ДІВОЧЕ ОБЛИЧЧЯ ФУТБОЛУ

Історія жіночого футболу не поступається чоловічому. Родоначальницею як чоловічого, так і жіночого футболу є Англія, хоча офіційне визнання ФІФА останнього виду спорту припадає лише на 1991 рік. Рік, коли в Китаї відбувся перший чемпіонат із футболу серед жінок. Упродовж останніх років зростає популярність жіночого футболу і в Україні. А в одному зі своїх інтерв’ю президент ФІФА Зепп Блаттер загалом заявив, що майбутнє футболу – за жінками. Так це чи не так, покаже час. А нині про секрети роботи з юними футболістками й доволі вагомі успіхи своїх вихованок розповідає читачам тренер Гощанської дитячо-юнацької спортивної школи Юрій РОМАН, який упродовж уже 10 років поспіль учить дівчат грати у футбол.

- Юрію Миколайовичу, протягом скількох років ви навчаєте дівчат гри у футбол?

- Вісім років тому я прийшов працювати в ДЮСШ на посаду тренера з футболу. Тоді ж мені доручили тренувати дівчачі футбольні команди у філіалі ДЮСШ, який працює на базі спортивного комплексу ТОВ «СГП ім. Воловикова».

- Скільки дівчат нині відвідують секцію?

- У Горбакові діє дві групи: початкова й попередня базова. У початковій (2-6 класи) навчаються 16 дівчат, а в попередній базовій (7-11 класи) - 12. Молодші футболістки грають 4 рази на тиждень по

дві години, а старші – протягом трьох академічних годин 4 рази на тиждень і вп’яте – упродовж 2 годин.

- Яка відмінність між тренуваннями юнаків і дівчат?

- Дуже велика. Загалом у футбол грають дівчата з характером. Ті, у кого не виходить, відсіюються. Правила гри для дівчат такі самі, як і для хлопців. Дівчина-футболістка має бути сміливою, енергійною, з внутрішнім бажанням перемагати. Футбол виробляє спритність, витривалість, швидкість, поліпшує увагу, координацію рухів. Він робить життя цих дівчат цікавішим і веселішим, а результати змагань підтверджують, що цей вид спорту уже вийшов із розряду суто чоловічої гри. Дівчата теж демонструють цікаву гру.

- За якими критеріями та як часто відбираєте дівчат у групи?

- Група набирається після контрольних випробувань. Дівчата проходять різні тести, зокрема із човникового бігу, подолання дистанції на 30 і 50 метрів із м’ячем та без нього, ауту на дальність, стрибка з місця тощо. Набір у секцію відбувається щороку.

- Скільки потрібно часу, аби підготувати дитину до участі в змаганнях?

- Аби вийти на поле й продемонструвати цікаву гру, потрібен не один рік тренувань. Однак усе залежить від природних здібностей дитини, її генетичних даних. Для того, щоб можна було залучати

її, скажімо, до обласних змагань, треба не менше трьох років тренувань.

- Які складності виникають у вас як тренера?

- Багато батьків відмовляють своїх доньок від активної гри у футбол. Є випадки, коли дитина хоче грати у футбол, має всі задатки, але через заборону батьків перестає відвідувати секцію. Є проблема, пов’язана зі станом здоров’я дівчат. З року в рік усе більше дітей не мають можливості захоплюватися активними видами спорту. Бажає ліпшого й фінансування спортивних заходів у районі. Дирекція нашого спортивного закладу як може, так і допомагає спортивним інвентарем, але фінансові можливості не завжди дозволяють купувати дійсно якісні м’ячі. Це у свою чергу впливає на рівень гри, результати змагань.

- Про які результати вашої тренерської роботи можна казати вже зараз?

- Перший вагомий результат наших тренувань – це перше місце в усеукраїнських змаганнях на приз

футбольного клубу «Шкіряний м’яч» 2011 року. Далі було третє місце в чемпіонаті області з футболу серед дівчат 1996 й «молодшого» року народження, який відбувся в Сарнах. Торік дівчата 2000-ого року народження посіли друге місце серед 8 команд-учасниць в обласних змаганнях із міні-футболу. На рахунку наших футбольних команд (гравці 2000-2001 та 2002-2003 років народження

й менші) - 2 третіх місця в усеукраїнських змаганнях на приз футбольного клубу «Шкіряний м’яч», які відбулися в Костополі. 22 жовтня ми брали участь у фіналі області з футболу (гравці 1998 року народження й молодші), де серед семи команд-учасниць наші дівчата посіли 4 місце. А зовсім недавно, 30 жовтня, троє моїх вихованок узяли участь у Кубку Надії Федерації футболу України, що відбувся в Костополі.

Участь у цих змаганнях брали представники різних областей України. Карина Мулярець, Оксана Андріюк і Вікторія Корнійчук гратимуть у складі збірної Рівненської області. Попереду у нас ще

кілька змагань.

- Кого з ваших вихованок можна назвати найуспішнішими?

- Успішними? Знаєте, вони всі заслуговують на добрі слова. Той факт, що дівчата обрали футбол, свідчить про їхній характер, силу духу, волю до перемоги. Якщо ж конкретно, то можна пишатися Анастасією Данильчук, яка їздила на заняття до Горбакова з Липок, а потім вступила до Костопільського обласного ліцею-інтернату фізичної культури й спорту, стала призеркою чемпіонату України з футболу.

Сьогодні в КОЛІФКСі навчаються ще чотири моїх вихованки: Оксана Андріюк, Карина Мулярець, Марина Петрик (с.Горбаків) і Тетяна Мазурець (с. Малинівка).

Планує вступати туди наступного року й горбаківка Віка Корнійчук, яка добре зарекомендувала себе в складі обласної дівчачої збірної з футболу, брала участь у чемпіонаті області. Великі надії покладаю на Анну Горн, Тетяну Котовець, Тетяну Майструк із Горбакова й багатьох інших. Вправно володіли м’ячем наші випускниці Юлія Семенюк із Горбакова й Тетяна Андрійчук із Тучина. Остання пані перебуває в складі юнацької збірної з футболу.

- Які завдання ставите перед собою?

- Найвищі. Хотілося б виграти чемпіонат області. Хочу щоб якомога більше моїх вихованок були в складі її збірної, збірної України. У нас для цього є всі можливості.

- Що потрібно для успіху?

- Перш за все - бажання. Я завше кажу своїм вихованкам, що не слід опускали руки в разі невдачі. Треба працювати далі, і тоді вони неодмінно досягнуть поставленої мети.

Розмовляла Ірина ПОВАР, "Рідний край"