Літературна композиція за інтимною лірикою І. Я. Франка.

Лірична драма «Зів’яле листя» - модерний твір про нерозділене кохання

Мета уроку: ознайомити  учнів із збіркою інтимної лірики; розвивати навички виразного читання поетичних творів та ідейно-художнього аналізу; висловлювати власні враження від прочитаного; виховувати в повазі до найвищого людського почуття.

Обладнання:  підручник, хрестоматія, дошка,  портрет та родинні  фотографії

І.Я. Франка різних років, структурно-логічна схема « Лірична драма «Зів’яле листя» - шедевр інтимної лірики», мультимедійний комплекс.

Тип уроку: Урок аналізу художнього твору з впровадженням інтерактивних технологій.

Форма проведення: літературне кафе.

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто знає,який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

Іван Франко

Хід уроку

І.  Організаційний момент

ІІ.  Мотивація навчальної діяльності учнів

1.Повідомлення теми, мети, завдань уроку та  незвичайної форми його  проведення – літературного кафе.

- Скажіть, з якою метою ви приходите в кафе? (Щоб поспілкуватися з друзями, зустрітися з коханими…)

-     Що ви очікуєте від  сьогоднішнього уроку? Яким ви уявляєте  наше ЛІТЕРАТУРНЕ  кафе?

2. Колективне складання «асоціативного куща»:

Л - ліричним

І - інноваційним

Т- творчим

Е - емоційним

Р - результативним

А - активним

Т - театральним

У - умовним

Р - радісним

Н - несподіваним

Е - естетичним

. (коментуючи  «асоціативний кущ»)

 Отже, сьогодні  ми з вами проводимо урок у формі літературного кафе. Бо саме цей метод дає можливість  створити неповторну атмосферу довіри і вільного  спілкуватися,  коли  хочеться висловлювати власні враження від прочитаного, ділитися з друзями своїми емоціями, творчістю та  знаннями.

.  (на фоні відеоряду під супровід ліричної музики)

Осінь… За вікном накрапає сумний дощик, холодний вітерець обриває з дерев зів’ялі листочки, а в нашому кафе – тепло та затишно, ледь чутно звучить   мелодія…  І хочеться говорити  про кохання.  Що це за почуття? Звідки воно  приходить? Куди зникає? Що означає?..

Над цими питаннями рано чи пізно задумується кожна людина.

-     А  як  думаєте ви, що таке любов?

ІІІ. Активізація розумової діяльності учнів

1.Технологія  «Мікрофон»:  продовжіть  речення   Любов - це…

(Учні відповідають, використовуючи власний життєвий досвід та цитуючи вислови відомих людей)

Підсумок

Отже, немає сумніву що кохання – це найпотужніше почуття, яке може жити в душі людини.

2.Робота зі структурно-логічною схемою  «Любов»

-     Що ви відчували, закохавшись? Які емоції переповнювали ваші серця?

(Керуючись відповідями учнів, учитель заповнює схему)

ЛЮБОВ

ВЗАЄМНА

  ейфорія

радість щастя

захоплення

ніжність

задоволення

насолода

гармонія

НЕВЗАЄМНА

жаль розпач

відчай   сльози

страждання

сум туга  горе

  ТВОРЧІСТЬ

   (Коментує схему)

Отже, любов – це  почуття, яке змушує нас сміятися і плакати, радіти і страждати, мучитись і насолоджуватися життям. Саме  Любов спонукає нас писати вірші і присвячувати пісні нашим коханим, малювати з них картини, ліпити скульптури, одним словом - ТВОРИТИ. Але чомусь так відбувається, що  поетів найчастіше надихає не щаслива, взаємна любов, а нещасна, нерозділена. Саме під впливом страждань, «солодкої муки» від кохання без відповіді народжуються незрівнянні шедеври інтимної лірики.

ІV. Сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу.                                        « Зів’яле  листя». Під такою назвою вийшла у 1896 р. друга  Франкова поетична книжка з незвичним підзаголовком «лірична драма». До неї увійшла інтимна поезія, що створювалася впродовж попередніх десяти років і  в її основі – власні любовні переживання  автора в роки його юності й зрілості. Так, муки нерозділеного кохання до жінки в реальному житті довелося пережити й славетному Каменяреві. Але про це пізніше. А наразі спробуємо уявити, як сприйняли читачі й тогочасна літературна критика  нову збірку поезій Івана Франка.                                                                                                                                                                       Отже, далекий 1896 рік, звичайна львівська кав’ярня… і діалог, якого ніколи не було.

1.Театралізований діалог

(Частина класу стилізована під кав’ярню:  два крісла, стіл, на столі – лампа, букет зів’ялого кленового листя у вазі, на стіні - родинні  фотографії І.Я. Франка різних років. Двоє  п’ють каву. Вбігає хлопчик років  10-ти  з газетами.)

Шановні пани та панянки! Купуйте «Львівські вісті»! Тільки сьогодні! Останній випуск! Сенсаційні новини! Іван Франко видав нову книгу віршів,  які написав самогубець! (Звертається до відвідувачів кав’ярні та учнів класу, пропонує їм декілька примірників  газети, в якій розміщено статті про історію написання збірки, передмови І. Франка до першого і другого видань, відгуки літературних критиків)   Купіть «Львівські вісті»! Юнак через нещасливе кохання покінчив із собою, але його щоденник у готелі знайшов відомий поет! Хто справжній автор «Зів’ялого листя? (Роздає газети усім присутнім і йде з класу)

К р а в ч е н к о   У л я н а.    Як швидко розповсюджуються новини! Коли надсилала Франкові ті листи, я й не уявляла такого  резонансу. (Розгортає газету, задумується)

Г о л о с  з а  к а д р о м. Кравченко Уляна (справжнє прізвище Юлія Шнайдер ) – галицька поетеса й учителька з Дрогобиччини  на Львівщині. Написала мемуари про І.Франка.

К р а в ч е н к о   У л я н а.    …Я тоді вчителювала  в повітовому містечку Бібрки на Львівщині, друкувала свої вірші в місцевій пресі…Вчитель Супрун  безнадійно закохався в мене. Коли  я остаточно йому відмовила – віддав мені свій рукописний  щоденник. Нещасний благав промовити йому хоч слово надії, дати останній шанс, щоб жити далі.

В а с и л ь  Щ у р а т. Невже  Вам було не жаль юнака? Чому  не застерегли його від самогубства?

Г о л о с  з а  к а д р о м. Василь Григорович  Щурат   —  український педагог, літературознавець, поет і перекладач,  виступав в австрійській, польській, чеській і західно-українськії пресі зі статтями, поетичними перекладами та ориґінальними віршами. У літературу, науку, громадянське і публіцистичне життя Львова і Відня Щурата  впровадив Іван Франко, під впливом якого він залишився до 1896р.

К р а в ч е н к о   У л я н а. (Згортає газету, кладе на край стола)   Серцю не накажеш…Мені невідомо, що  насправді сталося із закоханим, оскільки він переїхав зі  Львова.  А от   щоденник його зацікавив мого друга і учителя – Івана Франка.

В а с и л ь  Щ у р а т. Я чув, Іван Якович навіть залишив на ньому свій автограф (Зачитує з «щоденника Супруна»):  «Серця страсті рвуть на часті. Хто позаздрить цій напасті? Іронія. Але сліди прочитання полишилися в «Зів’ялому листі».      Необхідно зберегти для нащадків  цей щоденник,  щоб кожен міг переконатися, що автор її  насправді не  «чоловік слабої волі та буйної фантазії, з глибоким чуттям, який «покінчив  з собою через нещасливе кохання», а Іван Франко – тонкий лірик, який створив  розповідь про страждання змученої душі людини, що зазнала нещасливого кохання.

Г о л о с  з а  к а д р о м. Зараз  цей щоденник зберігається у відділі рукописів інституту літератури ім. Т.Шевченка в Києві.

К р а в ч е н к о   У л я н а.  ( бере до рук збірку «Зів’яле  листя»,  розгортає  її)  Не  менш цікавим є епіграф до книги, взятий з роману Гете «Страждання молодого Вертера», за яким послідувала низка самогубств.  Ним автор застерігає усіх нещасних закоханих від необдуманих кроків: «Будь мужньою людиною і не йди моїм шляхом».

В а с и л ь  Щ у р а т. (Гортає книгу) Я ґрунтовно дослідив збірку «Зів’яле  листя» і дійшов висновку, що  за настроями, поетикою і духом  вона  є високим зразком європейського декадансу, одним із перших проявів  модерністської поезії в Україні.

( Закриває книгу, бере до рук журнал «Зоря», який  потім цитує)  У своїх критичних розвідках я прагнув піднести поетичну творчість земляка до вершин світової лірики,оскільки вважав декадентизмом  «розумне і артистичним змістом ведене змагання до витвору оригінальних помислів, образів, зворотів мови і форм». Та, на жаль,  Іван Франко  не зрозумів  мене.

( З сумом продовжує) Відтак  саму назву «декадент»…

Г о л о с  з а  к а д р о м. ( декаденти - покоління, «що співає і плаче», плаче від «прози життя»)

В а с и л ь  Щ у р а т. … саму назву «декадент» Франко вважав образливою для себе і для народу, оскільки отожнював  її  з «поезією  песимізму», занепадом в літературі..  Прикро, що кілька рядків моєї об’єктивної і загалом доброзичливої статті викликали не тільки негативну реакцію І. Франка, а й стали предметом  непорозуміння між нами.

(Учні-актори  залишають імпровізовану кав’ярню і займають свої місця за партами)

. Франко  відреагував на публікацію В. Щурата  гострим полемічним  посланням  Декадент”.

2. Вірш «Декадент» у виконанні учня-читця.

Сьогодні ми почули  думку Василя Щурата  щодо збірки Франка.  А  як інші критики оцінюють  «Зів’яле  листя»?

(Учні зачитують  з газет )

    « У Франка є прекрасна річ — лірична драма «Зів'яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв... Взагалі Франко — лірик високої проби, і його ліричні твори просяться часто в музику» ( М.Ко-цюбинський).

    «Є в «Зів'ялому листі»  речі такої красоти і глибинності, що їх сміливо можна віднести до найгеніальніших творів світової любовної лірики» (Дмитро Павличко).

    «В цілому «Зів’яле листя» стало неординарною формою вираження найінтимніших переживань поета, відбитих в його творах різних років і найбільш раціонального, навіть філософськи рафінованого оброблення ліричної теми» (Т. Гундорова).

    «Пафос життєствердження в орнаментиці осені, «серця гіпотека чиста» і «тихе зітхання» — такі духовні коди Франкової Музи в цій збірці… Своєрідно на межі падіння-злету розгортається тематично дилема безгрішного серця й чорної любові. Вона логічно переходить у дилему смерті й життя, вічності й миті»  (Т.Бовсунівська).

Пропоную дослідити  збірку І. Франка, яка відразу викликала таку жваву полеміку і набула широкого суспільного  резонанс.

3.Робота зі  структурно-логічною схемою

•     Жанр твору

«Зів'яле листя» – лірична драма. Це словосполучення засвідчує поєднання у творі елементів лірики і драми.

То ж пригадаємо матеріал з теорії літератури, що таке драма і що таке лірика?

Словникова робота

Лі́рика (грец. lyrik?s — лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри) — один

із родів художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття.

Дра́ма (грец. drama — дія) — один з літературних родів, який змальовує світ у

формі дії.

Об'єктом зобра¬ження в збірці  є внутрішнє буття ліричного героя. Дія відбувається не в зовнішньому, об'єктивному середовищі, а у внутрішньо¬му, суб'єктивному світі.

Композиція  збірки

Збірка складається з трьох великих частин, або «жмутків»  по 20 поезій – «зів’ялих листочків» і не нумерованого епілогу,  має авторську передмову. У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання.

У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика, ліричний герой страждає, але леліє надію на взаємність, вірить у краще.

У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи, ліричний герой поступово зневірюється.

В поезіях третього «жмутка» автор зображує пекельні переживання героя, спричинені нещасливим коханням, відчуття суцільного відчаю, рішення піти з життя, полегшивши страждання.  Отже. провідний лейтмотив «Зів'ялого листя» — нерозділене кохання.

Три етапи зміни почуттів і три «жмутки» поезій становлять у драмі зв'язок між планом  розвитку почуттів і композицією. Кожен цикл (»жмуток») – глибокі почуття героя, і усюди вони різні. Разом з тим, усі три жмутки поєднуються єдиним образом – образом жінки. Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, Целіна Зигмунтовська (Журовська) є музами «трьох жмутків». Слушно зауважує Дмитро Павличко: «Знаємо три його любові, з яких одна лілея біла, мов  метелик. Невинна, як дитина; друга – гордая княгиня, тиха та сумна, мов святиня; третя –женщина чи звір, сфінкс, мара, з гострими кігтями – та все ж перебуваємо в  зачарованому стані і бачимо лише одну жінку. В одному образі безліч відтінків гордості й гіркоти, непорочності й розуму, стриманої одержимості і прихованої іронії»

4.Вірш «Тричі мені являлася любов» у виконанні учня-читця.

(Під час виконання на екран проектуються портрети Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та  Целіни Зигмунтовської).

Життя Франка склалося так, що він, тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього величного почуття: «Хвилини, в котрих я любив... були, може, найкращі в моїм житті — жаль тільки, що були це за¬разом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості». Але, хоча деякі поезії не позбавлені автобіографічних ноток, збірка переросла звичні автобіографічні рамки і відтворює глибокий духовний світ нещасливого закоханого.

5.Аналіз віршів

.   Оскільки драматичний твір  передбачає дійових осіб, давайте  їх разом визначимо  в ліричній драмі «Зів’яле листя».

(Учні називають дійових осіб ліричної драми: Він і  Вона )

Пропоную, аналізуючи  поезії збірки, дослідити  внутрішній світ наших ліричних героїв, те, що з ними відбувається, а результати роботи зафіксувати в структурно-логічній схемі «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя».

Вірш   «Безмежнеє  поле в сніжному завою»   у виконанні учня-читця.

 «Безмежнеє  поле в сніжному завою»  - це позія-романс, мелодійна та експресивна, входить у «Перший жмуток».

-Доведіть, що ліричний герой має романтичні риси.

Для романтичного твору характерне зображення виняткового характеру у виняткових обставинах.  Герой Франка не може примиритися з нерозділеним коханням, прагне «обширу і волі», хоча в його серці «нестерпні болі», муки серця, прикра розлука. Саме тому він звертається до коня, символу лицарської волі:  «Неси ж мене, коню, по чистому полю…». Герой хоче втекти від себе і свого горя. Він майже у відчаї, але не робить божевільних вчинків, а виливає тугу у віршах, бо має душу художника. Заметіль, завивання вітру, безмежнеє поле – романтичний пейзаж, співзвучний стану змученої душі героя)

(Учні записують в структурно-логічну схему «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя» : ВІН -  самотній вершник, благородний лицар)

. Інтимні поезії Франка, за словами Коцюбинського, самі «просяться в музику», багато з них мають народнопісенну основу. Чимало композиторів черпало натхнення в поетичній Франковій криниці, а окремі вірші на слова Франка стали народними піснями.

Вірш «Ой ти дівчина з горіха зерня» був покладений на музику у 1956 році і відтоді став улюбленою народною піснею. А як літературний твір він належить до літературного портрета.

Звучить пісня   «Ой ти дівчина з горіха зерня»

•     Бесіда

-     Яке враження на вас справив романс?

-     За допомогою яких засобів виразності замальовується образ дівчини?

-     Яка роль антитези у розгортанні ліричного сюжету?

-     Як ви розумієте вислів «Ой ти дівчина з горіха зерня»?

Висновок: Отже, за допомогою метафор, порівнянь, антитез І.Франко створив образ неприступної красуні. В пісні-портреті розгортається фольклорний образ фатальної любки, зітканий із контрастних метафор. Дівчина, «з горіха зерня» - невеличка і зграбна, але юнакові завдає безмежного болю.

(Учні записують в структурно-логічну схему «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя» : ВОНА – неприступна красуня, мініатюрна, фатальна любка)

Вірш   «Червона калино, чого в лузі гнешся» у виконанні учнів-читців

(дівчини та хлопця).

Вірш   «Червона калино, чого в лузі гнешся» за жанром – поезія-алегорія:  світ почуттів героїв відтінюють персоніфіковані образи рослинного світу. Твір побудований як діалог між калиною і дубом.

-     Що символізує образ калини? (красу, ніжність, шляхетність душі дівчини)

(Учні записують в структурно-логічну схему: ВОНА – ніжна,  шляхетна)

Вірш   «Чого являєшся мені у  сні?»   у виконанні учня-читця.

За жанром вірш – ліричний портрет, змальований крізь призьму сну. Такі навіювання зумовлені палкою любов’ю ліричного героя до дівчини, яка не відповіла йому взаємністю. Якими ж зобразив своїх героїв Іван Франко?

(Робота в групах)

Об’єднавшись у 3 групи  учні знаходять образи, які характеризують дійових осіб драми і заповнюють таблицю.

(очікуваний результат)

               І група

           ІІ група

                  ІІІ група

            Дійова особа:

                   ВІН

             Дійова особа:

                   ВОНА

                   Образ

              КОХАННЯ

Серце - надірване, здавлене болем, жалем

Очі - чудові, ясні, сумні, немов криниці дно студене

Диво золо Диво золоте,  щастя

Пісні – ридання голосні

Уста – німі, мов зарево червоне

 молоде, бажане, страшнеє

Любов – без тями, з мукою довгими ночами, літа за літами

Гордощі -  Гордощі - знать не знаєш, минаєш,н не  зиркнеш, не кивнеш

Криниця Символ кохання - криниця

Висновок:

Герой не може і не бажає вирвати із серця омріяний образ коханої,  своїми піснями прагне втамувати  нестерпний душевний біль.

Висновок:

Дівчина незрівнянно красива, а  її душа – загадка для ліричного героя.  Дівчина згордувала  його любов’ю, чим  завдала  багато страждань.

Висновок:

Кохання юнака    глибоке  й чисте, як криниця, безтямне й самовіддане. Не один рік завдає пекучого болю  і тільки у снах закоханого може бути щасливим.

(Після цього виду роботи в структурно-логічну схему «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя»  доповнюємо записами: ВІН -  безтямно і самовіддано закоханий, тамує біль  своїми піснями; ВОНА -  незрівнянно вродлива, горда, загадкова.)

Вірш «Як почуєш вночі край свойого вікна»   у виконанні учня-читця.

Коли ми слухаємо цю поезію, то уявляємо закоханого, який горює під вікном дівчини. Та це й не дивно, бо жанр твору – літературна пісня-серенада. Не бажаючи турбувати кохану, герой виявляє шляхетність.  Образи розпуки, невтишимої тоски яскраво характеризують трагічну пристрасть ліричного героя, його любов-плач, любов-стогін. Настільки природно звучить цей вірш, що Дмитро Павличко назвав його «діамантом-самородком», бо «такого ні вигадати, ні вистраждати неможливо. Без цього маленького творіння важко уявити собі гігантський материк Франкової поезії».

(Учні записують в структурно-логічну схему: ВІН –  шляхетний, нещасний)

 ( робить висновок до структурно-логічної схеми «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя») Страждання спонукають мрійливого ліричного героя драми до само осмислення, пізнання сенсу свого життя і сенсу буття взагалі. Так виникає образ закоханого юнака – Романтичного Героя.

З віршів збірки перед нами постає образ неприступної, гордої дівчини – Прекрасної Дами.

Структурно-логічна схема «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя»

6. Робота з епіграфом уроку

Вірш «Розвійтеся з вітром листочки зів’ялі»   у виконанні учня-читця.

1. Як ви розумієте епіграф уроку?

2.  Поясніть алегоричні образи строфи:

Зів’яле листя – «завмерлеє в серці кохання»;

Листочки зів’ялі – вірші;

Краса вся зеленого гаю – краса, щирість і сила кохання;

Чуття скарб багатий – сила почуття;

Вбогі вірші – бракує слів для висловлення почуттів.

- Чи можуть зів’ялі листочки знову стати зеленими?

V.   Підсумки   уроку.

ІV.  Домашнє завдання.

Проаналізувати один із віршів збірки  «Зів’яле листя»

Підготувала викладач Луцького ВПУ будівництва та архітектури