Риторичні фігури: антитеза, градація, повторення, риторичне запитання, риторичне звертання, порівняння

Риторичне звернення — це риторична фігура у формі звернення до абстрактних понять, неживих предметів, до відсутніх людей як до присутніх. Таке звернення часто містить оцінну характеристику, виявляє ставлення промовця до об'єкта мовлення, викликає експресію.

Приклад:

Весно – слов'янко синьоока, тобі мої пісні складаю! Моя пісня тобі і мій спів, динаміко суворих днів! (Б.-І. Антонич)

Риторичне запитання — це риторична фігура у формі запитання, яке не передбачає відповіді й спрямоване на ствердження чи заперечення якоїсь думки, привернення уваги аудиторії.

Приклад:

І стиглі пресолодкі полуниці,

Що на очах палали і росли,

Що ти мені на підвіконня вранці

Тихенько клала,— чи забути ж їх? (М. Рильський)

Риторичне запитання ставлять, коли відповідь уже очевидна і міститься уже в самому запитанні. Оратору потрібно тільки активізувати слухачів.

Приклад:

То невже ми повинні про це забути? Про мільйони марно загублених душ, знищених тогочасним режимом? Невже повинні мовчати перед дітьми? (О. Науменко).

Також риторичне запитання ставлять, коли відповіді немає або її ніхто не знає. Таке запитання підкреслює незвичайність ситуації, її трагізм або комізм.

Приклад:

Хто ми такі й куди йдемо? Бути чи не бути? (В. Шекспір)

Повторення одних і тих самих слів, їхніх складових частин чи однакових словосполучень у мові твору будь-якого жанру виконують певну стилістичну функцію.

Повтореннями слів письменники часто користуються як одним із засобів художнього зображення – переважно для підсилення, увиразнення висловленого. Види повторення — асонанс, алітерація, анафора, епіфора, рефрен, кільце.

Приклад:

Чорний птах, чорний птах кряче.  І б'ються в їх серця у такт — ідуть! ідуть! — Дзвонять немов сонця у такт — ідуть! ідуть!  (П. Тичина).

Повторення використовують для наголошення, увиразнення певної думки, зображення збудженого, психологічно напруженого стану, інтенсивності переживань мовця, для посилення зв’язку між реченнями.

Одним з видів повторення є тавтологія, яка може бути як виражальним засобом,  так і вадою тексту. Тавтологія може бути виправдана  в науковому й офіційно-діловому стилях. Зазвичай  трапляється серед термінів.

Приклад:

На схід, на схід, на схід, на схід,

на схід, на схід, на схід —

зболіло серце, як болід,

згубився й болю слід (В. Стус).

Промінь (в геометрії), або півпряма — частина прямої, обмежена лише з однієї сторони, тобто промінь є частиною прямої, яка виходить із заданої точки й прямує до нескінченності в даному напрямку (Вікіпедія).

Зверни увагу!

У розмовному, публіцистичному, художньому стилях уникнути небажаної тавтології допомагають синоніми, займенники, неповні речення.

Порівняй: Короткий виклад матеріалу полягає в короткому викладі основних тез. — Стислий виклад матеріалу полягає в короткому викладі основних тез.

В добрім житті кучері в’ються, в поганім житті кучері січуться. — В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться.

Порівняння — риторична фігура, у якій словесне зображення одного предмета передається через характерні ознаки іншого, подібного до нього. Ознака може визначатися за кольором, розміром, формою, запахом тощо.

Приклад:

І десь у дальнім лоні інших піль твоя весна, мов тихий колос, зріє (Юрій Клен). Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персеїд (М. Драй-Хмара).

Градація є одним з художніх засобів створення образної мови. Цей лінгвістичний термін позначає фігуру поетичної мови, в якій використовуються синтаксичні повтори і таке розташування слів і виразів, що відбувається наростання або спадання смислової значущості попереднього слова.

Приклад:

Пропало, пройшло, пролетіло,

Минулося, щезло, спливло,

Лишень головешками тліло,

Лишень попелищем цвіло (І. Драч).

Антитеза — це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Антитеза не обов’язково буде складатися з антонімів — це можуть бути образи, слова у переносному значенні, які у вірші створюватимуть враження протилежних явищ.

Загалом антитеза означає гостре протиставлення образів або суджень, протилежних по суті, але з’єднаних між собою загальним внутрішнім механізмом або змістом. У літературних творах антитеза — це узгодження контрастних або зовсім протилежних характеристик образів або понять, яке підсилює імпресію від прочитаного, робить текст яскравішим та цікавішим.

Приклад:

У тій хатині, у раю, я бачив пекло… (Т. Шевченко). Ситий голодного не розуміє (Нар. творчість).

Не мого він зошита допише, —

Свій почне новим своїм пером! (М. Рильський)

Тема. Риторичні фігури: антитеза, градація, повторення.

Мета уроку:

Формувати  предметні компетентності:

повторити, систематизувати, закріпити, знання,  уміння і навички  учнів з теми; підвищити інтерес до предмета, активізувати діяльність учнів, стимулювати різні види спілкування; розвивати мовлення учнів, прагнення до збагачення словникового запасу учнів; виховувати толерантне ставлення, любов до рідної   мови.

Формувати ключові компетентності:

1. Спілкування державною мовою: володіти всіма видами мовленнєвої діяльності.

2. Інформаційно – комунікаційну: здатність (готовність) розуміти навколишнє інформаційне середовище, самостійно шукати, добирати й критично аналізувати необхідну інформацію, трансформувати, зберігати та транслювати її, аналізувати мовні явища, розвивати медійну грамотність, формувати мовленнєву компетентність особистості, вміти доводити власну позицію.

3. Уміння навчатися  впродовж  життя: здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, уміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення.

4. Соціальну і громадянську: уміння працювати з іншими на результат, усвідомлювати громадянську відповідальність, здатність до реалізації своїх громадянських прав і обов’язків.

5. Загальнокультурну грамотність: здатність здобувача освіти усвідомлено сприймати надбання культури як цінність, аналізувати й оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати традиційні для культури українського народу методи самовиховання,

глибоке розуміння власної ідентичності.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань

Методи навчання ,прийоми: практична робота.

Основні терміни і поняття:«комунікація»

Міжпредметні зв’язки: історія, література

Наочність: підручник

Технічні засоби навчання: комп’ютер

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ  МОМЕНТ

( перевірити наявність учнів, встановити дисципліну)

Ознайомлення з темою уроку

ІІ. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Уособлення  або персоніфікація  – це вид метафори, перенесення ознак особи на предмети, речі, явища, тваринний і рослинний світ.

В золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір, 

Ніс він ніченьці-циганці з срібла кований набір (О. Олесь).

 Антитеза  з грецької «протиставлення» — це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом.

Наприклад:

„Думав, доля зустрінеться — спіткалося горе” Т. Шевченко.

Града́ція  з латинської   «поступове підвищення, посилення від  крок, ступінь» — стилістична фігура, яка полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення  чи пониження  їхньої емоційно-смислової значимості.

Яскравим прикладом висхідної градації можуть слугувати рядки з відомої “Казки про золоту рибку” О. С. Пушкіна:

Не хочу бути чорною селянкою,

Хочу бути стовповою дворянкою;

Не хочу бути стовповою дворянкою,

А хочу бути вільною царицею;

Не хочу бути вільною царицею,

А хочу бути володаркою морською.

Підвищення експресивності висловлювання, посилення виразності за допомогою клімаксу спостерігається у рядках А. П. Чехова:

Шляховик підскакує до нього і, піднявши вгору кулаки, готовий розтерзати, знищити, розчавити.

Експресією посилення сенсу висловлювання мають ось ці рядки сучасного поета Луговського:

Пісня про вітер,

Про вітер, взутий в солдатські гетри,

Про гетри, які йдуть дорогою війни.

Повторення – це: 1. Дія за знач. повторити, повторяти і повторитися, повторятися. Максим не може не бачити, з якою ретельністю Білецькі відшліфовують кожен трюк, як він з кожним повторенням стає все ефектнішим .

Він знаходить у них [доносах] повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші 

фрази.

2. Фраза, думка і т. ін., що повторюється (у мовленні, в літературному чи музичному творі і т. ін.). Незважаючи на силу-силенну персонажів, які багато разів згадуються, Микита Годованець ніколи не збивається на повторення .

Порівня́ння — троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв'язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін.

«Блукай та їж недолі хліб і вмри, як гордий флоренцієць, у вигнанні»