Інформація (від латинської мови informātiō «роз'яснення, уявлення, поняття про що-небудь) — це деякі відомості про об’єкти і явища навколишнього світу, які отримуються за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху, смаку й дотику Тому інформацію за способом сприйняття поділяють на зорову (візуальну), слухову (аудіальну), нюхову, смакову та дотикову (тактильну).
Впродовж життя людина постійно пізнає навколишній світ через повідомлення. При цьому вона може виконувати різні процеси з цими повідомленнями в залежності від поставленої мети. Це процеси, пов'язані з інформацією, а дії називають інформаційними процесами:
ПОШУК
ОТРИМАННЯ
ПЕРЕДАВАННЯ
ЗБЕРІГАННЯ
ОПРАЦЮВАННЯ
Серед інформаційних процесів тільки один процес передбачає отримання нових даних з наявних. Це відбувається під час їх опрацювання.
Опрацювання даних — це інформаційний процес отримання нових даних з наявних.
Опрацювання даних – це фундаментальний процес, який лежить в основі сучасного цифрового світу. Ми стикаємося з ним щодня, навіть не помічаючи цього. Від простих арифметичних операцій, які виконує калькулятор, до складних аналітичних моделей, що використовуються в наукових дослідженнях та бізнесі, – все це є прикладами опрацювання даних.
Наприклад, аналізуючи данні з зображення, ми можемо зробити висновок, що Україна зайняла 5-те місце у світі за рівнем розвитку цифрових державних послуг за рейтингом Online Services Index, що є частиною міжнародного дослідження E-Government Development Index, яке проводить ООН.
Для опрацювання даних використовуються різноманітні програмні засоби:
Табличні процесори: Excel, Google Sheets.
Системи управління базами даних: MySQL, PostgreSQL.
Інструменти для візуалізації: Tableau, Power BI.
Мови програмування: Python, R, SQL.
Людина постійно отримує, шукає, зберігає, опрацьовує й передає інформацію. При цьому люди часто застосовує різні пристрої. Використання пристроїв зумовлює необхідність подання повідомлень за допомогою спеціальних знаків.
Код — це система правил для перетворення повідомлень, що містять текст, звук, зображення, жести тощо.
Кодування інформації — це процес перетворення інформації з форми, зручної для безпосереднього використання, у форму, зручну для передавання, зберігання або автоматичної обробки.
Декодування — це зворотний до кодування процес.
Для кодування повідомлень римський полководець Юлій Цезар придумав власний шифр. У ньому кожну літеру слова замінювали на ту, яка в алфавіті зсунута на деяке число-ключ.
Код Полібія – це одна з найдавніших систем шифрування, запропонована грецьким істориком і полководцем Полібієм у III столітті до н.е. Цей метод кодування був досить простим, але ефективним для свого часу.
Створюється таблиця, у клітинки якої записуються літери алфавіту. Іноді, для скорочення алфавіту, кілька букв можуть об'єднуватися в одну клітинку (наприклад, "и" та "й", "і" та "і").
Кодування: Кожній букві в квадраті відповідає пара чисел: номер стовпця і номер рядка, на перетині яких вона розташована. Таким чином, замість букви передається пара чисел.
Декодування: Отримавши пару чисел, за допомогою квадрата Полібія легко відновити вихідну букву.
Декодуйте повідомлення, закодовані за розглянутими вище правилами з використанням наведеної таблиці:
а) 53 43 13 52 21 52 42;
б) 62 43 51 34 31 11 33 33 65.
Закодуйте повідомлення, використавши правила кодування, наведені в попередньому завданні:
а) інформатика;
б) повідомлення.
Повідомлення складено для людини, яка розуміє шрифт Брайля. За допомогою цього шрифту спілкуються люди, які не бачать.
Символи цього шрифту наносять так, щоб можна було їх відчути кінчиками пальців, наприклад випуклості на папері, виїмки на дерев’яних табличках.
Комп’ютери, цифрові фотоапарати, відеокамери і ще багато сучасних пристроїв називають цифровими. Це тому, що всі дані, які отримують, зберігають, опрацьовують і передають такі пристрої, подаються в цифровому коді з двох цифр 0 та 1. Кожний цифровий пристрій може за допомогою таблиць кодування перетворювати послідовності з 0 та 1 на тексти, малюнки, звуки та відео.
Кодування й декодування належать до процесу опрацювання повідомлень, який можна здійснювати за допомогою комп’ютера.
Останнім часом дедалі частіше для кодування даних почали використовувати QR-коди.
QR-код (від англ. Quick Response code – код швидкого відгуку) – це двовимірний штрих-код, який містить інформацію, що може бути зчитана за допомогою камери смартфона або спеціального сканера.
Виглядає він як квадрат, розділений на модулі (квадратики), які можуть бути чорними або білими. Саме це поєднання чорних і білих модулів кодує інформацію. На відміну від традиційних штрих-кодів, QR-коди можуть зберігати значно більше інформації і зчитуються набагато швидше.
Можуть містити різні типи даних: текстові повідомлення, посилання на веб-сайти, контактну інформацію, геолокацію тощо.
Кодування інформації: Дані, які потрібно закодувати, перетворюються в певну структуру модулів у квадраті QR-коду.
Зчитування: Камера смартфона сканує QR-код і передає отримане зображення додатку для розпізнавання. Додаток аналізує розташування модулів і декодує їх у вихідні дані.
Обробка даних: Після декодування, смартфон виконує дію, яка відповідає закодованій інформації. Наприклад, якщо QR-код містить посилання на веб-сайт, то смартфон автоматично відкриє цей сайт у браузері.
Так, розкодувати QR-код без використання камери смартфону або спеціального сканера цілком можливо, хоча це може бути більш трудомістким процесом.
Ось кілька способів, як це можна зробити:
1. Ручне декодування:
Аналіз візуального зображення: Ви можете спробувати самостійно вивчити структуру QR-коду та визначити, які модулі (квадратики) відповідають кодуванням біта "0" та "1". Це дуже трудомісткий процес і вимагає глибокого розуміння принципів кодування QR-кодів.
Використання спеціальних програм: Існують програмні додатки, які дозволяють завантажити зображення QR-коду і проаналізувати його вручну. Такі програми можуть відображати структуру коду, дозволяючи вам відстежувати переходи між бітами.
2. Онлайн-сервіси для завантаження зображень:
Багато онлайн-сервісів для генерації QR-кодів також мають функцію розпізнавання: Ви можете завантажити зображення QR-коду на такий сервіс, і він спробує автоматично розпізнати і декодувати його.
Спеціалізовані сервіси для розпізнавання зображень: Існують онлайн-сервіси, які спеціалізуються саме на розпізнаванні QR-кодів. Вони можуть бути більш точними і надійними, ніж універсальні сервіси для генерації QR-кодів.
3. Програмне забезпечення для обробки зображень:
Програми для обробки зображень, такі як Photoshop або GIMP: Можуть бути використані для аналізу зображення QR-коду і вилучення необхідної інформації. Однак для цього потрібні певні навички роботи з цими програмами.
Чому ручне декодування або використання онлайн-сервісів може бути складним?
Помилки в зображенні: Якщо зображення QR-коду має низьку якість, пошкодження або спотворення, то це може ускладнити процес розпізнавання.
Складність алгоритмів: Алгоритми декодування QR-кодів досить складні і вимагають значних обчислювальних ресурсів.
Захист від підробки: Деякі QR-коди можуть містити додаткові елементи захисту від підробки, що ускладнює їх розпізнавання.
QR Code Monkey — це зручний онлайн-інструмент для створення QR-кодів, який надає широкі можливості налаштування дизайну. Сервіс підходить як для особистого, так і професійного використання.
Перейдіть на офіційний сайт QR Code Monkey.
На головній сторінці ви побачите кілька типів даних, які можна закодувати. Серед них:
URL: для посилань на вебсайти.
Text: для текстових повідомлень.
Email: створення QR-коду для відправлення електронного листа.
Phone: номер телефону для швидкого дзвінка.
SMS: для надсилання SMS.
WiFi: для налаштування Wi-Fi підключення.
VCard/MeCard: контактна інформація.
Event: створення QR-коду для календарних подій.
Виберіть потрібний тип залежно від мети.
Вкажіть дані, які потрібно зашифрувати:
URL: введіть адресу вебсайту (наприклад, https://example.com).
Text: введіть текст, який з’явиться після сканування.
Для інших типів даних введіть відповідну інформацію (номер телефону, деталі Wi-Fi тощо).
Сервіс пропонує широкі можливості для налаштування вигляду QR-коду:
Set Colors: виберіть кольори QR-коду:
Основний колір (Foreground Color).
Фон (Background Color).
Градієнт (Linear або Radial).
Add Logo Image: додайте логотип у центр QR-коду:
Використовуйте готові логотипи (YouTube, Facebook, Instagram тощо).
Завантажте власне зображення.
Custom Design: змініть форму елементів QR-коду (квадратні, круглі тощо) і зовнішній вигляд «очей» (corner eyes).
Error Correction Level: оберіть рівень корекції помилок:
L (Low): найменше корекції, підходить для простих кодів.
H (High): більше корекції, рекомендовано для кодів із логотипами.
Натисніть кнопку Create QR Code, щоб переглянути, як виглядатиме ваш код. За потреби відредагуйте дизайн.
Після створення QR-коду оберіть формат файлу для завантаження:
PNG: стандартний растровий формат.
SVG: векторний формат для масштабування без втрати якості.
PDF: для друку.
EPS: для використання у графічних редакторах.
Натисніть Download, щоб зберегти QR-код на свій пристрій.
Підручник ст. 94-103
Виконати практичну роботу і результат надіслати на пошту вчителя voronenko@54.edu.ks.ua
Пройти тест: https://forms.gle/WNafsVRduiLHzCGS9