Іони Fe³⁺ в розчині можна визначити за допомогою якісних реакцій. Проведемо деякі з них. Візьмемо для досліду розчин ферум(ІІІ) хлориду.

1. Якісна реакція на іон Fe³⁺ – реакція з лугом.

Якщо в розчині є іони Fe³⁺, утворюється ферум(ІІІ) гідроксид Fe(OH)₃. Основа нерозчинна в воді і бурого кольору. Ферум(ІІ) гідроксид Fe(OH)₂ – також нерозчинний, але сіро-зеленого кольору. Бурий осад вказує на присутність у вихідному розчині іонів Fe³⁺.

FeCl₃ + 3NaOH = Fe(OH)₃↓+ 3NaCl

2. Якісна реакція на іон Fe³⁺ – реакція з жовтою кров'яною сіллю.

Жовта кров'яна сіль – це калій гексаціаноферат K₄[Fe(CN)₆]. Для визначення Fe²⁺ використовують червону кров'яну сіль K₃[Fe(CN)₆]. До порції розчину ферум(ІІІ) хлориду доллємо розчин жовтої кров'яної солі. Синій осад берлінської лазурі * показує на присутність у вихідному розчині іонів Fe³⁺.

3К₄[Fe(CN)₆] + 4FeCl₃ = KFe[Fe(CN)₆]↓ + 12KCl

3. Якісна реакція на іон Fe³⁺ – реакція з калій роданідом.

Спочатку розбавляємо випробовуваний розчин – інакше не побачимо очікуваного забарвлення. У присутності іона Fe³⁺ при додаванні калій роданіду утворюється речовина червоного кольору. Це – ферум(ІІІ) роданід. Роданід від грецького "Родеос" – червоний.

FeCl₃ + 3КCNS = Fe(SCN)₃ + 3KCl

Берлінська лазур була отримана випадково на початку XVIII століття в Берліні фарбувальних справ майстром Дісбахом. Дісбах купив у торговця незвичайний поташ: розчин цього поташу при додаванні солей заліза ставав синім. При перевірці поташу виявилося, що він був прожарений з бичачою кров'ю. Фарба виявилася придатною для тканин: яскравою, стійкою і недорогою. Незабаром став відомий і рецепт отримання фарби: поташ сплавляли з висушеної кров'ю тварин і залізними ошурками. Вилуговуванням такого сплаву отримували жовту кров'яну сіль. Зараз берлінську блакить використовують для отримання друкарської фарби і фарбування полімерів.

Обладнання: колби, піпетка.

Техніка безпеки. Дотримуватися правил поводження з розчинами лугів і розчинами гексаціанофератів. Не допускати контакту розчинів гексаціанофератів з концентрованими кислотами.

Постановка досліду – Олена Махіненко, текст – к.п.н. Павло Беспалов.