Визначаємо основні етапи природокористування в Україні.

Перший етап. У 1920-х і до середини 50-х рр. XX ст. домінувала думка безкоштовності природних ресурсів. Природні ресурси здавалися невичерпними. Тому розробляли найзручніші родовища з високим вмістом корисної речовини, в сільському господарстві розорювали нові землі, які уявляли великим резервом для розвитку. Затрати, необхідні для освоєння нових земель і залучення їх у господарський обіг, були невеликими.

Другий етап природокористування розпочався на зламі 1960-1970-х рр. і тривав до початку 80-х XX ст. В результаті надмірної експлуатації суттєво погіршились умови видобутку ресурсів. Резерви сільськогосподарських угідь, придатних до експлуатації, було вичерпано. У лісовому господарстві знизився обсяг заготівлі деревини та збільшилася її собівартість.

Третій етап розпочався з 1980-х рр. і триває донині. Стало зрозуміло, що виникла необхідність економічного оцінювання природних ресурсів на підставі певних вартісних критеріїв. Було розроблено кадастри природних ресурсів — упорядковані інформаційні системи про природні багатства, що підлягають обліку й оцінюванню.

Словничок.

Моніторинг — система постійного спостереження за явищами і процесами, що проходять в навколишньому середовищі і суспільстві, результати якого служать для обґрунтування управлінських рішень по забезпеченню безпеки людей та об'єктів економіки. 

Ста́лий ро́звиток — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задовільненням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.  

Рециклінг - Переро́бка відхо́дів — здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних, хімічних або біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення. Повторне використання або повернення в обіг відходів виробництва чи сміття.