Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її, —

Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани...

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі...

Та знай: над нас — боги скупі,

Над нас — глухі й нечулі..."

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!" 

“Чари ночі” О. Олеся  – шедевр інтимної лірики та один із кращих ліричних творів автора. У ньому влучно передано піднесенний, мажорний настрій ліричного героя, який перебуває під наливом почуття кохання. Тут все складає «хвалу життю». Одухотворена природа перебуває у гармонії до почуттів ліричного героя: “Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче”. Твір пронизує заклик поета оцінити життя «летючу мить». Детальний аналіз поезії “Чари ночі” допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, художні засоби. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.

Зміст

“Чари ночі” аналіз вірша (паспорт)

“Чори ночі” образи-символи

Художні засоби “Чари ночі”:

“Чари ночі” критика

Олександр Олесь “Чари ночі” вірш читати

“Чари ночі” слухати вірш

“Чари ночі” аналіз вірша (паспорт)

Рік написання “Чари ночі” – 1904

Збірка: «З журбою радість обнялась».

Літературний рід: лірика.

Жанр: романс (він став популярною народною піснею).

Вид лірики: інтимна (з елементами пейзажної і філософської)

Тема: скороминущість людського життя, тимчасовість життя людини на землі; момент кохання.

Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.

Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.

Напрям – модернізм

Течія – символізм

Віршовий розмір “Чари ночі”: чотиристопний ямб.

Римування: перехресне

Лірична оповідь у творі ведеться трьома особами: автора, ліричного героя, тебе.

У вірші наявне обрамлення.

Поезія побудована на паралелізмах.

“Чори ночі” образи-символи

Образи:

людей: ліричний герой — закоханий; Фауст — людина, яка хоче повернути минуле; примарна кохана;

міфологічних істот: боги; природи: солов’ї, весна, шумляче море, земля, лист, квітка, струмок, зорі у воді, хмари, туман, верби п’яні;

предметів і явищ: поцілунок, мить життя, струни золоті, бенкет весни, дзвін чарок, бажання, холодні груди.

Символічні образи:

солов’ї (символ весни, кохання);

іскра (символ душевної енергії, завзяття);

бенкет весни (символ буяння природи й життя);

образ весни є символом молодості, краси, оновлення.

Фауст (символ неповоротності минулого, минущості, марності намагань).

Художні засоби “Чари ночі”:

“Сміються, плачуть солов’ї” – антоніми. Також використовуються метафори, анафора, епітети.

Метафори – «тут ллються пахощі густі, там гнугься верби п’яні», «сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями а груди», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»)

Персоніфікований образ: “весна іде назустріч нам”, “весна бенкет справляє”

Паралелізм: “людина – природа”

Прийом обрамлення: на початку й у фіналі поезії повторюється строфа

«Чари ночі» — філософська поезія, в якій поет закликає цінувати кожну мить короткочасного життя. Треба подивитися на природу, чари весни, на солов’їв — і кохати, мріяти, віддавати свою любов, тепло душі іншим, поки є час і можливість. Вірш став прекрасним романсом, гімном життю й любові.

Композиція: вірш складається з 12 куплетів-чотиривіршів, при цьому починається й закінчується однаковим катреном (прийом обрамлення): (І) сміються-плачуть солов’ї, закликаючи кохати — (II) заклик не дивитися в майбутнє, а радіти цій весні — (ЛІ) заклик залишити свій сум, думки і горе й улити душу в шумляче море — (IV) заклик ловити мить життя і в мріях закохатися — (V — VI) картини розлитості кохання в природі — (VII) заклик горіти, бо життя — мить, а смерть — вічність — (VIII) заклик рухатися, на лагодити струни золоті під час бенкету весни — (IX) заклик сміливо йти на свято квіток, кохання, снів і млості — (X) попередження про тлінність усього — (XI) передбачення про майбутнє бажання повернути дні минулі, як цього прагнув Фауст, чого не вдасться зробити, бо над «нас — боги скупі, глухі й нечулі» — (XII) повтор першого катрену.

“Чари ночі” критика

Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну тра­дицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!

Численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, за­гострює спалах радості, кохання (В. Пахаренко).

Завдяки глибокій поетичності, мелодійності поезія «Чари ночі» стала улюбленою піснею українців. Вона виконувалася в народі і в той час, коли поезія О. Олеся була недоступною. Важливим штрихом її музичної інтерпретації на сьогодні є своєрідне виконання Ніною Матвієнко.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/chari-nochi-analiz-virsha

Тема: Олександр Олесь. Поезії.

Мета (формувати компетентності): предметні: знати основне з творчої біографії О. Олеся; розуміти природу символів у його творчості, важливість мови для формування власної ідентичності; аналізувати основні мотиви у творчості; розмірковувати, чому герої не здатні дійти до омріяного, що заважає подолати земні перешкоди на шляху до щастя; висловлювати власну думку про природу людини, її внутрішні боріння й роздвоєність; визначати жанр твору, ключовіознаки символістської поетики; ключові: усвідомлювати важливість гармонійного розвитку особистості для самореалізації; дискутувати з проблеми збереження мови; загальнокультурні: виховувати розуміння, що свобода й незалежність особистості є обов’язковою умовою творчості митця.

Вид заняття: комбіноване

Методи заняття: синтезу,аналізу,репродуктивний,ілюстративний, проблемно-пошуковий,інтерактивні

Література:

1. Українська література (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. серед. освіти / О. І. Борзенко, О. В. Лобусова. — Харків: Вид-во «Ранок», 2018. — 240 с.

2. Українська література (рівень стандарту) : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти / О. В. Слоньовська, Н. В. Мафтин, Н. М. Вівчарик. – Київ : Літера ЛТД, 2018. – 224 с.

3.Українська література: підруч. для 10 кл. загальноосв. навч. закл. (профільний рівень) / Г. Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О. В. Слоньовська [та ін.]; за заг. ред. Г. Ф. Семенюка. — К.: Освіта, 2010. — 416 с

4.Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі: І ч. / Олександр Авраменко, Марія Блажко. – Київ: Грамота, 2019. – 496 с.

5. Українська література: Хрестоматія для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання / упоряд. та передм. О. М. Авраменко. – К.: Грамота. 2019. – 416 с.

Матеріально-технічне забезпечення, дидактичні засоби: Підручник, ілюстрації, ТЗН

СТРУКТУРА НАВЧАННЯ

1. Організаційна частина заняття:

-Привітання

-Перевірка наявності студентів на занятті

2. Актуалізація опорних знань:

1. Назвіть, в якій стильовій течії працював М. Вороний.

2. До якої лірики належить поезія «Інфанта»?

3. Дати поняття «неоромантизм», «символізм»?

3. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань

Олександр Олесь. Поезії.Систематизувати основне з творчої біографії О. Олеся; розуміти природу символів у його творчості, важливість мови для формування власної ідентичності; аналізувати основні мотиви у творчості; розмірковувати, чому герої не здатні дійти до омріяного, що заважає подолати земні перешкоди на шляху до щастя; висловлювати власну думку про природу людини, її внутрішні боріння й роздвоєність; визначати жанр твору, ключовіознаки символістської поетики

4. Мотивація навчальної діяльності (студенти повинні знати):

знати основне з творчої біографії О. Олеся; розуміти природу символів у його творчості, важливість мови для формування власної ідентичності; аналізувати основні мотиви у творчості; розмірковувати, чому герої не здатні дійти до омріяного, що заважає подолати земні перешкоди на шляху до щастя; висловлювати власну думку про природу людини, її внутрішні боріння й роздвоєність; визначати жанр твору, ключовіознаки символістської поетики

5. План заняття (розгорнутий або тезисний):
1. Житєвий і творчий шлях О. Олеся.

2. Аналіз поезії «Чари ночі».

3. «З журбою радість обнялась ...». Аналіз.

4. Анліз слова «О слово рідне! Орле скутий!..»

6. Підведення підсумків (узагальнення матеріалу, видача домашнього завдання для студентів):

Висловіть власні міркування щодо думки літературознавців про те, що поезія «З журбою радість обнялась…» — яскравий зразок неоромантичної лірики. Сформулюйте тезу, наведіть переконливий аргумент, доказ, що найкраще підтвердить вашу думку. Проілюструйте ваші міркування посиланням на цитати з вищезгаданого твору.

7. Домашнє завдання:

Вивчити напам’ять: «Чари ночі». Опрацювання ст. 230 [1]

ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ

І.ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАНЯТТЯ

1.Привітання.

2.Перекличка.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ.

1. Назвіть, в якій стильовій течії працював М. Вороний.

2. До якої лірики належить поезія «Інфанта»?

3. Дати поняття «неоромантизм», «символізм»?

ІІІ.ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ ЗАНЯТТЯ

Олександр Олесь — один із найвизначніших ліриків ХХ сто-ліття. Його поезія, надзвичайно мелодійна, сповнена загадкових ритмів, тонів, завдяки свіжості поетичних образів, плавності та легкості віршів, сміливості деяких прийомів розширила тематичний і стильовий діапазони українського художнього слова.

Як відзначав М. Рильський, Олександр Олесь «належить до покоління письменників, які з’явилися в українській літературі на початку ХХ століття, коли ще жили і творили великі І. Франко, М. Коцюбинський і Леся Українка. Інтелігенція того часу вітала в особі поета надійну творчу силу, визнала його як щирого й безпосереднього лірика, яким він був усе своє життя».

ПЛАН

1. Житєвий і творчий шлях О. Олеся.

2. Аналіз поезії «Чари ночі».

3. «З журбою радість обнялась ...». Аналіз.

4. Анліз слова «О слово рідне! Орле скутий!..»

ІV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Лекція викладача.

Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в лебединськім повіті Слобожанщини Сумської об-ласті в чумацько-селянській сім’ї. Дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван Федорович, працював на риб-них промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли Сашкові було 11 років.

Мати Олександра з трьома дітьми повернулася до Білопілля. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко вже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря». Тут Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років всту-пив до хліборобської школи в містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», у яких з’являються його перші вірші.

Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був зали-шити його. Працює в херсонських степах. 1903 року Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті паралельно працює на Дарницькій скотобійні.

Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкрит-тя пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. У цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, лесею Українкою. Твор-чість Олеся виразно поділяється на два періоди: в Україні (1907–1918 рр.) та в еміграції (1919–1944 рр.). Від 1909 року Олесь позначає обкладинки своїх книжок спершу з варіянтами (Кн. ІІ, Т. ІІІ), а від «Драматичних етюдів» послідовно використовує позначення «Кн.» плюс римська цифра, яка відповідає порядковому номеру збірки. У 1905 р. альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся. За 1907–1918 рр. поет створив шість книг: «З журбою радість обнялась». Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського гро-мадського діяча Петра Стебницького в 1907 р. виходить його збірка поезій «З журбою радість обнялась» під псевдонімом Олександр Олесь. Творами тала-новитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, з нетерпінням очікуючи нових видань — книжки «Драматичні етюди». 1909 року вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!..», 1911-го — третя збірка «Книжка третя».

Після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опиняється за кордоном. Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції за кордон осе-ляється й періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною.

Тяжкими були останні роки Олександра Олеся. Гітлер розчленовує Чехо-Словаччину, яка прихистила поета. Угорські фашисти в крові затопили проголошену державність Карпатської України. У вересні 1939 р. спалахнула Друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — актив-ного учасника руху Опору. Восени 1941 р. юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича й у червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога й таланови-того поета. 22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.

Виразне читання поезії «З журбою радість обнялась».

Розкриття ідейно-художнього змісту вірша (робота в групах).

Коментар. Студенти об’єднуються у дві групи, кожна з яких отримує завдання на окремих картках.

1-ша група. Розкрити ідейну спрямованість поезії.

2-га група. Визначити художню довершеність вірша.

1‑ша група. Поезія складається з двох строф, у яких визначене поетичне кредо Олеся. Журба з радістю в обіймах — це образ самого життя. Не буває радості без журби, так, як і журби без радості.

Хіба б могла людина відчути радість, якби не знала, що таке печаль? Ці двоє протилежних почуттів перебувають у нескінченній боротьбі між собою. Їх не можна розняти, спинити, пізнати. Їх можна лише відчути й передати словом, яке вражатиме в самісіньке сер-це, якщо воно правдиве. А що таке правда життя? Вона в постійній зміні почуттів, у взаємозв’язку радості й туги. У другій строфі Олесь висловив думку про те, що він і сам не знає, хто дужчий: журба чи радість. Та все ж ці почуття однаково дорогі поетовому серцю, бо вони наснажують і живлять його творчість.

2‑га група. У вірші журба і радість, щастя і мука, смерть і воскре-сіння, день і ніч — антитези, які завжди переплітаються у світовід-чутті й творчості митця, власне, як і в реальному житті.

Оксиморон —«з журбою радість обнялась», «в обіймах з радістю журба», «в сльозах… мій сміх».

Порівняння —«в сльозах, як в жемчугах, мій сміх».

Полісиндетон (багатосполучниковість) — «І дивним ранком

ніч злилась, // І як мені розняти їх?!»;

«І йде між ними боротьба,

//І дужчий хто — не знаю я…».

Римування— абаб — перехресне.

Віршовий розмір —4-стопний ямб.

Слово викладача.

Олександр Олесь — один з найталановитіших співців кохання, пристрасті, радості від земної любові закоханої людини. Його вірш «Чари ночі» став однією з найулюбленіших у народі пісень «Сміються, плачуть солов’ї».

Прослуховування романсу «Чари ночі» (муз. М. Лисенка).

Словникова робота.

Романс — сольна лірична пісня, здебільшого про кохання, ви-конується із супроводом.

 Розкриття ідейного змісту поезії «Чари ночі».

Тема: усвідомлення скороминущості людського життя на тлі вічної краси та гармонії всесвіту.

Ідея: життя швидкоплинне, тому треба цінувати кожну хвилину; уславлення єдності людини і природи.

Основна думка: люди, зачаровані красою оновленої природи, прагнуть співати, любити й жити.

Віршовий розмір — ямб.

Римування — перехресне.

 Бесіда зі студентами за питаннями.

● Яким настроєм перейнятий вірш? (Радісним і болісним водночас: ліричний герой прагне життєвих радощів, кохання. Автор йому імпонує, застерігаючи від бездіянь, адже життя ско-роминуще.)

● Які символічні образи використано у вірші? Ознаки символізму? (Солов’ї, ніч, зорі, квіти, весна та ін.; заглиблення у вну-трішній світ людини, філософічність, музичність та особливий ліризм поезії.)

● Доведіть, що поет будує вірш на паралелізмі. (Паралелізм у поезії «людина — природа»: «Сміються, плачуть солов’ї// І б’ють піснями в груди: // «Цілуй, цілуй, цілуй її —// Знов молодість не буде!»)

● Від чого застерігає автор? (Молодість у людини буває лише раз, так само, як і раз буває справжнє кохання, тому треба ловити кожну мить, насолоджуватися хвилинами щастя.)

● Прокоментуйте рядки вірша, які його обрамленням. (Краса весняної ночі та найпотаємніші почуття людини злиті воєдино, гармонійні, чисті (Сміються, плачуть солов’ї // І б’ють піснями в груди:// «Цілуй, цілуй, цілуй її, — // Знов молодість не буде…»)

● До чого закликає автор ліричного героя (кожного з нас)? Чи можна ці рядки вважати філософією життя? («Лови летючу мить життя!», «Гори! — життя — єдина мить, // Для смерті ж — вічність ціла».)

З ніжної поетичної душі Олеся вихлюпнулося стільки краси й любові, стільки світлих і печальних почуттів, що світ людського життя ще довго перебуватиме під чаром поетового слова. Олександр Олесь і досі залишається речником молодості, бо не лише передав у своїх творах почуття 18-річних, а й здатний літніх людей повер-нути в молодість.

Слово викладача.

Після виходу першої збірки Олеся окремі критики відразу за-рахували його до спадкоємців Кобзаря. Відома українська культурно-освітня діячка С. Русова називає твори Лесі Українки кращими зразками української поезії і стверджує, що «прямим спадкоємцем Шевченка із всім його полум’яним натхненням і пристрасною любов’ю до батьківщини є молодий поет Олесь… Його пісня звучить могутнім закликом до свободи. І цей заклик є прямим відгуком на голос Шевченка».

Олесь, як і його великий попередник Т. Шевченко, ставить своє слово «на сторожі рабів німих», бере на себе обов’язок будити сплячих, вести «на гори» духовно сліпих і темних, підтримувати слабодухих.

Без мови неможливе існування народу, адже це та скарбниця духовності, яка ввібрала в себе відомості про звичаї, традиції, побут українців, яка доносить до нас славні сторінки історії і плекає надію на краще майбуття.

Мова — це яскраве вираження всього того, що нас захоплює, що ми почуваємо, про що думаємо, того, що ми звемо духом або душею. Безперечно, мова не може існувати відокремлено, і тут ви-никає поняття — народ. Саме він дає мові силу і красу. Отже, народ і мова — нероздільні. І доки живе мова — житиме й народ. Не стане мови — не стане народу.

Відомо, що історія розвитку української мови трагічна й водно-час велична, адже їй довелося пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Це, звичайно, наклало певний відбиток на ставлення людей до мови, її духовної сутності.

Журбою, болем поета-патріота Олександра Олеся було рідне сло-\во. Усвідомлюючи, що мова — це етнічна категорія, що притаманна кожному народові, Олесь безжальний у ставленні до тих, хто цурається рідного слова. Осуд тих, хто зневажливо ставиться до рідного слова, звучить у вірші «О слово рідне! Орле скутий!».

Виразне прочитання поезії викладачем «О слово рідне! Орле скутий!».

Бесіда зі сдудентами

● До якого жанру лірики належить вірш? (Громадянської. Грома-дянська лірика — це особиста позиція поета в суспільстві, його переконання, ідеали, ставлення до рідної мови, до національної культури, історії тощо.)

● Пригадайте, хто з українських поетів звертався до теми рідної мови (рідного слова)? (Т. Шевченко, Леся Українка, Іван Франко своєю творчістю виборювали право на існування української мови. Учні цитують уривки віршів, підтверджуючи позицію ви-щезгаданих авторів щодо проблеми існування рідної мови в сучасному для митців суспільства, її минулого та майбутнього.)

● Чому рідне слово Олесь порівнює з «орлом скутим»? (Орел — гордий, сильний птах — скутий путами колонізаторів і без-батченків, які не дають йому можливості вільно ширяти в про-сторі словесного багатства рідної української мови.)

● Як усвідомлює свою причетність до проблеми існування рідного слова ліричний герой Олександра Олеся? (Йому небайдужа доля рідного слова. Ліричний герой вустами поета не возвеличує слово, а закликає його спочатку стати мечем, а потім — сон-цем. Меч і сонце — протилежні символістські поняття. Меч — сила, звитяга, смерть…; сонце — тепло, життя, світло…)

 Робота в групах

Коментар. Студенти ділиться на три групи, кожна з яких, отримуючи картку із завданням, докладно вдається до ідейно-художнього аналізу строфи за міні-планом. Думку групи висловлює її спікер.

Міні‑план

1. Позиція ліричного героя щодо проблеми існування рідного слова.

2. Основна думка або ідея.

3. Художня довершеність.

4. Скласти сенкан «Слово».

І група

1. У першій строфі ліричний герой страждає від усвідомлення того, що рідне слово зневажене не лише чужинцями, а й рідними дітьми. Слово, яке гриміло в піснях славних козаків, «безпам’ятно» забувається.

2. Основна думка — засудження бездіяльності сучасників Олеся щодо слова, яке «чужинцям кинуте на сміх».

3. Художня довершеність:

антитези («грім батьків», «дітьми забутий»);

метафоричний епітет («співочий грім»);

риторичне звертання («О слово рідне! Орле скутий!»).

4. Сенкан

Слово.

Рідне, забуте.

Зневажають, нищать, забувають.

Орел (скутий).

ІІ група

1. У другій строфі ліричний герой захоплюється красою і силою рідної мови. Слово оживає і сміється в шумі дерев і музиці зір, у співі степів і реві Дніпра.

2. Основна думка — українська мова мелодійна і багата.

3. Художні особливості: метафоричні епітети («шовковий спів», «левий рев Дніпра», «шум дерев», «музика зір», «спів степів»);риторичні звертання («О слово рідне! Шум дерев!»).

4. Сенкан

Слово.

Мелодійне, багате.

Звучить, бринить, летить.

«Шовковий спів степів широких».

Музика.

ІІІ група

1. У третій строфі слово для ліричного героя — це єдність проти-лежностей. Слово-меч символізує боротьбу, захист, оборону рідної землі, войовничу грань, слово-сонце — красу, яка, освітливши рідний край, вселяє надію в безсмертя народу.

2. Ідея — національне відродження України обов’язково стане «судними дощами» для її ворогів.

3. Художня довершеність:

риторичне звертання («О слово!»);

патетичне ствердження («будь мечем моїм!»);

патетичне заперечення («Ні, сонцем стань! вгорі спинися»);

метафоричний епітет («дощами судними»).

4. Сенкан

Слово.

Гостре, миролюбне.

Перемагає, окрилює, возвеличує.

Осяває рідний край.

Сонце.

V. ПІДСУМКИ ЗАНАТТЯ. РЕФЛЕКСІЯ

Висловіть власні міркування щодо думки літературознавців про те, що поезія «З журбою радість обнялась…» — яскравий зразок неоромантичної лірики. Сформулюйте тезу, наведіть переконливий аргумент, доказ, що найкраще підтвердить вашу думку. Проілюструйте ваші міркування посиланням на цитати з вищезгаданого твору.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Вивчити напам’ять: «Чари ночі». Опрацювання ст. 230 [1]