить до видів діяльності, яким притаманний підвищений ступінь ризику недосягання мети зобов’язання, що зумовлено обмеженістю медичних технологій і специфікою людського організму. З цієї причини договір про надання медичних послуг у цивілістичній доктрині належить до аномалій цивільного права. Зокрема, його розглядають як вид зобов’язань професійного ризику. На практиці це означає, що договір про надання медичних послуг за своєю природою передбачає оплату за фактично надані послуги за умови ймовірного результату процесу лікування.

Джерело