Діалогічні жанри 

(бесіда, телефонна розмова)

Телефонна розмова.ppt
285290.pptx

Телефонна розмова

ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА- один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра мовними причинами:

  Отже, якщо ви людина ділова й цілеспрямована, передбачлива, якщо ви турбуєтеся про власний авторитет, а також престиж своєї установи і звикли враховувати все до найменших дрібниць, то вироблення певних принципів поведінки у телефонному спілкуванні є просто необхідним і незамінним.

     Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують дотримуватись таких правил ведення телефонної розмови.

  Якщо телефонуєте ви:

     Якщо телефонують вам:

     Незалежно від того, хто телефонує:

  Телефонна розмова складається з таких етапів:

  Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості:

Добрий день (ранок, вечір)! Доброго дня (ранку, вечора!). Якщо телефонуєте у справі, то потрібно назвати не лише ім’я та по батькові, а й посаду, що її обіймаєте. Якщо той, хто телефонує, забув назвати себе, співрозмовник має право запитати: Вибачте, з ким я розмовляю? У відповідь ви не повинні обурюватися чи одразу класти слухавку – згідно із правилами етикету вам слід відрекомендуватися;

на анонімний дзвінок можна не відповідати й одразу класти слухавку. Якщо до телефону підійшов не той, хто вам потрібен, ви повинні перепросити і звернутися з проханням покликати потрібну вам людину: Добрий день. Перепрошую за турботу, чи не могли б ви запросити до телефону Івана Петровича ( пана Петренка); Дуже прошу, попросіть до телефону Ольгу Василівну (пані Ольгу; пані Романчик); Будь ласка, зачекайте; ...На жаль, (шкода, вибачте), Іван Петрович вийшов, повернеться о 14-ій годині. Можливо, ви хотіли б йому щось передати. Є його заступник, можливо, він зміг би допомогти вам.

Коли до телефону підійде потрібна вам людина, неодмінно слід знову привітатися і назвати себе.

  Нетактовно давати абонентові неправильну інформацію, розмовляти грубо, якщо він помилився номером телефону. Буде люб’язно з вашого боку, коли допоможете абонентові з’ясувати причину невдачі. У свою чергу, якщо ви зателефонували не за потрібним вам номером, маєте обов’язково перепросити за завдані турботи. Намагайтеся завжди бути ввічливимЄ адже ваша тактовність – це насамперед повага до самого себе. Ввічливість має стати духовною потребою кожної людини.

  Після встановлення зв’язку намагайтеся викладати інформацію чітко, стисло та по суті. Саме така розмова характеризуватиме вас як досвідчену, ділову людину, котра досконало володіє етикетом телефонної бесіди. Ще однією надзвичайно важливою умовою ведення розмови є логічність та послідовність висловлення думок. Неприпустимо, щоб ваша розмова була хаотичною, адже так мета вашого дзвінка може залишитися незрозумілою для співрозмовника. Не забувайте про дотримання пауз – у такий спосіб ви надаєте співрозмовникові    можливість висловити своє ставлення до проблеми. У розмові уникайте категоричносі, докладайте зусиль, аби тон вашої розмови був якомога доброзичливішим. Якщо ви поважаєте себе і свого співрозмовника, намагайтеся уникати категорично-наказових висловлювань.

  Ініціатива закінчення розмови належить зазвичай тому, хто телефонував. Іноді викликаний до телефону може ввічливо сказати, що з тієї чи іншої причини поспішає, хоче закінчити розмову. Завершуючи розмову, обов’язково треба попрощатися.

  Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх виконати. У разі, якщо вам телефонують на роботу в особистих справах, відповідайте, що ви неодмінно зателефонуєте після роботи. Крім того, не можна зловживати  займенником я, адже телефонна розмова – це діалог, а не монолог.

  Мобільний телефон нині є неодмінним атрибутом кожної ділової людини. Послуговуючись ним, треба дотримуватися певних етичних норм, щоб не створювати незручностей для інших. Звичайно, традиційні правила спілкування по телефонну, які названо вище, залишаються, але треба враховувати специфіку мобільного зв’язку, оскільки телефон завжди у його власника.

  Отже, не можна:

  Загальне правило користування мобільним телефоном – не створювати незручностей, не виказувати неповаги до людей, які перебувають поруч.

Сучасне ділове життя неможливо уявити без телефону. Завдяки йому багаторазово підвищується оперативність рішень багатьох проблем і питань, немає необхідності писати листи, телеграми, а також здійснювати поїздки в інші установи, міста для вияснення обставин якоїсь справи. По телефону можна зробити дуже багато, а саме: провести переговори, дати розпорядження і т.п.

Дуже часто першим кроком до вкладання ділового договору є телефонна розмова.

Людство користується телефоном уже більше століття. Здавалось би часу більш ніж достатньо для того, щоб навчитися розумно користуватися цим технічним засобом.

Але, нажаль, вміння говорити по телефону не передається по спадковості. Культурою спілкування по телефону володіє не кожен.

Погана підготовка, невміння виділяти головне, чітко і грамотно висловлювати свої думки призводять до значних утрат робочого часу (до 20-30%). Так стверджує американський менеджер А. Маккензі. Серед 15 головних причин втрати робочого часу, на його думку, перше місце займають телефонні розмови, які залежать від емоційного забарвлення. Лишня емоційність збільшує час телефонної розмови.

Ділові люди великого значення надають телефонній бесіді. І це не випадково, адже телефонне спілкування є найпростішим способом встановлення контакту. Вважається, що вміння ділової особи розмовляти телефоном впливає на її особистісний авторитет і авторитет установи, якою вона керує. Звісно, організації, які дбають про свою марку й реноме, широко практикують усередині фірми короткотермінові курси з питань оволодіння основами роботи з оргтехнікою, у тому числі і з телефоном. Практика ведення телефонних розмов свідчить, що потреба в таких курсах є і постійно зростає, адже володіння бесідою телефоном розглядається сьогодні як складова освіченості підприємців і керівників нової генерації. Актуальність телефонного спілкування зростає ще й тому, що середня тривалість телефонних дзвінків за останні роки збільшилася в кілька разів. Як стверджують психологи, час телефонних бесід зростає за рахунок емоційного забарвлення, мовної нечіткості, неділового характеру фраз, тобто на ділову інформацію витрачається дві третини часу, а одна третина йде на паузи й вираження власних емоцій з приводу почутого. Саме тому дуже важливо не лише вести коротку розмову телефоном, але й швидко перебудовуватися, реагуючи на різні теми й різних партнерів. Отже, перш ніж телефонувати, слід підготуватися до розмови. Для цього необхідно відповісти собі принаймні на такі запитання: «Чого я хочу досягти (встановлення загальних і проміжних цілей розмови)? Кому я хочу подзвонити? Коли я телефонуватиму? Які запитання я хочу поставити? Які документи мені стануть у нагоді? Які документи можуть знадобитися моєму партнерові?» Етика телефонної бесіди передбачає ввічливість і доброзичливість тону. Телефоном не варто говорити занадто голосно, так само й пошепки — вас мають почути на іншому кінці дроту. І хоча розмову з незнайомою людиною спланувати досить важко, однак і ця бесіда має відбуватися згідно із загальними вимогами: взаємне представлення, введення співрозмовника в курс справи, обговорення проблеми, лаконічність висловлювань, точність формулювань, чіткість дикції, завершальні слова.

Основою успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко і ефективно вирішити проблему або надати допомогу для її вирішення. Важливо щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції.

Ефективність телефонної розмови залежить від емоційного стану людини, від настрою. Під час розмови потрібно вміти зацікавити співрозмовника своєю справою. Тут вам допоможе правильне використання методів переконання. Це можна зробити за допомогою інформації, голосу. Потрібно тільки звертати увагу на ці “дрібниці” під час телефонної розмови. Самому ж потрібно говорити рівно, стримано, стримувати свої емоції, старатися не перебивати співрозмовника. Якщо ваш співрозмовник проявляє схильність до суперечок, виказує несправедливі звинувачення, то наберіться терпіння і не відповідайте йому тим самим, частково признайте його правоту, намагайтесь зрозуміти мотиви його поведінки. Намагайтесь коротко і ясно викладати свої аргументи. В телефонній розмові краще не використовувати професійних виразів, які можуть бути незрозумілі співрозмовнику.

Потрібно пам’ятати, що швидке або повільне проголошення слів затрудняє сприймання. Особливо слідкуйте за проголошенням чисел, імен, сіл, міст, прізвищ, які погано сприймаються на слух, їх потрібно говорити складами або навіть передавати по буквах.

Етикет ділової телефонної розмови має у своєму запасі цілий ряд реплік, наприклад: Як ви мене чуєте?Вибачте, дуже погано чути? І т.д.

Перед з тим, як подзвонити кому-небудь пам’ятайте, що тривалість телефонних дзвінків негативно впливає на нервову систему, непотрібні телефонні розмови порушують робочий ритм, мішають вирішенню важливих питань, вимагають глибокого аналізу.

Дзвінок на домашній телефон діловому партнеру, співробітнику для службової розмови може бути виправданий тільки серйозною причиною, кому ви б не дзвонили – начальнику чи підлеглому. Вихована людина не буде дзвонити після 22 год., якщо для цього немає вагомої причини або не отримано попередньої домовленості на цей дзвінок.

Як показують аналізи, в телефонній розмові 30-40% займають повторення слів, фраз, непотрібні паузи і лишні слова. Відповідно до телефонної розмови треба ретельно готуватися: заздалегідь підібрати усі матеріали, документи, мати під рукою потрібні номера телефонів, адреси організацій, календар, ручку, папір і т.д. перед тим, як набрати номер потрібно чітко і точно визначити ціль розмови і свою тактику. Складіть план бесіди, запишіть питання, які хочете вирішити або дані, які хочете отримати, продумайте у якому порядку ви запитуватимете співрозмовника. Чітко сформулюйте їх, першою фразою, старайтесь зацікавити співрозмовника. При обговоренні декількох питань, по черзі закінчуйте обговорення одного питання і переходьте до наступного. За допомогою таких фраз намагайтесь виділити одне питання від іншого. Наприклад: І так по цьому питанню ми заговорилися. Можу я вважати, що по цьому питанню ми досягли згоди? І т.д.

Відомо також, що при телефонній розмові спостерігається таке явище, як надто насичена розмова.

Вона може бути джерелом напруги між двома сторонами, тому потрібно дотримуватись певної міри, оскільки можна втратити сенс розмови, що спричинять конфлікти.

Перші ознаки перенасиченості розмови:

Тоді слід вийти з контакту з партнером, щоб зберегти ділові відносини. Крім того, ведучи довгі телефонні розмови, ви можете отримати репутацію зануди. Мистецтво ведення телефонної розмови полягає в тому, щоб коротко сказати все, що потрібно і отримати відповідь.

При підготовці до ділової бесіди по телефону, постарайтесь відповісти на наступні запитання:

 Як голову ціль ви ставите перед собою в майбутній телефонній розмові?

 Чи могли б ви обійтися без цієї розмови?

 Чи готовий до обговорення цієї теми співрозмовник?

 Впевнені ви в благополучному проходженні розмови?

 Які запитання ви маєте задати?

 Які запитання вам задасть співрозмовник?

 Який перехід переговорів задовольнить (або незадовільнить) вас, його?

 Які прийоми впливу на співрозмовника ви можете використати під час розмови?

 Як ви будете вести себе, якщо ваш співрозмовник:

 рішуче заперечить, перейде на підвищений тон?

 Не відреагує на ваші доведення (пропозиції)?

 Проявить недовіру до ваших слів, інформації?

Для підготовки до ділової розмови по телефону в особливості міжміської і міжнародної, краще підготувати спеціальний бланк у якому майбутню розмову записують з розрахунком прогнозуючих відповідей.

По закінченню ділової телефонної розмови потратьте 3-5 хвилин на аналіз змісту і стилю розмови. Проаналізуйте свої враження. Найдіть слабкі місця у розмові. Постарайтесь зрозуміти причину своїх помилок.

Етика ведення телефонних розмов набуває все більшого значення для здійснення багато напрямленої підприємницької діяльності. Вміння підприємця і менеджерів фірми вести телефонні розмови за відповідними етичними нормами є важливою умовою набуття солідної ділової репутації у сфері бізнесу та серед широкого загалу клієнтів-споживачів, а відтак і досягнення підприємницького успіху.

Існують спеціальні вимоги стосовно змісту телефонних розмов. Вони охоплюють як звичайний телефонний етикет, так і особливості ділового адміністрування. До основних правил, котрих доцільно дотримуватися при телефонному спілкуванні, належать такі:

Відповідаючи на телефонний дзвінок, треба відрекомендуватися. Прийнятою формою відповіді може бути, наприклад, така: “Фірма “Прогрес”, відділ маркетингу. Заступник начальника Людмила Петренко. Слухаю вас.”

За жодних обставин не давати волю негативним емоціям.

Ніколи не можна наперед знати, який саме дзвінок забезпечить фірмі (підприємцю, менеджеру) цінну комерційну інформацію або вигідний контракт. Тому вкрай важливо відповідати на всі телефонні дзвінки.

Якщо ви пообіцяли клієнту чи партнеру повідомити якусь інформацію телефоном, простежте, щоб вона справді була точною і вичерпною. Пам’ятайте, що практично неможливо буде відновити довіру фірми, якщо ви не виконаєте своєї обіцянки.

Не можна перетворювати телефонну розмову на допит, ставити запитання типу “З ким я розмовляю?” або “Що вам потрібно?” Треба стежити за своєю дикцією та культурою мови.

Існує низка висловів, яких необхідно уникати під час телефонної розмови. Зокрема до таких телефонних “табу” належать: “Я не знаю”, “Фірма не буде цього робити”, “Ви повинні...”, “Ні”. Кожну фразу, що може сприйматися як відмова, треба ретельно обдумувати.

;При телефонних переговорах є деякі обмеження, які слід знати:

І тим, хто телефонує, і тим, кому телефонують, варто пам'ятати: у телефонному спілкуванні, як ні в якому іншому, важливо щоб мова була правильною. Стежте за інтонацією, вимовою, змістом. Багатослівність заважає не тільки іміджу, але й гаманцю. Будьте лаконічні, ввічливі і доброзичливі. 

Теоретичний матеріал 

Діалогічне мовлення — процес мовленнєвої взаємодії двох або більшої кількості учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і мовець. 

  Діалогічному мовленню властиві ситуативність, емоційна забарвленість, спонтанність і двосторонній характер. 

  До основних діалогічних жанрів належать бесіда, телефонна розмова, листування

  Бесіда розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Складність бесіди полягає в тому, що в ній наявний експромт; щоб успішно вести бесіду, треба мати життєвий досвід, великий запас теоретичних знань, володіти мовним етикетом. 

  Для успішної бесіди потрібно: • ретельно готуватися; • бути уважним і тактовним у розмові; • уміти слухати співбесідника, ураховувати його позицію; • стежити за реакцією того, з ким спілкуєтеся; • бути точним, логічним і лаконічним. 

  Не можна перебивати співбесідника, різко прискорювати темп мовлення, переходити в розмові на особистості. 

 Функції бесіди: • обмін інформацією; • планування роботи, заходів; • контроль діяльності, її координація; • вирішення актуальних проблем; • пошук і висунення нових ідей. 

  Етапи бесіди 1. Визначення часу й місця зустрічі.  2. Початок бесіди (створення сприятливої атмосфери спілкування: усмішка, привітання, поза й жести). 3. Формування мети зустрічі. 4. Обмін думками й пропозиціями. 5. Підсумок бесіди та прощання. 

  Телефонна розмоваодин з видів (жанрів) усного ділового мовлення й приватного спілкування, що передбачає розмову на відстані. Оскільки співрозмовники не бачать один одного, то жести, міміка та зовнішній вигляд не відіграють роль у спілкуванні. 

  Одна з головних вимог до телефонної розмови — це лаконічність. До розмови треба готуватися: наперед продумати вітальну етикетну формулу, тему розмови, послідовність викладу думок, завершення спілкування й прощання. За правилами телефонного етикету розмову повинен завершувати той, хто телефонує. Якщо співрозмовник старший за віком, посадою або це жінка, то треба їм дати право завершувати розмову. Під час розмови не забувайте про формули ввічливості. Перші фрази слугують представленню сторін. Особа, яка знімає трубку, має назвати себе або установу: Михальська біля телефона; головний бухгалтер Черненко; деканат психологічного факультету. У відповідь також називають себе або установу. 

Листуваннядіалогічний жанр, яким послуговуються для регулювання ділових або приватних стосунків. Отже, листування може бути офіційним (службовим) або приватним. 

Офіційне листування — це листування між установами, організаціями; воно належить до офіційно-ділового мовлення. Неофіційне листування ведеться між особами й має побутовий, часто інтимний характер. 

  Правила складання ділового листа 1. Звернення. Наприклад: Шановний заступнику директора … ; Шановний пане … і под. — спочатку вказують ім’я, а потім прізвище, а не навпаки. 2. Заголовок. Тема листа, що стисло та влучно розкриває зміст листа. 3. Компліменти. Наприклад: саме Ваша установа одна з перших, хто апробував нову техніку … ; завдяки Вашому професіоналізму й наполегливості вдалося … і под. 4. Відсутність зайвого. Треба уникати надмірної ввічливості та слів, позбавлених змісту. Велика кількість особових займенників може зашкодити. 5. Важливість дієслів. Уживайте такі дієслова, що позначають виконану дію. 6. Відсутність імперативу (наказовості). Уникайте директивних фраз на зразок якщо Вас зацікавила … , то зверніться до … . 7. Бланк. Ділові листи пишуть (друкують) на фірмовому бланку. 

  Ці правила поширюються й на складання електронного листа. 

 Ділові листи за призначенням бувають декількох видів: лист-запит, лист-запрошення, лист-відмова, лист-прохання, супровідний, рекомендаційний, гарантійний лист та ін.

Діалогічне мовлення 

  Це процес взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець. 

  Розглянемо комунікативні, психологічні та мовні особливості цього виду мовленнєвої діяльності. 

 Діалогічне мовлення виконує такі комунікативні функції: 1. Запит інформації – повідомлення інформації. 2. Пропозиція (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття чи неприйняття запропонованого. 3. Обмін судженнями, думками, враженнями. 4. Взаємопереконання, обґрунтування власної точки зору. 

  Кожна з цих функцій має свої специфічні мовні засоби та є домінантною у відповідному типі діалогу. 

  Діалогічне мовлення завжди вмотивоване. Цьому сприяє психологічний клімат, доброзичливі стосунки, зацікавленість у роботі. 

  Діалогічне мовлення, як і монологічне, характеризується зверненістю. Спілкування, як правило, проходить у безпосередньому контакті учасників, які добре обізнані з умовами, в яких відбувається комунікація. Діалог передбачає зорове сприйняття співрозмовника й певну незавершеність висловлювань, що доповнюються позамовними засобами спілкування (мімікою, жестами, контактом очей, позами співрозмовників). З їх допомогою мовець виражає свої бажання, сумніви, жаль, припущення. 

  Однією з найважливіших психологічних особливостей діалогічного мовлення є його ситуативність, тому що часто його зміст можна зрозуміти лише з урахуванням тієї ситуації, в якій воно здійснюється. 

  Власне зовнішніх обставин ситуації у момент мовлення може не бути, проте вони існують у свідомості комунікантів. Це можуть бути якісь минулі події, відомі лише співрозмовникам, їхні переживання, життєвий досвід, спільні відомості. Класичним прикладом ситуативності є репліка «Іде!», яка в навчальному закладі може означати, шо йде викладач і студентам необхідно негайно заходити до аудиторії й сідати на свої місця, а на трамвайній зупинці – появу довгоочікуваного транспорту й под. 

  Ситуації, що спонукають до мовлення, називають мовленнєвими, або комунікативними. Вони завжди містять у собі стимул до мовлення. Уявімо, що ви відчуваєте спрагу. Якщо ви прийшли додому, то, звичайно, підете на кухню і вип’єте води (соку, чаю тощо). Але коли ви прийшли в гості, то потреба випити води стане стимулом до мовлення, в такому разі – звернення до господині (господаря) дому: «Чи не дасте мені склянку води?» Реакція співрозмовника буде як вербальною («Будь ласка», «Із задоволенням» тощо), так і невербальною: він (вона) наллє вам склянку води або пригостить чашкою чаю. З вашого боку буде висловлена подяка.

  Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість. Мовлення, як правило, емоційно забарвлене, оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться. Це знаходить відображення у відборі лексико-граматичних засобів, у структурі реплік, в інтонаційному оформленні тощо. Справжній діалог містить репліки подиву, захоплення, оцінки, розчарування, незадоволення та ін. 

  Іншою визначальною рисою мовлення є його спонтанність. Відомо, що мовленнєва поведінка кожного учасника діалогу значною мірою зумовлюється мовленнєвою поведінкою партнера. Саме тому діалогічне мовлення, на відміну від монологічного, неможливо спланувати заздалегідь. Обмін репліками відбувається досить швидко, і реакція вимагає нормального темпу мовлення. Це й зумовлює спонтанність, непідготовленість мовленнєвих дій, потребує досить високого ступеня автоматизму та готовності до використання мовного матеріалу. 

  Діалогічне мовлення має двобічний характер. Спілкуючись, співрозмовник виступає то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера. Іншими словами, обмін репліками не може здійснюватися без взаємного розуміння, яке відбувається через аудіювання. Отже, володіння діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає від учасників спілкування двобічної мовленнєвої активності та ініціативності. 

Мовні особливості діалогічного мовлення 

  Характерними мовними особливостями діалогічного мовлення є його еліптичність, наявність «готових» мовленнєвих одиниць, слівзаповнювачів пауз, а також так званих «стягнених форм». 

 Розумінню неповних реплік партнерів у діалозі сприяють контактність комунікантів, наявність спільної ситуації, зверненість реплік, вживання позамовних засобів (жестів, міміки), знання обома співрозмовниками обставин дійсності, а в більшості випадків – й одне одного. Крім того, випущені члени речення можна відновити, виходячи зі змісту попередньої репліки. 

 У діалозі широко вживаються «готові» мовленнєві одиниці. Їх називають «формулами», «шаблонами», «кліше», «стереотипами». Вони використовуються для висловлення подяки, обміну привітаннями, поздоровленнями, для привертання уваги співрозмовника на початку розмови, для підтвердження або коментування почутого тощо. «Готові» мовленнєві одиниці (словосполучення, цілі фрази) надають діалогу емоційності. 

  У діалогічному мовленні часто зустрічаються слова, які називають «заповнювачами мовчання». Вони служать для підтримання розмови, для заповнення пауз у ній, коли мовець підшукує відповідну репліку. Наприклад: добре, дуже добре, ти знаєш, дивись, послухай-но тощо. 

  Будь-який діалог складається з окремих взаємопов’язаних висловлювань. Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називаються реплікою. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності, але тісно пов’язані одна з одною за своїми комунікативними функціями, структурно та інтонаційно. Найтісніший зв’язок між суміжними репліками. 

  Перша репліка діалогічної єдності є завжди ініціативною (її називають ще реплікою-спонуканням). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше – залежною, або реплікою-реакцією), або реактивно-ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання й спонукання до наступного. 


Вправи 

1.  Перегляньте виступ І. Малковича на врученні Шевченківської премії (11 хв 40 с) і виконайте завдання.

А.  До якого інформаційного жанру виступ І. Малковича ближчий — до доповіді чи повідомлення?

Б. Що у виступі І. Малковича було для вас новим, цікавим? Визначте наведені конкретні факти.

В.  Побудуйте план виступу І. Малковича.

Г. Висловте загальне враження від ораторських здібностей митця.

Завдання 2.

Завдання 3. Прочитайте. З’ясуйте, до яких етикетних ситуацій належать подані мовні формули та якими з них можна скористатися за офіційних обставин. 1) Привіт. Здрастуйте. Доброго ранку. Наше щире вітання. Добрий день. Добридень. Вечір добрий. Добрий вечір. Доброго здоров’я. Я Вас вітаю. 2) До побачення. До завтра. На все добре. Бувайте. Усім вітання. Тим часом. Мені час. До зустрічі. Скоро побачимось. Щасливо. 3) Спасибі. Дякую. Щиро дякую. Дуже дякую. Дозвольте висловити вдячність. Глибоко вдячний. Дякую від усього серця. Ви зробили мені велику послугу. У великому боргу перед Вами. Складаю подяку. 4) Так. Гаразд. Обов’язково. Авжеж. Добре. Чудово. Ще б пак. Ви маєте рацію. Не заперечую. Звичайно. Безсумнівно. 5) Дякую, не треба. На превеликий жаль, ні. Ні, я не можу. Про це не може бути й мови. Нічого подібного. Це марнування часу. Я про це іншої думки. Шкода, але я мушу відмовитися. Це неможливо. 6) Перепрошую. Вибачте. Мені дуже шкода. Даруйте за клопіт. Прошу вибачення. Вибачте, що завдав(ла) стільки клопоту. Не згадуйте про це. 7) Це не так? Не може цього бути? О! Тільки уявіть собі! Подумати тільки! Хто б міг подумати! Як дивно!

Завдання 4.  Змоделюйте діалог між особами, одна з яких висловлює пропозицію, інша – відмову.

Завдання 5. Змоделюйте ситуацію: ви незадоволені вчинком свого товариша, зробіть йому зауваження, а він вам повинен дати відповідь.

Завдання 6.  Прочитайте гумористичні телефонні розмови й виконайте завдання.

Завдання 7.  Напишіть дві характеристики одного з ваших одногрупників: першу — в офіційно-діловому стилі, а другу — у розмовно-побутовому.

Завдання 8.  Прочитайте текст і виконайте завдання.

Завдання 9.  Складіть і запишіть текст бесіди між представником рекламного відділу телеканалу й виробником дитячих іграшок про створення рекламної продукції й умови трансляції в телеефірі.

Питання для самоконтролю 

1. Інформація - це..

2. Пояснення й інструкція мають бути ...

3. Доповідь — це...

4. Повідомлення - це..

5. Дайте визначення, що таке діалогічне мовлення.

6. До основних діалогічних жанрів належать ....

7.  Що таке бесіда?

8.  Телефонна розмова - це..

9.  Листування - це..

10.  Оцінювальні жанри —..

11. Що таке мовлення? 

12. Які є форми спілкування? Назвіть учасників спілкування. 

13. Яка найменша вимовна одиниця?

 14. Що є результатом говоріння? 

15. Що таке культура мовлення?

 16. Що таке мовленнєвий етикет?

 17. Які форми вітання та побажання ви знаєте?

 18. Дайте визначення усного діалогічного мовлення. Які вимоги ставляться до нього?

 19. Назвіть психологічні особливості діалогічного мовлення.


Конспект уроку 


Тема уроку: Діалогічні жанри: бесіда, телефонна розмова. 


Відеоурок з теми

Виконайте вправу 1 с. 194 усно (спостреження). Опрацюйте §55-56 с.  194-196 за підручником О. Авраменка.

Виконайте вправи 2 (завдання Б письмово) с. 195, вправа 4  с. 196 усно.

КУЛЬТУРА СЛОВА
Перегляньте експрес-урок О. Авраменка "Маляр-муляр-каменяр" і запишіть визначення зазначених професій.


ОРФОЕПІЧНА ХВИЛИНКА!

ГОТУЄМОСЬ ДО ЗНО (НМТ)

Запишіть слова і розставте наголос. Перевірте себе за словником.

Ваги, вантажівка, визвольний, вимога, дано, дичавіти, добовий, завдання, зрання, камбала.

Домашнє завдання: Складіть і запишіть текст бесіди між представником рекламного відділу одного з телевізійних каналів та виробником професійної косметики по догляду за волоссям про створення рекламної продукції й умови трансляції в телеефірі (для перукарів). Завдання для професії "кухар": Складіть і запишіть текст бесіди між представником рекламного відділу одного з телевізійних каналів та виробником органічної їжі про створення рекламної продукції й умови трансляції в телеефірі.