У повсякденному житті людина постійно вирішує якісь завдання або розв’язує задачі, що вимагають виконання певної послідовності дій. Такі послідовності дій прийнято називати алгоритмом. 

Отже, алгоритм — це опис послідовності дій, виконання яких призводить до вирішення поставленого завдання за скінченну кількість кроків. Або алгоритм — це послідовність команд, виконання яких призводить до заздалегідь відомого результату. Об'єкт, що здатний виконати команди алгоритму, називають виконавцем алгоритму. Сукупність усіх команд, які може виконати певний виконавець - це система команд виконавця.

Алгоритми можуть бути подані в різних формах: у текстовій формі запису (словесний алгоритм - нумерований список дій), у вигляді блок-схеми (графічній алгоритм), мовою програмування тощо.

Для позначення кроків алгоритму у вигляді блок-схем використовують такі основні геометричні фігури:

Мови програмування низького рівня (наприклад, мова асемблера) базуються на машинних командах процесора. Їх використовують для розробки швидкодійних програм. 

Мови програмування високого рівня оперують сутностями, зрозумілішими людині, — об’єктами, функціями тощо.

Для перекладання програм із мов програмування високого рівня на машинну мову застосовують спеціальні програми — транслятори. Вони поділяються на дві категорії: інтерпретатори і компілятори. 

Інтерпретатор перетворює невеликий фрагмент програми на машинний код, який одразу виконується процесором. Далі інтерпретатор опрацьовує наступний фрагмент програмного коду. Машинний код для повторного виконання не зберігається.

Компілятор перетворює відразу всю програму на машинні коди і вміщує їх у пам’ять комп’ютера, не виконуючи (рис. 24.6). Скомпільовану програму вже можна зберегти для подальшого використання.