Космічні апарати і станції

email: voronenko@54.edu.ks.ua

Космічний простір, який також називається всесвітом, описує область, де існує матерія, енергія, планети, зорі, галактики та інші космічні об'єкти. Всесвіт включає в себе все, що існує в космосі, і є об'єктом дослідження астрономії та космології.

Вивчення космічних апаратів і станцій є захоплюючою та захоплюючою темою, яка розкриває перед нами найбільш передові досягнення людства в освоєнні космосу. Ця область науки та техніки відображає величні зусилля науковців та інженерів у досягненні нових горизонтів вивчення навколишнього космічного простору та вивчення планет, зірок і галактик.

Космічні апарати та станції відіграють ключову роль у дослідженні космосу та збиранні важливих даних для науки та технології. Вони дозволяють нам розширювати наше розуміння Всесвіту, досліджуючи віддалені кути галактик та вивчаючи фізичні явища, які неможливо спостерігати з Землі.

Види космічних апаратів:

Штучні супутники: обертаються навколо Землі або інших планет, використовуються для різних цілей, таких як телекомунікації, навігація, метеорологія, картографія.
Міжпланетні станції: досліджують інші планети, супутники, астероїди, комети.
Космічні кораблі: призначені для транспортування людей і вантажів у космос.
Космічні станції:
1. 1. Пілотовані: призначені для довготривалого перебування людей на орбіті.
  2. Автоматичні: використовуються для наукових досліджень без участі людей.

Штучні супутники Землі (ШСЗ)

Штучний супутник – це будь-який створений людиною об’єкт, запущений у космос за допомогою ракет.

Ці космічні апарати оснащені високоточними приладами та чутливими камерами, а завдяки широкому охопленню території фільмування та покращеній роздільній здатності ШСЗ різних типів можуть збирати інформацію набагато швидше, ніж наземні датчики. Крім того, на відміну від наземних обсерваторій, на вид з космосу не впливають такі атмосферні перешкоди, як хмари та пил. За допомогою штучних супутників вивчають не тільки явища на нашій планеті, а й у далекому Всесвіті.

Сьогодні на орбіті Землі перебувають тисячі штучних супутників Землі. Їх можна розділити на кілька типів за призначенням:

Супутники зв'язку: використовуються для передачі телекомунікаційних сигналів, таких як телефонні дзвінки, телевізійні трансляції та інтернет-трафік.
Метеорологічні супутники: використовуються для спостереження за погодою та прогнозування стихійних лих.
Навігаційні супутники: використовуються для визначення точного розташування об'єктів на Землі, наприклад, GPS-супутники.
Наукові супутники: використовуються для дослідження різних аспектів Землі, космосу та Всесвіту.
Розвідувальні супутники: використовуються для збирання військової та розвідувальної інформації.
Супутники дистанційного зондування Землі: використовуються для отримання зображень земної поверхні та картографування.

Міжпланетні станції (АМС)

Міжпланетні станції (АМС) – це безпілотні космічні апарати, призначені для дослідження планет, супутників, астероїдів, комет та міжпланетного простору.

АМС бувають двох типів:

Пролітні: пролітають повз досліджуваний об'єкт, роблячи його знімки та проводячи наукові дослідження.
Штучні супутники: виходять на орбіту навколо досліджуваного об'єкта й протягом тривалого часу проводять його детальне вивчення.

Першою міжпланетною станцією стала радянська "Луна-2", яка 14 вересня 1959 року впала на поверхню Місяця. З того часу АМС відвідали всі планети Сонячної системи, а також багато астероїдів і комет.

Деякі з найвідоміших АМС:

"Вояджери-1" і "Вояджери-2": запущені NASA в 1977 році, "Вояджери" дослідили всі планети-гіганти Сонячної системи і зараз виходять за межі геліосфери.
"Кассіні-Гюйгенс": спільний проект NASA і Європейського космічного агентства, досліджував Сатурн і його систему з 2004 по 2017 рік.
"New Horizons": дослідив Плутон і його супутник Харон у 2015 році.

АМС відіграють важливу роль у дослідженні Сонячної системи. Завдяки їм ми отримали багато цінної інформації про планети, супутники, астероїди, комети та міжпланетне середовище.

Ось кілька цікавих фактів про АМС:

Найдальшою від Землі АМС є "Вояджер-1". Її відстань від Землі становить понад 23 мільярди кілометрів.
Найшвидшою АМС є "Геліос-2". Її швидкість відносно Сонця сягала 252 792 км/год.
Найдовше на орбіті іншої планети працювала АМС "Марс-5". Вона пропрацювала на орбіті Марса 25 років.

"Луна-2"

"Вояджер-2"

"Геліос-2"

Космічні кораблі

Космічний корабель – це транспортний засіб, який використовується для перевезення людей і вантажів у космос.

Космічні кораблі бувають різних типів:

Пілотовані: призначені для перевезення людей у космос.
Безпілотні: призначені для перевезення вантажів у космос.
Багаторазові: можуть використовуватися для кількох польотів.
Одноразові: використовуються лише для одного польоту.

Першим пілотованим космічним кораблем став радянський "Восток-1", який 12 квітня 1961 року вивів на орбіту Землі Юрія Гагаріна. З того часу космонавти та астронавти з усього світу відвідали орбіту Землі, Місяць і навіть Марс.

Деякі з найвідоміших космічних кораблів:

Аполлон: американський пілотований корабель, який використовувався для висадки людей на Місяць з 1969 по 1972 рік.
Спейс шатл: американський багаторазовий космічний корабель, який використовувався для польотів на орбіту Землі з 1981 по 2011 рік.
Союз: радянський/російський пілотований корабель, який використовується для польотів на орбіту Землі з 1967 року до наших днів.

"Восток-1"

"Аполлон"

"Спейс шатл"

Космічні станції

Космічна станція – це штучний супутник, який використовується як база для досліджень у космосі. Космічні станції зазвичай перебувають на орбіті Землі, але можуть бути розміщені на орбітах інших планет або супутників.

Першою космічною станцією була радянська "Салют-1", яка була запущена в 1971 році. З того часу на орбіті Землі було побудовано та експлуатовано кілька космічних станцій, зокрема:

"Скайлеб" (США): 1973–1979 рр.
"Мир" (СРСР/Росія): 1986–2001 рр.
Міжнародна космічна станція (МКС) (спільний проект США, Росії, Японії, Канади, Європейського космічного агентства та Бразилії): 1998 р. – дотепер

Міжнародна космічна станція

Міжнародна космічна станція (МКС) – це найбільша та найскладніша космічна станція, коли-небудь збудована. Вона складається з кількох модулів, які були з’єднані на орбіті протягом 1998–2011 років. МКС використовується для проведення наукових досліджень у галузі мікрогравітації, астрономії, метеорології та інших наукових досліджень.

відео студії 2+2 @2plus2

Історія МКС:

1998: Запуск першого модуля МКС – "Зоря" (Росія).
2000: Запуск модуля "Юніті" (США).
2001: Перший екіпаж МКС прибув на станцію.
2002–2011: Додавання нових модулів до МКС.
2011: Завершення будівництва МКС.

Характеристики МКС:

Довжина: 109 метрів
Ширина: 73 метри
Вага: 420 тонн
Висота орбіти: 408 км
Швидкість: 27 600 км/год
Екіпаж: 7 людей

Дослідження на МКС:

Мікрогравітація: Вплив невагомості на організм людини, матеріалознавство, дослідження біологічних процесів.
Астрономія: Спостереження за Всесвітом за допомогою телескопів, розташованих на МКС.
Метеорологія: Вивчення погоди та клімату Землі.
Інші дослідження: Медицина, біологія, фізика, хімія, технології.

Майбутнє МКС:

Експлуатація: МКС планується експлуатувати до 2030 року.
Після 2030: Рішення про майбутнє МКС буде прийнято після 2030 року.

Дивіться пряме відео з Міжнародної космічної станції

Віртуальна подорож по МКС

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Пройти тест https://forms.gle/p2pwdERxBFvdL36V9

ТЕСТ

Page updated

Google Sites

Report abuse