Цікавий факт: 3 травня 1947 року, за вказівкою американців, було ухвалено нову Конституцію Японії, 9 стаття якої проголошувала відмову країни від війни як методу ведення міжнародної політики, забороняла утримувати власні сухопутні, морські та повітряні військові сили, а також не визнавала право японців на ведення війни. 1952 року в країні з'явилися Національні сили безпеки, на базі яких 1954-го було створено Сили самооборони. По суті, Японія скористалася лазівкою у своїй конституції, адже забороняє вона саме наступальну війну, а  не захист від зовнішнього ворога. У 2022 рік Токіо заклав на оборону 1,1 %. Доволі незначна частка, але звісно якщо не брати до уваги те, що мова йде про одну з найпотужніших економік світу і ці 1,1 % — 54,1 млрд доларів (десь тотожно з усім українським бюджетом зразка 2021 року). І ці витрати ставлять Японію на дев'яте місце у світі за витратами на оборону. Проте через декілька років Японія буде витрачати на оборону понад 100 млрд доларів на рік, що виведе її трете місце у світі за цим показником і попереду будуть лише США та Китай. 

Під час Другої світової війни була знищена значна частина японського економічного потенціалу. Основи для подальшого енергійного підйому і структурних перетворень в господарстві були закладені внаслідок перегляду урядової політики щодо науки і техніки, організації підготовки висококваліфікованих робочих кадрів. 

З 90-х рр. XX ст. стратегія економічного розвитку Японії спрямована на обмеження зростання енергомістких і матеріаломістких виробництв, що залежать від імпорту палива й сировини, та орієнтацію на новітню наукоємну промисловість. У зв’язку із цим неухильно зростає значення третинного сектору (фінанси, науково-дослідна діяльність, IT-сфера тощо)  

 Структура ВВП Японії (2020 р.). 

У Японії набули розвитку всі види діяльності у сфері послуг, характерні для постіндустріальних країн. Успіхи країни в галузях банківської справи, науки й охорони здоров’я визнані в усьому світі. 

Велику увагу в Японії приділяють розвитку науки та освіти. За часткою витрат на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи Японія входить у першу п’ятірку країн світу. Пріоритетами розвитку науково-технічної сфери є біотехнології (використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві), системи інформаційного забезпечення, нові види енергії та матеріалів, системні дослідження Землі, космосу та Океану. 

За 30 років з 1949 р. Японія придбала в цілому 34 тис.  ліцензії та патентів у західних колег. Вони були творче допрацьовані японцями та, що найголовніше, швидко впровадженні у виробництво.

В перший  час власники західних фірм не сприймали Японію, як потенційного конкурента, тому продавали патенти та ліцензії буквально за копійки. В результаті створення науково-технічного потенціалу обійшлось Японії всього 78 млрд. $. Ефективність такої стратегії оцінюється від 400% в цілому та 1800% в окремих галузях.   

З другої половини XX ст. в Японії реалізується державна програма «Технополіс».  

Спочатку відбулося переміщення науки з Токіо до нового спеціально побудованого екологічно чистого міста — Цукуба. Воно розташоване за 60 км на північний схід від столиці. Надалі технополіси та технопарки з’явилися в різних частинах країни, але найбільше їх на острові Кюсю, який навіть стали називати «Кремнієвим островом». На півдні Кюсю в місті Кагосіма діє космічний центр, а на розташованому поруч острові Танегасімо — космодром. 

На частку Японії припадає 18 % усіх промислових роботів, що функціонують у світі. Розвивається виробництво роботів для медицини, догляду за літніми людьми, забезпечення побутових послуг

Протягом декількох десятиліть Японія зберігає провідні позиції серед світових виробників електродвигунів, побутових електротоварів, комп’ютерів і комплектуючих. 

За обсягом виробленої електроенергії (1030 млрд кВт/год) Японія посідає п’яте місце у світі, поступаючись Китаю, США, Індії та Росії. Понад 70 % електроенергії виробляють ТЕС, які розміщені переважно у великих промислових районах. За потужністю АЕС Японії належить третє місце у світі після США та Франції. До 2011 р. на 54 атомних енергоблоках вироблялося близько 30 % усієї електроенергії. Після аварії на АЕС «Фукусіма» в результаті землетрусу та цунамі всі атомні електростанції було вимкнено для перевірки їхньої безпеки. Нині відбувається повільне відновлення атомної енергетики, однак її частка порівняно невелика — 5 %. Обсяг виробництва електроенергії на ГЕС становить близько 10 %. 

Японія активно розвиває альтернативну енергетику. Близько 90 % екологічно безпечних потужностей припадає на сонячні електростанції. У перспективі планується збільшення обсягів вітрової та хвильової енергетики. 

Перша Фукусімська АЕС 

Найбільші підприємства працюють на привізній сировині та розміщені неподалік великих портів у Токіо, Йокогамі, Кавасакі, Кобе та Осаці. Останнім часом спостерігається перенесення ресурсомістких й екологічно шкідливих виробництв за кордон, а в Японії зосереджують підприємства переробної металургії. 

За обсягом хімічної продукції Японія поступається тільки Китаю та США. Вона спеціалізується переважно на виробництві пластичних мас, синтетичних смол, хімічних волокон, синтетичного каучуку. Основні центри розташовані в межах Тихоокеанського поясу (зокрема Кавасакі, Йокогама).

Світове значення мають і целюлозно-паперова й поліграфічна промисловість, які працюють на імпортній сировині. Особливо значними є обсяги виробництва й експорту паперу й картону.

Так, імпортується близько 85 % пшениці, вся кукурудза, 80 % цукру, близько 20 % жирів, 30 % м’яса. 

Цікаво, що після війни першим продуктом, який купляли США в Японії, стали саме мандарини.  в Японії поширені промислові плантації мандаринів. 

На Центральному оптовому ринку Токіо Ота продали ящик мандаринів сорту сацума за мільйон єн (9,6 тисячі доларів). Ці цитрусові мають тонку шкірку, ідеальний баланс солодкого й пряного смаку, а також просто тануть у роті. 

Японці вживають у їжу багато морепродуктів, що їх традиційно називають «рибою», тому для острівної Японії характерне рибальство. 

Окрім риби видобувають молюсків, крабів, морських їжаків, їстівні водорості.  

Набула розвитку аквакультура – розведення водних організмів у морських лагунах, гірських озерах, на рисових полях. 

Для одержання перлин біля м. Нагоя розводять молюсків-перлівниць. 

Основними видами внутрішнього транспорту є автомобільний та залізничний.  

Надсучасні багаторівневі тунелі та мости з’єднують чотири головні Японські острови. Предметом гордості японців є «Сінкансен» — система швидкісних залізниць. Їхня довжина становить майже 3,4 тис. км, а поїзди розвивають швидкість до 300 км/год. 

Міжнародне сполучення забезпечують морський та авіаційний транспорт. 

Країна має великий морський флот (5200 суден, четверте місце у світі) та широко використовує «зручні прапори». До 100 найбільших морських портів світу належать Нагоя, Тіба, Йокогама, Кобе, Токіо, Осака. 

«Зручний прапор" – це норма для галузі, оскільки він дозволяє компаніям уникнути сплати податків, а заодно заощадити на соціальних гарантіях морякам 

Головні повітряні ворота країни — міжнародний аеропорт «Ханеда» в Токіо.  

Система трубопроводів (понад 4,5 тис. км) забезпечує транспортування привізних енергоносіїв до внутрішніх районів країни. 

Незважаючи на географічну віддаленість, Україна та Японія мають різнобічні двосторонні зв’язки. Українським споживачам добре відома продукція японського виробництва: автомобілі, комп’ютери, телевізори, годинники, фотоапарати тощо. Україна постачає в Японію руди металів та продукти харчування. 

Із початку війни росії проти України Японія однозначно стала на бік України, послідовно здійснюючи політику засудження агресії, впровадження санкцій і надання масштабної допомоги.