Остап Вишня (Павло Губенко). Трагічна творча доля українського гумориста

Мета (формувати компетентності):

 предметні: ознайомити учнів із життям та творчістю Остапа Вишні, показати його місце в літературі 1920-х р., висвітлити традиції та новаторство у творчості; поглибити знання про гумор та сатиру; удосконалювати вміння визначати зміст та стильові особливості усмішок;

 ключові: уміння пов'язувати події художніх творів із реальним життям і робити висновки на підставі спостережень над текстом твору; комунікативну: переконливо та толерантно відстоювати власні думки, працювати в парі, групі, ухвалювати спільні рішення;

інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію для виконання навчальних завдань;

 загальнокультурну: усвідомлення гуманізму як основи світоглядних переконань розвиненої особистості, оптимізму і життєствердження як важливих духовних цінностей буття; усвідомлення краси природи, її благотворного впливу на людину, виховання в учнів любові до рідного слова, почуття гумору.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрет Остапа Вишні, виставка творів письменника, музичні записи, мультимедійні  презентації, текст твору«Моя автобіографія», підручник «Українська  література» для 11 класу, запис музичного твору А.Чайковського «Осінь»,  уривки  фільму про Остапа Вишню .

Епіграф:

                                                     Остап Вишня, хто він для нас? Країна веселої

                                              мудрості. Слава України, її невмируща краса.

                                                                                          Олесь Гончар

                                                               Хід уроку

 І. Стимулювання та психологічна настанова на роботу.

1. Мотивація навчальної діяльності

Спробуйте визначити за цитатою, про яку емоційну реакцію людини йдеться ?

 «Вона нічого не коштує та багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не робить біднішим тих, хто її дарує…Вона  триває мить, а в пам’яті залишається надовго. Її неможливо купити, позичити або вкрасти, бо вона сама по собі нічого не варта, поки її не віддали».

- Про що  йдеться? (усмішка)

- Що виражає усмішка?( радість, задоволення,  вітання, доброзичливість.)

Тож розпочнемо урок із усмішки і подаруємо її один одному.

«Життя ж вогонь. У тім вогні серця людські палають, а сміху іскорки ясні над полум’ям літають», - відзначав гуморист П.Глазовий.

Сила сміху перетворює гормон адреналін, який називають «гормоном кролика», на норадреналін – «гормон лева» і робить людину нездоланною.

Це знали люди з давніх- давен. Мабуть, саме  тоді й народилася притча: зустрівши  холеру, володар країни спитав її, скільки його підданих вона хоче забрати.

- Двадцять п’ять тисяч, – мовила пошесть.

При другій зустрічі володар дорікнув холері:

- Ти обдурила мене! Бо ж забрала 50 тисяч.

- Я забрала стільки, скільки збиралася, - почув у  відповідь. – Я не винна, що 25 тисяч померло з переляку.

Щоб не померти з переляку від життєвих труднощів, уміти посміятися над ними й жити далі – людині необхідне почуття гумору. Не в кожного  воно є. Та  сьогодні мова  піде про людину, яка була щедро наділена цим почуттям і стала ангелом гумору та сатири. Людина,якій  судилося засіяти зіркою на небі української літератури.

-       Оголошення теми і мети уроку.

-       Сьогодні ми розпочинаємо вивчати творчість Остапа Вишні . Тож  ми будемо говорити про життя і творчість письменника-гумориста, спробуємо зрозуміти неповторність його творчої спадщини , попрацюємо над автобіографічним оповіданням «Моя автобіографія»

2.Робота в зошиті.( Запис теми і плану уроку)

Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста.

План уроку:

1.Життєпис Остапа Вишні.

2. Творча спадщина .

3. Аналіз щоденника « Чиб’ю.1934».

4.Аналіз гуморески «Моя автобіографія»

3.Робота з епіграфом.

- Зверніть увагу на дошку, де написані рядки, які пропоную взяти  за епіграф до уроку. Прочитаймо та прокоментуймо слова О.Гончара.

Остап Вишня, хто він для нас? Країна веселої мудрості. Слава України, її невмируща краса.

- Що означає для вас вислів «країна веселої мудрості»?

-       А хто для вас Остап Вишня? На це питання дасте відповідь напри- кінці уроку.

  ІІІ. Сприйняття та засвоєння  навчального матеріалу

Слово вчителя:

-Зверніть увагу на портрет письменника.

- Що найбільше привертає увагу в зовнішності письменника?

- Що можна сказати про таку людину?

(Лагідна усмішка, мудрі очі, в них випромінюється добра й  весела душа життєлюба, гуманіста, бійця. Середнього росту, широкоплечий, сутулуватий. Чуйний, скромний, простий, доступний всім.)

 Таким він був і в житті: ласкавий, щирий, люблячий, завжди усміхнений. Таким він запам’ятався рідним, друзям, усім, хто його знав. А життя не балувало гумориста.

«Остап Вишня світив, як сонце, до нього люди тягнулись як до сонця. Він умів гриміти як грім, і того грому боялися всі  плазуни і негідники»,-так сказав про письменника М.Рильський

Ви отримали випереджувальні завдання.

 Після презентації кожного питання плану уроку  будуть запропоновані різні види перевірки засвоєння вами матеріалу ,тож створюйте опорний конспект

Остап Вишня?. Хто він?

1.Презентація1 групи:

1.1«Життєпис Остапа Вишні»(Додаток 1)

1.2.Декламування поезії  В.Сосюри «Умер великий правдолюб»

(Додаток 5)

1.3. Перевірка : Продовжити речення

1. Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні……

2. Остап Вишня народився……

3. Початкову освіту здобув у…

4.Перша освіта Остапа Вишня ……..

5. На перешкоді до закінчення Київського університету стала…

Висновок : отже,  життя  письменника-гумориста Остапа Вишні складне, факти  його життя тісно пов’язані  з історичною епохою.

Про багату творчу спадщину нам розповість ……..

2.Презентація 2 групи

2.1. «Творча спадщина» (Додаток 2)

2.2.Перевірка

Клоуз - тест

1.    Як називаєтьтся перший друкований твір: (“Демократичні реформи Денікіна”)

2. Який    перший псевдонім ?( Павло Грунський)

3. На скільки періодів ділиться творчість Остапа Вишні?- 2

4.Який різновид оповідання ввів Остап  Вишня? ( усмішка)

5. У яких літературних групах брав участь ( Плуг, Гарт)

6 Як називалася спільна книжка Остапа Вишні і Марка Твена (Марк Твен- Остап Вишня. Сільськогосподарська пропаганда)

Висновок : Остап Вишня говорив « коли входиш в літературу чисть

 черевики ! Не забувай , що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко! Обітри черевики.».  І протягом всієї творчості він дотримувався цього принципу.

Сам Остап Вишня замислювався: «Оце я собі думаю: що

треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати?..» І сам відповідав: «Треба – любити людину. Більше ніж самого себе…»

А зараз звернемося до табірного щоденника Остапа Вишні

3.Презентація 3 групи

3.1.«Табірний щоденник «Чиб’ю»

3.2.Перевірка

1.У якому році Остап Вишня був заарештований?( 1933)

2.  Де  відбував покарання  Остап Вишня ? (  у  Комі)

3. Як називається селище, де мали розстріляти О. Вишню? (Чеб’ю)

4.Що потрібно мати в душі,  щоб пережити все, не втратити любові до життя і продовжувати творити?( силу духу)

Ми познайомилися із сторінками життя і творчості Остапа Вишні.

Невесело від почутого.Але ж Вишня був гумористом…

Як сам письменник розказав про себе?

Ви вдома прочитали гумореску «Моя автобіографія».Зараз спробуємо зробити імпровізоване інтерв’ю з Остапом Вишнею за текстом твору(твір на партах)                                         

4.Читацький практикум.

Робота з текстом твору «Моя автобіографія» 

Імпровізоване інтерв’ю (учні зачитують  із твору відповіді на питання)

Журналіст-учитель:

- Перейдемо до справи. Розкажіть про своє народження.

– Розкажіть нам про батьків.

-Коли і хто відкрив вперше Ваш талант?

– Як Ви вибирали явища,  про які треба писати?

-Що впливало на формування світогляду?

-  Яку освіту здобули?

-А як життя пішло далі?

– З чого починали трудову діяльність?

Учитель

–      Ось так, Павло Губенко, він же Павло Губський, став чудовим гумористом, основоположником жанру усмішки - Остапом Вишнею.

Відповіді учнів на запитання

-  Чи можна вважати твір «Моя автобіографія»  автобіографією?

   (це дійсно автобіографія, бо у творі присутні всі дані, властиві цьому документу:   місце і дата народження,  відомості про батьків,

про освіту, захоплення, початок трудової діяльності та літературної творчості)

- Що таке автобіографія?

  ( автобіографія — один з видів ділових паперів, у якому особа власноруч у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.)

-У якому стилі використовується цей документ?

-       Тоді чим цей твір відрізняється від документа?

( все  приправлене такими коментарями, поясненнями та своєрідними «ліричними відступами», що до ділового паперу його ніяк не віднесеш)

-        Мабуть, ви звернули увагу на назву твору?

(Комічне починається вже із заголовка. Автобіографія, як засвідчують словники, — це написаний будь-ким самим опис власного життя. Тому слово «моя» зайве. Це налаштовує на якісь невідповідності, на комічний лад)

-Як називається художній засіб,використаний  Остапом Вишнею?(тавтологія)

-        З скількох частин складається усмішка?

 -  Як розміщуються події у творі “Моя автобіографія”?  (хронологічно)

  Аналіз автобіографічного твору вчителем

«Моя автобіографія» - за жанром - гумористичне оповідання, або гумореска. Композиція відповідає формі ділового паперу – автобіографії. Твір написаний протягом 15-16 березня 1927р., надрукований у видавництві “Книгоспілка” того ж року.                                                                                      У  «вступному» розділі автор розповідає про те, де й коли народився,  про батьків та дідів.Другий і третій розділ присвячені етапам  навчання,  формуванню світогляду майбутнього художника слова.

Гумореска скомпонована  з невеликих  розділів –“фресок”. Автор “вихоплює найяскравіші, найхарактерніші епізоди, події. Саркастично ставиться до літературознавчих та критичних публікацій, у яких йшлося про впливи, нахили, формування письменника (“Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа– картопля, коноплі, бур'яни”).

 Мова героїв  колоритна, жвава, а  побут переданий за допомогою яскравих, найприкметніших деталей: «-Піди, подивись, Мелашко, чи не заснув там часом Павло? Та обережненько не налякай, щоб сорочки не закаляв. Хіба на них наперешся?!»

 Сміх Вишні  доброзичливий, а не злісний і засуджуючий, і тому загальна тональність його гуморески — світла, сонячна. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю.

-Що ще із сказаного Остапом Вишнею ви підготували?

 Рольова гра ( підготовлений учень читає напам’ять спогад ,виконує роль Остапа Вишні) (додаток  3)

Щойно ми з вами прослухали спогад Остапа Вишні, який вдало відтворив нам ….. , перевтілившись у самого автора слів.

Остап Вишня не лише гуморист,його можна назвати ще й  поетом.

Художнє читання уривка «Заєць»(Додаток 4)

(звучить запис  музичного твору А.Чайковського «Осінь»)

V. Узагальнення і систематизація .  

1. Ланцюжок думок

- Які риси характеру Остапа Вишні вас вразили найбільше? (Несхитність, вірність ідеалам простих людей, душевна щедрість, витривалість, мужність, емоційність)                                                                                                                 

-Як ви розумієте слова М.Рильського стосовно автобіографічного оповідання «Моя автобіографія»: «Тут – увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отчого «щасливого» дитинства…»

2. Інтерактивна вправа  «Продовжіть незавершену  думку»

Для мене Остап Вишня –це…….

Висновок : Перед нами виникає образ неординарної талановитої особистості. Його життя – це постійна боротьба. якщо докласти зусилля і здібності, можна досягти багато. Головне не ставити нереальних цілей. Мені здається, що своє життя Остап Вишня, може й несвідомо, прожив за теорією природовідповідності Г. Сковороди .

Оцінювання

VІ. Оголошення і коментар домашнього завдання.

Ось і закінчується наш урок, а разом з ним знайомство, легке, мов привітання в дорозі, з його  постаттю і творчістю. Знайдіть хвилину, сядьте і почитайте, бо це не просто гуморист. Це філософ. Остап Вишня – це  зоря, що так барвисто засвітилася на обрії  українського… гумористичного неба. Найвизначніша і найясніша

Запишіть домашнє завдання:

Достатній рівень:

1.Опрацювати матеріал підручника ст. 110-113.

2.Прочитати усмішки «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки».

3.  Високий рівень   

Написати твір – мініатюру “ Чим приваблює  мене постать Остапа Вишні?”

                                     Хороший сміх – той сміх,

                                      що не ображає, а виліковує,

                                         виховує людину, підвищує.

                                         Господи, до чого просто все.

                                                                                           Остап Вишня 

Додатки до уроку

Додаток 1 

Житттєвий  шлях гумориста                                         

Павло Губенко –справжнє прізвище Остапа Вишні. Народився 13 листо­пада 1889 р. на хуторі Чечва біля с.Грунь, що на Полтавщині (нині Охтирський р–н Сумської обл.). Через 60 років після цієї події на схилі свого віку, він без лукавого усміху запише в щоденнику: «Я такий собі Павлушка, селянський син, бігав без штанів, ...жбурляв картоплю, драв горобців, била мене мати віником, навіть горнятка­ми череп'яними кидала в голову. Спасибі матері!»

Батько служив у поміщиці фон Рот прикажчиком. Відчуваючи любов сина до читання, намагався дати йому пристойну освіту. Павликові не було й шести років, коли його віддали до сільської школи, а після її закінчення — до двокласної у м. Зінькові, звідки він вийшов із правом роботи поштово–телеграфним чиновником 14–го розряду. Але оскільки хлопчику йшов на той час лише тринадцятий рік, навчання його не завершилося. Мати повезла Павла до Києва у військово–фельдшерську школу.

Закінчив молодший Губенко школу 1907 р. у чині військово­го фельдшера і був закріплений за 169–м піхотним полком у Києві, де шість років відпрацьовував своє навчання. 1914 р. він звільнився зі служби і влаштувався на роботу до Київської заліз­ничної лікарні. Посада фельдшера врятувала його від призову до армії під час Першої світової війни. При Українській Народ­ній Республіці він завідував Медико–санітарним управлінням міністерства шляхів сполучень, але в кабінетах сидіти не любив. Губенко, ризикуючи життям, працював у санітарних потягах, заповнених тифозними хворими. Він допомагав людям не тіль­ки ліками, але й смішними анекдотами, які сам складав і чудово розповідав.

Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині. Тож, працюючи в лікарні, старанно “налягав” на самоосвіту, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917p. вступив до Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.

Перший твір Павла Губенка — “Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)” — побачив світ за підписом “П. Грунський” у кам'янець-подільській газеті “Народна воля”                     2 листопада 1919 р. Тут було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921 p., коли він став працівником республіканської газети “Вісті ВУЦВК”, розпочинається період його активної творчості і систематичних виступів у радянській пресі.

«Перекладав я, перекладав, а потім і думаю собі: "Чому я перекладаю, коли можу фейлетони писати! А потім — пись­менником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації, — думаю собі, — у мене особливої немає, бухгалтерії не знаю, що я, — думаю собі, — буду роби­ти?" Зробився я Остапом Вишнею і почав писати. І пишу собі...».

1922-й став роком могутнього і стрімкого злету Вишні в ук­раїнській гумористиці. До кінця двадцятих він був уже автором 23 книг фейлетонів, гуморесок, нарисів, які за чотири роки пе­ревидавалися 42 рази, а збірник антирелігійних фейлетонів «Спра­ви небесні» витримав аж шість перевидань.

Гумористична мова Вишні — по–народному соковита, ко­лоритна, жива, дотепна, багата на свою простоту, вона максимально бли­зька до звичної сільської і міської говірки. Водночас у ній збережені й канони класичної літератури: комізм і гра слів, жа­рти, афоризми, приповідки, натяки, каламбури. Щоб читати і до кінця розуміти його твори, люди вивчали українську мову.

А на початку 1920–х рр. його холостяцький будинок опромінила справжня усмішка — Варвара Олексіївна Маслюченко. Завзятий мисливець, рибалка і театрал уперше побачив майбутню дружи­ну в ролі Жанни д'Арк у п'єсі                      Б. Шоу «Свята Анна». Він був щасливим чоловіком, турботливим батьком дочки Марійки.

Крім того, О. Вишня провадив велику літературно-громадську роботу: брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», разом із                В. Блакитним організував і редагував журнал «Черво­ний перець», уходив до оргкомітету Спілки радянських пись­менників України і Всесоюзного оргкомітету.

Прикладом у житті Остапа Вишні завжди був  його улюблений поет Тарас Шевченко. Письмен­ник наголошував, що Кобзар є виразником народних дум і праг­нень, гордість і слава українського народу. В своєму щоденнику «Думи мої, думи мої» Павло Губенко писав: «Т. Г. Шевченко! До­сить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю... це велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ! Який же він могутній, народ наш! Умирав уже, царі його додавлювали, а він узяв та й дав Шев­ченка! І ожив народ, і розцвів народ! Бо він — народ!»

Остап Вишня часто відвідував сільську глибинку. На вечорах йому останньому надавали слово, берегли «на закус­ку», хоча естрадну «показуху» гуморист не любив.

   На початку 30–х р. Остап Вишня був у зеніті слави. Якраз тоді почалися зміни в суспільстві. В пресі з'явилася перша «ластівка» — різко не­гативна оцінка творчості гумориста. Остапа Вишню критикували й раніше. Письменник–сатирик постійно був під наглядом держав­них органів. Почалося цькування української інтелігенції. Вишня потрапив під пильний нагляд лихих очей «друзів–письменни­ків». Вони обвинувачували його в націоналізмі, «у пестуванні куркульської мови на противагу мові українського колгоспника і пролетаря».

За спогадами дочки Павла Михайловича, єдиним, хто висту­пив на захист батька, був Микола Хвильовий. Такою ж шляхет­ністю відзначався й сам Вишня. Коли 1931 р. заарештували М. Рильського, він, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу родині поета, а після звільнення забрав її на кілька тижнів до свого будинку. Са­могубство Хвильового, який, не витримавши цькування, застре­лився, Павло Михайлович сприйняв як жахливу життєву ката­строфу. Близькі думали, що він збожеволів, — три дні з його кімнати доносилися волання й ридання чоловіка, який бився в істериці.

26 грудня 1933 р. найвідоміший україн­ський письменник того часу гуморист Остап Вишня був арештований. Десять років, як і Шевченкові, довелося Вишні «навчатися». Тільки не в пісках, як Кобзареві, а в болотах на Півночі, страждаючи від тяжкої хвороби.

  У 1943 р. письменник несподівано опиняється на волі. Неві­домо, з чийого наказу це було зроблено, але жорна репресій спи­нилися.

Гуморист знову береться за свою справу. У 1944 р. розпочинається другий період активної і плідної творчості Остапа Вишні. Його початок ознаменувала «Зенітка» — публікація в газеті «Радянська Україна».                

    Хоча Павло Губенко і був на волі, жилося йому не дуже затиш­но. Постійно перебував під наглядом агентів. Ярлик контрреволюціонера й терориста, причеплений на суді у березні 1934 р., зняти забули. Звичайно, все це позначалося на подальшій творчості Остапа Вишні. Лише 25 жовтня 1955 р. письменника реабілітували.                                                                    Остап Вишня активно співпрацював з «Перцем», виступав пе­ред робітниками, студентами, колгоспниками. Одна за одною ви­ходять книжки «День і ніч», «Молоді будьмо», «Отак і пишу», «Ді­ла наші і діла не наші», «Великі ростіть». Він переклав твори Мико­ли Гоголя, Антона Чехова, Олександра Сухово-Кобиліна, Браніслава Нушича та ін.. Його перу належить багато гумористичних творів для дітей.

      1956 року світ побачили твори Остапа Вишні в двох томах. Його плідна робота кипіла, хоч часом лунали недуже схвальні відгуки і гостра критика. Упродовж 1963—1965 рр. вийшло друком семитомне видання творів Остапа Вишні. Його «усмішки» передруковувалися в українських виданнях США, Канади, Аргентини, Франції та інших країн. Памфлети і фейлетони гумориста перекладаються польською, болгарською та чеською мовами.   28 вересня 1956 р. невблаган­на смерть раптово обірвала життя Остапа Вишні. З невимовною скорботою провів його осінній Київ на місце вічного спочинку — Байковий цвинтар.

        Тридцять п’ять років подарувала йому доля на творчу діяльність. З них третину випало прожити за колючим дротом. Інша людина назавжди втра­тила б здатність сміятися, але не він. Письменник казав: «А ми смі­ємося і будемо сміятися разом із своїм дотепним, талановитим на­родом».

Додаток 2

Своєрідність творчої спадщини

     Остап Вишня – письменник, який у 20-х рр. ХХ ст. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу». За життя гумориста побачили світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово передавалися.

     У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози: усмішка, гумореска, фейлетон, автобіографічні оповідання. Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив  у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.

  Тематичний цикл усмішок: сільські, мисливські, закордонні, київські, кримські тощо.

 Антирелігійні 

Доля  інших народів

Хуліганство

Ледарство

консерватизм

браконьєрство

Безвідповідальність у родині

Українське село

Літературне

Театральне

Особливості гумору Остапа Вишні

Ø багатства відтінків і барв комічного;

Ø по-народному соковита мова;

Ø мудрий, іронічно-усміхнений погляд оповідача на порушені проблеми.

3.3. Теорія літератури

Комічне  - результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного – потворному, низького – піднесеному, внутрішньої пустоти – зовнішньому вигляду, що претендує на значущість.

Форми комічного

Ø гумор (використання дотепності та гри слів);

Ø сатира (критика недоліків, суперечностей);

Ø іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою);

Ø сарказм («зла іронія», що має руйнівну силу).

Фейлетон – невеликий літературно-публіцистичний твір сатиричного, викривального жанру на злободенну тему.

Гумореска- невелика оповідь про якусь смішну пригоду чи рису характеру людини. Власне, це синонім тих же усмішок.

Усмішка – різновид гуморески, у якому поєднано жанрові особливості гумористичного оповідання, анекдоту, фейлетону.

Автобіографічне оповідання – опис власного життєвого шляху.

Додаток 3.

Рольова гра ( підготовлений учень виконує роль Остапа Вишні)

-       Я письменник. Прожив уже 60-т  з гаком років. Трудне моє життя. Підходжудо фінішу. Хто ж я, з рештою, такий? Я – народний слуга. Лакей? Ні! Не при смикався. Вождь? Та Боже борони! Я маленький чоловічок, мурашка, комашинка в народній величі. І коли вже я волею судеб зробився письменником і визначилась моя робота, я свідомо думав про одне – пошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого хочеш, тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах і ваганнях,щоб народ посміхався. Щоб очі мого народу, коли вони, часом, печальні та сумовиті, щоб вони хоч отакеньким шматочком радості засвітилися.   І коли за всю мою роботу, за все те тяжке, що я пережив, і мені пощастило хоч разочок, хоч на хвилинку, на мить розгледіти зморшки на чолі народу мого, весело заіскрити сумні його очі – ніякого більше гонорару мені не треба. Я з того щасливий… Я – Остап Вишня…

Додаток 4.

Художнє читання (  уривок з гуморески Остапа Вишні «Заєць» ) під музику «Осінь» П.Чайковського                                

Золота осiнь…

Ах, як не хочеться листу з дерева падати, - вiн аж ніби кров'ю з печалi налився i закривавив лiси.

Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зiтхає клен, i тiльки берiзка, жовтаво-зелена й "раскудря-кудря-кудрява", - ген там на узлiссi бiлявим станом своїм кокетує, нiби на побачення з Левiтаном жде чи, може, Чайковського на симфонiю викликає.

Креслять тригонометричнi фiгури високо в небi запiзнiлi журавлi, запитуючи своїм "кру-кру":

- "Чуєш, брате мiй, товаришу мiй? Вiдлiтаємо!

Золота осiнь…

Учитель: Хіба це не поезія? Остап Вишня — не просто гуморист, він поет за станом душі, скільки в нього "невмирущої краси”, ніжності, залюбленості в природу, в життя.

Додаток 5.

В.СОСЮРА

              Умер великий правдолюб,

               Син українського народу,

               Що так любив народ, свободу,

               Й за те народові був люб.

               Хай він упав із смертю в герці

              В путі до світлої мети,

              Та назавжди в народнім серці

              Вишневим усмішкам цвісти.

              Упала тінь на холод губ,

              І серце проказало: годі!

              Умер великий правдолюб,

              Щоб вічно жити у народі.

              Хай в'януть осені сади -

              Не спинить час ходу залізну.

              Ми ж будемо в труді завжди

              Любить, як він любив, Вітчизну.

              Він жив, боровся недарма,

              Його продовжимо діла ми

              Немає Вишні вже нема...

              Ні! Вишня наш завжди між нами!