Тема уроку: «Оцінювальні жанри»

Мета уроку: з’ясувати зміст понять «оцінювальний жанр», «похвала», «осуд»,

«рецензія», «характеристика»; використовувати на практиці оцінювальні жанри; складати рецензії та характеристики.

2. Законспектуйте матеріал до уроку (ОСНОВНЕ):

Оцінювальні жанри — похвала, осуд, рецензія, характеристика — формують ціннісне ставлення людини до світу, у якому вона живе, а також до себе в цьому світі.

Поради щодо створення оцінювальних жанрів:

прагніть до об’єктивності;

оперуйте переконливими аргументами;

не відходьте в змісті висловлювання від тези;

у будь-якому оцінювальному висловлюванні шукайте позитив навіть тоді, коли рецензована робота відверто слабка;

уникайте у своїх формулюваннях гнівної тональності.

Похвала — оцінювальний жанр, завдання якого — стимулювати людину, оцінити її роботу, докладені зусилля, талант тощо.

Похвала має бути дозованою, конкретною, виваженою, не надто емоційною. Адже є люди, у яких від похвали виростають крила, і вони будь-що намагаються в майбутньому виправдати похвалу, довести, що вона була дана не авансом, заслужено. А є такі, хто після похвали згортає крила й спочиває на лаврах. Тож важливо бути тонким психологом, коли вдаєтеся до такого оцінювального жанру, як похвала.

Осуд — оцінювальний жанр, мета якого — висловити негативне оцінне ставлення мовця до адресата, висловити свою реакцію на невідповідність об’єкта

оцінки певним нормам. Для висловлення осуду вживають оцінну лексику негативно-емоційного забарвлення. Вираження осуду може бути прямим і непрямим. Мета — висловити несхвальне ставлення та/або вплинути на співрозмовника, викликати в нього почуття провини, змінити його поведінку. Той, хто висловлює осуд, має заслужити це право своїми людськими та/або професійними якостями. Осуд благотворно впливає на адресата лише тоді, якщо його висловлює авторитетна людина.

Рецензія — письмовий оцінювальний жанр, мета якого — оцінити мистецький чи науковий твір. У ній указують тему або найменування рецензованої роботи, її автора; визначають актуальність і правильність вибору теми; оцінюють систему доказів, повноту розкриття проблеми,­ наявність чітких висновків, якість оформлення роботи; указують на переваги й недоліки, що є в роботі. У кінці рецензії формулюють висновок про те, чи варта робота уваги, чи можна її рекомендувати до друку, використовувати для певних потреб тощо.

Характеристика — зазвичай письмовий оцінювальний жанр, мета якого

— опис, визначення істотних, прикметних особливостей, ознак кого- або чого- небудь. Це може бути офіційний документ, у якому міститься відгук, висновок про чиюсь трудову або гро-мадську діяльність, моральні якості людини.

Основні реквізити характеристики:

назва документа й прізвище, ім’я, по батькові того, кому видано характеристику; рік народження, освіта; текст із зазначенням терміну роботи або навчання, ставлення до виконання своїх службових обов’язків чи навчання, рівень професійної майстерності, авторитет у колективі; дата складання; підпис відповідальної службової особи.

Текст характеристики пишуть від третьої особи.

Тема уроку: «Етикетні жанри»

Мета   уроку:   з’ясувати зміст   понять   «етикетний         жанр», «привітання»,

«вибачення»; використовувати в практиці етикетні жанри; складати тексти привітань та вибачень.

2.    Законспектуйте матеріал до уроку (ОСНОВНЕ):

До основних етикетних жанрів належать привітання й вибачення.

Привітання — слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості.

До найпоширеніших етикетних форм вітання належать такі: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! Вітаю! Привіт! Моє шанування! Доброго здоров’я! Вибираючи форму вітання, зважайте на вік людини й ситуацію мовлення. Форму Привіт! здебільшого використовують люди, які мають товариські стосунки.

Оскільки етикетні форми є стійкими сполуками слів (фразеологізмами), то не можна їх змінювати. Форми Добрий ранок! Доброго дня! Доброго вечора! — не бажані, хоча вживання їх не є грубим порушенням.

Вибачення — слова, які використовують, щоб виявити поблажливість за дрібну або велику провину.

До етикетних форм вибачення належать такі: Вибачте! Прошу вибачення!

Пробачте! Прошу пробачення! Перепрошую! Даруйте!

Форми Вибачаюсь! Пробачаюсь! Я хочу вибачитись! є некоректними й не можуть бути рекомендовані як вислови вибачення, оскільки за своєю граматичною формою означають дію, спрямовану на себе, а не на того, у кого просять вибачення. Тобто, вживаючи форми на -сь, -ся, людина сама себе вибачає.

Домашнє завдання: напишіть рецензію на прочитану книгу сучасного українського письменника/письменниці. Послуговуйтеся порадами, запропонованими у відеоуроці.