Тема: ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ. ТВОРЧА БІОГРАФІЯ МИТЦЯ. Романтичність світовідчуття

Мета: познайомити учнів з біографією та творчим шляхом Ю.Яновського, донести до їх розуміння непересічність митця, ліризм та поєднання реалістичного з романтичним у його творах; виховувати в учнів активну життєву позицію.

Обладнання: портрет письменника, виставка творів Ю. Яновського, документальної, художньої та публіцистичної літератури про письменника, епіграф.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

                                       Перебіг уроку                                 

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Слово викладача

Юрій Яновський. В українській літературі його ім'я належить до найпомітніших, а художня спадщина становить яскраву сторінку її класики. Твори видатного письменника входять до тих надбань, які гідно репрезентують духовну культуру українського народу.

Літературному поколінню, до якого належав Ю. Яновський, випало йти незвіданими шляхами, відкривати нові теми, творити образи нових людей і шукати для цього відповідних художніх форм. За словами Олеся Гончара, «це був художник-відкривач, що дорожив свіжістю, правдивістю образів, нетерпимець до будь-якої рутизни». А творив він на рубежі прози й поезії і, працювавши в багатьох жанрах, лишив по собі неповторні, високомистецькі здобутки.

За ним утвердилася слава романтика. Ю. Яновський — один із тих, хто започаткував романтичну течію в українській літературі ХХ ст. Своє розуміння вартості письменницьких звершень він виклав також у романтичному дусі: «Коли я читаю книжку і хочу її оцінити,— писав він ще в молодості,— я питаю в себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, по розмитій дорозі босоніж ступаючи, в далеку таємну путь? Чи поклав би ти її в торбу поруч із хліба окрайцем, пучкою солі й цибулиною? Чи достойна вона там, в торбі на плечах, лежати всю путь, до хліба торкаючись? На перепочинку, коли розв'яжеш торбу і з'їси хліба, чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості».

Сталося так, що життя і час суворо випробувало на міцність і самого письменника, і його твори.

ІV. Оголошення теми й мети уроку.

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

         На дошці - портрет письменника та епіграф уроку

Яновський у прозі був поетом.

Ю.Смолич

1. Творча біографія Ю.Яновського. Робота в групах. ( Учні мали прочитати біографію письменника і розповісти однокласникам про найвизначніші чинники формування та ознаки творчої біографії митця.)

2. Вільний мікрофон.

На дошці записані три запитання, на які кожен бажаючий має дати відповідь одним реченням.

Ø  Які події особливо вплинули на формування світобачення Ю.Яновського?

Ø  У чому полягає трагедія Ю.Яновського як творчої особистості?

3. Слово вчителя

Складний і важкий, іноді й суперечливий творчий шлях пройшов Юрій Яновський, шлях, будні якого були сповнені пристрасної творчості й горіння. Девізом його стали крилаті слова Еміля Золя: «Ні дня без рядка».

Ключ до справжнього розуміння і злетів, і протиріч, та й деяких творчих невдач Яновського — у сумлінному вивченні його спадщини.

Максим Рильський у статті «Правда завжди правда», присвяченій пам’яті письменника, закликав «при ясному денному світлі уважно переглянути всю творчість Яновського, — не для того, щоб її таки всю прийняти й визнати бездоганною, не для того, щоб канонізувати й поставити поза критикою деякі окремі, особливо ранні, твори письменника, а для того, щоб над іменем нашого видатного майстра й чесного громадянина засіяло в усій своїй красі сонце правди».

Ю. Яновський розвинув і утвердив в українській прозі цілком самобутній, художньо продуктивний романтичний напрям. Романтичне письмо часом завдавало письменникові більше болю, ніж приносило радощів. Войовничий міф про реалізм (та ще й соціалістичний!) як єдино «правильну» мистецьку форму підминав під себе будь-які спроби творити інакше, а Ю. Яновський карався й мучився, і часом ламався, але завжди лишався вірним переконанню. Про це він висловився у листі до О.Довженка: «Якби мене доля позбавила не половини шлунка, а руки, я й тоді писав би, як пишу — співав би». Саме романтичним співом уявлялася цьому талановитому майстрові слова художня творчість, і такою вона й була.

2. Розгляд виставки творів письменника та документальної, публіцистичної літератури про нього

3. Вивчення біографії Ю. І. Яновського

Основні дати життя й творчості

1902 року, 27 серпня у селі Майєрове Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Компаніївський район Кіровоградської області) у хліборобській родині Івана Миколайовича та Марії Мусіївни Яновських народився син Григорій, якого згодом стали називати Юрієм.

1909 р. — вступив до церковно-приходської школи в с. Майєровому, через рік — до земської в селі Нечаївці.

1911 р., серпень — зарахований до Єлисаветградського реального училища.

1918–1919 рр. — боєць добровільної санітарної дружини в місті Єлисаветграді, бере активну участь у боях проти банди Никифорової.

1920 р. — інструктор Єлисаветградсього повітового статистичного бюро та інспектор карткової системи продовольчого комітету.

1921 р. — інспектор Елисаветградської повітової робітничо-селянської інспекції.

1922 р. — завідуючий відділом адмінсектора при Елисаветградському міськвиконкомі; 4 червня — у київській газеті «Пролетарська правда» з’являється перша публікація — вірш російською мовою «Море» під псевдонімом Ней.

1922–1925 рр. — студент Київського політехнічного інституту.

1924 р., 17 лютого — у київській газеті «Більшовик» з’являється перша публікація українською мовою — вірш «Дзвін» під псевдонімом Юрій Ней.

1924 р., 2 березня — у тій же газеті друкується перше оповідання «А потім німці тікали».

1925 р. — у Харкові (видавництво «Книгоспілка») виходить перша книга — збірка оповідань «Мамутові бивні»; жовтень — переїзд до Харкова, знайомство з В. Блакитним, О. Довженком, Остапом Вишнею, П. Тичиною, М. Кулішем.

1925–1927 рр. — редактор ВУФКУ, головний редактор Одеської кінофабрики.

1927 р. — у журналі «Вапліте» (№ 3) друкується повість «Байгород».

1928 р. — виходить книга поезій «Прекрасна Ут» і роман «Майстер корабля».

1930 р. — виходить роман «Чотири шаблі».

1932 р. — з’являється друком перша п’єса «Завойовники».

1935 р. — друкується роман «Вершники» спочатку в перекладі російською мовою в журналі «Знамя» та «Роман-газеті» (Москва), потім у Держлітвидаві України.

1937 р. — у театрах Москви, Ленінграда, Харкова та інших міст з успіхом іде п’єса «Дума про Британку».

1939 р. — переїзд на постійне проживання до Києва; 31 січня — нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1941 р., 3 вересня — у газеті «За Радянську Україну» друкується перша новела воєнного часу «Коваль».

1941–1946 рр. — відповідальний редактор журналу «Українська література» (з січня 1946 р. — «Вітчизна»).

1942 р. — виходять збірки оповідань: в Уфі — «Американський кум» та «Генерал Макодзьба», у Саратові — «Новели».

1945 р., листопад — 1946 р., березень — спеціальний кореспондент газети «Правда України» на Нюрнберзькому процесі.

1947 р. — у журналі «Дніпро» (№ 4–5) друкується роман «Жива вода».

1948 р., квітень — за цикл «Київські оповідання», опублікований у журналі «Знамя», присуджено Державну премію СРСР.

1954 р., 16 лютого — прем’єра п’єси «Дочка прокурора» на сцені Київського драматичного театру ім. Лесі Українки.

1954 р., 25 лютого — помер Ю. І. Яновський. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

4. Створення портфоліо письменника

При народженні: Яновський Юрій Іванович.

Псевдоніми, криптоніми: Юрій Ней, Юрі Юрченко.

Дата народження: 27 серпня 1902 р.

Місце народження: хутір Майєрове, Кіровоградська область.

Дата смерті: 25 лютого 1954 р. (51 рік).

Місце смерті: Київ.

Національність: українець.

Громадянство: СРСР.

Мова творів: українська, російська.

Рід діяльності: прозаїк, поет.

Роки активності: 1922–1954 рр.

Напрям: неоромантизм, соціалістичний реалізм.

Жанр: новела, роман, оповідання, повість, вірш.

5. Прослуховування учнівського реферату на тему «Ю.Яновський. Творчий доробок 20-х − 30-х рр.»

Світобачення письменника формували безмежні українські степи, працьовита селянська родина, яка в пошуках кращого життя переїхала до Єлисаветграда, коли малому Юркові ледве виповнилося шість років. Розлука із степовою домівкою, а згодом надто раціоналістичне для мрійливого хлопця навчання в народному та земському реальному училищах, студентські будні в Київському політехнічному інституті (1922—1924) зміцнювали в майбутнього письменника почуття туги за чимось втраченим, виробля­ли потяг до незвичайного й настроювали його на пісенно-бентежний лад. Цьому сприяли й розбурхані роки громадянської війни.

Форму художнього вираження своїх романтичних уявлень про світ письменник шукав наполегливо. У студентські роки пише вірші й читає їх на зібраннях інститутської літстудії, сходиться з колективом театру-студії імені Г. Михайличенка й допомагає (як знавець фольклору) в постановці деяких п'єс (у створенні однієї з них—«Камергер» — бере навіть участь як її співавтор); виступає із замальовками й рецензіями в газеті «Більшовик», сходиться із київськими панфутуристами на чолі з М. Семенком, а в 1922 р. публікує перший свій вірш (російською мовою) «Море». У 1924 р. майже одночасно з'являються в газеті «Більшовик» його вірш «Дзвін»» і новела «А потім німці тікали», написані вже українською мовою.

До віршування Ю. Яновський повертатиметься протягом усього життя, але опублікував він лише одну поетичну збірку «Прекрасна Ут» (1928) Зібрані в ній вірші виказували в поетові неабиякий хист «фіксувати» романтично-сконденсовані миті життя, бачити сучасні предмети і явища з висоти історичних легенд та космічних просторів, відривати погляд читача від буденщини, спрямовувати його у світ мрій.

Хоча Ю. Яновський і називав себе поетом, який інколи пише прозу, літературне ім'я його увійшло до літератури завдяки прозі. Була вона по-справжньому поетичною, як і притаманно прозі романтиків.

Новели перших збірок Ю. Яновського («Мамутові бивні», 1925; «Кров землі», 1927) сприймалися швидше як пошуки свого голосу, ніж його віднайдення. Автор зізнавався в одній з новел, що його перо ще «ворогує з думкою», але це важко помітити, що і думка, і перо в письменника були неординарні, від новели до новели він прагнув подавати глибші картини свого часу та поривався, як і всі романтики, до часу істинного, ідеального.

Значним кроком стала романна проза письменника, з якою він виступив у кінці 20-х. На цей час Ю.Яновський уже повністю зайнявся літературною працею. Щоправда, поєднував він її з роботою в пресі, участю в дискусіях навколо питань, які відстоювала ВАПЛІТЕ (членом її він став із часу її заснування), а протягом  1926—1927 рр. йому довелося також працювати редактором на Одеській кінофабриці. Тут щаслива доля звела письменника з молодим тоді кінорежисером О.Довженком, тут же він спробував свої сили в кіносценарній справі, але найбільшим набутком став роман «Майстер корабля». Почав він писати його в Одесі, а завершив і видав у Харкові (1928).

Романом «Майстер корабля» завершувався перший, пошуковий етап творчості Ю. Яновського. Оцінка його критикою 20-х і початку 30-х років була неоднозначною: прикметною залишається типова хвороба вульгарної критики 20-х років, коли виміром приналежності твору до якогось напряму залишалась тематика і типаж. Не діє в «Майстрові корабля» пролетаріат — отже, твір не пролетарський і т. ін. Дику силу такої вульгаризації Ю. Яновський боляче відчував після опублікування роману «Чотири шаблі» (1930).

6. Висловлювання відомих людей про Юрія Яновського

«Що таке талант? Дехто, шукаючи відповіді, копирсається у наукових фоліантах. Пригадуючи Юрія Івановича, робиш висновок, що талановита людина — це людина, яка має полум’яне серце, винятковий розум, особливу увагу…» (Дмитро Гринько).

«…У Яновського вийшло у світ багато творів, але писав він протягом свого життя одну книгу — книгу мудрого великого Буття» (Микола Строковський).

«Юрій Іванович завжди був шукачем цікавих пригод, але шукав він їх не для того, щоб одразу пустити в якийсь твір. Вони йому потрібні були як доказ його принципових життєвих настанов, він підкріплював ними своє впевнення, що людина може й повинна бути кращою, ніж вона є. Прагнути цього він учив нас своїм життям і своєю творчістю, і за це йому щиросердний уклін» (Матвій Талалаєвський).

«Юрій Яновський — наша національна гордість» (Микита Шумило).

«Яка ж то була напрочуд приваблива людина!.. Стриманий і м’який, надзвичайно простий і привітливий у стосунках з людьми, з товаришами, скромний і вдумливий…» (Наталя Забіла).

«Письменницький талант Юрія Яновського наскрізь пройнятий поезією українського народу, завжди викликав у нас справжню радість за українську літературу…» (Петро Панч).

6. Творчий доробок митця

Ю. Яновський залишив нам багатожанрову спадщину: 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика. Його справедливо називають сміливим новатором в українській літературі XX ст. Він — один із найяскравіших представників неоромантичної течії в ній. У царині як змісту, так і форми художніх творів ніколи не прагнув ходити чужими стежками, відкидав усталені схеми, банальності, трафарети.

Уже перші збірки новел Ю. Яновського «Мамутові бивні» (1925), «Кров землі» (1927) разом із творами М. Хвильового,

Г. Косинки, В. Підмогильного та ін. підтвердили відхід нової хвилі української літератури від народницько-просвітницьких традицій XIX, а почасти й початку XX ст. Поза сумнівом, на них позначився вплив футуризму й кіностилістики нової музи, що вабила до себе і Яновського. Сюжетами новел «Мамутові бивні», «Історія попільниці», «Роман Ма», «Туз і перстень», «Кров землі» керує смілива авторська думка, хоч у цілому вони досить банальні й поширені на ті часи.

Серед ранніх творів Ю. Яновського — новела «Поворот» (1927), надрукована вперше тільки 1967 р. У романтичному стилі написана повість «Байгород», яка створювалася 1927 р. в Одесі, «коли спогади юнацтва підступили клубком до його горлянки. Авторові нашому здавалося тоді, що море витікає з берегів і широкою водою тече в степи, переламуючись, перегинаючись через обрій»,— так пояснено задум у «Коментарях до знижок…».

Роман «Майстер корабля» (1928) — абсолютно новаторський за змістом і формою твір в українській літературі. Яновський осмислює роль творчої інтелігенції, власне, еліти суспільства у формуванні й становленні світогляду нової доби — тема, що постала на вістрі інтересу багатьох тогочасних письменників.

У романі «Чотири шаблі» (1931) показано могутню стихію національно-визвольного руху в Україні в революційний час та його трагічні наслідки. Така тема в українській літературі була порушена вперше. Твір складається із семи розділів (пісень). Таким чином, письменник започаткував в українській літературі новий різновид роману — роман у новелах.

Після появи 1935 р. роману в новелах «Вершники» письменник став досить відомим. Цей твір узагалі протягом довгого часу вважався вершинним здобутком митця. «В цій невеликій книжці закладено три роки роботи, три роки всіляких думок і самовід-__чувань, усяких життєвих умов», — читаємо в записниках автора. У ньому розповідається про братовбивчу війну в Україні 1919 р., яка стала початком трагедій, що випали на долю українського народу після революції 1917 р.

Ю. Яновський — романтик за світовідчуттям і стилем, його приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації, у яких найвиразніше розкривалися людські риси. Його манера письма позначена суб’єктивною стихією: вибухом емоцій, патетикою, виведенням «назовні» авторськими симпатіями та антипатіями. Він був тонким стилістом з особливим чуттям слова, його відтінків і нюансів. Сам письменник назвав себе поетом, який інколи пише прозу.

Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, по розмитій дорозі босоніж ступаючи, у далеку таємну путь? Чи поклав би її в торбу із хлібом окрайцем, пучкою солі й цибулиною? Чи достойна вона там у торбі на плечах лежати всю путь, до хліба торкаючись? На перепочинку, коли розв’яжеш торбу і з’їси хліба з цибулиною, чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості?». У цих словах не тільки естетична програма письменника. Це — девіз його життя. Твори письменника й сьогодні захоплюють читачів, уселяють у них мужність, приносять незвичайну радість, щирий захват.

Vі. підсумок уроку

Коментування учнями епіграфу.

Vіі. Домашнє завдання

Скласти хронологічну таблицю життєвого й творчого шляху Ю. Яновського.

Прочитати роман у новелах «Майстер корабля».

Юрій Яновський (1902-1954) — український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. За жанром Ю.Яновський писав: вірші, нариси, п’єси, кіносценарії, романи.

Народився в селі Майєрове в родині заможного селянина.

З дитинства Юрій багато хворів, переніс шість тяжких операцій —шість разів був на грані смерті.

 Ю. Яновський мріяв стати морським інженером.

У 1917 році родина переїхала до Єлисаветграда. У 1919 році Юрій Яновський на відмінно закінчив Єлисаветградське реальне училище. Вчився в Київському політехнічному інституті на перших двох курсах 1922–1923. Вчився разом з майбутнім конструктором ракет С. Корольовим.

Щоб всебічно вивчити життя, по-справжньому заглибитися в людську психологію, Юрій Яновський вважав, що письменник повинен мати не літературну професію. Стати інженером-конструктором йому так і не вдалось — його виключено з комсомолу, від нього відвернулась кохана дівчина. Яновський змушений був повернутися додому. Причиною цьому стало те, що поблизу Майєрового було вбито фінагента, звинувачення впало на Юркового дядька Петра Миколайовича. Згодом убивць знайшли, дядька було реабілітовано.

Яновський був редактором (художнім керівником) Одеської кінофабрики; він автор кількох сценаріїв. Саме Юрій Яновський привів у кінематограф Олексадра Довженка

Яновський і його приятель Довженко закохалися в молоду актрису, московську красуню Юлію Солнцеву, яку запросили на зйомку до Одеси. Однак, двобій за її серце виборов режисер-початківець Олександр Довженко.

Однодумцем і підтримкою для письменника завжди була його дружина – Тамара Юріївна. Поет зі своєю дружиною, актрисою-травесті, майже тридцять подружніх років вони були на «ви».

«Письменницька кухня» Яновського: вільний від зайвих речей стіл і неодмінний стос паперу.

Разом з письменниками Максимом Рильським, Іваном Кочергою, Петром Панчем, Натаном Рибаком брав активну участь в організації видання творів українських письменників в серії «Фронт і тил», у випуску літературних газети та журналу українською мовою

Юрій Яновський рано посивів – йому тоді було 30 з лишком.

Бідність довела письменника до того, що він закладав цілі пакунки своїх улюблених книжок.

Провідні лікарі столиці помилилися у діагнозі письменника: замість виразки шлунку встановили інфаркт серця. Що й спричинило смерть. 25 лютого 1954 р. Юрій Іванович Яновський помер.

За яким сценарієм письменника було знято художній фільм ” Fata Morgana “.

Луї Арагон назвав Ю.Яновського «українським Гомером».

Ю. Яновський залишив велику спадщину: 70 новел та оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика.

Його твори публікувалися в таких країнах: Болгарії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Австрії, Чехії.