Тема. Засоби мовного вираження промови. Метафора, метонімія, їхня роль у мовленні.

Мета уроку:

Формувати  предметні компетентності:

повторити, систематизувати, закріпити, знання,  уміння і навички  учнів з теми; підвищити інтерес до предмета, активізувати діяльність учнів, стимулювати різні види спілкування; розвивати мовлення учнів, прагнення до збагачення словникового запасу учнів; виховувати толерантне ставлення, любов до рідної   мови.

Формувати ключові компетентності:

1. Спілкування державною мовою: володіти всіма видами мовленнєвої діяльності.

2. Інформаційно – комунікаційну: здатність (готовність) розуміти навколишнє інформаційне середовище, самостійно шукати, добирати й критично аналізувати необхідну інформацію, трансформувати, зберігати та транслювати її, аналізувати мовні явища, розвивати медійну грамотність, формувати мовленнєву компетентність особистості, вміти доводити власну позицію.

3. Уміння навчатися  впродовж  життя: здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, уміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення.

4. Соціальну і громадянську: уміння працювати з іншими на результат, усвідомлювати громадянську відповідальність, здатність до реалізації своїх громадянських прав і обов’язків.

5. Загальнокультурну грамотність: здатність здобувача освіти усвідомлено сприймати надбання культури як цінність, аналізувати й оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати традиційні для культури українського народу методи самовиховання,

глибоке розуміння власної ідентичності.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань

Методи навчання ,прийоми: практична робота.

Основні терміни і поняття:«комунікація»

Міжпредметні зв’язки: історія, література

Наочність: підручник

Технічні засоби навчання: комп’ютер

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ  МОМЕНТ

( перевірити наявність учнів, встановити дисципліну)

Ознайомлення з темою уроку

ІІ. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Промова — це публічний виступ, метою якого є висвітлення певної інформації та вплив на волю, почуття, розум слухачів логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та аргументованістю мовця.

Промові як жанру публіцистичного стилю властиві такі ознаки:

• активне вживання суспільно-політичної, економічної, юридичної, культурно-освітньої лексики;

• наявність емоційно забарвлених слів, фігур, тропів, фразеологічних зворотів;

• використання окличних речень і риторичних запитань;

• широке використання речень із звертаннями, вставними та вставленими конструкціями;

• повтори;

• емоційний тон викладу.

Промову бажано побудувати за всіма правилами риторичної науки. В ораторській діяльності виділяють три основних етапи: докомунікативний, комунікативний і посткомунікативний.

Розгляньте таблицю, визначте зміст роботи на кожному етапі підготовки промови.

Докомунікативний

Комунікативний

Посткомунікативний

1. Визначення теми і мети виступу

Проголошення промови

Аналіз промови

2. Оцінювання аудиторії (віковий склад, освітній рівень, соціальний статус) й обстановки

Відповіді на запитання, ведення полеміки

3. Добір матеріалу (виписки, цитати)

4. Систематизація матеріалу (план, тези, тематичні слова), створення тексту (вибір мовних засобів)

5. Репетиція (обмірковування стилю поведінки та зовнішнього вигляду)

Найчастіше у публічних виступах на суспільну тему вдаються до ораторського підстилю публіцистичного стилю.

Успіх публічного виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того, яким стилем викладу ви користуєтеся. Мова подібна до музичного інструмента, на якому треба навчатися грати. Усі ми говоримо рідною, в основному розмовною мовою, однак перед широким загалом треба говорити правильною літературною мовою. Висловлюватися треба чітко та недвозначно. Стиль усного виступу має бути набагато простішим порівняно зі стилем письмової роботи.

Після викладу однієї думки зробіть коротку паузу. Під час виступу тримайте голову прямо і дивіться на слухачів, час від часу змінюючи напрям свого погляду, начебто спрямовуючи туди свої слова. Слухачі в усіх кутках зали тоді відчуватимуть, що ви звертаєтеся саме до них.

План виступу – це послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу, що зафіксовано у вигляді переліку ключових понять або суджень.

Неабияке значення для підготовки виступу має складання плану.

Його треба після повного усвідомлення теми та ідеї виступу й опрацювання необхідної літератури.

План – найкоротший від записів, де висвітлено підтеми тексту. Щоб скласти простий план, необхідно вдумливо прочитати текст, з’ясувати його тему та головну думку (ідею), визначити підтеми, чітко й лаконічно їх сформулювати та записати у вигляді підпунктів.

Пункти плану – здебільшого складні словосполучення.

Щоб скласти складний план тексту, потрібно підтеми тексту поділити ще на мікротеми та чітко їх сформулювати. Мікротеми тексту стануть підпунктами складного плану.

Звичайно, складний план має вступ, основну частину та заключну частину з висновками.

План також може бути цитатний.

Вступ– початкова частина твору, яка передує викладу його змісту.

Основна частина – ґрунтовна частина виступу. Де базується головна частина змісту.

Висновок (заключна частина) – остаточна думка щодо чогось, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань чи на підставі достатньої аргументації.

При виступі необхідно використовувати засоби мовного вираження.

Засоби мовного вираження

1.Метафора – з грецької «перенесення». Розкриття сутності одного предмета чи явища через особливості іншого.

Різновиди перенесень:

1. Колір (наприклад, білий сніг – білий світ)

Перше значення – пряме – білий сніг.

Друге – переносне, метафоричне – білий світ.

2. Розмір (наприклад, грудка землі – грудка суму)

3. Форма (рука хлопчика – рука долі)

4. Функція (палець людини – палець станка (деталь станка)

5. Місцезнаходження ( дно моря – дно життя)

6. Форма і функція ( хвіст ящірки – хвіст літака)

7. Емоційне враження (чорна земля – чорна душа)

Приклад:

«Серце нудьгує, і плаче воно» – проста дієслівна метафора, уособлення, метонімія.

«Коли усе в тумані життєвому загубиться» – подвійна метафора.

2.Метонімія  з грецького «перейменування» — це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного з властивим для цього слова предметом за своєю природою.

Наприклад, такий вислів, як «весь театр аплодував», містить у собі метонімію, виражену словом «театр».

1.Читати Підмогильного – не сам твір, а його автор;

2.Я з’їв цілу тарілку – не сам предмет, а що в ньому вміщено;

3.Київ прокидається – не самі люди, а місто, в якому вони перебувають.

3.Синекдоха – різновид метонімії. Заміна назви цілого предмета назвою його частини.

1.Червона шапочка – на позначення всієї дівчинки – лише її головний убір;

2.Ноги моєї тут не буде – на позначення цілої людини – тільки частина її тіла;

3.Вчися шанувати копійку – на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.

Також пам’ятайте про

II.   Тропи

1.Епітет   - художнє означення, що виділяє в зображуваному якусь характерну рису чи ознаку, індивідуалізує та викликає певне ставлення до нього:

а) Мати наша – сивая горлиця.

Все до її серденька горнеться:

Золота бджола – намистиною,

     Небо – празниковою хустиною,

     Сивий дуб – прокуреним  прадідом,

     Білочка – мальованим пряником,

 Жура-журавель над криницею –

Чистою сльозою-водицею,

А земля – пшеницею ярою,

А літа – замисленим явором,

Що із сорок першого журиться:

“Де ж це, молодице, твій суджений?”

      Місяць –непоколотим золотом,

      А береза – вранішнім солодом,

      Хата – ластівками над стріхою,

      А туман – вдовиною втіхою.

      Крашанкою – сонечко в миснику...

     А вона до всіх до них – піснею.

                       (Б.Олійник. “Мати наша – сивая горлиця”)

б) Найогидніші очі порожні,

  Найгрізніше мовчить гроза,

 Найнікчемніші дурні вельможні,

 Найпідліша брехлива сльоза.

                           (В. Симоненко)

2.Порівняння   - зіставлення двох (і більше) явищ, предметів чи дій, щоб пояснити одне з них за допомогою іншого чи інших:

а)  Ростуть дуби, купають в небі віти, 

  А навкруги, немов веселі діти, 

  Дубки та липки зводяться рясні...

                    (М.Рильський. “Маркові дуби” – на хуторі І.Карпенка-Карого “Надія”                                                             на Кіровоградщині – дуби Марка Кропивницького) 

б) Як парость виноградної лози,

  Плекайте мову...  

                              ...Немає 

  Мудріших, ніж народ, учителів;

  У нього кожне слово – це перлина,

  Це праця, це натхнення, це людина.

                                     (М.Рильський. “Мова”)

3.Метафора - слово чи словосполучення, що вживається в переносному значенні на основі подібності двох предметів чи явищ  в певному відношенні:

а)   Як перший грім, мов колесо веселе,

    Прокотиться над лісом весняним

    І залишить гроза блакитний дим,

    А по долинах вогку млу простеле;

          Як хмарки, мов Колумба каравели,

          На обрії розтануть голубім, -

          Зітхнуть поля всі подихом одним,

          Гілля на липах оживе дебеле,

   Легка бджола за взятком полетить,

   Трава збагне, що треба зеленіть... 

              (М.Рильський.   “Перший грім”)

 Метафора замовкло поле є персоніфікацією, оскільки «оживлює» поле. Можна сказати, що в цих рядках автор створює розгорнуту метафору, до складу  якої входить і персоніфікація, і епітети (поле стоголосе, золота мла), і яка, у свою чергу, творить поетичний образ поля.

в) Моя душа, немов черешня,

Понад снігами зацвіла.

г) І вся в гірляндах, як індійська жриця,

весна ряхтіла в іскорках роси.  

4.Метонімія  - слово або вираз, що вживається в переносному значенні на основі зовнішнього або внутрішнього зв’язку між двома предметами чи явищами:

а)  Гримить Дніпро, шумить Сула,

  Озвались голосом Карпати

  І клич подільського села

  В Путивлі сивому чувати.

  Чи словом зборкати орла?

  Чи правду кривді подолати?  

(М. Рильський. “Слово про рідну матір”)

 5.Синекдоха   - різновид метонімії, утворений перенесенням значення з одного явища на інше за ознакою кількісного співвідношення між ними – найчастіше вживання однини в значенні множини.            

                  а) І в час лихий в бою тяжкому

  Тут люди слали трудові

  Привіти Мінську лісовому

  І зоревінчаній Москві...

б) І волю всенародну Конєв

  Приніс у Прагу в світлий дар.

в) Іди ж дорогою одною,

Де хижий терен не росте,

І трудівницькою рукою

Будуй майбутнє золоте...

        (М.Рильський. “Прага”)  

6.Персоніфікація - вид метафори, полягає у наданні предметам, явищам природи та поняттям властивостей людини, олюднення їх; часто використовують у байках, казках і легендах, де тварини, рослини і неживі предмети, як і люди, мислять, розмовляють, здійснюють певні вчинки; на відміну від уособлення - оживлення: 

а) ...Як пісні його

По-чеському до чехів говорили!      

        (М.Рильський. “Бедржіх Сметана”)

б) Проти ворожої навали,

Проти німецького ярма

Стіною чехи повставали,

І правда їх вела сама.                          

            (М.Рильський. “Прага”) 

в) Йде зима й бескидами гуде.

г) Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива…

      І блідий місяць на ту пору

      Із хмари де-де вигляда…             

(Т.Шевченко. «Причинна»)

7.Уособлення   - різновид метафори – перенесення властивостей живих істот на предмети, явища природи і навіть на абстрактні поняття, оживлення їх.:  

а) Ніч темна людей всіх потомлених скрила

під чорні широкії крила.         

8.Алегорія  - інше говорю – інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається  за допомогою конкретного образу; в казках про тварин: вовк уособлює жадібність і тупість, лисиця – хитрість і підлабузництво, заєць – боягузтво, осел – упертість і тупість тощо; в байках, притчах, прислів’ях, назвах творів: 

а) Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – воли  -  це алегоричний образ селян;  воли не ревли б, якби у них були повні ясла; так і селяни: вони не ремствували б, не бунтували б, якби у них була земля, жили щасливо.

б)  “Каменярі” – це “алегоричний образ громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для промощення дороги” (Франко, XVI, 1955, 401). 

в) Лисичка подала у суд таку бумагу:

  Що бачила вона, як попелястий Віл

  На панській винниці пив, як мошенник брагу,

  Їв сіно, і овес, і сіль. 

                   (Є.Гребінка.)

ІV.ЗАКРІПЛЕННЯ. Рефлексія

Бесіда з учнями

1. Що таке публічний виступ? Назвіть його різновид.

2. Дайте визначення риториці.

3. Що таке тема виступу?

4. Яка структура виступу?

5. Що відображає лаконічність мовлення?

6. Хто видатні оратори Київської Русі?

7. Що таке ясність мовлення?

8. Яку країну вважають батьківщиною красномовства?

9. Що таке образність мовлення?

10. Що уособлює кульмінація публічного виступу?

V.ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ.

Підготувати виступ, довільно обравши тему

Зробити презентацію засобів мовного вираження.

1.  Метафору використано в рядку

• Доборолась Україна до самого краю (Т. Шевченко).

• Золота молодь — діти багатіїв.

•  Несе Полісся в кошиках гриби.
  За болотами причаїлись Охи (Л. Костенко).

• Вона вже не раз збирала своє чорне жниво по всій Європі (Ю. Винничук).

2.  Епітет (-и) використано в рядку

• Правда, на козакові шати дорогії —
  Три семирязі лихії:
  Одна недобра, друга негожа,
  А третя й на хлів незгожа (Нар. творчість)

• Чом, як клали мене у колиску,
  Не втовкмачили «жисті» суть;
  Вигідніш продавати редиску,
  Ніж поетом на світі буть (В. Симоненко).

• То гуляє козак Голота, погуляє,
  Ні города, ні села не займає,—
  На город Килію поглядає (Нар. творчість).

• А залізо залізло повсюди,
  Людство глухне од скреготу зла (І. Драч).

3. Гіперболу використано в рядку

• Ти перед всім світом руки звів, немов перед
  пюпітром (П. Тичина)

• Акули пера — журналісти.

• Вона вже не раз збирала своє чорне жниво по всій Європі (Ю. Винничук).

• Відомий перекладач Гомера, учитель Петро Іванович Ніщинський, запросив Марка Кропивницького до Одеси (С. Тобілевич).

Відповіс