Світовий ринок товарів і послуг
Опрацьовуємо параграф: 41
Кожній країні вигідно виробляти і продавати те, що відповідає її абсолютним і відносним особливостям і перевагам.
Абсолютні переваги міжнародної спеціалізації - природні чинники
Залежно від географічного положення та природних умов країни мають різну міжнародну спеціалізацію. Одні спеціалізуються на вирощування кави, інші - бананів, бавовни, видобутку вугілля тощо.
Відносні переваги - собівартість та ціна виробництва.
Чинники, які знижують собівартість товару: дешева робоча сила, наявність морських міжнародних портів тощо.
Водночас із ринком товарів розвивається й ринок послуг:
Морські перевезення
Туризм
Банківські операції
Страхування
Кожна країна може знайти своє місце на світовому ринку, використовуючи те, чим вона багата й у чому є її відносна перевага.
Світовий лідер туризму - Франція. Протягом року цю країну відвідує більше 80 млн. туристів.
Сінгапур світовий лідер у кількох галузях, тут четвертий найбільший фінансовий центр у світі, другий найбільший у світі ринок азартних ігор, третій найбільший нафтопереробний завод. Порт Сінгапуру входить до п'ятірки найзавантаженіших портів світу. В країні більше доларових мільйонерів на душу населення, ніж у будь-якій іншій країні. Світовий банк відзначає Сінгапур як державу, де найлегше у світі робити бізнес.
Україна посідає перше місце у світі з експорту соняшникової олії, третє — за експортом меду, четверте — з експорту зернових та кукурудзи, а також восьме — з експорту пшениці. Україна має всі можливості для нарощення потужного експортного потенціалу сільськогосподарської продукції.
Україна 21 березня 2014 р. підписала політичну частину Угоди про асоціації з метою подальшого вступу в ЄС, а 27 червня 2014 р. — економічну. Відповідно до цього для України визнано перспективу членства в ЄС.
Угода про асоціацію між ЄС та Україною передбачає застосування тарифних квот (ТК) — це встановлення нижчого податку на імпорт певного товару в межах граничного обсягу — «квоти» та вищого для імпорту понад граничний рівень. Вони встановлені для певних вітчизняних товарів: продуктів тваринного походження (м’яса, молока та молочних продуктів, яєць, меду), рослинного походження (зерна пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи, грибів, часнику), готових харчових продуктів (цукру, виноградного та яблучного соку, томатів, цукрової кукурудзи).
