Програма ЗНО з української мови 

Пропонуємо вашій увазі програму для підготовки до ЗНО з української мови. Дана програма включає список тем, та знання котрі необхідно здобути для успішного написання ЗНО. Оскільки ЗНО з української мови здають всі, то дана таблиця стане у пригоді всім абітурієнтам. Зберігаємо собі і готуємось до ЗНО)

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ і закономірностей

Фонетика

Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови.

Голосні й приголосні звуки.

Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі.

Позначення звуків мовлення на письмі.

Алфавіт. Співвідношення звуків і букв.

Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ.

Склад. Складоподіл.

Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Уподібнення приголосних звуків.

Спрощення в групах приголосних.

Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків.

Основні випадки чергування у-в, і-й

Лексикологія

Фразеологія

Лексикологія як учення про слово.

Ознаки слова як мовної одиниці.

Лексичне значення слова.

Багатозначні й однозначні слова.

Пряме та переносне значення слова.

Омоніми. Синоніми. Антоніми.

Лексика української мови за походженням.

Власне українська лексика.

Лексичні запозичення з інших мов.

Загальновживані слова.

Професійна, діалектна, розмовна лексика.

Терміни.

Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання.

Застарілі й нові слова (неологізми).

Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.

Поняття про стійкі сполуки слів і вирази.

Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.

Будова слова

Словотвір

Будова слова.

Основа слова й закінчення.

Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Словотвір. Твірні основи при словотворенні.

Основа похідна й непохідна.

Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу.

Складні слова.

Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах

Морфологія.

Іменник

Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови.

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Іменники власні та загальні, істоти й неіс-тоти.

Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній.

Іменники спільного роду.

Число іменників.

Іменники, що вживаються в обох числових формах.

Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини.

Відмінки іменників.

Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта.

Поділ іменників першої та другої відмін на групи.

Особливості вживання та написання відмінкових форм.

Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни.

Відмінювання іменників, що мають лише форму множини.

Невідмінювані іменники в українській мові.

Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

Прикметник

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні.

Якісні прикметники.

Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми).

Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників.

Особливості відмінювання прикметників (тверда й м’яка групи)

Числівник

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Розряди числівників за значенням: кількісні (на позна-чення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові.

Групи числівників за будовою: прості, складні  й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

1) один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят … вісімдесят;

4) сорок, дев’яносто, сто;

5) двісті – дев’ятсот;

6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання

Займенник

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками.

Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні.

Особливості їх відмінювання.

Творення й правопис неозначених і заперечних займенників

Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфоло-гічні ознаки, синтаксична роль.

Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на  -но, -то).

Безособові дієслова.

Види дієслів: доконаний і недоконаний.

Творення видових форм.

Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній.

Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий.

Творення форм умовного та наказового способів дієслів.

Словозміна дієслів І та II дієвідміни.

Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу).

Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу).

Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Активні та пасивні дієприкметники.

Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу.

Відмінювання дієприкметників.

Дієприкметниковий зворот.

Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення.

Дієприслівниковий зворот

Прислівник

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Розряди прислівників за значенням.

Ступені порівняння  прислівників: вищий і найвищий.

Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів.

Правопис прислівників на -о, -е, утворених від  прикметників і дієприкметників.

Написання прислівників разом і через дефіс.

Службові частини мови

Прийменник як службова частина мови.

Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів).

Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені.

Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

Сполучник як службова частина мови.

Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясу-вальні, наслідкові).

Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені)

Частка як службова частина мови.

Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні

Вигук

Вигук як частина мови.

Групи вигуків за похо-дженням: непохідні й похідні.

Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова

Синтаксис

Словосполучення.

Завдання синтаксису.

Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису.

Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення.

Головне й залежне слово в словосполученні.

Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова.

Словосполучення непоширені й поширені

Речення

Речення як основна синтаксична одиниця.

Граматична основа речення.

Порядок слів у реченні.

Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання)

Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення.

Особливості узгодження присудка з підметом.

Способи вираження підмета.

Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження.

Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні

Означення узгоджене й неузгоджене.

Прикладка як різновид означення.

Додаток.

Типи обставин за значенням.

Способи вираження означень, додатків, обставин.

Порівняльний зворот.

Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок)

Односкладні речення

Граматична основа односкладного речення.

Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні).

Способи вираження головних членів односкладних речень.

Розділові знаки в односкладному реченні

Речення з однорідними членами.

Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами.

Речення зі звертанням.

Звертання непоширені й поширені.

Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення.

Речення з відокремленими членами.

Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені.

Відокремлені додатки, обставини.

Відокремлені уточнювальні члени речення.

Розділові знаки в реченні з однорідними членами

Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному:

1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові.

Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення

Складносурядне речення

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні.

Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки в складносурядному реченні

Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення, його будова.

Головне й підрядне речення.

Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні.

Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові).

Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами:

1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю

Безсполучникове складне речення

Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями:

1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Способи відтворення чужого мовлення

Пряма й непряма мова.

Речення з прямою мовою.

Слова автора.

Заміна прямої мови непрямою.

Цитата як різновид прямої мови. Діалог

Стилістика

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції

Орфоепія

Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію.

Відображення вимови приголосних звуків:

1) [дж], [дз], [дз′];

2) [ґ];

3) [ж], [ч], [ш], [дж];

4) груп приголосних (уподібнення, спрощення);

5) м’яких приголосних;

6) подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом

Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Спрощення в групах приголосних.

Сполучення йо, ьо.

Правила вживання м’якого знака.

Правила вживання апострофа.

Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків.

Правопис префіксів і суфіксів.

Позначення чергування приголосних звуків на письмі.

Правопис великої літери.

Лапки у власних назвах.

Написання слів іншомовного походження.

Основні правила переносу слів з рядка в рядок.

Написання складних слів разом і через дефіс.

Правопис складноскорочених слів.

Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ.

Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників.

Правопис  н та нн у прикметниках і дієприкметниках,  не з різними частинами мови.

Особливості написання числівників.

Написання окремо (сполучень прислівникового типу), разом і через дефіс (прислівників, службових частин мови, вигуків)