Введення та виведення даних
Лінійні програми
email: voronenko@54.edu.ks.ua
Кожна людина протягом свого життя вирішує безліч завдань різної складності. Але навіть найпростіші із завдань виконуються послідовно, тобто за кілька кроків. Цю послідовність можна назвати алгоритмом. Послідовності бувають різні, але починати їх вивчення найкраще з лінійних.
Алгоритми, у яких використовується тільки структура «Слідування», називаються лінійними. Команди в таких алгоритмах виконуються послідовно, одна за одною, у тому порядку, в якому вони записані.
Уявіть, що людині, яка працює за комп'ютером, поставлено якесь обчислювальне завдання. У мові програмування розв'язання цього завдання виконується з допомогою алгоритмізації. Рішення передбачає:
- розбиття на етапи;
- розробку алгоритму;
- складання програми рішення алгоритмічною мовою;
- ввід данних;
- налагодження програми (можливі помилки - їх треба виправити);
- виконання на комп'ютері;
- аналіз результатів.
Властивості алгоритму:
- Кінцевість. Будь-який алгоритм має бути завершеним, а закінчення настає після виконання певного числа кроків;
- Однозначність, зрозумілість. Не допускається різних тлумачень, невизначеності і двозначності — все має бути чітко і зрозуміло, і навіть зрозуміло виконавцю — правила виконання дій лінійного алгоритму, і самі дії;
- Результативність. Підсумок роботи - результат, отриманий за кінцеве число кроків;
- Універсальність, масовість. Якісний алгоритм здатний вирішувати не одну задачу, а цілий клас задач, що мають схожу постановку/структуру.
Для зображення алгоритму графічно використовують блоксхеми. Вони складаються з геометричних фігур (блоків), з'єднаних стрілками. Стрілки показують зв'язок між етапами та послідовність їх виконання. Кожен блок супроводжується написом.
Для створення, редагування та налагодження програм, описаних мовою програмування, використовують середовище програмування.
Безкоштовно створюйте, запускайте та діліться кодом Python в Інтернеті за допомогою IDE online-python. Це один із швидких, надійних і потужних онлайн-компіляторів для мови Python. Не турбуйтеся про налаштування середовища Python у вашому локальному середовищі. Тепер миттєво запустіть код Python у своєму улюбленому браузері. Почати роботу з цим редактором Python легко та швидко. Просто напишіть програму та натисніть кнопку RUN !! Код можна зберегти в режимі онлайн, використовуючи опцію SHARE, яка дає змогу отримати доступ до коду будь-де через Інтернет.
Типи даних в Python
У реальному житті ми здійснюємо різні дії над предметами, або об'єктами що нас оточують. Ми змінюємо їх властивості, наділяємо новими функціями. За аналогією з цим комп'ютерні програми також керують об'єктами, лише віртуальними, цифровими. Називатимемо такі об'єкти даними.
Очевидно, дані бувають різними. Часто комп'ютерної програми доводиться працювати з числами та рядками, а також логічними виразами.
Тип величини — це сукупність множини допустимих значень й операцій, які дозволяється виконувати над цими значеннями.
Числові величини — це величини, які можуть набувати значень з деяких числових множин. Наприклад, ціла числова величина a може набувати довільних значень із множини цілих чисел (…, –3, –2, –1, 0, 1, 2, 3, …).
Величини з текстовими значеннями можуть мати символьні або рядкові типи. Символьні величини можуть набувати значень з деякої множини символів, і кожне значення може містити лише один символ. Рядкові величини — це величини, що можуть набувати значень з деякої множини послідовностей символів, зокрема слів або наборів слів. Наприклад, («понеділок», «вівторок», … , «неділя») — множина значень рядкової величини з іменем День_тижня.
Логічні величини можуть набувати тільки одне із двох значень: true (істина) або false (хибність).
Від типу значень, яких може набувати величина, залежить множина допустимих операцій. Наприклад, не можна виконувати арифметичні операції з текстовими величинами, операції ділення та віднімання над величинами логічного типу.
Основні типи даних у Python:
1. int - цілі числа - множина всіх цілих чисел. Наприклад: 1, -9, 0, 12, 32, -1024 тощо.
2. float - дійсні числа - множина всіх дійсних чисел (які містять дробову частину). Роздільником цілої та дробової частини є крапка. Наприклад: 2.5, 3.14, 0.0, -2.32, -9.0 тощо.
3. str - рядок тексту - містить довільний набір символів. Обов'язково обгортається лапками (одинарними або подвійними). Наприклад: 'text', "True", '0.25', "-89" тощо.
4. bool - логічний тип - містить результат перевірки деякої умови. Може набувати лише одного з двох значень: True або False.
Досить часто виникає потреба в перетворені даних з одного типу в інший. Для виконання операцій перетворень використовують функції перетворення типів:
1. int() - перетворення в цілий тип даних.
2. float() - перетворення в дійсний тип.
3. str() - перетворення в рядок тексту.
4. bool() - перетворення в логічний тип.
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА
Математичні (арифметичні) оператори в Python
Мова Python має низку математичних (арифметичних) операторів щодо обчислень в арифметичних висловлюваннях. Перелік цих операцій у порядку зменшення пріоритету наступний:
** - Зведення в ступінь;
-x - Унарний мінус;
/ - Ділення
// - Цілочисельне ділення;
% - Остача від ділення;
* - Множення;
– - Віднімання;
+ - Додавання.
Введення та виведення даних в Python
Введення даних у програму та їх виведення важливі у програмуванні. Без введення програми робили б те саме, виключаючи випадки, в яких генеруються випадкові значення. Виведення дозволяє побачити, використати, передати далі результат роботи програми.
Для виведення значень у Python є функція print(). Усередині круглих дужок через кому ми пишемо те, що хочемо вивести.
Ось програма, яка робить кілька обчислень:
Для виведення текстового рядка на екран його необхідно вказати в одинарних лапках
print (' Hello world! ')
В нових версіях Python дозволяється використовувати подвійні лапки
print (" Hello world! ")
У команді print() іменований параметр sep (від анг. separator — роздільник) у передостанньому рядку таблиці використовує порожній рядок (дві одинарні лапки ꞌ ꞌ підряд) як роздільник. Як параметр sep можна використовувати будь-який рядок, у тому числі такий, що складається з декількох символів. Якщо нам потрібно зробити кілька різних роздільників для різних частин рядків, то не залишається іншого вибору, окрім як використовувати кілька команд print() поспіль, як, наприклад, в останньому рядку таблиці. Зверніть увагу, що в першій команді використано ще один іменований параметр end.
Оскільки після кожної команди print() наступне виведення здійснюється з нового рядка, то параметр end=ꞌ ꞌ дає змогу «склеїти» два виведення.
За введення в програму даних з клавіатури Python відповідає функція input(). Коли ця функція викликається, програма зупиняє своє виконання і чекає, коли користувач введе текст. Після цього, коли він натисне Enter, функція input() забере введений текст і передасть його програмі, яка вже оброблятиме його відповідно до своїх алгоритмів.
Якщо в інтерактивному режимі ввести команду input(), нічого цікавого ви не побачите. Комп'ютер буде чекати, коли ви щось введете і натиснете Enter або просто натиснете Enter.
За замовченням отримуються текстові дані.
Отриманий результат - текстова строка 57
Отриманий результат - сума чисел 5 і 7
ДОМАШНЄ ЗАДАННЯ
1. Вчити в підручнику стор. 61-68
2. Пройти тест: https://onlinetestpad.com/6oczgn2dbmofq