Малі тіла Сонячної системи

Перевір себе

Вислови думку про можливість існування організмів на інших планетах. Поясни, на чому ґрунтується твоє судження. 

Опрацювання нового матеріалу

Між небесними тілами величезні відстані, які незручно вимірювати кілометрами. Тож в астрономії існують свої одиниці вимірювання, наприклад астрономічна одиниця (позначають а. о.). Одна астрономічна одиниця дорівнює відстані від Сонця до Землі. 

Малюнок 47 знайомить тебе з відстанями між Сонцем і планетами Сонячної системи. 

Як бачиш, планети розташовані на різних відстанях від Сонця. Земля перебуває від Сонця на такій відстані, що одержує достатньо світла і тепла для росту й розвитку організмів 

Завдання 1. Як ти вважаєш, що могло статися з водою на Землі, якби наша планета була розташована ближче до Сонця? А якби далі від нього? Як би це вплинуло на життя на нашій планеті? 

Робота в зошиті

Завдання 2. Скористайся малюнком 47 як джерелом довідкової інформації й обчисли найменшу відстань: а) між Венерою і Сатурном; б) між Ураном і Марсом. Запиши відповідь в а. о. і в кілометрах. 

Меркурій

Венера

Земля

Марс

Перші чотири планети, найближчі до Сонця (Меркурій, Венера, Земля, Марс), мають тверду поверхню, утворену гірськими породами. 

Юпітер




Сатурн

Уран

Нептун

Більші за розмірами планети, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, розташовані дуже далеко від Сонця. Вони набагато холодніші, перебувають в газоворідкому стані. З-поміж газів на них найбільше водню 

Небесні тіла, які обертаються навколо планети по своїх орбітах і менші за неї, називаються супутниками. Вони є у всіх планет Сонячної системи, крім Венери й Меркурія. Супутник Землі — Місяць. Уран має 27 супутників, назви яких взято з творів англійського поета і драматурга Вільяма Шекспіра. Найбільше супутників у Юпітера й Сатурна. 

Планети Сонячної системи астрономи почали вивчати давно, спостерігаючи за небесними тілами у телескопи. Але тодішні телескопи не давали великого збільшення спостережуваних тіл, фокусували розмиті зображення. Перша планета, яку відкрили за допомогою телескопа, — Уран. 

Телескоп Галілео Галілея

Космічний телескоп «Габбл» або космічний телескоп Хаббла — американський оптичний телескоп, розташований на навколоземній орбіті з 1990 року. Спільний проєкт NASA і Європейського космічного агентства. 

Для дослідження Сонячної системи вчені використовують потужні телескопи й різні космічні апарати. На половину планет Сонячної системи опускались космічні зонди. Так називають безпілотні космічні кораблі для дослідження небесних тіл Сонячної системи. 

Космічні зонди

Зонди обертаються навколо планет чи їхніх супутників, деякі приземляються на їх поверхню, інші — розташовуються на певній відстані задля дослідження. За допомогою спеціального обладнання зонди збирають, аналізують і відправляють на Землю інформацію, наприклад фотографії поверхні планети, дані про її склад, температуру. 

Завдання 4. Деякі космічні зонди оснащені парашутами. Як ти думаєш, яке їх призначення? 

ПІЗНАВАЛЬНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Для дослідження далеких планет (Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна) майже півстоліття тому був запущений у космос космічний апарат «Вояджер-2». Його середня швидкість руху становить близько 50 000 км/год. Втім «Вояджеру-2» знадобилося 12 років, аби дістатися Нептуна — найвіддаленішої від Сонця планети. Апарат наблизився до Нептуна на відстань 48 000 км, зробив фото планети, відкрив кільця навколо неї та 5 нових її супутників. Зображення Нептуна, зроблені пристроями на «Вояджері-2», дотепер використовують астрономи всіх країн для спостереження за цим льодяним гігантом. 

«Вояджері-2»

Найкращі фото зроблені космічним апаратом "Вояджері - 2"

Посилене кольорове зображення кілець Сатурна, зняте космічним апаратом Вояджер-2 у серпні 1981 року.

Виверження вулкана Пеле на супутнику Юпітера Іо зняте космічним апаратом Вояджер-2.

Зображення Великої Червоної плями на Юпітері, отримане 3 липня 1979 року.

Кольорове зображення Великої Темної Плями на Нептуні у супроводі білих висотних хмар, знятих космічним апаратом Вояджер-2

Обчисли, скільки років, місяців і днів «Вояджер-2» перебуває в космосі, якщо його запуск із Землі відбувся 20 серпня 1977 року. 

Хоча жодна людина ще не ступала на Марс, на ньому побувало багато роботів-марсоходів (мал. 49). Вони обладнані інструментами для вивчення поверхні цієї планети. На марсоходах встановлено камери, які знімають краєвиди, і є роботизована рука, що збирає зразки марсіанського ґрунту для досліджень 

Переглянь репортаж служби новин про марсохід 

Новини світу_ марсохід _Perseverance_ успішно сів на Марсі.mp4

Що тебе найбільше вразило у побаченому? Випиши нові слова з відео, відшукай їх тлумачення у додаткових джерелах інформації. 

Астероїди й комети є прикладами малих небесних тіл. 

Астероїди — це великі брили каміння або сплав каменю й металу, наприклад заліза. Між Марсом та Юпітером перебувають мільйони астероїдів, що утворюють так звані пояси астероїдів 

Ретроградна довгоперіодична комета, виявлена на початку 2021 року

У комет розрізняють ядро - "голова" і «хвіст». Ядро складається з льоду, замерзлих газів і пилу. Коли комета наближається до Сонця, лід починає танути й випаровуватись, утворюючи довгий світний «хвіст», направлений протилежно Сонцю 

Щороку астрономи спостерігають декілька десятків комет. Але тих, що видно неозброєним оком, за століття буває всього кілька. Більшість комет після наближення до Сонця зникають назавжди. Але є такі, що час від часу з’являються. Найвідоміша з таких комет комета Галлея, котра «навідує» Сонце раз у 76 років. 

Останній перигелій був у лютому 1986 року, наступний буде в середині 2061 року. 

На величезній швидкості в земну атмосферу інколи проникають уламки комет чи астероїдів. Внаслідок тертя з повітрям вони розжарюються й згорають, залишаючи за собою світний слід. У науці це явище називають метеор (болід). 

Такі яскраві рухомі спалахи люди зазвичай називають «падаючими зорями». 

Залишки небесних тіл, що пройшли крізь атмосферу і потрапили на земну поверхню, називають метеоритами 


На відео:  палласит, залізно-кам'яний метеорит. Вартість: $11000 за кілограм.

метеорит-mp4-распил-8063395.webm

Челябінськ[2] — метеорит, що впав на земну поверхню 15 лютого 2013 року внаслідок гальмування в атмосфері Землі невеликого астероїда, що супроводжувалося його руйнуванням із поширенням серії ударних хвиль над територією челябінської області та частини сусідніх регіонів росії

Аризонський метеоритний кратер 

Кратер утворився приблизно 50 000 років 

Мільйони років тому на поверхню Землі потрапляло чимало метеоритів. Вони залишили за собою велетенські кратери. Їх виявили вчені на різних материках. На території України теж є метеоритні кратери. Один з них — це Бовтиська западина в Кіровоградській області, що має діаметр близько 25 км й утворилася понад 100 мільйонів років тому. На Вінниччині біля села Іллінці є вирва чотирикілометрового діаметра, яку утворив кам’яний метеорит масою близько 40 млн тонн. 

Бовтиська западина в Кіровоградській області

Ілліне́цький кра́терастроблема у Вінницькій області віком близько 400 млн років. Єдина з астроблем України, що частково виходить на поверхню Землі. 

Домашнє завдання