https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=76

Тема: Валер'ян Підмогильний. Життєвий і творчий шлях.  Роман "Місто".

Мета:  познайомити учнів з найосновнішими подіями творчої біографії В.Підмогильного, його трагічною загибеллю, проаналізувати роман Валер’яна Підмогильного «Місто» з позицій екзистенціалізму, учити учнів розуміти вплив цивілізаційних процесів на людину, психологічну мотивацію вчинків Степана Радченка та інших дійових осіб; характеризувати маргінальний образ українського інтелігента; розвивати вміння аналізувати світоглядну й психологічну еволюцію характеру головного героя роману; учити висловлювати власну думку про способи самоствердження людини.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, словник літературних термінів, мультимедійні засоби навчання та їх програмне забезпечення(власна розробка, учнівська презентація, уривок з документального фільму "Валер'ян Підмогильний . Розстріляне відродження");технологічна картка (конспект - схема) до вивчення біографії письменника  , дидактичний матеріал , портрет письменника, роман "Місто", тести, картки, індивідуальні завдання, схеми.

Формування компетентностей: продуктивної творчої праці, самоосвіти, саморозвитку,пізнавальної та  інформаційної компетентності.                                                                                                                                

Методи прийоми: метод спостереження над художнім текстом, робота із словником,   проблемне питання, "Робота в парах","Незакінчене речення",  бесіда , робота з підручником, проблемно-пошукові, використання мультимедійної презентації, , самостійна та індивідуальна робота.                                                                     

Міжпредметні зв’язки:  українська література, внутрішньо-предметні, історія, світова література,  образотворче мистецтво, інформаційно-комунікаційні технології. 

Технологія: інтерактивне навчання, випереджаюче навчання.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Підготовка до ЗНО

Мотивація навчальної діяльності.

Притча про мудреця і метелика

Виконання тестів за творчістю І. Котляревського "Наталка Полтавка", "Енеїда" (по 0,5 б.).

1.Якою піснею починається п'єса "Наталка Полтавка"?

а)"Віють вітри віють буйні..."

б)"Ой я дівчина полтавка..."

в)"Всякому городу нрав і права..."

2.Хто в п'єсі "Наталка Полтавка" співає пісню "Віють вітри віють буйні..."?

а)Горпина Терпелиха

б)возний Тетерваковський

в)Наталка

3.Кому належать слова про І. П. Котляревського : "Будеш, батько, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!" ?

а)Т. Шевченко

б)І. Франко

в)Л. Українка

4.Хто з українських композиторів створив оперу за мотивами "Енеїди"?

а)М. Лисенко

б)Г. Майборода

в)К. Стеценко

г)М. Леонтович

5.Яка пісня, що її співає возний у п'єсі "Наталка Полтавка", є переробкою відомого сатиричного твору Г. Сковороди ?

а)"Голова всяка свой імєєт смисл..."

б)"Нельзя бездни океана горстью персти разбросать"

в)"Всякому городу нрав і права..."

6.З якого твору І. П. Котляревського наведені слова:

"Мужича правда є колюча, А панська на всі боки гнуча..." ?

а)"Енеїда"

б)"Наталка Полтавка"

в)"Москаль-чарівник"

7.Один з персонажів твору йдучи в табір на вірну смерть, на нагадування про стару матір, заради якої повинен жити, заявляє: "Де общее добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку. Лети повинність ісправлять." Хто це?

а)Еней

б)Евріал

в)Низ

8.Яким віршованим розміром написана "Енеїда"?

а)ямбом

б)хореєм

в)дактилем

9.Вкажіть систему віршування, яку використав І. Котляревський у поемі "Енеїда":

а)силабічну

б)тонічну

в)силабічно-тонічну

10.Хто сказав про Наталку у п'єсі "Наталка Полтавка": "Золото – не дівчина! Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших, яка трудяща, яка рукодільниця: себе і матір свою на світі держить"?

а)виборний

б)Петро

в)Микола

11.Де засновано пам'ятник І. Котляревському?

а)Полтава

б)Київ

в)Чернігів

12."Енеїда"І. Котляревського є бурлескно-траверсійною переробкою твору:

а)Вергілія

б)Аристотеля

в)Сомфо

Взаємоперевірка:

ІІІ. Актуалізація опорних знань

  - Хто за походженням були головні персонажі І.Котляревського із п'єси "Наталка Полтавка"?

  - А який соціальний прошарок населення  переважав на Україні на початку ХХ століття ?                            

І V.Оголошення теми, мети уроку (визначають учні).

Вступне слово.

"Підмогильний був яскравою творчою індивідуальністю, цілковито український талант. що надзвичайні події і явища після 1917 року умів спостерігати тверезо, всебічно і критично. Але головне…він не загубив – людини. У цьому – європеїзм Підмогильного." (літературознавець Г. Костюк). Саме Підмогильний є засновником української інтелектуально – психологічної прози.

VІ. Сприйняття й засвоєння нового навчального матеріалу.

1. Виступ учня із презентацією "Життя і творчість Валеріана Підмогильного".

2. Заповнення учнями технологічної картки до вивчення біографії письменника.

3.Проблемне питання:

- Чому Підмогильний не зламався під тиском "тоталітарної системи"?

4.Фрагмент документального фільму " Валер'ян Підмогильний . Розстріляне відродження".

5.Робота над романом В.Підмогильного "Місто"

Проза В. Підмогильного тематично розмаїта: через усю творчість письменника 20-х pp. XX ст. як магістральна проходить чи не найпоширеніша в тогочасній літературі тема: революція й людина. Тільки він сприймав її інверсійно: людина й революція, і відповіді на питання, котрі постають перед українською культурою, нацією загалом, пов’язував, передусім, із проблемою міста й села, їхніх взаємин, зображуваних у минулому й сучасному, у соціальному та національному аспектах, у контексті життя всього народу. Про те, як прагнула селянська молодь сама «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку, і як розуміла свою місію у відвоюванні зрусифікованого царизмом міста, письменник розповів у найвидатнішому творі — романі «Місто».

В. Підмогильний створив модерний роман, у якому, на відміну від традиційної селянської й соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді

6.Виступ учня "Теоретика" (випереджальне завдання)

Теорія літератури

Екзистенціалізм — філософський напрям, який сформувався у французькій філософії та літературі в першій половині XX ст. Його основоположником є датський філософ Серена К’єркегор (кінець XVIII ст.), який уважав, що наука недостатньо звертає увагу на конкретну людину, її переживання та страждання, емоції та думки. Як філософська течія екзистенціалізм сформувався після Першої світової війни у Франції та Німеччині.

Маргінальність — характеристика образу чи героя, що перебуває «на межі» між двома станами. Герой-маргінал зазвичай — виходець з нижчого класу, який намагається завоювати вищі сфери суспільства, піднятися по драбині успіху. Традиція таких героїв йде від О. де Бальзака. В українській літературі типовим маргінальним героєм є Степан Радченко з роману В. Підмогильного «Місто» — уже не селянин, але ще не інтелігент, що хоче «підкорити» місто, стати відомим письменником.

Психологізм — заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (дієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літературу в добу реалізму з його аналітичністю, а в час модернізму він набув популярності. В українській літературі психологізм притаманний творчості М. Хвильового, В. Підмогильного, драматургії Л. Костенко.

Іронія — засіб художньої виразності, прихована насмішка, коли за зовні позитивним висловлюванням ховається висміювання. Найчастіше використовується в сатирі.

Виступ учня "Мистецтвознавця" про художників екзистенціалістів

М.Базовський. Хуторяни

Л.Фулле. Хлопчик у капелюсі

Аналіз роману «Місто»

Робота в парах, індивідуальні завдання          (Додатки 1,2,3 , картки №1-7)

Жанр: урбаністичний роман.

Історія написання.

 У романі «Місто» Валер’ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулася в міста, щоб завоювати й зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку.

Твір не був подібний до традиційної народницької прози XIX ст., бо автор орієнтувався на європейський роман XIX — початку XX ст., засвоївши традицію романістики Оноре де Бальзака, Гі де Мопассана, Анатоля Франса, Джека Лондона, а також вітчизняну — Агатангела Кримського, Володимира Винниченка.

Тема: вплив цивілізаційних процесів на людину, показ світогляду та психологічної еволюції характеру С. Радченка

5. Ідея: самоствердження особистості, інтерпретоване на національному ґрунті

6. Проблеми: підкорення людиною міста; кохання, кар’єра; добро і зло; багатство і бідність; село і місто

7. Композиція: складається з 14 розділів

8. Сюжетна лінія: основною сюжетною лінією роману є еволюція головного героя, Степана Радченка, який проходить шлях від ворожості і ненависті до примирення з Містом. Внутрішні зміни головного героя відображаються через зміни у його ставленні до урбаністичної культури.

Особливості сюжетної лінії. Валер’ян Підмогильний епіграфом до свого роману «Місто» взяв такі слова з Талмуду: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є: як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє».

 Соломія Павличко з цього приводу зазначала: «Він (автор) зробив тіло головним героєм «Міста» й висунув ідею двоїстості людини, яка складається з ангельського і тваринного начал. Герої Підмогильного страждають від роздвоєності між душею (розумом, інтелектуальною сферою) і тілом, статевим потягом. Гармонія між цими двома сферами дається важко. По суті вона, на думку автора, неможлива».

Розповідь подана через історію душі Степана Радченка — енергійного сільського юнака, який приїздить до Києва, вступає до технічного закладу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Уперше Київ відкривається йому з Дніпра як край світу й пуп землі. Роман починається реченням: «Здавалось, далі пливти нема куди». Під Степановими ногами — ще жодного ґрунту, тільки хистка й непевна вода. Але не забуваймо: апостол Андрій також прийшов на київські гори цим шляхом. Завоювання.

Степан оселяється в передмісті, де життя мало чим відрізняється від сільського. Йому сусідять хазяйські корови. Згодом він пересувається все ближче до центру, винаймає окреме помешкання, а в самому фіналі твору нарешті споглядає місто «згори» поглядом володаря: «Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальці». Спочатку Київ був для Степана лише мрією, великою, але майже невизначеною. «Київ! Це те велике місто, куди він іде учитись і жити. Це те нове, що він мусить у нього ввійти, щоб осягнути свою здавна викохувану мрію». Місто чуже й вороже. Степан намагається вирватися на Дніпро, але навіть, вода тут слизька й відразна. Його тішить однак, кволість міських мешканців і його класова непричетність до них: «От вони, ці горожані. Усе це — старий порох, що треба стерти. І він до нього покликаний». Проте… Саме тут місто йде в наступ: «Він озирнувся — і вперше побачив місто вночі. Він навіть спинився. Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном, людської хвилі… на цій широкій вулиці; він здибався з містом віч-на-віч». Одне слово імпресіонізм — із фрагментів речей, людей і звуків автор складає портрет міста, у міру освоєння Степана в Києві змінюється і його сприйняття.

Місто бачиться зсередини, хоча не перестає лякати, а далі — усе ясніше, чіткіше вимальовуються його риси. Пересування в пролетарі міста супроводжується також перевдяганнями. На початку твору секретар лекторського бюро радить Радченкові змінити одяг: «Всі лиха українців в тім, що вони кепсько одягаються». Перед крамницею з модним і дорогим одягом Степана не полишає переконання, що варто йому лише змінити свій вигляд — і він зможе створити щось надзвичайне. Переселяючись до нового помешкання, Степан спалює своє старе вбрання й викидає на смітник чоботи. Протягом твору ми спостерігаємо, як    Степан піднімається щаблями міського життя. Саме в Києві юнака захоплює література, він починає писати, стає відомим письменником і залишає навчання. Він був певен, що вирушає «завойовувати» місто, що місту потрібна «свіжа кров села», яка змінить «його вигляд і істоту. А він — один із цієї зміни, якій за долею призначено перемогти». Але, вгрузаючи поступово в нове життя, стає його апологетом, і думки про повернення остаточно зникають.

В. Підмогильний не ставить собі за мету зробити документальний опис письменницького середовища, він показує народження Автора, його успіхи й невдачі, його мандри різними світами роману. Степан переходять через світ студентства, так і не закінчивши вищої освіти, зазирає до робітничого середовища друкарні. Солідний шматок часу довелося йому витратити на життя у світі міської богеми — театральної публіки, тих, хто вечорами виходить на прогулянки та блукає вулицями й вуличками міста, переважно тільки тому, що насправді не має власного затишного куточка. Письменник показує «засідателів» видавництв, гральних залів та дешевих підвальчиків. Нарешті, він заводить свого героя й читача в ще один світ — помешкання типової міської сім’ї, зразкових міщан Бориса Вікторовича (колишнього доброго знайомого) та Надії Семенівни (першого Степанового кохання).

Наприкінці роману Підмогильний «змушує» Степана Радченка ще раз обійти знайомі йому місця: щось залишилося незмінним, щось стало зовсім іншим, можливо, саме через Степанове втручання. Але, відбувши такі «оглядини», Степан остаточно переконується, що все це для нього чуже, далеке або й ненависне. Якщо він і любить своє минуле, то не за те, що воно було, а саме за те, що воно минуло. Таким залишається Степан Радченко — складним, суперечливим, неоднозначним. Але можемо бути впевнені в одному: ця людина напише книгу.

Останнє речення роману закінчується там, де має розпочатися повість Степана Радченка: «Тоді, в тиші лампи над столом, писав свою повість про людей».

Письменник зобразив людину, в якій постійно борються добро із злом, які інколи заради особистого утвердження здатні піти навіть на злочин, не страждатиме він і від людських жертв, і разом — це неординарна особистість, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприймати себе та навколишній світ. У творі автор не робить ніяких ідеологічних акцентів, не підносить і не виправдовує свого героя, не нав’язує читачеві своїх висновків, а змушує його замислитися над людською природою, що є невід’ємною складовою її дійсності.

VІІ. Закріплення вивченого.

"Незакінчене речення"

•  роман «Місто» — це  психологічний твір, тому що…

•  Степан Радченко  це…