Тема: Василь Стефаник. Життя і творчість. Новаторство письменника.

Мета:

·  ознайомити з життєвим і творчим шляхом В.Стефаника; допомогти учням засвоїти нові для них термін «експресіонізм»; викликати читацький інтерес до творів письменника-новеліста;

·  розвивати вміння аргументовано висловлювати власні роздуми;

·  виховувати почуття любові, пошани до рідного народу патріотизму та естетики.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, мультимедійна презентація.

Хід уроку

   Я люблю мужиків за їх тисячолітню

тяжку історію, за культуру...

За них я буду писати і для них.

Людський біль цідиться крізь серце моє,

 як крізь сито, і ранить до крові...

Василь Стефаник

1.Організаційний момент. Оголошення теми, мети уроку.

Слово вчителя. Сьогодні ми з вами розпочинаємо вивчати творчу постать Василя Стефаника. Ми повинні ознайомитися із життєвим шляхом автора, зрозуміти його принципи життя, розкрити для себе унікальну авторську постать. Запишіть тему та 2 епіграфи нашого уроку.

Запитання до класу.

· Як ви гадаєте про що свідчать слова В.Стефаника, які сьогодні служать нашим епіграфом? Чи виявляються тут почуття любові та співчуття до свого народу?

Слово вчителя. Раджу вам запам’ятати постать цього унікального письменника-новеліста. Кожного літератора варто сприймати насамперед як живу, активну людину, непересічну особистість,  а не просто як одного із низки авторів. Головне пам’ятайте: письменники – теж люди, а тому вони не ідеальні, у них був свій шлях, свої досягнення і свої помилки.

2.Перевірка домашнього завдання.

Слово вчителя. Вдома ви мали самостійно ознайомитися із біографією В.Стефаника з іншого підручника, електронний варіант якого я вам надіслала. Отож, спочатку перевірмо, як ви уважно опрацювали життєвий шлях письменника.

Запитання до класу:

1.    Уродженцем якого села є В.Стефаник? (Русів)

Слово вчителя. Зверніть увагу на літературну карту. Невелике село Русів знаходиться у Снятинському районі Івано-Франківської області. Василь Стефаник, Лесь Мартович та Дмитро Павличко є найвідомішими представниками письменства Івано-Франківщини. .

2.    Хто привив авторові любов до народних пісень? (мати)

3. За що В.Стефаника цькували у Снятинській школі? (за українську мову і народний одяг)

4.    З ким познайомився В.Стефаник у Коломийській гімназії? (з Лесем Мартовичем та Іваном Семанюком (Марком Черемшиною))

5.    Як критики пізніше назвуть їх творчу спілку? («Покутська трійця»)

6.    Яку назву мають перші оповідання В.Стефаника? («Нечитальник» разом з Лесем Мартовичем та «Лумера»)

7.    Що спонукало В.Стефаника втупити до Ягеллонського університету на медичний факультет? (смерть сестри Марії)

8.    З ким товаришує у Кракові В.Стефаник? (з лікарем та культурним діячем В.Морачевським)

3.Актуалізація опорних знань та засвоєння нових.

Слово вчителя. Оскільки упродовж наступних уроків ми з вами працюватимемо із новелою В.Стефаника «Камінний хрест», пригадаймо.

Запитання до класу:

·       Що таке новела? (невели­кий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією)

·      Які ознаки притаманні новелі? (динамічний,  простий лінійний сюжет, обмежена кількість персонажів, концентрація на їх внутрішнніх переживаннях в конкретній ситуації, лаконічність)

Слово вчителя.  Новела «Камінний хрест» написана у естетиці експресіонізму. Саме Василь Стефаник розпочав традицію цього напряму в українській літературі. Запишіть визначення експесіонізму.

Експресіонізм - літературно-мистецький напрям, для якого характерні посилена увага до внутрішнього світу людини, наголошення на авторському світосприйнятті, нервова збудженість та фрагментарність оповіді, застосування символів, гротеску, поєднання протилежного тощо.

Хвилинка естетики. Зараз на екрані ви бачите зразки експресіонізму у художньому мистецтві, скульптурі та архітектурі (Едвард Мунк «Крик», Август Маке «Дама в зеленому жакеті», Осип Цадкін «Порушений Роттердам», Ернст Барлах «Сліпий жебрак», Еріх Мендельсон «Вежа Енштейна» в Постдамі). Уважно роздивіться зображення.

·      Які асоціації та враження вони у вас викликають?

4.Сприяння і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Слово вчителя. Зараз ви попрацюєте із спогадами Б.Лепкого про В.Стефаника. Ваше завдання прочитати, осмислити їх і відповісти на запитання.

«Чи багато читав Стефаник?

Як там було в Русові, не знаю, але за краківських часів - ні. Арне Гарборг, Достоєвський, Кнут Гамсун, Ібсен, Пшибишевський, з яким добре жив, і досить.

Про так звану "біжучу літературу" казав коротко: "Пусте! Лиш папір дурно збавлєют".

З наших - Франка високо ставив, за його широке знання і за поезії. Добру поезію любив.

Вона, - казав, - поезія, тим від прози сильніша, що ритм і строфа забезпечують її перед деформацією. З вірша слова не викинеш, каже народ. А в прозі повикидають тобі не то слова, а й цілі рядки, позмінюють, попереставляють і - роби що хоч!

- Тому-то ти так пишеш, що нічого не можна змінити.»

Запитання до класу:

·      Кого із зарубіжних авторів читав В.Стефаник?

·      Чи знайомі вам ці імена?

·      Хто був аторитетом для В.Стефаника із наших авторів?

·      Як ставився В.Стефаник до поезії?

Слово вчителя. Василь Стефаник був дуже справедливою та хорошою людиною, яка відставляла власні інтереси на задній план, коли йшлось про український народ та добробут Батьківщини. Довідавшись, що уряд УРСР позбавив митця пенсії, митрополит А.Шептицький назначив йому точно таку ж пенсію. Стефаник попросив касира, щоб той видав йому назначену суму дрібними монетами. Касир це зробив. З великою торбою копійок письменник прийшов і роздав всю свою пенсію, до єдиного гроша, бідним і просив помолитися за упокій душ жертв голодомору на Україні 1933 року…

Наступного разу ми працюватимемо безпосередньо із новелою «Камінний хрест». Щоб у вас з’явився неабиякий інтерес до прочитання цього твору, зачитаймо декілька висловів відомих людей про В.Стефаника.

   «Між слова Ваші там... тиснулись великі сльози, мов перли. Страшно сильно пишете Ви... Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша..., котру не можна забути... Плакала-м, тай вже» (О. Кобилянська).

   «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина» (Максим Горький).

   «Камінний хрест» — єдиний відгук Стефаникового серця на трагічні для українського на­роду події... Але який?..» (Н. Горик).

   «...Він уміє найпростішими засобами справити якнайбільше враження» (Леся Українка).

5.Домашнє завдання.

1)Прочитати новелу «Камінний хрест», вміти її переказувати. 2) Визначити тему та ідею твору. 3)Поміркувати: чому Н.Горик так високо оцінила твір?

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК 1871-1936

...те, що я прочитав, було для мене зразком величезного таланту.

Станіслав Пшибишевський, польський письменник

Не пишіть так, пане Стефанику, бо вмрете», — звертався до свого зятя, відомого українського новеліста, його тесть священик Кирило Гаморак. Та й сам письменник добре відчував тягар своєї місії. Кожен його твір — як оголені нерви — був ніби останнім у житті. На ювілеї з нагоди 50-річчя В. Стефаник підсумував своє творче життя такими словами: «Більше писати не можу, бо руки трясуться і кров мозок заливає. Приступити ще ближче до вас [простих людей. — Автори.] — значить спалити себе». Але ж уся письменницька праця митця до цієї миті теж була жертовним самоспаленням...

За своє життя В. Стефаник написав небагато: усі його твори помістилися в тритомне видання. Але не кількістю вимірюється внесок письменника в історію культури. За силою болю й пристрасті, яку автор укладав у кожний свій твір, вони посідають почесне місце серед світової новелістики.

Поштова марка України, присвячена 125-річчю від дня народження Василя Стефаника

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Основні віхи життя

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в селі Русові в тодішній Австро-Угорській імперії (нині — Івано-Франківщина) у заможній селянській родині. Батько майбутнього письменника був людиною авторитарною, від чого страждали всі члени родини. «Його самолюбство підказувало йому думку, що земля — це спосіб до всього. Вона дасть йому владу і честь, хоч у тому змаганні від непосильної праці повмирають рідні діти та жінка, будуть терпіти всі ті, кого заженуть на його лани нестатки», — згадував далекий родич В. Стефаника В. Костащук.

Але про своє дитинство у сповіді «Моє слово» В. Стефаник згадував тепло: «Я був щасливий. Коли я глядів дитиною на мамині очі, як по них сунулися тихесенько пречисті хмарки щастя, — я був щасливий». Мама навчила його співати, вона була його ангелом-охоронцем протягом усього життя. Василь добре пам’ятав той день, коли батько мав відвезти його на навчання до Снятина. Хлопчик гірко плакав, і потайки плакала мама, збираючи дитячі речі. «Я пішов від мами у біленькій сорочці, сам білий. З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили. І я ходив тихонько, як біленький кіт», — напише він потім про цей період свого життя. І в Снятинській школі, і в Коломийській гімназії чистий і наївний сільський хлопчик зіштовхнувся з несправедливістю — «чорним світом» людей. «Удома мої батьки ніколи мене не били», — писав В. Стефаник в автобіографії. Зате в школі та гімназії він терпів знущання не тільки від учнів, а й від учителів за те, що селянський син, що розмовляв українською (навчання велося польською та німецькою мовами), що носив селянський одяг. Це приниження переслідувало письменника все життя. «Здається мені, що я був би іншим чоловіком, якби той стид мене не отруїв», — міркував згодом В. Стефаник. Ті приниження викликали в душі майбутнього письменника опір, змушували його наполегливою працею здобути ґрунтовну освіту, стати одним із відомих письменників у Європі та поставити своє СЛОВО на захист прав простої людини.

Хата-музей В. Стефаника у селі Русів

Василь Касіян. Покутська трійця

У Коломийській гімназії Василь Стефаник знайомиться з Лесем Мартовичем й Іваном Семанюком (літературний псевдонім Марко Черемшина), майбутніми письменниками. Вони засновують творчу спілку, яку пізніше критики назвали «Покутська1 трійця». Молодики проводять активну роботу серед селян: збирають бібліотеку, у якій налічувалося понад 400 томів, виїжджають у села, розповсюджують літературу й ведуть просвітницьку роботу. Уже в гімназії В. Стефаник розпочинає літературну діяльність. Разом із Л. Мартовичем він пише оповідання «Нечитальник» (1888) та «Лумера» (1889). Про активну громадську роботу В. Стефаника стало відомо поліції, і його з кількома іншими учнями відраховують із гімназії. Щоб здобути середню освіту, юнак продовжує навчання в Дрогобичі. У цей час він захоплюється ідеями М. Драгоманова та І. Франка, політичні погляди яких справили великий вплив на формування його світогляду, бере участь в «Українсько-руській радикальній партії», заснованій І. Франком.

Уже після складання іспитів за гімназійний курс В. Стефаник дізнається про смерть своєї сестри Марії й вирішує вступати на медичний факультет Ягеллонського університету в Кракові, аби допомагати людям долати хвороби. Та й батько наполягає, щоб син став лікарем. Але скоро Василь розуміє, що помилився у виборі професії. Восьмигодинний робочий день «серед трупів», як зізнається В. Стефаник, його мало приваблює, натомість він поринає в бурхливе культурне життя Кракова, який був одним із розвинених мистецьких міст Європи. Письменник багато читає, відвідує театри, знайомиться з новими, модерністськими стилями в літературі. Тут, у Кракові, В. Стефаник товаришує з лікарем і культурним діячем В. Морачевським та його дружиною С. Окуневською, українкою, першою лікаркою в Австро-Угорщині, яка здобула вищу медичну освіту у Швейцарії. Подружжя вводить його в коло літературних діячів, зокрема знайомить із польськими письменниками С. Пшибишевським та В. Орканом, іншими членами «Молодої Польщі», які вплинули на становлення новаторської манери письма В. Стефаника. У Кракові він створює поезії в прозі, новели «Камінний хрест», «Вечірня година», «Дорога», «Палій», які кидали виклик літературній провінційності.

1 Покуття — територія на Західній Україні між річками Дністер, Прут і Черемош із притоками. Нині — східна частина сучасної Івано-Франківської області.

У студентські роки письменник не пориває зв’язків із рідним Покуттям. Приїжджаючи додому, він виступає на селянських мітингах, друкує публіцистичні твори на захист прав селян у тогочасних періодичних виданнях. За громадську діяльність 1895 р. В. Стефаника заарештовують, але це його не зупиняє. Він займається активною передвиборною агітацією за І. Франка під час виборів до парламенту, зустрічається із селянами та бачить велику нужду рідного краю.

Загальна характеристика творчості

Перший період творчості (1897—1901)

1896-1897 рр. відзначалися для В. Стефаника активною творчою роботою. 1897 р. в чернівецькій газеті «Праця» побачили світ його новели «Виводили з села», «Лист», «Побожна», «В корчмі», «Стратився», «Синя книжечка». Редактор видання В. Будзиновський згадував, що професор С. Смаль-Стоцький та письменник О. Маковей, який відзначався міцними нервами, плакали, читаючи їх. Плакав і сам автор, пишучи. Ось як відтворив творчу майстерню письменника Богдан Лепкий: «Стефаник не писав легко, ані скоро. Довго носився зі своїми літературними задумами, виношував їх... Він брав тему у свою кріпку, як казав, хлопську жменю і витискав з неї всю воду. До останньої краплини. Лишався сам «мнєкуш». З того м’якуша він своїми жилавими пальцями формував постаті людські з таким виразом трагічного терпіння, що нагадувалася група Лаокоона1. Та робота коштувала йому багато сил і нервів. Як писав, то ходив марний і мрачний, ніби сам переживав те все, що пише. Не тим ставав. Маломовний, скупчений у собі, робив вражіння хорого чоловіка. На такі малі твори (розмірами малі), як він давав, могло йому вистачити сил і нервів, на велику повість — ні. Гадаю, що й читачеві також...

1 Лаокодн — скульптура троянського жреця й віщуна Аполлона роботи Агесандра, Полідора й Атенодора, що експонується у Ватиканському музеї. За міфом, коли він попередив троянців про підступність греків, на нього і його двох синів напали змії. Образ Лаокоона символізує страждання.

— Оповідаєш, і буцім воно легко, — казав, — а зачнеш писати, не йде. Перо робиться таке тяжке, як довбня. Слова тікають від нього, бо воно їх торощить... Плугом легше орати».

Д. Дорошенко1 наводив враження В. Стефаника про написання ним новел: «Ви можете зрозуміти, що кожна моя дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям, і я нікого в світі так не боюся, як самого себе, коли я творю. Ви можете зрозуміти, то я не пишу для публіки, а пишу на те, щоби прийти ближче до смерті».

Після першого успіху В. Стефаник видає одну за одною три збірки: «Синя книжечка» (1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901). Своє завдання він бачить не в зміні тематики, а в нових підходах до зображення дійсності. Соціально-психологічні новели автора вихоплювали одну миттєвість із життя простої людини, яка опинялася в драматичній, межовій ситуації. У його письмі немає місця ідеалізації села, розлогим описам, а роль оповідача зведена до мінімуму, бо автор надає перевагу діалогам і монологам. Стефаникова фраза стисла, сильна, кожна новела — це згусток емоцій, ліризму і драматизму. І. Франко про його твори писав: «Та хіба ж Стефаник малює саму нужду селянську?... Ні, ті трагедії й драми, які малює Стефаник, мають не багато спільного з економічною нуждою; се трагедії душі, конфлікти та драми, що можуть mutatis mutandis2 повторитися в душі кожного чоловіка, і власне в тім лежить їх велика суґестивна3 сила, їх потрясаючий вплив на душу читача». Письменник швидко став знаменитістю, і вже протягом перших двадцяти років його твори переклали на польську, німецьку, російську, італійську та інші мови.

У 1901 р. В. Стефаник через фінансову скруту облишив навчання в університеті й виїхав із Кракова. На батьківщині він засновує читальні «Просвіти», як член Радикальної партії агітує на виборах, виголошує промови на вічах. У 1908 р. його обирають депутатом парламенту Австро- Угорської імперії, і протягом десяти років він захищає права українського селянства на державному рівні.

1 У Дмитро Іванович Дорошенко (1882 -1951) — український політичний діяч, дипломат, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф.

2 Mutatis mutandis — з необхідними змінами.

3 Суґестивний — 1) який впливає на кого-небудь, викликає у когось певні уявлення, настрій; 2) пов’язаний з навіюванням.

Другий період творчості (1916—1933)

Протягом 1902-1916 рр. у творчості В. Стефаника запанувала тривала пауза.

Викликана вона була й сімейними обставинами, й активною громадською роботою, і творчим виснаженням. Порушити мовчанку письменника змусила Перша світова війна.

Відкриває другий період творчості новела «Діточа пригода» (1916), у якій зображено трагічну долю дітей у воєнне лихоліття. За другий період письменник написав усього 26 новел. Шість творів десятиліття (1916-1926) увійшли до його п’ятої збірки «Вона — земля». Стилістично його новели стають ще експресивніші, роль оповідача зводиться до мінімуму, а душевний стан героїв часто передається через стислі монологи або діалоги.

В останні роки життя В. Стефаник опублікував ще понад десять творів: «Нитка», «Браття», «Серце», «Вовчиця», «Слава Ису», «Людмила», «Каменярі» та інші.

Особливі почуття відчував В. Стефаник до України, що перебувала під владою Росії, а потім СРСР. У 1903 р. він їде до Полтави на відкриття пам’ятника І. Котляревському, де знайомиться з видатними діячами української культури, відвідує могилу Т. Шевченка. Письменник надихається настроями, що виражали учасники цих заходів, вірить в об’єднання українських земель в одну державу. Друга подорож В. Стефаника до України відбулася в 1919 р., коли він очолив делегацію представників західноукраїнських земель для участі в об’єднанні УНР і ЗУНР. Письменник болісно переживав захоплення України більшовицькою владою. Правда, вона пробувала загравати з ним: його твори друкували в Радянській Україні, а 1926 р. уряд призначив письменникові пенсію. Однак у 1933 р., навіть терплячи велику матеріальну скруту, митець від неї відмовляється на знак протесту проти великого голодомору, влаштованого більшовиками в Україні.

Життя письменника скінчилося 7 грудня 1936 р.

Василь Касіян. Стефаник

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте біографічну статтю та назвіть 4-5 подій з життя В. Стефаника, які, на вашу думку, визначають його позицію як громадянина й митця.

2. Поясніть, у чому проявлялося служіння письменником своєму народу. Наведіть кілька прикладів з його життя.

3. Прочитайте спогади Б. Лепкого про В. Стефаника: «Він не любив перечеркувати написаного, дописувати, справляти і вигладжувати. Напише речення, прочитає, і як воно йому не подобається, то передре [порве. — Автори.] і кине. Пише наново, поки не вийде сторінка така, як він хотів, така, що на ній ані викинути нічого, ні додати, ні навіть слова переставити не можна.

— Бачиш, кілько-то я паперу збавляю, аж гріх. А люди собі гадають, що воно от так собі: сів та й написав. Ая! Тяжкий хліб, і, не дай Боже, письменником бути».

Спираючись на цю цитату та біографічну статтю, прокоментуйте, у чому виявлялися особливості творчої лабораторії В. Стефаника.

4. Окрема сторінка біографії В. Стефаника — це його стосунки з родиною К. Гаморака. У нарисі «Серце» про його трьох дочок митець напише: «Євгенія Калитовська — мій найвищий ідеал жінки. Ольга — найбільший мій приятель і мати моїх трьох синів. Олена Плешканова — моя вірна приятелька в біді на старі роки — вона виховала мені трьох синів: Семена, Кирила, Юрка». Опрацюйте додаткову літературу та підготуйте повідомлення про трьох сестер Гаморак, які відіграли в особистому житті В. Стефаника значну роль.

5. Роздивіться плакат «Василь Стефаник» із проекту «Діячі України» (клуб ілюстраторів Pictoric). Чи зрозуміла вам ідея, закладена автором? Поверніться до обговорення плаката після прочитання новели «Камінний хрест».