Найбільш вражаючим прикладом виконавця алгоритмів є комп’ютер. Комп’ютер обробляв текстову, числову та графічну інформацію, керує роботою інших з’єднаних з ним пристроїв. Свого часу, аби мати змогу передати команди обчислювальним машинам, люди змушені були придумати системи знаків, які були б зрозумілі для них. Так виникли мови програмування.

Отже, мова програмування — це зрозуміла для комп’ютера система знаків для точного опису алгоритму. А комп’ютерна програма — це алгоритм (код) записаний мовою програмування і призначений для виконання комп’ютером.

Мова програмування, як і будь-яка інша мова, має такі складові:

• набір символів, з яких утворюють слова та речення цієї мови, — алфавіт;

• сукупність спеціальних слів, які мають однозначне пояснення та застосування, — словник;

• систему правил складання базових конструкцій мови — синтаксис;

• правила семантики, що пояснюють, яке смислове значення має опис кожної з вказівок програми та які дії повинен виконати комп’ютер під час виконання кожної з таких вказівок.