ЗРАЗКИ ТВОРІВ
Моє розуміння поезії Б.-І. Антонича
Поезія Ігоря-Богдана Антонича вражає своїм первісним, міфопоетичним поглядом на світ. Мабуть, його вірші ще довго викликатимуть бажання дослідників зрозуміти все, що він хотів донести до читача, дійти до самої суті його творчого задуму. Я ж спробую висловити власне розуміння змісту його поезії "Різдво", яка належить до справжніх ліричних шедеврів.
Різдвом називають день, коли народився Ісус Христос. Доля його загальновідома. За біблійними оповіданнями, він був страчений на Голгофі. Натяк на це поет зробив за допомогою згадки про язичницький обряд: у вірші Бог народився на санях, а на санях у давнину ховали небіжчиків.
Чому вірш називається "Різдво"? Можливо, тому, що Різдво починає одвічний цикл: народження — життя — смерть, який дає надію на незнищенність, вічність життя. На Різдво лемки виконували язичницький обряд: освячували обійстя, обходячи його з хлібом і свяченою водою.
Поет не випадково називає місцем народження Бога Лемківщину. Цікавий факт: Лемківщина як географічна одиниця проіснувала лише 10 років після смерті Антонича. Мабуть, тривожні думки поета щодо долі своєї батьківщини змусили його згадати про необхідність жертовності заради життя народу, країни, самозречення Ісуса Христа заради людства. Саме таким шляхом йшли ті, хто боровся за Україну. І лише надія на відродження, нове життя підтримувала їх на цьому шляху. Поета не лякає трагічність людської долі — "народитися, щоб вмерти": він оптимістично дивиться на світ, бо в ньому панує народження, як і тоді, коли в світ прийшов Ісус.
Дивіться такожОдну з версій перенесення біблійної історії на українську землю подаєС.Росовецький: "Однією із світоглядних передумов ідеї перенесення біографії Ісуса Христа в Україну було загальноєвропейське середньовічне сприйняття історії. Відомо, що середньовічна людина не помічала повільних змін у суспільстві та природному середовищі, а в сучасності бачила лише повторення того, що вже було раніше. То ж не дивно, що вже візантійські іконописці перевдягли персонажів Біблії у свої хітони, туніки, гіматії та мафорії, а на берегах середньовічних західних рукописів вони з’явились серед "варварських" королів, лицарів і селян". Саме через це волхви уподібнювалися до лемків: "Прийшли лемки у крисанях І принесли місяць круглий", тобто хліб. Згаданий тут символ місяця пов’язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. Ще одним язичницьким символом є місячний знак — "золотий горіх". У міфології місяць вважається символом Матері-Богині, Цариці Небесної; вічності. А також символом циклічного ритму часу. Його фази — зародження, зникнення, поява — символізують безсмертя, а також постійне оновлення. Місяць — поширений образ в українському фольклорі. Старовинний язичницький народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора.
У християнській традиції Місяць порівнюється з Церквою Божою на землі, оскільки вона запозичує своє сяйво від сонця правди, Христа.
Ідеться у творі про подію світового значення — народження Бога. І лемки у національному середовищі розігрують біблійне дійство, не забуваючи при цьому про одвічні вірування своїх предків. Поезія Антонича створює оригінальний світ, у якому гармонійно співіснують міф, реальність, сьогодення, минуле і погляд у майбутнє. Часто в Антонича в одному творі можна помітити мотиви двох вір. Прикладом цього може бути саме вірш "Різдво", де біблійний сюжет розгортається в українському середовищі, сповненому язичницьких обрядів.
Варіант 1
Поетична творчість Богдана-Ігоря Антонича була народжена з пристрасного прагнення цього талановитого митця визначити сенс життя людини, з намагання зрозуміти природу стосунків людини з навколишнім світом, з пошуків місця людини у світобудові:
«Я не людина, я рослина,
а часом я мале листя…
Живу, терплю, й умру, як всі звірята…
Звірята й зорі, люди і рослини —
у всіх одна праматір,
природа вічна, невичерпна і невтомна,
хоч час крилатий з вітром лине…
(«З зелених думок одного лиса»).
Існування людини на цьому світі молодий поет розумів як щось життєствердне, водночас вічне і змінне. Найбільш показовим прикладом цього розуміння є вірш Б.-І. Антонича «Пісня про незнищенність матерії», де хід думок автора йде від конкретного до загального. Поет вважає, що в світі панує кругообіг, постійне відмирання одних речей і народження інших. Але митця не лякає така трагічність людського буття і власної долі. На світ він дивиться оптимістично, адже в ньому панує народження.
Слід сказати, що свою творчу діяльність Б.-І. Антонич починав як поет, але дуже швидко розширював свої творчі горизонти: писав прозу і статті, навчався музиці й малярству, працював перекладачем. Тому початком усього живого, осмисленням почуттів для нього завжди залишалося мистецтво. Воно було для Б.-І. Антонича тією силою, яка єднає людину з природою, визначає її місце у світі і дає людині можливість дістатися мети усього життя, осягти безсмертя.
Особливе місце у творчості Б.-І. Антонича займає вірш «Вітер століть», який увійшов до посмертної збірки поета під назвою «Зелене Євангеліє». Ця поезія переконує, що її автор сприймає історію людства, як нескінчений урок людських почуттів і свободи. Адже історія буде невпинно рухатися вперед і робити це буде шляхом боротьби народів за свої суверенні права і незалежність. У цьому ж вірші поет вказує на дисгармонію відношень людини і природи, на її недосконалість. Б.-І. Антонич впевнений, що саме недосконалість є перешкодою на шляху єднання людини зі світом природи, на шляху до щастя і свободи.
Отже, своєю творчістю Богдан-Ігор Антонич утверджував світ добра і людини. Він вірив у щасливе майбутнє рідного народу, у розквіт української культури. Я впевнений, що будь-кого з сучасних читачів творча спадщина цього талановитого поета не залишить байдужим, бо, як написав про його творчість Д. Павличко, «Антоничева поезія — це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи».
Варіант 2
Поезія Ігоря-Богдана Антонича вражає своїм первісним, міфопоетичним поглядом на світ. Мабуть, його вірші ще довго викликатимуть бажання дослідників зрозуміти все, що він хотів донести до читача, дійти до самої суті його творчого задуму. Я ж спробую висловити власне розуміння змісту його поезії «Різдво», яка належить до справжніх ліричних шедеврів.
Різдвом називають день, коли народився Ісус Христос. Доля його загальновідома. За біблійними оповіданнями, він був страчений на Голгофі. Натяк на це поет зробив за допомогою згадки про язичницький обряд: у вірші Бог народився на санях, а на санях у давнину ховали небіжчиків.
Чому вірш називається «Різдво»? Можливо, тому, що Різдво починає одвічний цикл: народження — життя — смерть, який дає надію на незнищенність, вічність життя. На Різдво лемки виконували язичницький обряд: освячували обійстя, обходячи його з хлібом і свяченою водою.
Поет не випадково називає місцем народження Бога Лемківщину. Цікавий факт: Лемківщина як географічна одиниця проіснувала лише 10 років після смерті Антонича. Мабуть, тривожні думки поета щодо долі своєї батьківщини змусили його згадати про необхідність жертовності заради життя народу, країни, самозречення Ісуса Христа заради людства. Саме таким шляхом йшли ті, хто боровся за Україну. І лише надія на відродження, нове життя підтримувала їх на цьому шляху. Поета не лякає трагічність людської долі — «народитися, щоб вмерти»: він оптимістично дивиться на світ, бо в ньому панує народження, як і тоді, коли в світ прийшов Ісус.
Одну з версій перенесення біблійної історії на українську землю подає С. Росовецький: «Однією із світоглядних передумов ідеї перенесення біографії Ісуса Христа в Україну було загальноєвропейське середньовічне сприйняття історії. Відомо, що середньовічна людина не помічала повільних змін у суспільстві та природному середовищі, а в сучасності бачила лише повторення того, що вже було раніше. То ж не дивно, що вже візантійські іконописці перевдягли персонажів Біблії у свої хітони, туніки, гіматії та мафорії, а на берегах середньовічних західних рукописів вони з’явились серед «варварських» королів, лицарів і селян». Саме через це волхви уподібнювалися до лемків: «Прийшли лемки у крисанях І принесли місяць круглий», тобто хліб. Згаданий тут символ місяця пов’язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. Ще одним язичницьким символом є місячний знак — «золотий горіх». У міфології місяць вважається символом Матері-Богині, Цариці Небесної; вічності. А також символом циклічного ритму часу. Його фази — зародження, зникнення, поява — символізують безсмертя, а також постійне оновлення. Місяць — поширений образ в українському фольклорі. Старовинний язичницький народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора.
У християнській традиції Місяць порівнюється з Церквою Божою на землі, оскільки вона запозичує своє сяйво від сонця правди, Христа.
Ідеться у творі про подію світового значення — народження Бога. І лемки у національному середовищі розігрують біблійне дійство, не забуваючи при цьому про одвічні вірування своїх предків. Поезія Антонича створює оригінальний світ, у якому гармонійно співіснують міф, реальність, сьогодення, минуле і погляд у майбутнє. Часто в Антонича в одному творі можна помітити мотиви двох вір. Прикладом цього може бути саме вірш «Різдво», де біблійний сюжет розгортається в українському середовищі, сповненому язичницьких обрядів.
Варіант 3
Мої пісні — над рікою часу калиновий міст,
Я — закоханий в життя прочанин.
Б.-І. Антонич
Творча спадщина талановитого українського поета Богдана-Ігоря Антонича свідчить про те, що людина, яка має великий талант, обов’язково зможе реалізувати свої можливості і будь-що проб’ється на шлях передових думок свого часу, на той шлях, що поєднує серце митця і серце його народу, при цьому зробить це через усі перепони.
Доказом цього може бути вже перша збірка віршів Б.-І. Антонича «Привітання життя», яка вийшла у 1931 році. Це відбулося, коли поет вступив після багатьох митарств на навчання до філософського факультету Львівського університету. Ця збірка поезій одразу привернула увагу читачів, а для автора вона була своєрідним екзаменом на освоєння віршованих форм творчості. Б.-І. Антонич був переконаний у тому, що поетичні твори повинні поєднувати в собі ритм, мелодію і графічне зображення:
«Співають дні все менші, нерівні,
піють до півночі півні
ости, осокори,
рій, ос
і ось
вже осінь
і
о
осінь
інь
нь».
(«Осінь»)
Не всім зрозумілі вірші подібної форми, але автору здавалося, що саме так йому потрібно зображувати свої зворушливі почуття. Поет писав незвичайною «лемківською» (від назви селища, де народився Б.-І. Антонич) мовою, яка була зовсім не схожою на ту мову, якою писала більшість його співвітчизників. Та заслуга митця не в тому, що він створив свою «власну» мову, а в тому, що цю мову він поєднував з мовою свого народу.
У першій збірці поезій Б.-І. Антонича не менше віршів, які насичені громадянським змістом і написані досконалою українською мовою. Наприклад, у вірші «Пісня про молодість» автор змальовує картини життя молодої людини. Але якщо у П. Тичини це «Гей, життя, виходь на бій, пожартуємо для розваги», то у Антонича — «Наші очі далеччю гартуймо, повними грудьми будемо вітер пити, навпростець переїдемо усі перепони». Для поета найсолодшою мрією була мрія бути вічно молодим і вічно юним. Але якщо більш уважно вчитатися в поезії, в них можна знайти зовсім протилежні твердження. Людина, яку зображує Б.-І. Антонич, нещаслива, а її майбутнє — за високими горами. Збірка «Привітання життя» сповнена суперечливих мотивів, які є дзеркалом душі поета:
«У блискавок пурпурі стояв на роздоріжжі
Заслуханий, задивлений поет — сліпий.
Наступна збірка Б.-І. Антонича «Три перстені» — це думи про роздерту душу автора:
«І світу ти не схопиш.
Не вирвеш віршем корінь зла».
(«Гірська ніч»)
З часом набирало нових відтінків соціальне і політичне життя, змінювалися обставини, разом з тим, зростав і розвивався як художник і Б.-І. Антонич. Поет усвідомив, що у житті будь-якої людини буває найщасливіший день, коли вона вбирає свіжість весняного повітря, тішиться красою сонця і радіє йому. Саме такі почуття автора можна відчути в збірці «Три перстені». Не менш оригінально Б.-І. Антонич зачіпає і релігійну тему. В образі того, хто «легкість дав сарні, а бджолам квіти золоті і кігті сталеві для рисі», поет визначає невідому вищу силу.
У своїх поезіях про безсмертя усього живого Б.-І. Антонич продовжує традиції української літератури. Він створює цілий ряд пейзажних віршів про морське дно, про море взагалі. Про ці свої твори автор писав: «Поет, намагаючись сягнути до дна, до самого кореня, до ядра, у глиб природи, зустрічає воду, море, як правічну царину природи». Він закликав дивитися:
«У дно, у суть, у корінь речі, в лоно,
у надро слово і у надро сонця».
Антонич вважав, що криницею людського життя є походження духовної сили і краси, а не походження людини. Він був впевнений, що людському духові немає й не може бути краю.
Вершиною поетичної творчості Б.-І. Антонича вважається збірка «Зелене Євангеліє», адже саме в поезіях цієї збірки автор робить важливі філософські висновки: все, що буде лоном для нового, повинне нищитися, гнити і падати. До речі, ці закони однакові для усіх живих істот, які населяють нашу планету. У збірці поет приходить до головного у своєму житті висновку:
«Не птах, не квіт, це грає зміс
Це грають первні речей і дій,
Музика суті, дно незглибле».
Осмислюючи і аналізуючи творчість Б.-І. Антонича, Д. Павличко написав слова, з якими я повністю згоден: «З вітром століть приходимо до поета й беремо його у вітер століть». Мине небагато часу, і в українську поезію увійде ім’я закоханого в життя прочанина, творчість якого буде засвоєна його Батьківщиною, тією «вічною землею, куди ведуть усі стежки і всі дороги».
Вчений-самітник, чи богемний митець-гуляка? Філософ, пантеїст, чи усе ж таки … хрущ? А, може, мудрий лис? Ким був Богдан-Ігор Антонич та якими міфами обростає його постать? Як провести цікавий урок про унікального українського поета і здійснити аналіз вірша “Різдво”, читайте в матеріалі від “Нової української школи”.
Зокрема, у тексті:
чому в нашому випадку доречним буде обрати модель “перевернутого класу”;
з яких ролей складається суперечливий образ Антонича;
міфи про Антонича – це добре чи погано;
як працювати на уроці з віршем “Різдво” та іншими творами автора;
які завдання залишити на “домашку”.
МІСТИФІКАТОР БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ ТА МІФИ ПРО НЬОГО
Поки урок не почався: використовуємо “перевернутий клас”
На вивчення творчості Богдана-Ігоря Антонича в 11 класі (рівень стандарту) відведено лише один урок. У цьому випадку якнайкраще підійде формат перевернутого навчання.
“Заздалегідь створіть для учнів та учениць дошку в застосунку Padlet, де є можливість оформити матеріали у вигляді хронологічної лінії часу – timeline. Чудова функція, коли потрібно відновити важливі дати із життя письменника.
Пропоную оформити лінію життєтворчості Богдана-Ігоря Антонича у формі комети, адже його життя схоже на цю космічну зʼяву.
Тіло комети коротше, аніж її хвіст. Тому тіло комети – це короткий життєвий шлях поета, три збірки поезій тощо, а хвіст комети – це дві його посмертні збірки, містифікація і самого Антонича, і його творчості після відходу до “дому за зорею“, – каже вчителька української мови та літератури Ольга Кецмур-Лев.
У налаштуваннях Padlet можна обрати космічне тло, а також налаштувати можливість оцінювати матеріали й коментувати, аби діти відмічали опрацьовані матеріали й рефлексували. Таке завдання – відмічати виконане – добре сприяє формуванню м’яких навичок – організації своєї діяльності та ефективному керуванню часом.
Приклад дошки в Padlet
Ще до уроку можна перевірити рівень опрацювання учнівством матеріалів і запропонувати їм пройти опитування. Тести можна створити в застосунку Kahoot! чи Wordwall. Або ж це може бути опитувальник у Google Формах із налаштуванням оцінювання.
Починаємо урок: говоримо про міфотворчість
“Почати урок варто із питання: “Що таке міфотворчість?”, – радить Ольга Кецмур-Лев. – Пригадаємо, що міфи – це віддзеркалення таємниць світу, створене людьми для розуміння природи, космосу та самих себе. Вони пройшли довгий шлях від простих вірувань до складних творів мистецтва. Міфи допомагають розкрити таємниці буття, людини, Всесвіту. Вони надихають на творчість, формують мораль, але також можуть бути засобом влади й насильства”.
ІДЕЯ: Дослідіть, які міфи сьогодні поширені в медіапросторі. Оберіть відомого лідера думки чи популярну медійну персону, а потім порівняйте факти й фейки про нього чи неї. Які критерії достовірної інформації для цього використовуємо?
Світлана Дячок, учителька української мови й літератури, на цьому етапі уроку пропонує провести медіадослідження: “Один із заголовків статті, на яку натрапляємо, коли шукаємо інформацію в Google про Богдана-Ігоря Антонича звучить так: “Дізнайся, яке відношення до Богдана-Ігоря Антонича має хрущ і кіт”. Запропонуйте учням поміркувати, чому журналісти обрали саме такий заголовок. Наступним кроком може бути ознайомлення з матеріалом статті та первинний аналіз інформації”.
Продовжте урок запитанням:
“Як саме міфотворчість проявилася у творчості Богдана-Ігоря Антонича та довкола його персони?”
З іменем Богдана-Ігоря Антонича пов’язане творення міфу навколо його особи. З цього міфу постає дуже суперечливий образ особистості поета:
академічні кола приміряють йому маску вченого-самітника;
зі спогадів друзів, Антонич постає богемним митцем-гулякою;
з поезії можемо про нього судити як про філософа;
літературознавці не забувають нагадати, що Антонич – пантеїст [ред. “пантеїзм – це вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включно з людиною, частиною божества”], водночас хрущ, мудрий лис і закоханий поганин-співець весняного похмілля, який черпав натхнення з народної міфопоетики.
Однак усі ці іпостасі складаються в одну особу, як пазл, – без однієї із частинок картина втрачає цілісність.
Тетяна Юзьв’як, учителька української мови та літератури, для глибшого дослідження радить запропонувати учням і ученицям створити спершу власне “Колесо життя” (“Колесо життєвого балансу”) аби також дослідити й особисті прояви різних ідентичностей.
Сфери, вказані в колесі, можна змінити (тут уже сам учитель чи вчителька пропонує дітям те, що для них ближче). Далі робимо те ж саме вже з біографією та творчістю Богдана-Ігоря Антонича (частини кола також варто перейменувати, аби скласти цілісний образ письменника).
Також Тетяна Юзьв’як радить на цьому етапі спробувати створити
психологічний портрет письменника,
його портфоліо
та кілька сторінок особистого щоденника, спираючись на попередньо опрацьовані біографічні матеріали. Такі методи допоможуть цілісно та глибокого зрозуміти особистість автора.
Наступний етап: міфи про Антонича – це добре чи погано?
Далі Ольга Кецмур-Лев пропонує сформулювати проблемне питання:
“Творення міфів про Антонича – це добре чи погано?”
Людина, як вид, довше жила із міфологічним світоглядом, ніж із науковим. І це не минуло для нас безслідно. Людей досі приваблює загадковість, таємничість. Саме тому студенти із таким захопленням йдуть на Янівське кладовище у Львові, аби відшукати могилу Антонича.
ІДЕЯ: Запропонуйте учням і ученицям поставити мітки в Google maps у тих містах, де за життя бував Богдан-Ігор Антонич, а також розповісти про події, що пов’язують письменника з певним населеним пунктом.
“Тому читачі й читачки так ретельно вичитують приховані сенси в поезіях, яка розчиняється в одухотвореній лемківській природі (збірка “Зелена Євангелія”) та містифікується в урбаністичних пейзажах Львова (збірка “Ротації”).
Збірка “Зелена Євангелія”, джерело – yakaboo.ua
Збірка “Ротації”, джерело – book-ye.com.ua
Людей приваблює містифікація, – міркує Ольга Кецмур-Лев. – Якщо українська культура не творитиме свою сучасну міфологію, яка зміцнюватиме її, то цю фікцію запропонують інші культури. І хто зна, чи не буде вона вкрай шкідлива й маніпулятивна для українців.
Тож чи не варто було б відмовитися від муміфікації своїх поетів, їх бронзування, адже недаремно 1935 року, отримуючи нагороду Товариства письменників і журналістів Львова за збірку “Три перстені”, Антонич виголосив подяку Волту Вітмену: “Тут тобі хвала, сивобородий міністре республіки поетів, Волте Вітмене, що навчив ти мене молитися стеблинам трави. У корчмі “Під Романтичним Місяцем”, п’ючи палючу й похмільну горілку мистецтва, разом із тобою звеличую найтайніше й найдивніше явище: факт життя, факт існування”.
Збірка “Три перстені”, джерело – photo-lviv.in.ua
На цьому етапі уроку Ольга Кецмур-Лев пропонує об’єднати учнівство у дві групи, залежно від того, як вони відповіли на попереднє запитання:
1 група – творення міфів про письменників – це погано;
2 група – міфи про Антонича сприяють його популяризації.
“Запропонуйте першій групі розвінчати міфи про Богдана-Ігоря Антонича, спираючись на факти із його життя. У застосунку Canva можна створити візуальну дошку, – радить Ольга Кецмур-Лев. – Другій групі дайте завдання створити візуальні постери за допомогою застосунку Canva із зображенням Антонича-містифікаційного образу. Потім ці постери можна поширити в соціальних мережах”.
ДОСЛІДЖУЄМО ПОЕЗІЮ
Знайомство з Лемківщиною і лемками
На наступному етапі уроку Тетяна Юзьв’як радить спершу ознайомити дітей із поняттями “Лемківщина”, “лемко”, “говір”, використовуючи медіаджерела:
Після перегляду запропонуйте учням і ученицям записати три слова-асоціації до вищезгаданих понять або ж до словосполучення “лемківська пісня”. Також на цьому етапі уроку буде доречно створити ментальну мапу або хмаринку слів, використовуючи застосунок Mentimeter.
ВАЖЛИВО: Дослідіть, хто такі лемки і як із ними пов’язаний автор твору?
Переходимо до вірша “Різдво”: здійснюємо ідейно-художній аналіз
Далі Світлана Дячок пропонує перейти до ознайомлення з програмовою поезією. Запропонуйте учням і ученицям виразно прочитати вірш “Різдво” Богдана-Ігоря Антонича:
Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки в крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні в Марії
місяць – золотий горіх.
ІДЕЯ: Створіть кластери з різними тематичними напрямами українських міфів. Простежте, як в українській міфотворчості переплітаються міфологічний та релігійні світогляди. Визначте основні різдвяні символи української традиції.
Запитайте в учнів та учениць:
Якого кольору поезія?
Який вона має смак?
Чим пахне?
Опишіть настрій та емоції, що спричиняє поезія.
Намалюйте абстракцію до поезії.
Використавши інтернет, доберіть декілька різдвяних українських картин, які найвлучніше характеризують зміст поезії.
Зазначте, які символи трапляються й у мистецьких творах, і в поезії автора.
Додаткові медіаресурси
Опісля ідейно-художнього аналізу поезії Світлана Дячок та Тетяна Юзьв’як пропонують послухати різні музичні варіації, де використані слова Богдана-Ігоря Антонича.
Послухайте колядку у виконанні Тараса Чубая “Народився Бог на санях” на слова Богдана-Ігоря Антонича.
Яку ще поезію Антонича вплетено у виконання пісні Тарасом Чубаєм?
Чи доречні такі поєднання і переплетіння? Відповідь обґрунтуйте.
Послухайте цю само колядку у виконанні інших артистів:
Запитайте в дітей:
Яке виконання сподобалося вам найбільше?
Чому? Опишіть свою відповідь трьома прикметниками.
“Ще одним цікавим видом роботи є створення ілюстрацій за допомогою штучного інтелекту. Після опрацювання текстів поезій “Різдво” та “Коляда” запропонуйте дітям створити ілюстрації до них, – пропонує Ольга Кецмур-Лев. – Ключові запити для нейромережі можна обрати зі слів-символів цих поезій: Бог, сани, Марія, місяць, золотий горіх ніч, лемки, тесля, сонце. Після цього проаналізуйте, чи вдалося ШІ відобразити описане Антоничем у віршах”.
Приклади ілюстрацій, створених штучним інтелектом
ІДЕЯ ДОСЛІДЖЕННЯ від Світлани Дячок: в одному з віршів Богдана-Ігоря Антонича читаємо:
“Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко”.
Запропонуйте учням та ученицям поміркувати, звідки така впевненість ліричного героя?
Чому саме таке перетворення автор вважає доречним?
Учні й учениці мають підібрати два-три аргументи на підтвердження того, що Антонич справді продовжувач ідей і настанов Тараса Шевченка.
Для дослідження можна також використати матеріали подкасту “Вчися вухами”. Як використовувати подкасти, ви можете прочитати в нашому матеріалі або переглянути запис майстерки.
Скріншот сторінки аудіоуроку про Антонича на “Вчися вухами”
Ресурси про Антонича (для наповнення дошки в застосунку Padlet) від Ольги Кецмур-Лев:
Litania (Молитва). Богдан-Ігор Антонич. 1932 рік. Аудіовірш #українськапоезія;
“Народився Бог на санях” – колядка на слова Богдана-Ігоря Антонича. Christmas carol;
Матеріали від Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського;
11. Джерело: prolviv.com
12.Блог на сайті книгарні yakaboo: Не “хрущем” єдиним: Богдан Ігор Антонич, якого ми не знали.
БОНУС: ВАРІАНТИ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
“А ким колись був ти? Антонич, наприклад, хрущем”. Запропонуйте дітям пофантазувати й написати твір-роздум на тему “Я був колись…”.
Запропонуйте написати двохвилинне есе “Різдво моєї країни”.