Відеопояснення до уроку:
Автор відео: SvitLana The world of education
Уяви, що світло — це подорожній, який заходить всередину ока. Ось його шлях:
Рогівка. Це прозора опукла оболонка спереду. Вона як скло у вікні — захищає око і першою пропускає світло всередину.
Склера. Це біла частина ока, яку ми бачимо в дзеркалі. Вона дуже міцна і тримає форму нашого «очного яблука».
Райдужна оболонка. Це кольорова частина ока (блакитна, каря чи зелена). Вона працює як затвор у фотоапараті.
Зіниця. Чорна дірочка в центрі райдужки. Коли світла багато — вона звужується, щоб нас не засліпило, а в темряві — розширюється, щоб вловити хоч трохи світла.
Передня та задня камери. Це простори, заповнені прозорою рідиною, яка живить око.
Кришталик. Схожий на прозору м’яку сочевицю. Він може змінювати свою форму, щоб ми чітко бачили і те, що зовсім близько (як телефон), і те, що далеко (як зорі).
Скловидне тіло. Це велика «желейна» кулька всередині ока. Вона прозора і допомагає оку зберігати круглу форму.
Сітківка. Це «екран» у задній частині ока. Світло падає на неї, і сітківка перетворює картинку на електричні сигнали (як коди в комп'ютері).
Судинна оболонка. Шар під сітківкою, де багато судин. Вони приносять оку «їжу» — кисень і корисні речовини.
Зоровий нерв. Це справжній кабель інтернет-зв'язку. Він передає всі сигнали від сітківки прямо в мозок. Саме мозок каже нам: «О, це яблуко!» або «Дивись, це кіт!».
Кожен предмет має свій колір завдяки тому, що він по-різному взаємодіє зі світлом.
Предмети відбивають одні кольори і поглинають інші.
Зелена трава відбиває зелене світло, а решту кольорів поглинає.
Наші очі, як маленькі камери, вловлюють це відбите світло, а мозок розпізнає його як певний колір.
Саме тому світ навколо нас такий різнобарвний — кожен об'єкт грає свою партію у великому оркестрі світла і кольору.
Синє небо — це щоденний шедевр природи, створений завдяки розсіюванню сонячного світла в атмосфері.
Сонячне світло, проходячи крізь атмосферу Землі, зустрічає мільярди дрібних частинок повітря. Ці частинки розсіюють синє світло ефективніше, ніж інші кольори спектра.
Блакитний відтінок. Оскільки синє світло розсіюється найбільше, воно поширюється по всьому небу, надаючи йому характерного блакитного кольору.
Ранкові та вечірні кольори. Вранці та ввечері сонячне світло проходить довший шлях через атмосферу. Синє світло розсіюється ще більше, тому до нас доходять лише червоні та оранжеві відтінки, створюючи неймовірні світанки та заходи сонця.
У траві та всіх зелених рослинах міститься особливий зелений пігмент — хлорофіл. Він є головним учасником фотосинтезу, процесу, що перетворює сонячне світло на енергію.
Хлорофіл чудово поглинає червоне та синє світло сонячного спектра, які необхідні для росту рослин. А ось зелене світло він майже не поглинає.
Не поглинене зелене світло відбивається від листя і потрапляє до наших очей. Саме тому ми бачимо траву та інші рослини зеленими.
З приходом осені природа готується до зими, і це відображається на кольорі листя дерев. Цей процес не тільки красивий, але й має своє наукове пояснення.
Зменшення хлорофілу. Влітку хлорофіл, який надає листю зеленого кольору, активно виробляється. Восени, коли дні стають коротшими і холоднішими, дерева перестають виробляти хлорофіл, і він поступово руйнується.
Виявлення інших пігментів. У листі завжди присутні й інші пігменти, такі як жовті (каротиноїди) та помаранчеві (флавоноїди). Влітку їх перекриває зелений хлорофіл, але восени, коли зелень зникає, ці кольори стають видимими.
Утворення червоних пігментів. Деякі дерева виробляють червоні пігменти (антоціани) восени. Це відбувається під впливом яскравого сонця та холодних ночей, надаючи листю глибокі червоні та фіолетові відтінки.
Світ кольорів навколо нас є надзвичайно різноманітним, і те, як ми його сприймаємо, відрізняється від того, як його бачать тварини. Кожен вид розвинув свій унікальний спосіб бачення, що відповідає його потребам для виживання.
Бджоли бачать ультрафіолетове світло, яке невидиме для людського ока. Це допомагає їм знаходити нектар у квітах, які мають спеціальні ультрафіолетові мітки.
Собаки бачать світ у меншій кількості кольорів, ніж люди. Їхній зір схожий на зір людини з червоно-зеленим дальтонізмом.
Деякі змії можуть бачити інфрачервоне випромінювання, що дозволяє їм "бачити" теплові сліди своїх жертв навіть у повній темряві.