Операційна система

Віртуальна дошка Padlet 5 клас

email: voronenko@54.edu.ks.ua

Пригадайте поняття

Комп’ютер — це програмований електронний пристрій, який приймає дані, опрацьовує їх, відображає результати опрацювання як нові дані і за потреби зберігає їх для подальшого використання.

Сьогодні люди використовують багато різних комп’ютерів: від потужних суперкомп’ютерів, призначених для виконання найскладніших обчислень, до персональних, призначених для реалізації потреб окремого користувача.

Персональні комп’ютери (ПК) поділяють на два основні типи: стаціонарні (настільні); портативні (мобільні).

Стаціонарний персональний комп’ютер зазвичай розташований на столі у визначеному місці. Його пристрої є окремими модулями, які легко замінити.

Портативний комп’ютер зазвичай зручно переносити, він має невелику масу. Основні пристрої портативного комп’ютера містяться в одному корпусі.

Комп’ютерна система — це сукупність пристроїв, засобів зв’язку, програмного забезпечення і даних.

Пристрої апаратної частини комп’ютера не можуть опрацьовувати дані за відсутності програмного забезпечення. Саме взаємодія апаратної та програмної складових лежить в основі роботи комп’ютера.

АПАРАТНА СКЛАДОВА

Більшість сучасних комп’ютерів побудовано за принципами, які обґрунтував американський учений Джон фон Нейман ще в 1948 році. Відтоді змінився зовнішній вигляд комп’ютерів, з’явилися нові пристрої. Але загальна схема роботи комп’ютера лишилася без змін.

Апаратну складову комп’ютера можна розподілити на пристрої введення, виведення, опрацювання, зберігання.

Пристрої введення/виведення називають зовнішніми пристроями комп’ютера

Пристрої введення інформації призначені для введення даних у комп’ютер. Основні пристрої введення — клавіатура і миша.

Для введення текстової і графічної інформації також застосовується електронно-оптичний сканер, для введення звукової інформації — мікрофон, для введення команд під час роботи комп’ютерних ігор і тренажерів — джойстик і кермо.

Пристрої введення

Пристрої виведення інформації призначені для виведення результатів опрацювання даних на комп’ютері у вигляді чисел, таблиць, текстів, графіків, малюнків, креслень, анімації, звуків, тобто у вигляді, зручному для сприйняття людиною.

Основний пристрій виведення — монітор.

Пристрої виведення

Пристроєм опрацювання є процесор. Окрім опрацювання даних він виконує функцію керування пристроями комп’ютера.

Процесор складається з:

арифметико-логічного пристрою;
пристрою керування (координує взаємодію всіх пристроїв комп’ютера під час їх роботи).

Пристрій опрацювання

Пристрої зберігання інформації, пам’ять призначені для тимчасового або постійного зберігання даних та програм, за допомогою яких виконується їх опрацювання.

Розрізняють внутрішні та зовнішні пристрої пам’яті. Зовнішні пристрої — це накопичувачі на жорстких магнітних дисках та накопичувачі на оптичних дисках, флеш пам’ять. Пристрій флеш пам’яті, на відміну від інших носіїв даних, не містить рухомих деталей, запам’ятовування ґрунтується на електричних зарядах. Пристрій має невелику масу й малі розміри.

Пристрої зберігання

ПРОГРАМНА СКЛАДОВА

Комп'ютерна програма – це алгоритм, призначений для виконання комп'ютером.

Програмне забезпечення — це набір програм, які керують роботою комп’ютера, забезпечують ведення діалогу з користувачем або користувачкою, за їх допомогою опрацьовують різноманітні дані, створюють нові програми.

Програмне забезпечення комп’ютера поділяють на системне, прикладне та службове.

До системного програмного забезпечення належать операційна система, системні програми, які виконують функції керування ресурсами комп’ютера. Операційна система — це набір програм, що автоматично завантажуються під час вмикання комп’ютера й використовуються для керування обчислювальними процесами, програмними й апаратними ресурсами.

Операційна система - це комплекс програм, призначений для:

Операційна система виконує свої функції, приховуючи значну частину дій від користувача.

Наприклад, під час збереження малюнка чи презентації у файлі операційна система виконує кілька операцій, пов'язаних з подачею команд і запитів пристрою збереження даних і отримання від нього відповідей:

Останнім часом операційні системи на комп’ютери встановлюють виробники або фірми, що займаються комплектацією комп’ютерів, їх продажем та обслуговуванням. Однак користувач за потреби може самостійно встановити іншу операційну систему на своєму комп’ютері.

Деякі сучасні операційні системи вільно розповсюджуються і використовуються. Для використання інших операційних систем слід придбати відповідний пакет програм, що матиме ліцензію на використання, і встановити їх на своєму комп’ютері.

Ліцензія (лат. licentia — дозвіл) — у загальному значенні це документ, у якому зазначається дозвіл на використання об’єкта чи процесу.

Ядро — перекладає команди з мови програм на мову «машинних кодів», зрозумілу комп’ютеру.

Утиліти — сервісні програми, що допомагають керувати файлами, отримувати інформацію про комп’ютер, діагностувати й усувати проблеми, забезпечувати ефективну роботу системи.

Драйвери — програми, які керують пристроями.

Інтерфейс — оболонка, за допомогою якої користувач взаємодіє з комп’ютером.

Перші операційні системи мали текстовий інтерфейс, команди керування необхідно було пам’ятати та вводити з клавіатури.

Графічний інтерфейс більш наочніший: команди вибираються зі списків (меню), додаткові параметри зазначаються в діалогових вікнах, об’єкти зображуються значками — піктограмами із назвами під ними.

Під об’єктами графічного інтерфейсу розуміють усе, чим керує операційна система: папки, файли, мережа, диски, пристрої.

Графічний інтерфейс характеризується такими особливостями:

уся робота з програмами, файлами і документами відбувається у вікнах;
програми, файли, документи, пристрої та інші об’єкти подані у вигляді значків;
усі дії з об’єктами здійснюються за допомогою меню, що стає основним елементом керування;
маніпулятор миша виступає як головний засіб керування.

Після завантаження операційної системи на екрані монітора з’являється вікно — так званий Робочий стіл.

Робочий стіл — це головна область екрана, яку видно після ввімкнення комп’ютера та завантаження операційної системи. Відкриті програми чи папки відображаються на робочому столі. Також на робочому столі можна помістити об’єкти, наприклад, файли чи папки, і розташувати їх так, як вам зручно.

На робочому столі можуть бути розміщені значки різних комп’ютерних об’єктів.

Цей ПК ⓵ надає доступ до всіх пристроїв та об’єктів комп’ютера. У вікні Цей ПК можна побачити імена і позначки дисків, які містить комп’ютер ⓸ .

Кошик ⓶ призначений для тимчасового зберігання видалених об’єктів (за потреби їх можна відновити).

Ярлики ⓷ — значки, що містять посилання на об’єкти, які розташовані не на робочому столі.

Ярлик — це посилання на файл чи папку, що дає змогу швидко запустити програму на виконання або відкрити електронний документ у відповідному середовищі.

Панель завдань містить кнопку Пуск ⓹ , кнопки швидкого доступу до об’єктів ⓹ , мовну панель ⓻ тощо.

Після створення ярлика існує зв’язок між ним і місцем знаходження об’єкта. Якщо після створення ярлика змінюється місце збереження об’єкта, то попередньо створені ярлики слід видаляти й за потреби створювати нові.

Ярлик на Робочому столі можна створити так:

Файл (англ. fi le — тека, папка) — це дані, збережені на носії під певним ім’ям.

Дані на комп’ютерних носіях зберігають у файлах. Основні властивості файла: назва, тип, обсяг і дата створення.

Назва (ім’я) файла складається із двох частин: власної назви і розширення. Власна назва відокремлюється від розширення файла крапкою. Розширення вказує на формат і тип файла, в якому зберігаються дані

Ім’я файла чи папки може містити будь-які символи (крім /,\,*,?,:,<,>,|), але кількість символів не повинна перевищувати 255.

Сукупність файлів на диску і правил їх зберігання утворює файлову систему комп’ютера.

Файлів на диску може бути багато.

Для їх упорядкування, а також організації ефективного доступу до них, призначені папки.

У вікні папки можна переглянути її вміст, а саме: інші папки та файли, їхні назви, обсяги, дати створення тощо

Папка, як і файл, має ім’я.

Папка не має розширення.

Папку, з якою в конкретний момент працює користувач, називають активною (робочою, поточною).

Папку, розташовану всередині іншої папки, називають вкладеною папкою.

Зазвичай в папці зберігають файли, що мають спільну тематику.

Шлях до об’єкта файлової системи — це скінченний упорядкований набір імен, розмежованих символом «\». Він починається з імені пристрою і містить усі імена вкладених папок.

Наприклад, запис D:\5 КлАС\Текст\Документи\Виступ.doc означає, що файл Виступ.doc містить текстові дані. Він зберігається в папці Документи, яка є вкладеною в папку Текст, що вкладена в папку 5 КлАС. А папка 5 КлАС збережена на диску D:.

Такий запис називають повним ім’ям (назвою) файла.